ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року

м. Київ

справа №640/18524/18

адміністративне провадження №К/9901/23899/20, К/9901/22245/20,

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/18524/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування наказів,

за касаційними скаргами ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гордійчук Юрій Володимирович, та Головного територіального управління юстиції у м. Києві

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Черпіцької Л.Т., суддів: Епель Я.Б., Пилипенко О.Є.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач, ГТУЮ у м. Києві), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ), у якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГТУЮ у м. Києві за від 17 жовтня 2018 року №5964/03 та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві;

1.2. допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Печерського РДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві з 17 жовтня 2018 року;

1.3. визнати протиправним та скасувати наказ ГТУЮ у м. Києві від 17 жовтня 2018 №5965/03.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем не дотримано положення частини другої статті 41 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої переведення державних службовців здійснюється лише за згодою державного службовця. Тому, винесення відповідачем спірних наказів за відсутності згоди позивача на його переведення з однієї посади на іншу свідчить про протиправність таких наказів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 12 жовтня 2018 року позивач як начальник Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві подав на ім`я начальника Головного управління Куценка С.І. подав заяву від 16 жовтня року про переведення на посаду начальника Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві за власною згодою. З огляду на відсутність у заяві позивача від 12 жовтня 2018 року про відзив заяви від 16 жовтня 2018 року, акценту про відсутність реальної згоди позивача на переведення на посаду начальника Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві в площині питань проходження ним державної служби, відсутні підстави для висновку про невідповідність спірних наказів відповідача положенням частин першої та другої статті 41 Закону № 889-VIII та частини першої статті 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) .

3.2. Також, суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість доводів позивача стосовно протиправності винесення відповідачем спірного наказу про переведення у період його тимчасової непрацездатності, оскільки статтею 41 Закону № 889-VIII не передбачено заборону переведення працівника у період його тимчасової непрацездатності.

3.3. На підставі наведеного, керуючись правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 грудня 2018 року у справі № 643/1509/17, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

4.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ГТУЮ у м. Києві від 17 жовтня 2018 року № 5964/03.

4.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві.

4.3. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві.

4.4. В решті позовних вимог відмовлено.

5. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зареєстрована Головним управлінням заява ОСОБА_1 від 12 жовтня 2018 (вх.№2/39/13167), у якій він просив заяву від 16 жовтня 2018 року залишити без розгляду, у зв`язку з відзивом, беззаперечно вказує на відсутність чіткого волевиявлення ОСОБА_1 на переведення, внаслідок чого неможливо зробити висновок, що переведення здійснено за його згодою, а спірний наказ про його переведення прийнято відповідачем з дотриманням вимог законодавства.

5.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 17 жовтня 2018 року № 5965/03 «Про прийом-передачу гербової печатки, штампів, товарно-матеріальних цінностей та документообігу», суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки вказаний наказ не є таким, що порушує права та інтереси позивача у даних спірних правовідносинах шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків, у зв`язку з чим визнання його незаконним не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки не є юридично значимим для позивача та не порушує прав останнього.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

6. 31 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гордійчук Ю.В., у якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року та залишити рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року в силі.

7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, зокрема частини четвертої статті 24, статті 32, частини другої статті 38 КЗпП України, частини другої статті 41 Закону № 889-VIII, а також у порушення норм процесуального права не дослідив усі наявні у матеріалах справи докази. При цьому, з правовідносин, які є предметом спору у цій справі, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.1. Скаржник зазначив, що жодним нормативним актом не передбачено право працівника на відкликання раніше поданих заяв про переведення на іншу роботу. Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції правомірно не розцінив розгляд відповідачем заяви позивача від 16 жовтня 2018 року, зареєстрованої 12 жовтня 2018 року за №15/39/13195, таким, що суперечить частинам першій та другій статті 41 Закону № 889-VIII та статті 32 КЗпП України, з огляду на відсутність у заяві позивача від 12 жовтня 2018 року, зареєстрованої за №2/39/13167, акценту на відсутність реальної згоди позивача на переведення.

7.2. На думку скаржника, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 5 частини першої статті 36 КЗпП України, відповідно до якого при переведені працівника на інше підприємство, трудовий договір не змінюється, а припиняється. При цьому, відповідно до частини четвертої статті 24 КЗпП України особі, запрошеній на роботу в порядку переведення за погодженням між власниками підприємств, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Отже, на переконання скаржника, позивач не мав права подавати заяву про відкликання своєї заяву про переведення за власним бажанням на іншу роботу, а відповідач, відповідно, розглядати таку заяву про відкликання, оскільки на місце роботи позивача вже була запрошена третя особа у порядку переведення з іншого державного органу.

8. 31 жовтня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколов В.М.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. 18 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГТУЮ у м. Києві, у якій скаржник, з урахуванням уточнень, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року та залишити рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року в силі.

11. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує на відсутність нормативного регулювання порядку відкликання заяви працівника про переведення на іншу роботу (посаду). При цьому, за наявності домовленості між працівником і роботодавцем про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості можливе лише за взаємної згоди працівника та роботодавця. На думку скаржника, відкликання заяви як одноособове волевиявлення працівника можливе лише у разі його звільнення або переведення за власним бажанням, натомість звільнення або переведення за угодою сторін не є одноосібним рішенням працівника та потребує згоди роботодавця на відкликання заяви.

11.1. Також, скаржник вказує, що стаття 41 Закону № 889-VIII не передбачає заборону на переведення працівника на іншу рівнозначну посаду в період його тимчасової непрацездатності, тому, з урахуванням надання позивачем згоди на його переведення, вважає правомірним винесення спірного наказу про переведення позивача саме 17 жовтня 2018 року.

12. 10 липня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколов В.М.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

14. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 05 лютого 2021 року у касаційних провадженнях № К/9901/22245/20, № К/9901/23899/20 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні у відповідності до приписів пункту 3 частини першої статті 340 та статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

15. 30 жовтня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому проти доводів та вимог касаційної скарги заперечує і просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій - без змін. Зокрема, наполягає на протиправності спірного наказу відповідача про його переведення з огляду на наявність заяви про відкликання заяви про таке переведення.

16. 23 листопада 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу ГТУЮ у м. Києві, в якому проти доводів та вимог касаційних скарг заперечує і просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій - без змін. Зокрема, звертає увагу, що скористався правом відкликати свою заяву про переведення. Проте, відповідач не долучив заяву про відкликання його заяви про переведення до документів, поданих на погодження Державному секретарю Міністерства юстиції України.

17. Від інших учасників справи відзиви на касаційні скарги не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами.

Установлені судами фактичні обставини справи

18. 12 жовтня 2018 року ГТУЮ у м. Києві отримана та зареєстрована за вхідним №15/39/13195 заява ОСОБА_1 про згоду на переведення, датована 16 жовтня 2018 року.

19. 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подав відповідачу заяву, у якій просив залишити без розгляду його заяву від 16 жовтня 2018 року, у зв`язку з відзивом. Вказана заява відповідачем зареєстрована 12 жовтня 2018 року за вхідним №2/39/13167.

20. 12 жовтня 2018 до виконуючого обов`язки Державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції України Косолапової О.А., направлено подання про переведення ОСОБА_1 , зареєстроване за № 8/2/13198,

21. 16 жовтня 2018 року отримано згоду виконуючого обов`язки Державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції України Косолапової О.А. на переведення ОСОБА_1

22. 17 жовтня 2018 року ГТУЮ у м. Києві прийнято наказ № 5964/03 «Про переведення ОСОБА_1 », пунктом 1 якого переведено ОСОБА_1 начальника Печерського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві на посаду начальника Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві з 17 жовтня 2018 року, за його згодою, відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII та частини першої статті 32 КЗпП України, з посадовим окладом згідно штатного розпису.

23. Цього ж дня, ГТУЮ у м. Києві винесено наказ № 5965/03 «Про прийом-передачу гербової печатки, штампів, товарно-матеріальних цінностей та документообігу», яким наказано ОСОБА_1 передати, а ОСОБА_2 прийняти гербову печатку, штампи, товарно-матеріальні цінності та документообіг Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Джерела права

24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом № 889-VIII.

26. Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

27. Згідно з частинами другою та третьою статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

28. Частиною 1 статті 41 Закону № 889-VIII передбачено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

29. Частиною другою статті 41 Закону № 889-VIII визначено, що переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

30. Відповідно до частини першої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

31. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України).

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

32. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Згідно з ухвалами Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року та від 12 листопада 2020 року провадження № К/9901/22245/20 і № К/9901/23899/20 у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів касаційних скарг про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

34. Верховний Суд зауважує, що у частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року не оскаржується, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судом апеляційної інстанції застосування норм матеріального та процесуального права у цій частині.

35. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

36. Спір у цій справі виник у зв`язку із переведенням позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Закону №889-VIII та частини першої статті 32 КЗпП України з посади начальника Печерського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві на посаду начальника Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві.

37. Аналіз частин першої і другої статті 41 Закону №889-VIII у взаємозв`язку з частиною першою статті 32 КЗпП України дає підстави для висновку, що переведення державного службовця на іншу посаду, зокрема рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості, можливе виключно за згодою державного службовця на таке переведення. Відповідно, рішення про переведення державного службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності без обов`язкового проведення конкурсу керівник державної служби може прийняти лише за умови наявності згоди державного службовця.

38. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку надання згоди державним службовцем на переведення, зокрема не визначено в письмовій чи усній формі повинна надаватися така згода. Разом з тим, з огляду на загальні правила застосування законодавства у сфері державної служби доцільно дійти висновку, що надання державним службовцем згоди на переведення з метою уникнення подальших суперечок з питань проходження державної служби повинно здійснювалося в письмовій формі. Тобто згода державного службовця повинна викладатися у відповідній письмовій заяві, зміст якої має беззаперечно свідчити про волевиявлення державного службовця щодо переведення на іншу посаду.

39. Варто також наголосити, що частину другу статті 41 Закону №889-VIII необхідно тлумачити у системному зв`язку із частиною п`ятою цієї статті, яка містить застереження, що переведення державного службовця не повинно бути прихованим покаранням. Тобто передбачене законодавцем обов`язкове надання згоди на переведення за своєю правовою природою є засобом правового захисту державних службовці від переведення як прихованого покарання.

40. Відтак, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказів про переведення позивача на іншу посаду на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Закону №889-VIII та частини першої статті 32 КЗпП України, суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала заява - згода державного службовця на переведення; чи було волевиявлення державного службовця на переведення саме в момент видачі наказу про переведення; чи не заявляв державний службовець про відкликання (анулювання) попередньої згоди на переведення до моменту реалізації керівником держаної служби рішення про переведення державного службовця шляхом винесення відповідного наказу.

41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12 жовтня 2018 року відповідач отримав заяву позивача про згоду на його переведення на іншу рівнозначну посаду. Разом з тим, у той же день, позивач подав відповідачу заяву, якою відкликав свою заяву про переведення, що не заперечується відповідачем.

42. За такого правового регулювання, предмета і підстави позову у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що обставина відкликання позивачем згоди на переведення свідчить про відсутність його чіткого волевиявлення на переведення, внаслідок чого неможливо зробити висновок, що переведення здійснено за його згодою, а наказ про його переведення, відповідно, прийнято відповідачем з дотриманням вимог законодавства.

43. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи третьої особи та відповідача щодо незастосування судами попередніх інстанцій пункту 5 частини першої статті 36 та частини четвертої статті 24 КЗпП України, оскільки у межах спірних правовідносин переведення як позивача, так і третьої особи, не створює підстав для їхнього звільнення з посад (припинення трудового договору) та, відповідно, укладення нового трудового договору, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування до цих правовідносин положень пункту 5 частини першої статті 36 та частини четвертої статті 24 КЗпП України.

44. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу відповідача від 17 жовтня 2018 року № 5964/03, оскільки фактично станом на день винесення спірного наказу була відсутня згода ОСОБА_1 на переведення на іншу посаду.

45. Підсумовуючи наведе, Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції у оскаржуваній частині є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

46. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

47. Доводи та аргументи скаржників зводяться до незгоди з мотивами суду апеляційної інстанції, якими він керувався, ухвалюючи судове рішення у оскаржуваній частині, та не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанції помилковими, а застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

48. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

49. Відповідно до частини першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що судове рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відсутні.

51. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

52. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гордійчук Юрій Володимирович та Головного територіального управління юстиції у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі №640/18524/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов