Справа № 2-10066/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2010 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого – судді Черновського Г.В.
при секретарі – Вобліковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок залиття квартири,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1. 25 лютого 2008 року та 03 жовтня 2009 року його квартира була залита з вини відповідачів, які мешкають поверхом вище у квартирі АДРЕСА_2. Вина відповідачів в залитті квартири встановлена актами оглядової комісії представниками КЖЕП №3. Внаслідок залиття в його квартирі були пошкоджені стіни, стеля і підлоги у передній, туалеті та кухні, а також лінолеум та двері, на ремонт яких необхідно витратити 5863 грн. 20 коп. Також внаслідок залиття квартири йому була заподіяна моральна шкода у вигляді сильного душевного хвилювання, а також пов’язаних з залиттям незручностей, що мали місце в подальшому. З урахуванням викладеного, просив суд стягнути з відповідача на його користь 5863 грн. 20 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 3 тис.грн. у відшкодування моральної шкоди.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та доповнив їх, просив суд також стягнути з відповідачів на його користь витрати понесені ним за складання кошторису ТОВ «Теплотехніка» 1200 грн., а також компенсацію моральної шкоди у розмірі вже в 5 тис.грн.
Представник відповідача – ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що ОСОБА_1 з урахуванням доповнень до позовної заяви просить стягнути з його довірителя та 2763,20 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди при цьому позивач не зазначає стягнути солідарно або з визначенням часток вини кожного, але враховуючи той факт, що винним позивач вважає ОСОБА_3 в залитті 03.10.2008 року, а ОСОБА_2 в залитті 04.12.2007 року та залитті 25.02.2008 року в даному випадку мова не може йти про неподільність предмету зобов'язання у визначенні ст.ст.541, 1190 ЦК України, а також враховуючи п.3 Постанови пленуму ВСУ від 27.03.1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди.
Договором дарування від 16.09.2008 року укладеним між відповідачами однозначно встановлено, п.7 Дарувальник передав Обдаровуваному ключі від квартири до підписання договору тобто до 16.09.2008 року. Таким чином залиття 03.10.2008 року немає жодного відношення до ОСОБА_3, так само немає відношення і залиття 25.02.2008 року адже передача ключів мала місце у січні 2008 року.
Щодо залиття 04.12.2007 року то, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 компенсували позивачу всі збитки, які сталися внаслідок залиття 04.12.2007 року (навіть в даному випадку не було вини ОСОБА_3, але з огляду на добросусідські відносини він через вищезазначених осіб компенсував позивачу шкоду ним безпосередньо не заподіяну. За таких обставин, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про день та час його проведення повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа в судове засідання теж свого представника не направила, про день та час його проведення повідомлялися належним чином.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 04 грудня 2007 року, 25 лютого та 03 жовтня 2008 року була затоплена, що належить позивачу на праві приватної власності квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до актів КЖЕП №3 від 04 грудня 2007 року, 25 лютого та 06 жовтня 2008 року проникнення у квартиру води відбулося з вини відповідачів, а саме у зв’язку з їх недбалими обов’язками мешканців квартири АДРЕСА_2, що знаходиться поверхом вище.
У ході затоплення вода текла суцільним потоком по стінах квартири, у зв'язку, із чим були пошкоджені:
у передній - стеля, паркетна підлога, стіни вкриті шпалерами, двері;
у туалеті - підлога, стеля, стіни;
у кухні - лінолеум на підлозі, стеля, шпалери на стінах.
Вартість необхідного поновлювального ремонту квартири, відповідно до локального кошторису, складеного ТОВ «Теплотехніка», складає 5863 грн. 20 коп.
Від добровільного відшкодування збитку відповідачі ухилилися.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить висновку про те, що вони врегульовані положеннями ст.ст.1166, 1167, 1190, 1192 ЦК України.
Так, відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ч.1 ст.1189 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Згідно ст.1192 ЦК України, суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, що заподіяла шкоду майну, зокрема відшкодувати заподіяні збитки у розмірі вартості виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
Враховуючи, що подія, внаслідок якої була залита квартира позивача, сталася з вини відповідачів, а згідно кошторису ТОВ «Теплотехніка» не можливо розмежити шкоду завдану кожним з них, суд доходить висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з них на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 5863 грн. 20 коп. та витрати понесених позивачем за складання кошторису ТОВ «Теплотехніка» 1189 грн. 99 грн. , а всього 7053 грн. 19 коп.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного. Не викликає сумнівів, що у спірних правовідносинах йому була заподіяна певна моральна шкода, що виразилася у стражданнях та переживаннях, а також життєвих незручностях, пов'язаних з пошкодженням належної їм квартири, необхідністю докладання додаткових зусиль до організації свого життя, у тому числі для ремонту пошкодженого майна і звернення до суду за захистом свого права. З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у розмірі 1500 грн. Сума відшкодування визначена судом з урахуванням характеру та тривалості заподіяних позивачів страждань, переживань та незручностей, а також характеру дій відповідачів.
Крім того, суд у відповідності зі ст.88 ЦПК України, вважає можливим стягнути з відповідачів в дохід держави судові витрати по справі у розмірі 190 грн. 53 коп. /з яких 70 грн. 53 коп. витрати пов’язані з оплатою судового збору та 120 грн. витрати пов’язані з оплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи/.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1166, 1167, 1190, 1192 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково .
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7053 грн. 19 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати по справі у розмірі 190 грн. 53 коп.
У задоволенні решти позову про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене у апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: