Справа № 646/6801/20

№ провадження 2/646/646/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2021                                         м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова

під головуванням суддіДемчини Т.Ю.

з участю секретаря судового засідання представника позивача представника відповідача відповідачаСаламахи В.О., Мосейчука А.М., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Червонозаводського районного суду міста Харкова у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів», товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

       Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» (надалі – КП «КВПВ»), товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (надалі – ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай»), ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 07.11.2019 на перехресті доріг просп.Гагаріна та Окружної дороги в м.Харкові з участю автомобілів «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, та МАЗ-5337, н.з. НОМЕР_2 , належного КП «КВПВ», під керуванням ОСОБА_2 . Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія КП «КВПВ» ОСОБА_2 , в її результаті позивачу як власнику пошкодженого автомобіля та учаснику пригоди завдано матеріальну та моральну шкоду, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля МАЗ-5337, н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай». З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_3 просив: стягнути з КП «КВПВ» на його користь 160510,00 грн. матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля; стягнути з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на його користь недоплачений розмір страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням майна з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, у розмірі 66000,00 грн.; стягнути солідарно з КП «КВПВ» та ОСОБА_2 кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 30000,00 грн., а також покласти на КП «КВПВ» та ОСОБА_2 солідарно понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору.

       В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явився. Представник позивача адвокат Мосейчук А.М. позовні вимоги з урахуванням їх уточнення підтримав в повному обсязі та пояснив, що вину ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 07.11.2019 на перехресті доріг просп.Гагаріна та Окружної дороги в м.Харкові з участю автомобілів «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, та МАЗ-5337, н.з. НОМЕР_2 , встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. В результаті події автомобіль ОСОБА_3 зазнав істотних пошкоджень, і як було встановлено за результатами проведення оцінки вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті пошкодження його автомобіля, вартість його відновлювального ремонту перевищила ринкову вартість цього автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_3 пошкодженням автомобіля, склала 305510,00 грн., що дорівнює його ринковій вартості до пошкодження. Разом з тим, ОСОБА_3 після події та проведення оцінки вартості матеріального збитку реалізував пошкоджений автомобіль за 49000,00 грн. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу МАЗ-5337, н.з. НОМЕР_2 , належного КП «КВПВ», була застрахована у ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», ліміт відповідальності страховика за завдані матеріальні збитки складав 100000,00 грн., франшиза – 2000,00 грн. Відтак, розмір належного від ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» до виплати ОСОБА_3 страхового відшкодування склав 98000,00 грн., а частина матеріального збитку, не покрита страховою сумою та доходом від реалізації автомобіля у пошкодженому стані, склала 160510,00 грн. та підлягає стягненню з КП «КВПВ» як юридичної особи, з вини працівника якої її завдано. Представник позивача пояснив також, що ОСОБА_3 звертався до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» із заявою про здійснення страхового відшкодування в межах встановленого ліміту відповідальності страховика, проте на момент звернення до суду з даним позовом страхове відшкодування сплачене не було. Під час розгляду справи ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» частково здійснило виплату страхового відшкодування, перерахувавши ОСОБА_3 у період з 15.01.2021 по 03.02.2021 кошти в сумі 32000,00 грн. Відтак, в межах відповідальності страховика, несплаченою залишається 64000,00 грн. Часткова сплата страхового відшкодування під час розгляду справи стала підставою для уточнення позовних вимог.

       Представник відповідача КП «КВПВ» подав до суду відзив на позов, у якому повідомив позицію відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до КП «КВПВ» у повному обсязі. Відзив обґрунтовується тим, що обсяг відповідальності КП «КВПВ» як страхувальника обмежується різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. У зв`язку з нездійсненням страховою компанією на момент подання відзиву будь-яких виплат, відсутня будь-яка різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка б підлягала відшкодуванню з боку КП «КВПВ». Наданий позивачем Звіт про оцінку вартості збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, № 270/07-20 від 15.07.2020 не відповідає вимогам ст.102 ЦПК України до висновку експерта, не є засобом, яким може бути встановлена наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача. Технічний огляд пошкодженого автомобіля оцінювачем проведено без інформування позивачем КП «КВПВ» про дату, місце та час такого огляду, чим порушено п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Мінюсту України та ФДМУ від 24.11.2003 № 142/5/2092, чим відповідач був позбавлений можливості вносити свої пропозиції та зауваження до акту огляду тощо. Позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів вартості пошкодженого автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди, а договір купівлі-продажу автомобіля після пошкодження таким належним та достовірним доказом не є. Розмір заподіяної позивачу моральної шкоди у позовній заяві належним чином не обґрунтовано, ніяких доказів її понесення або посилань на них не надано, у зв`язку з чим заподіяння такої шкоди позивачу не доведено.

       У відповіді на вказаний відзив ОСОБА_3 зазначив, що наданий висновок про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля, є належним та допустимим доказом, в обґрунтування понесеної моральної шкоди додатково заначив, що у зв`язку з пошкодженням автомобіля та невідшкодуванням завданого матеріального збитку він, проживаючи у Харківському районі, тривалий час позбавлений можливості перевозити хвору дружину до лікарні м.Харкова, вимушений користуватись громадським транспортом у період карантину. Душевні страждання тривають і досі, пов`язані з неможливістю використання автомобіля, необхідністю докладати значних додаткових зусиль для організації свого звичного життя, пригніченням у зв"ячзку з цим його психічного та емоційного стану, погіршенням розумових та фізичних здібностей, появою страху пересування транспортними засобами. У відповіді на відзив позивач наполягає на правильності розрахунку розміру позовних вимог та сум, що підлягають стягненню з КП «КВПВ» солідарно з ОСОБА_2 , а також зі страхової компанії.

       В судовому засіданні представник відповідача КП «КВПВ» адвокат Мицай О.І. висловив міркування про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до даного відповідача, підтримавши обґрунтування, викладені у відзиві на позов. Він пояснив, що на думку відповідача, сумнівною є залишкова вартість автомобіля ОСОБА_3 у розмірі суми його реалізації позивачем, відтак, належні та допустимі докази в обґрунтування різниці вартості пошкодженого автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди – відсутні, що унеможливлює стягнення будь-яких сум з КП «КВПВ».

       Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав в повному обсязі та пояснив, що він і на час розгляду даної справи заперечує свою провину у дорожньо-транспортній пригоді, вважаючи, що саме позивач ОСОБА_3 у дорожній обстановці, яка склалась на момент події, порушив швидкісний режим, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_2 підтримав також обґрунтування щодо відсутності підстав для стягнення з КП «КВПВ» та нього матеріальної та моральної шкоди, викладені у відзиві КП «КВПВ» на позов.

       У відзиві ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» вказаний відповідач позовні вимоги не визнав, свою позицію обґрунтовував тим, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду було отримано 22.11.2019, а заява ОСОБА_3 про страхове відшкодування надійшла до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» лише 06.11.2020, тобто з порушенням встановленого ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 30-денного терміну, і з урахуванням положень ст.36 вказаного Закону, ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» має час до 21.12.2021 для проведення страхового відшкодування. Відтак, на момент звернення до суду з даним позовом, ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» прав позивача не порушувало, у зв`язку з чим правові підстави для звернення ОСОБА_3 до суду за захистом були відсутні.        В судове засідання представник ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» не з`явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

На підставі ст.223 ЦПК України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».

       Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, суд прийшов до наступних висновків.

       Судом встановлено і учасниками процесу не оспорюється, що 07.11.2019 о 08.40 год. в м.Харкові на перехресті пр-ту Гагаріна та Окружної дороги сталась дорожньо-транспортна пригода з участю належного КП «КВПВ» транспортного засобу – автомобіля МАЗ-5337, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням працівника КП «КВПВ» - водія ОСОБА_2 , а також належного позивачу ОСОБА_3 автомобіля «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, в результаті якої вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

       Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02.09.2020 (справа № 646/8449/19, провадження № 3/646/56/2020) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 закрито на підставі ст.38 КУпАП у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Зі змісту постанови суду вбачається, що 07.11.2015 о 08.40 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем МАЗ-5337, р.н. НОМЕР_2 , в районі перехрестя пр-ту Гагаріна та Окружної дороги м.Харкова, при зміні напрямку руху не впевнився у безпеці виконуваного маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_1 , який рухався йому назустріч, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень. У постанові міститься висновок про те, що за результатами проведеної у справі про адміністративне правопорушення судової автотехнічної експертизи (висновок № 3913/10679 від 10.06.2020) встановлено, що дії водія автомобіля МАЗ-5337, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху та перебувають у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

       Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 26.02.2021 (справа № 646/8449/19, провадження № 3-в/646/6/2021) уточнено постанову цього суду від 02.09.2020 та змінено в описовій частині тексту постанови (перший абзац) дату дорожньо-транспортної пригоди – 07.11.2019 замість 07.11.2015.

       Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб ОСОБА_3 – автомобіль «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_1 , сталась з вини водія ОСОБА_2 . При цьому учасниками процесу не оспорюється, що ОСОБА_2 перебуває у трудових правовідносинах з КП «КВПВ», працюючи на посаді водія, та у момент події виконував свої службові обов`язки.

       При цьому суд відхиляє заперечення відповідача ОСОБА_2 з приводу того, що вищезазначена дорожньо-транспортна пригода сталась не з його вини, оскільки постанова Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02.09.2020 (справа № 646/8449/19, провадження № 3/646/56/2020) ним не оскаржувалась та на момент розгляду даної цивільної справи набрала законної сили, що вбачається з відповідної відмітки на її копії, наданої представником позивача.

       Як вбачається з Висновку № 270/07-20 від щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, виконаного суб`єктом оціночної діяльності – ФОП ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_1 , становить 305510,00 грн.

       Зі змісту вказаного висновку вбачається, що вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля, визначена як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого колісного транспортного засобу, згідно калькуляції, виконаної на підставі даних комп`ютерного комплексу AUDATEX, розрахована як сукупна вартість: ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для ремонту матеріалів, складових, які підлягають заміні, - склала 699820,02 грн. У зв`язку з тим, що незважаючи на принцип внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_1 , перебільшила його ринкову вартість, матеріальний збиток визначено на рівні такої ринкової вартості.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з Висновку про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 270/07-20 від 15.07.2020, на дослідження замовником ОСОБА_3 було поставлено ряд питань, у тому числі про: ринкову вартість автомобіля «Toyota Camry ЗНГ», р.н. НОМЕР_1 , на дату дорожньо-транспортної пригоди (07.11.2019); вартість автомобіля «Toyota Camry ЗНГ», р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням пошкоджень на дату дорожньо-транспортної пригоди (07.11.2019). Зі звіту вбачається також, що суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 вартість автомобіля «Toyota Camry ЗНГ», р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням пошкоджень на дату дорожньо-транспортної пригоди (07.11.2019), не визначалась.

       Відповідно до п.п.8.1, 8.2 розділу VIII «Визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ» Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (з наступними змінами), для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження, крім інших випадків, якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість.

       Висновок про вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_3 пошкодженням автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, визначена суб`єктом оціночної діяльності на підставі переліку пошкоджень автомобіля позивача, встановлених за результатами його огляду оцінювачем. Як вбачається з протоколу технічного огляду КТЗ, такий огляд проведено суб`єктом оціночної діяльності – ФОП ОСОБА_4 02.07.2020 з участю власника автомобіля – позивача ОСОБА_3 . Суду не подано доказів у підтвердження інформування уповноважених осіб КП «КВПВ» чи ОСОБА_2 про дату, час та місце огляду пошкодженого автомобіля.

       Разом з тим, відповідно до п.33.3 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

       Як вбачається з відзиву ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з участю належного КП «КВПВ» застрахованого транспортного засобу – автомобіля МАЗ-5337, р.н. НОМЕР_2 , а також належного позивачу ОСОБА_3 автомобіля «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_1 , надійшло до страховика 22.11.2019. Відтак, оскільки станом на день огляду вказаного автомобіля суб`єктом оціночної діяльності – ФОП ОСОБА_4 (02.07.2020) минуло більше 10 днів з моменту одержання страховиком вказаного повідомлення, обов`язок позивача зберігати пошкоджений автомобіль у такому стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди, на момент проведення огляду припинився.

       Пунктом 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (з наступними змінами), передбачено, що виклик заінтересованих осіб для технічного огляду КТЗ здійснюється замовником у разі потреби. Обов`язок залучення до проведення вказаного огляду осіб, відповідальних за заподіяну власнику КТЗ шкоду, законодавством не визначений.

       Перелік зазначених у протоколі від 02.07.2020 технічного огляду пошкоджень автомобіля «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_1 , у повній мірі відповідає фотографіям цих пошкоджень, виконаним під час огляду та долученим до висновку суб`єкта оціночної діяльності. Представник відповідача КП «КВПВ», заперечуючи проти проведення огляду у відсутності уповноваженого представника підприємства, не висловлює незгоди із зазначеним у протоколі огляду переліком пошкоджень транспортного засобу чи вартістю його відновлювального ремонту (калькуляцією), розрахованою в автоматичному режимі за допомогою комп`ютерного комплексу AUDATEX. Відтак, суд відхиляє заперечення відповідача у частині неналежного проведення огляду пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля ОСОБА_3 .

       Суд враховує, що представником відповідача адвокатом Мицаєм О.І. під час розгляду справи заявлялось клопотання про призначення у даній цивільній справі судової автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої він просив поставити питання ринкової вартості вказаного автомобіля з урахуванням отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 07.11.2019 пошкоджень, а також ринкової вартості такого автомобіля на час розгляду справи. Разом з тим, ухвалою від 29.03.2021 у задоволенні такого клопотання судом відмовлено, серед іншого, з підстав відсутності на час розгляду даної цивільної справи у позивача ОСОБА_3 автомобіля «Toyota Camry ЗНГ», р.н. НОМЕР_1 , у зв`язку з його відчуженням, що унеможливлює проведення експертом технічного огляду транспортного засобу, який являє собою початковий етап дослідження.

       Відповідно до ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст.9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Як встановлено у ст.5 вищезазначеного Закону, суб`єктами оціночної діяльності є особи, які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону. Зі змісту ст.ст.7, 10, 12 вищезазначеного Закону вбачається, що оцінка майна може проводитись на вимогу суду, оціночна діяльність підлягає сертифікації, а методика проведення оцінки майна та складення Звіту про результати такої оцінки піддані чіткій законодавчій регламентації.

Як вбачається зі змісту Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (з наступними змінами), вказаний стандарт застосовується як для проведення оцінки суб`єктами оціночної діяльності, так і судовими експертами. Крім того, суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , висновок якого подано позивачем, має відповідний сертифікат та відомості про нього наявні у електронному Державному реєстрі суб`єктів оціночної діяльності. Будь-яких сумнівів у правильності висновків суб`єкта оціночної діяльності не виникає.

Заперечуючи проти достовірності даних про вартість матеріального збитку, завданого позивачу ОСОБА_3 пошкодженням в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини працівника КП «КВПВ» ОСОБА_2 автомобіля «Toyota Camry ЗНГ», р.н. НОМЕР_1 , встановлених суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_4 , представник відповідача не наводить обставин, що вказували би на завищення вартості встановленої величини матеріального збитку, в порядку ст.13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування вказаного звіту відповідач не замовляв, суду результати такого рецензування не надано.

Відтак, Висновок № 270/07-20 від 15.07.2020 щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, виконаний суб`єктом оціночної діяльності – ФОП ОСОБА_4 , суд визнає належним та допустимим доказом у підтвердження вартості вищезазначеного матеріального збитку у розмірі 305510,00 грн.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.15 постанови пленуму № 4 від 01.03.2016 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано у ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка згідно зі ст.8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у цивільній справі № 755/253/16-ц.

Отже, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_3 матеріальної шкоди, заподіяної в результаті пошкодження автомобіля «Toyota Camry ЗНГ», р.н.  НОМЕР_1 ,у розмірі, що відповідає вартості цього транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, який згідно з Висновком № 270/07-20 від 15.07.2020 складає 305510,00 грн.

Судом встановлено також, що 08.10.2020 ОСОБА_3 уклав з ТОВ «ОЛХ Авто» договір комісії № 7820/20/002021, за умовами якого передав на комісію транспортний засіб - автомобіль «Toyota Camry ЗНГ», р.н. НОМЕР_1 , з метою його реалізації. Як вбачається з п.1.1 вказаного договору, узгоджена сторонами ціна реалізації складає 49000,00 грн. З договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7820/20/002021 від 08.10.2020 вбачається, що вказаний автомобіль ТОВ «ОЛХ Авто» за дорученням ОСОБА_3 реалізувало ОСОБА_5 за узгодженою сторонами ціною – 49000,00 грн.

Відповідно до п.п.7.17, 7.19 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (з наступними змінами), якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ. У разі наявності даних щодо продажу аналогічного КТЗ у такому самому технічному стані за вартість утилізації КТЗ, що оцінюється, може прийматися ціна продажу зазначеного аналогічного КТЗ. Отже, вказана Методика дозволяє оцінити вартість утилізації автомобіля на рівні ціни його продажу в умовах ринку.

Виходячи із засад диспозитивності, передбачених ст.11 ЦПК України, враховуючи, що позивачем ОСОБА_3 заявлено вимогу про стягнення вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням його автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, без урахування коштів, отриманих за його продаж у пошкодженому стані, стягненню підлягає розмір такої шкоди в межах заявлених вимог: 305510,00 грн. – 49000,00 грн. = 256510,00 грн.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 28.11.2018 КП «КВПВ» уклало з ТДЗ «СК «Ю.Ес.Ай» договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6774260, строком дії з 03.12.2018 по 02.12.2019 щодо транспортного засобу МАЗ-5337, р.н. НОМЕР_2 , відповідно до умов якого страхова сума (ліміт відповідальності страховика) становить 100000,00 грн. для шкоди, заподіяної майну третіх осіб, з франшизою у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Виходячи з вищенаведеного визначення, а також змісту полісу № АМ/6774260 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 07.11.2019 о 08.40 год. в м.Харкові на перехресті пр-ту Гагаріна та Окружної дороги з участю застрахованого автомобіля МАЗ-5337, р.н. НОМЕР_2 , а також належного позивачу ОСОБА_3 автомобіля «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_1 , в результаті якої ОСОБА_3 спричинено матеріальні збитки у зв`язку з пошкодженням автомобіля, є страховим випадком. Вказана обставина не оспорюється відповідачем ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», як вбачається зі змісту відзиву.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення ст.ст.11, 525, 526, 629 ЦК України дають підстави для висновку, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання умов якого не допускається. З урахуванням змісту ст.979 ЦК України та ст.16 Закону України «Про страхування», у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (п.5 ч.1 ст.898, п.5 ч.1 ст.991 ЦК України) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 359/3391/18 (провадження № 61-8357св19).

З наданих суду матеріалів встановлено, що 22.11.2019 ОСОБА_3 звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 07.11.2019 з вини водія застрахованого транспортного засобу МАЗ-5337, р.н. НОМЕР_2 , в результаті якої пошкоджено його автомобіль. 06.11.2020 ОСОБА_3 звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» із заявою про виплату страхового відшкодування, завданого пошкодженням в результаті ДТП належного йому транспортного засобу «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_1 , подавши, серед інших необхідних документів, також і копію Висновку про вартість матеріального збитку.

Відтак, на підставі ст.ст.988, 990 ЦК України, ст.20 Закону України «Про страхування», ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» виник обов`язок сплатити ОСОБА_3 страхове відшкодування вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням автомобіля, у межах ліміту відповідальності, зі зменшенням на підставі ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суми страхового відшкодування на суму франшизи: 100000,00грн. – 2000,00 грн. = 98000,00 грн.

Як вбачається з виписки від 18.02.2021 АТ КБ «Приватбанк» по картковому рахунку ОСОБА_3 , ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» частково виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування згідно страхового акту № 19.59.6774260-9247 за договором страхування, зокрема: 15.01.2021 – 25000,00 грн., 16.01.2021 – 5000,00 грн., 03.02.2021 – 2000,00 грн., а всього 32000,00 грн.

На підставі ч.4 ст.81 ЦПК України суд прийшов до висновку, що інша частина належного ОСОБА_3 до сплати стразового відшкодування відповідачем ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на момент розгляду справи не виплачена.

Часткова виплата відповідачем ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» страхового відшкодування ОСОБА_3 свідчить про прийняття страховиком в порядку ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). За таких обставин, з огляду на встановлені вищезазначеною нормою строки здійснення страхової виплати (протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування), суд прийшов до висновку про те, що строк проведення ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» регламентної виплати ОСОБА_3 настав.

У зв`язку зі встановленням проведення часткової виплати ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» страхового відшкодування ОСОБА_3 на момент розгляду справи, суд відхиляє наведені у відзиві ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на позов доводи щодо наявності у відповідача строку для його виплати до 21.12.2021.

Враховуючи викладене, з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню невиплачена частина страхового відшкодування у сумі: 98000,00 грн. – 32000,00 грн. = 66000,00 грн. При цьому відповідачем ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» у відзиві на позов розмір страхового відшкодування не заперечувався.

Учасниками процесу не оспорюється, що ОСОБА_2 , з вини якого сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої спричинено матеріальну шкоду ОСОБА_3 , є працівником КП «КВПВ» та подія мала місце під час виконання ним службових обов`язків.

Згідно зі ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових)

обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) міститься висновок, що аналіз норм ст.ст.1187, 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.36. ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

На підставі вищезазначених норм, з КП «КВПВ» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а також сума франшизи, а саме: 256510,00 грн. – 98000,00 грн. + 2000,00 грн. = 160510,00 грн.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спричинення ОСОБА_3 моральної шкоди у позові обґрунтовано порушенням ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, тривалим невизнанням ним своєї вини, що мало наслідком, разом з іншими факторами, затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення. У відповіді на відзив КП «КВПВ», позивачем ОСОБА_3 зазначено, що за винних дій відповідача минуло вже більше року, цей час він позбавлений можливості користуватись автомобілем, не має можливості перевозити хвору дружину з Харківського району Харківської області, де він проживає, до обласного центру на лікування, змушений користуватись громадським транспортом, що небезпечно для його здоров`я в умовах карантину.

Приписами ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

       Верховний Суд у постанові від 24.06.2020 у справі № 455/1076/16-ц (провадження № 61-48155св18) зазначив, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом — моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

       Проте, будь-яких доказів у підтвердження факту спричинення ОСОБА_3 моральної шкоди, наявності обставин, на які він посилається у позові у її обґрунтування, наявності причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 і зазначеними ним обставинами, суду не подано.

       У постанові Верховного Суду від16.07.2020 у справі № 822/3180/15 (провадження №К/9901/9658/18) міститься правовий висновок про те, що самих лише посилань у позові на певні обставини недостатньо для висновку про заподіяння моральної шкоди та наявність підстав для її стягнення, оскільки позивач повинен послатися на конкретні докази, які, на його думку, могли б підтвердити ці обставини. Тобто наявність підстав для стягнення моральної шкоди, як і будь-які інші позовні вимоги, є предметом доказування, а тому обов`язок доказування моральної шкоди покладається саме на ту сторону, яка заявляє вимогу про її стягнення. Аналогічна правова позиція щодо покладення обов`язку доказування моральної шкоди на позивача викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №815/6107/17 та від 04.03.2020 у справі №815/2215/15.

       Відтак, суд прийшов до висновку про недоведеність як факту заподіяння позивачу ОСОБА_3 моральної шкоди та причинного зв`язку страждань позивача з протиправними винними діями відповідача, так і розміру такої шкоди. Отже, у задоволенні вимоги про солідарне стягнення з КП «КВПВ» та ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн. слід відмовити.

       На підставі ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають присудженню пропорційно до задоволеної частини позову.

       При зверненні до суду з даним позовом, позивачем ОСОБА_3 заявлено вимоги про стягнення грошових коштів у загальній сумі: 160510,00 грн. + 98000,00 грн. + 30000,00 грн. = 288510,00 грн. При цьому позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі: 2565,10 грн. + +2102,00 грн. = 4667,10 грн.

       Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28.11.2018 у справі № 761/11472/15-ц (провадження № 61-23674св18), ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

       Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо позов подається до кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову.

       Відтак, з урахуванням загального розміру позовних вимог (288510,00 грн.), при поданні ОСОБА_3 позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 2885,10 грн. Таким чином, переплата складає: 4667,10 грн. – 2885,10 грн. = 1782,00 грн.

       Крім того, під час розгляду справи позивачем ОСОБА_3 зменшено позовні вимоги на 32000,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплачена сума судового збору підлягає поверненню. Відтак, поверненню позивачу ОСОБА_3 підлягає судовий збір у загальному розмірі: 1782,00 грн. + 320,00 грн. = =2102,00грн.

Одночасно, розподілу між сторонами відповідно заявлених вимог та пропорційно до задоволення позову, на підставі ст.141 ЦПК України підлягає сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2565,10 грн.

Вирішуючи питання стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне. Позивач ОСОБА_3 бажає вирішити питання стягнення з відповідачів понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., про що заявлено у позові.

За положеннями ст.133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У підтвердження понесення ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу суду подано копію договору про надання правової допомоги (правових послуг) від 21.01.2020, укладений ним з АБ «Мосейчук та партнери», акт № 1 від 05.04.2021 приймання-передачі наданих юридичних послуг до вказаного договору, у якому наведено розрахунок вартості наданих послуг, у якому наведені їх перелік та вартість, з розрахунку 500,00 грн. за годину за кожну з наданих послуг (надання усних консультацій щодо визначення шляхів захисту порушеного права позивача та перспектив судового провадження, складання та подання позовної заяви, складання та подання відповіді на відзив, складання та подання заяви про уточнення позовних вимог, складання та подання листів та скарг до НБУ, складання та подання заяв та клопотань по суті справи), загальний витрачений на надання вказаної правничої допомоги час склав 30 годин, а вартість наданих послуг – 15000,00 грн. Суду надано також квитанцію АТ КБ «Приватбанк» від 06.04.2021 про здійснення ОСОБА_3 на користь АБ «Мосейчук та Партнери» оплати за надані послуги в сумі 15000,00 грн.

Представником відповідача КП «КВПВ» - адвокатом Мицаєм О.І. до суду подано клопотання в порядку ч.5 ст.137 ЦПК України про зменшення судових витрат. Клопотання обґрунтовується тим, що докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано після завершення підготовчого засідання у даній цивільній справі, при цьому позивачем не було письмово повідомлено суд про неможливість подання доказів разом з позовною заявою. Крім того, укладеним ОСОБА_3 з АБ «Мосейчук і партнери» договором було передбачено, що розмір та порядок оплати витрат на надання правничої допомоги встановлюються додатковою угодою, яку суду не надано, а тому відповідач вважає її неукладеною. Крім того, до переліку видів наданої допомоги включено складання та подання листів та скарг до НБУ, а також складання заяви про уточнення позовних вимог, і дані роботи жодного відношення до КП «КВПВ» не мають. Позовна заява складається з 13 аркушів, за яку сплачено 4500,00 грн., і принаймні три аркуші жодним чином не стосуються КП «КВПВ». У клопотанні йдеться про явну неспівмірність понесених витрат на правничу допомогу (майже 10 % від розміру основних позовних вимог).

Вирішуючи вказане клопотання, суд враховує, що клопотання представника позивача про долучення доказів розглянуто судом ухвалою, занесеною до журналу судового засідання, та задоволено, оскільки фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем мало місце після відкриття провадження у справі та закінчення її підготовки до судового розгляду.

Вартість години роботи адвоката АБ «Мосейчук і партнери» (500,00 грн.), а також витрачений на надання правничої допомоги час (30 год.) суд вважає співмірним, з огляду на складність справи, кількість учасників, обсяг поданих сторонами заяв по суті справи. При цьому неподання суду додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги, яка, як пояснив представник позивача, містить інформацію, що складає адвокатську таємницю, за умови подання обґрунтованого розрахунку понесених витрат, який дає суду можливість перевірити їх обґрунтованість та співмірність, не може бути підставою для відмови у розподілі цих витрат.

Витрати на правничу допомогу, понесення яких позивачем документально підтверджено та які він бажає розподілити між сторонами, складають менше 5,2 % від розміру заявлених позовних вимог, та менше 5,9 % від розміру задоволених вимог, а тому, на думку суду, є співмірними позовним вимогам та складності справи. Суд враховує, що ці витрати пов`язані з розглядом справи, а їх розмір є обґрунтованим.

Одночасно суд не знаходить підстав для виокремлення конкретних видів наданої правничої допомоги та покладення їх на кожного з відповідачів пропорційно тому, якого з відповідачів стосувався цей вид допомоги. На думку суду, ці види правничої допомоги є взаємопов`язаними між собою, а їх понесення позивачем перебуває у причинному зв`язку з деліктом, вчиненим відповідачем ОСОБА_2 , незалежно від того, якого з відповідачів стосувався той чи інший вид наданої правничої допомоги.

Відтак, понесені позивачем ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між відповідачами разом з іншими витратами (по сплаті судового збору) пропорційно до задоволеної до кожного з відповідачів частини позову.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 985, 988-991, 1166, 1172 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

       Стягнути з комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на користь ОСОБА_3 160510 (сто шістдесят тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_3 66000 (шістдесят шість тисяч) 00 коп. страхового відшкодування.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» Руденка Володимира Володимировича про стягнення коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди – відмовити за безпідставністю.

Стягнути з комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на користь ОСОБА_3 понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 1605 (одна тисяча шістсот п`ять) грн. 10 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10629 (десять тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_3 понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 660 (шістсот шістдесят) грн. 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4371 (чотири тисячі триста сімдесят одна) грн. 00 коп.

Повернути ОСОБА_3 судовий збір, сплачений згідно з квитанціями № 17380 та № 17403 від 13 листопада 2020 року у розмірі переплаченої суми – 1782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Повне судове рішення складене 29 квітня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 ;

Відповідачі: Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів», код ЄДРПОУ 33290649, місцезнаходження: 61140, м.Харків, пров.Золотий, буд.4;

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», код ЄДРПОУ 32404600, місцезнаходження: 04211, м.Київ, пр-т Героїв Сталінграда, буд.4, корп.6А;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Головуючий суддя:                                                                 Т.Ю.Демчина