Єдиний унікальний номер 175/1065/21

провадження № 2/175/331/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 р. Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Васюченко О.Г.

за участю секретаря: Сотник Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІнвестХаус», Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тараса Володимировича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 19 березня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІнвестХаус», Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тараса Володимировича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися.

Позивач в своїх позовних вимогах посилається на те, що 23 жовтня 2020 року, перевіряючі інформацію у застосунку «ДІЯ», він дізнався, що стосовно нього обліковується виконавче провадження ВП № 62869458, яке перебувало на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенко К.Ю.

Так як додаток «ДІЯ» надає можливість особі, яка обліковується боржником за виконавчим провадженням побачити постанову про відкриття виконавчого провадження із реєстраційним номером ВП та ідентифікатором доступу, то позивач отримав доступ до всіх матеріалів такого виконавчого провадження, зокрема підстави для відкриття виконавчого провадження - виконавчого напису нотаріуса.

Вивчаючи документи, що внесені до матеріалів виконавчого провадження № 62869458, позивачу стало відомо, що 12 травня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. було вчинено виконавчий напис зареєстрований за номером 971 про примусове стягнення на користь ТОВ «ФК «ІнвестХаус» заборгованості за кредитним договором № 237/2011 від 27.05.2011 з відповідними додатками, з боржника ОСОБА_1 , заборгованості в частині заявлення грошових вимог за період з 25.04.2019 по 08.05.2020, суми заборгованості, яка складається з суми заборгованості за кредитом 110 005 грн. 37 коп., суми заборгованості за відсотками за користування кредитом 14 484 грн. 78 коп., суми заборгованості за комісією 72 848 грн., суми заборгованості за 3% річних - 5920 грн. 14 коп., суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 300 грн., загальна сума заборгованості становить 203 558 грн. 29 коп.

Вважає, що виконавчий напис за реєстровим номером 971 вчинений 12.05.2020 року Личук Т.В. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області є таким, що вчинений без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст. 87,88 ЗУ «Про нотаріат».

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача. Просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі ТОВ «ФК «ІнвестХаус» та приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. у судове засідання не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Аналогічна норма закріплена і у п.3.1, 3.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. При цьому, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Встановлено, що 27 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», було укладено Кредитний договір №237/2011 на суму 203558,29 грн.

29 січня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. вчинено оскаржуваний виконавчий напис, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», що є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за Кредитним договором №237/2011 від 27 травня 2011 року згідно Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №42053 від 25 квітня 2019 року, заборгованість у розмірі 203558,29 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 110005,37 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 14 484, 78, заборгованість за комісією - 72 848,00, заборгованість за 3% річних - 5920,14 грн. 21 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ярошенком К.Ю., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62869458 щодо примусового виконання Виконавчого напису №971 від 12.05.2020 року. Дізнавшись про виконавчий напис, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс17, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), постановах Верховного Суду, зокрема від 14 березня 2019 року у справі № 201/13708/16-ц (провадження № 61-25811св18), від 31 січня 2018 року у справі № 285/2975/16 (провадження № 61-31641св 18), які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові №569/8884/17 від 14.08.2019 вказав, що для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису. Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата ВС у постанові від 29.03.2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц.

Суду не надано доказів того, що ТОВ «ФК «Інвест Хаус» подав нотаріусу для вчинення виконавчого напису документи, які підтверджують безспірність вимог боржника, а нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, врахував та належним чином перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи, з 2015 року в провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа №175/2673/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Постановою Верховного Суду від 08 липня 2020 року по вищевказаній справі, заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року у не скасованій частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року змінено, позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за Кредитним договором від 27 травня 2011 року № 237/2011 у розмірі 12528 грн. 88 коп., яка складається із: 10948 грн. 57 коп. основної заборгованості, 1580 грн. 31 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, у решті судові рішення залишено без змін.

Окрім цього, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року у справі №175/3337/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» було визнано положення Кредитного договору №237/2011 від 27 травня 2011 року - несправедливими та недійсними з моменту укладення договору; визнано зобов`язання за Кредитним договором припиненими, виконаним, проведеним належним чином; визнано припиненою заставу автомобіля NISSAN TEANA.

Відповідачами не надано суду жодних доказів на спростування вказаних доводів позивача щодо неправильності розрахунку заборгованості, на підставі якого вчинено виконавчий напис нотаріуса.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 05 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_9 (ОСОБА_10) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність, визначених у ст. 88 Закону України «Про нотаріат», підстав для вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, а тому враховуючи встановлені судом обставини, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису від 12 травня 2020 року зареєстрований в реєстрі за №971 вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. щодо стягнення за Кредитним договором №237/2011 від 27 травня 2011 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Хаус» на суму 203558,29 грн. таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів ТОВ «ФК Інвест Хаус» та приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. на користь позивача ОСОБА_1 повинно бути стягнено сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн., тобто з кожного по 420,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 12, 13, 76, 141, 263-266 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Інвест Хаус», Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тараса Володимировича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 12 травня 2020 року зареєстрований в реєстрі за №971 вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем щодо стягнення за Кредитним договором №237/2011 від 27 травня 2011 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Хаус» на суму 203558 грн. 29 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ «ФК Інвест Хаус» та приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тараса Володимировича на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Г. Васюченко