Дата документу 23.04.2021 Справа № 333/2466/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/2466/20        Головуючий у 1 інстанції: Холод Р.С.

Провадження № 22-ц/807/1161/21        Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» квітня 2021 року        м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого:        Дашковської А.В.,

суддів:        Кримської О.М.,

       Маловічко С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення збитків.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

15.08.2016 року між ним та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 1/2016 оренди приміщення. В день укладення договору сторони підписали акт приймання-передачі приміщення.

На момент передачі приміщення його стан був задовільним, підлога оздоблена плиткою, стіни виконані з гіпсокартону, встановлена стеля системи «Армстронг», жодних зауважень до стану приміщення і його оздоблювання не було.

Пункт 8.1. договору передбачає, що він діє з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення і до 30.06.2019 року.

ФОП ОСОБА_1 сплачувала орендну плату до березня 2020 року. На початку березня 2020 року відповідач припинила користування приміщенням і без будь-якого попередження вивезла своє майно. Жодних актів приймання-передачі складено не було, повідомлень про дострокове розірвання договору відповідач не направляла.

Після огляду приміщення ним було встановлено завдання значної шкоди. Приміщення знаходилося в незадовільному стані, мало численні пошкодження стелі, підлоги та інженерного обладнання, саме: стеля в приміщенні підвісна: частково підшита ОСБ-плитами, вкритими фарбою (43,0 кв.м), частково стеля зовсім не мала оздоблення - був присутній тільки каркас металевого профілю (7,2 кв.м). Стеля на момент передачі приміщення в оренду, була повністю виконана із підвісної системи «Армстронг». Щоб відновити стелю, потрібен був повний демонтаж із заміною будматеріалів. Стіни частково (на площі 30 кв.м) були виконані із гіпсокартону з нанесеною зверху шпаклівкою і фарбою, при цьому, вони мали численні пошкодження в вигляді відколів шпаклівки і відшарування фарби, висвердлених отворів під комунікації, яких не було на момент передачі приміщення в оренду. Стіни частково (на площі 13 кв.м) були виконані із ОСБ-плит, зверху оздоблених керамічною плиткою, а частково (на площі 20кв.м) зовсім не мали оздоблення - присутній тільки каркас із металевого профілю. На момент передачі приміщення в оренду стіни, були повністю виконані із гіпсокартону з нанесеною зверху шпаклівкою (на площі 66 кв.м). Щоб відновити стіни, був потрібен повний демонтаж оздоблення із заміною будматеріалів (окрім металевого каркасу). Бетонна підлога, мала покриття плиткою «гранітогрес» розміром 40x40 см, мала численні пошкодження на площі 3,2 кв.м в вигляді тріщин, відколів по кутах, висвердлених отворів, яких не було на момент передачі приміщення в оренду. Інженерне електричне та сантехнічне обладнання мало такі пошкодження: підключений до розподільчої коробки вхідний (силовий) електричний кабель був присутній, але електропроводка обірвана, пожежна сигналізація присутня, але електропровід, що веде до пульта управління, також обірваний; пластиковий водопровід мав декілька точок підключення і був пошкоджений; позначений на плані рукомийник був відсутній.

Відразу після виявлених недоліків 03.03.2020 року він звернувся із заявою до Національної поліції, проте його заяви залишено без розгляду, так як вирішення даного питання підлягає під цивільно-правові відносини.

06.03.2020 року він направив на адресу ФОП ОСОБА_1 повідомлення, в якому просив з`явитись на адресу об`єкта оренди і скласти акт приймання-передачі нежитлового приміщення та фіксування завданих збитків.

У зв`язку з неявкою відповідача він звернувся до ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «УКРТЕСТ» з метою визначення суми матеріальної шкоди, заподіяної відповідачем.

Згідно з висновком № 051/11.03.2020 від 18.03.2020 року загальна вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , з урахуванням вартості робіт, послуг і матеріалів, необхідних для його відновлення, становить 62 038,00 грн.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 було завдано шкоди орендованому нежитловому приміщенню і завдані пошкодження виходять за межі нормального зносу, така шкода є збитками.

На підставі зазначеного просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 на його користь суму збитків в розмірі 62 038 грн. та суму судових витрат і витрат на правову допомогу.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму збитків в розмірі 62 038 грн. 00 коп.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ухилення орендодавця від виконання обов`язків за договором оренди, продовження строку договору оренди, обов`язок орендодавця не втручатись у діяльність орендаря, відсутність обов`язку орендаря погоджувати ремонт, порушення позивачем порядку розірвання договору оренди, незаявлення позивачем вимог про відновлення речі, відсутність в орендованому приміщенні на час його передачі сантехнічного та електричного обладнання наявність в неї права на користування вказаним приміщенням до 15 травня 2022 року, просила скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову, витрати по оплаті судового збору покласти на позивача.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідач з березня 2020 року припинила користування приміщенням і без попередження вивезла майно, судом першої інстанції було надано правильну оцінку обставинам справи, відповідачем не заявлялось зауважень щодо акту приймання-передачі об`єкта оренди, стан приміщення після його звільнення відповідачем зафіксовано фотографічно і висновком ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «УКРТЕСТ», відповідачем не було надано доказів на спростування факту завдання шкоди або її розміру.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходів з доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджено, що приміщення №6 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (а.с. 12-16).

15.06.2016 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №1/2016 оренди нежитлового приміщення №6 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м (а.с. 19-21).

Додатком до даного договору є акт приймання-передачі приміщення від 15.08.2016 року, п. 2 якого містить характеристику приміщення - стан задовільний, підлога оздоблена плиткою, стіни виконані з гіпсокартону, встановлена стеля системи «Армстронг» (а.с. 22).

Матеріали справи містять копії квитанцій про оплату ФОП ОСОБА_1 орендної плати в порядку, передбаченому п. 2.1 договору (а.с.59-68).

Після спливу строку з 30.06.2019 року договір оренди продовжив свою дію на той самий строк, тобто до 15.05.2022 року, що не заперечувалось сторонами.

03.03.2020 року ОСОБА_3 , який діяв за усним дорученням ОСОБА_2 , було виявлено, що орендатор вивозить речі, меблі з нежитлового приміщення, здійснює демонтаж проводки, електролічильників, стелі.

Згідно з відповіддю т.в.о. начальника Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу ГУНП в Запорізькій області за наслідками проведеної перевірки було встановлено, що між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ОСОБА_1 склались цивільно-правові відносини, які вирішуються виключно в суді (а.с.23).

06.03.2020 року на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено повідомлення, в якому ОСОБА_2 запрошував відповідача на 11.03.2020 року о 10-00 год. на адресу орендованого приміщення для підписання акта приймання-передачі повернення приміщення у зв`язку із закінченням строку дії договору та фіксування характеру та розміру заподіяних збитків (а.с. 24).

Акт приймання-передачі нежитлового приміщення складено не було.

Спеціалістами ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «УКРТЕСТ» було проведено зовнішній візуальний огляд при природному та штучному освітленні з використанням металевої рулетки за ДСТУ 4179-2003 і цифрової фотокамери, застосовано розрахунковий метод. Складено висновок № 051/11.03.2020 від 18.03.2020 року, за яким станом на березень 2020 року загальна вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику нежитлового приміщення №6 за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням вартості робіт, послуг і матеріалів, необхідних для його відновлення становить 62 088,00 грн. (а.с. 30-40).

Зазначений розмір матеріальної шкоди відповідачем не спростовано, будь-яких клопотань щодо проведення судових експертиз з цього питання в ході судового розгляду відповідачем не заявлено.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

За приписами ст. ст. 765, 767 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

За приписами ст. 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Відповідно до ст. 779 ЦК України наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Умовами договору оренди №1/2016 від 15 серпня 2016 року визначено, що орендар несе матеріальну відповідальність перед орендодавцем за збитки, спричинені порушенням правил протипожежної безпеки, санітарних та екологічних норм, правил експлуатації приміщень та обладнання, узгоджувати з орендодавцем будь-які зміни в технічних комунікаціях об`єкта оренди, його перепланування / переобладнання з наданням всієї необхідної дозвільної документації (п.п. 3.1.3, 3.1.5 договору).

Окрім того, договором оренди №1/2016 від 15 серпня 2016 року передбачена повна відповідальність орендаря за дотримання правил протипожежної безпеки, техніки безпеки, санітарно-гігієнічних та екологічних норм на об`єкті оренди. У випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх обов`язків по цьому договору, винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні понесені збитки. Остаточна сума спричиненого збитку встановлюється на момент внесення відшкодування шкоди винною стороною (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Також, п. 9.4 договору оренди №1/2016 від 15 серпня 2016 року передбачено, домовленість сторін про те, що будь-яке внесення змін в комунікації, переобладнання приміщення проводиться за згодою з орендодавцем, але за рахунок орендаря, всі покращення при цьому залишаються у власності орендодавця та компенсації не підлягають.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ФОП ОСОБА_1 не доведено свій намір обновити ремонт та отримання на це згоди ОСОБА_2 у відповідності до умов договору оренди №1/2016 від 15 серпня 2016 року, інший стан орендованого нежитлового приміщення або інший розмір спричинених збитків, аніж визначений у висновку ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «УКРТЕСТ» № 051/11.03.2020 від 18.03.2020 року.

Таким чином, суд першої дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення належним чином доведеного розміру збитків 62038 грн.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Посилання ФОП ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на ухилення орендодавця від виконання обов`язків за договором оренди, порушення позивачем порядку розірвання договору оренди та обов`язок орендодавця не втручатись у діяльність орендаря не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення збитків, а не розірвання договору оренди, укладеного між сторонами, чи невиконання орендодавцем умов договору.

Крім того, відповідач не зазначає, від виконання яких обов`язків ухилявся позивач, та не надає доказів на підтвердження цих обставин.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк дії договору оренди №1/2016 від 15 серпня 2016 року продовжено до 15 травня 2022 року не спростовують висновків суду, оскільки обов`язок відшкодування спричинених орендарем орендодавцю збитків не пов`язується зі строком дії договору оренди.

Зазначення ФОП ОСОБА_1 про відсутність обов`язку орендаря погоджувати ремонт спростовується змістом договору оренди №1/2016 від 15 серпня 2016 року, а саме вищезазначеними п.п. 3.1.5, 9.4 договору.

Доводи апеляційної скарги про нез`явлення позивачем вимог про відновлення речі не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України ОСОБА_2 як позивач є вільним у виборі способу захисту його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та законних інтересів, окрім того ФОП ОСОБА_1 не надано доказів вчинення дій, спрямованих на усунення погіршення орендованого приміщення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.

Посилання ФОП ОСОБА_1 на не передачу сантехнічного обладнання та електрообладнання не заслуговують на увагу

В акті приймання-передачі від 15 серпня 2016 року зазначено, що об`єкт оренди не оздоблений охоронною, пожежною сигналізацією, не встановлено освітлювальне обладнання.

В той же час, з висновку ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «УКРТЕСТ» № 051/11.03.2020 від 18.03.2020 року вбачається, що до ремонтно-відновлювальних робіт, зокрема, віднесено сантехнічні роботи (демонтаж пошкоджених труб водопроводу, монтаж розводки водопроводу, монтаж рукомийника зі змішувачем) та електротехнічні роботи (підключення електропроводки до електричного щиту).

Таким чином, з акту приймання-передачі від 15 серпня 2016 року не вбачається відсутність зазначеного у висновку обладнання.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складений 23 квітня 2021 року.

Головуючий        А.В. Дашковська

Судді:        О.М. Кримська

       С.В. Маловічко