Справа №538/322/21

Провадження по справі №2/538/188/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року                                                        м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Криворучко В.І.,

представника позивача- адвоката Сенкевич В.І.,

представника відповідача- адвоката Кузьмич Н.О.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Лохвиця справу за позовом   ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенча» про усунення перешкод,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сенча» (код ЄДРПОУ 3087987) усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом повернення належної їй на праві власності земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,95 га кадастровий номер 5322686600:00:007:0002, яка розташована на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що ій належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,95 га кадастровий номер 5322686600:00:007:0002, яка розташована на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Між позивачем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «Сенча» було укладено договір оренди землі від 29 серпня 2012 року, та підписано Акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки від 29 серпня 2012 року. Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років. Однак, вищезазначений договір оренди землі не зареєстровано у встановленому законом поряку, державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі, а тому не може впливати на момент набрання чинності. Як вважає позивач, оскільки ТОВ «Сенча не здійснювало державну реєстрацію Договору оренди землі від 29.08.2012 року, то чинності він не набрав та вищезазначене сільськогосподарське товариство не отримало прав орендаря за спірним договором оренди землі.

З метою вирішення спору в досудовому порядку, позивачем 30.01.2021 року направлено відповідачу заяву про підтвердження правових підстав користування ТОВ «Сенча» спірною земельною ділянкою, в якому було зазначено, що з метою вирішення спору в досудовому порядку необхідно надати докази правомірного використання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,95 га, кадастровий номер 5322686600:00:007:0002, яка розташована на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, або направити додаткову угоду про розірвання договору оренди землі від 29 серпня 2012 року між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем ТОВ «Сенча» у додатковій угоді про розірвання договору, де зазначити: дату підписання; про розірвання договору за взаємною згодою, а також зазначити інформацію, як про договір, так і про об`єкт оренди. Однак, відповідач жодної відповіді не надав.

У зв`язку з неможливістю врегулювати даний спір в досудовому порядку, позивач вимушена звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 03.03.2021 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 17.03.2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

17.03.2021 року, представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву в якому відповідач вказав, що позовні вимоги не визнає, заперечує проти їх задоволення, оскільки викладені позивачем позовні вимоги суперечать вимогам законодавства та дійсним обставинам справи. Прийнявши рішення про витребування спірної земельної ділянки у відповідача на користь позивача, буде порушено право втручання в майнові права орендаря як належного користувача.

Так 29.08.2012 року між ТОВ «Сенча» та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі земельної ділянки, площею 2,95 га з кадастровим номером 5322686600:00:007:0002 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області строком на 15 років. ТОВ «Сенча» виконало всі істотні умови договору та сплачувало орендну плату за користування вищезазначеної земельної ділянки. Посилання позивача на відсутність державної реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки вважає необгрунтованими, оскільки відповідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли до 01 січня 2013 року визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язковій реєстрації. Тобто вказаним Законом України передбачено виключно державну реєстрацію права, а не державну реєстрацію правочинів, що діяла у цій сфері до 01 січня 2013 року. Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де зазначено, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322686600:00007:0002 зареєстровано 16.12.2013 року номер запису про інше речове право 3934351, підстава реєстрації договір оренди землі виданий 29.08.2012 року.

Також, представник відповідача зазначила, що додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору оренди землі від 25.12.2009 року укладеної 05.11.2012 року не існує. А понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи.

31.03.2021 року ОСОБА_1 до суду було надано відповідь на відзив, в якому остання зазначила, що договір оренди землі від 29.08.2012 року не було зареєстровано, а право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322686600:00:007:0002 зареєстровано 19.12.2013р., номер запису про інше речове право- 3934351. З 01.01.2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 №1878-VI «Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту ст.ст. 182, 640, 657, 732 ,745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а тому після 01 січня 2013 року відповідач не міг зареєструвати спірний правочин.

Проведення 16.12.2013 державної реєстрації речового права на підставі Договору оренди землі від 29.08.2012 року не може підмінити державну реєстрацію самого правочину, а тому не може впливати на момент набрання чинності правочину укладеного до 01 січня 2013 року. Оскільки ТОВ «Сенча» не здійснило державну реєстрацію Договору оренди землі від 29.08.2012 між позивачем та відповідачем, тому чинності він не набрав і відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не отримало прав орендаря за спірним договором оренди землі. Щодо оплати за оренду спірної земельної ділянки не є предметом даного позову. Щодо витрат на професійну правову допомогу враховуючи складність даної справи та досвід адвоката, вважає умови укладеного договору надання правової допомоги від 25.01.2021 року та вартість отриманих послуг від адвоката розумними.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с. 64).

Представник позивача- адвокат Сенкевич В.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що до 01.01.2013 року договір оренди земельної ділянки не був зареєстрований. А реєстрація речового права відбулася 16.12.2013 року, що є порушенням ст. 18 ЗУ «Про оренду землі», який діяв на той момент. Наголосив, що 23.06.2020 року Велика палата Верховного Суду визначилася з питанням, що проведення державної реєстрації речового права на оренду землі не може підмінити реєстрацію самого договору оренди. Просив на цій підставі задовольинити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Предстаник відповідача- адвокат Кузьмич Н.О. проти задоволення позову заперечувала, пояснила, що ОСОБА_1 та ТОВ «Сенча» 29.08.2012 року уклали один договір оренди землі строком на 15 років. Земельна ділянка була передана орендарю, який був зареєстрований 16.12.2013 року Державним реєстратором, Реєстраційної служби Лохвицького управління юстиції Полтавської області. У договрі не зазнанено термін його державої реєстрації, та хто буде її здійснювати. Протягм терміну дії договору оренди, ОСОБА_1 отримувала правомірну вигоду від договору, а орендар добросовісно також виконував всі умови договору. Земельна ділянка перебуває у тимчасовому користуванні відповідача. Позивачем не оспорюється сам договір, його нікчемність. А тому, вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Просила також стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу.

Вислухавши доводи представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером 5322686600:00:007:0002 площею 2,95 га, яка розташована на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 642729.

Між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сенча» в особі директора ОСОБА_2 , діючого на підставі статуту 29 серпня 2012 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,95 га, розташованої на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, терміном на 15 ( п`ятнадцять) років.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.01.2021 та 26.02.2021 року договір оренди землі, серія та номер б/н, виданий 29.08.2012 року зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області 16.12.2013 року, номер запису про інше речове право 3934351 (а.с. 6-10 ) строк дії договору на 15 (п`ятнадцять) років.

Відповідно до акту прийомки-передачі земельної ділянки від 29 серпня 2012 року, орендодавець- власник землі ОСОБА_1 передає, а орендар ТОВ «Сенча» приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 2,95 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5322686600:00:007:0002 (а.с. 9).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законами, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 78, Земельного кодексу України, ст. 319 ЦК України власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда- це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення будь-якого договору передбачає собою досягнення домовленостей сторін, яка, в свою чергу, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

І хоча сторони вільні в укладенні договору та визначенні його умов, проте для кожного договору законодавством передбачені істотні умови, домовленість щодо яких обов`язково має бути досягнута.

За змістом статей 16, 18 та 19 вказаного Закону договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації у порядку, встановленому законом.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Підписавши договір оренди землі на умовах, які були узгоджені з іншою стороною, сторона виражає волевиявлення та розуміє наслідки.

Як встановлено в судовому засіданні спірний договір містить всі істотні умови договору оренди та відповідає вимогам законодавства, діючого на час укладення договору.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У пункті 38 договору оренди землі від 29.08.2012 року сторонами погоджено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, а пунктом 39 договору передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (а.с. 8).

Однією із підстав усунення перешкод в користуванні належним майном ОСОБА_1 шляхом повернення земельної ділянки позивач зазначає відсутність реєстрації договору оренди землі від 29 серпня 2012 року, про що суд зазначає наступне.

Позивач звернулася до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні належним ОСОБА_1 майном, шляхом повернення належну їй на праві власності земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,95 га кадастровий номер 5322686600:00:007:0002, яка розташована на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Однак, позивач договір оренди від 29.08.2012 року не оспорює, вимог про розірвання вищезазначеного договору не заявляла. Також позивач не зазначила, яким чином відсутність державної реєстрації договору належної їй земельної ділянки порушило її права, які саме та яким чином, а також що це є підставою для усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою.

Так, пунктом 8 укладеного між сторонами договору оренди землі від 29.08.2012 року встановлено, що договір укладено на 15 років.

Тобто, орендодавець, позивач ОСОБА_1 , укладаючи спірний договір 29.08.2012 року, розраховувала, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчиться через 15 років, який на теперішній час триває та не закінчився, тобто таке право позивача не порушено.

Крім того, з матеріалів цивільної справи, а саме з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, вбачається, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322686600:00:007:0002 зареєстровано 16.12.2013 року, номер запису про інше речове право 3934351, підстава винекнення іншого речового права договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 29.08.2012 р, видавник ТОВ «Сенча» (а.с.10, 33), строк дії договору укладено на 15 (п`ятнадцять) років

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України: право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а право оренди земельної ділянки належить до інших речових прав, тобто реєстрації підлягає не договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки, яке і було зареєстроване орендарем, відповідно до вимог чинного законодавства. Редакція цієї статті до 01.01.2013 року право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення і припинення підлягають державній реєстрації. Тобто і в старій, і в новій редакції даної статті передбачена реєстрація іншого речового права: права оренди.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли зголи з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки, сторонами було підписано договір оренди землі, то між ними було досягнуто згоди про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні і є необхідними для договорів даного виду, договір було зареєстровано у встановленому законом порядку. У договорі не визначено про термін, протягом якого повинно було здійснити державну реєстрацію та реєстрацію права оренди.

Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції .

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Укладаючи договір оренди землі 29.08.2012 року між ТОВ «Сенча» та орендодавцем ОСОБА_1 було досягнуто усіх істотних умов договору, оскільки виконання умов договору настало негайно після його підписання: земельну ділянку було передано орендарю, ця обставина підтверджується актом прийому-передачі від 29.08.2021 року (а.с. 9).

Відповідно до положень статті 792 ЦК за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Як встановлено в судовому засіданні, за весь період користування земельною ділянкою ОСОБА_1 отримала від орендаря орендну плату, тобто отримувала правомірну винагороду від здачі оренди нерухомого майна починаючи з моменту підписання договору оренди. Ця обставина представником позивача не оспорюється.

Таким чином, вказана позивачем підстава для усунення перешкод в користуванні земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,95 га, кадастровий номер 5322686600:00:007:0002, не може вважатися достатньою правовою підставою в розумінні статті 792 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не була значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до Правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду- Постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 361/2193/16-ц, згідно з ч.2 ст. 386 ЦК власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці (ст.27 Закону України «Про оренду землі). Сам факт відсутності правильної реєстрації речового права (оренди) на підставі договору оренди земельної ділянки не свідчить про їх нікчемність, оскільки такий договір є оспорюваним. Неоспорення такого договору свідчить про його дійсність, такий договір є підставою виникнення прав і обов`язків, у тому числі права на захист інтересів орендаря від третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи позивач не довів, що відповідач незаконним чином заволодів даною земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи підстави заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про те, що правові та фактичні підстави для усунення перешкод в користуванні належним ОСОБА_1 майном, шляхом повернення їй на праві власності земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,95 га, кадастровий номер 5322686600:00:007:0002, яка розташована на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області,- відсутні.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У пункті 1 постанови № 10 від 17.10.2014 року Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що судові витрати- передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини кожна держава-учасниця Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, реалізуючи п.1 ст. 6 цієї Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р. (judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series AN 253-B).

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»«, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі. Враховуючи вищенаведене, суд вважає доцільним судові витрати, пов`язані з розглядом справи залишити за сторонами.

З огляду на відмову в позові, відповідно до ст. 141 ЦПК України, відсутні підстави для стягнення з відповідача судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 15, 16, 32, 71, 202-204, 215, 221, 222, 257, 261, 267, 319, 525, 526, 626, 638, 651, 792 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 77, 82, 89, 141 ЦПК України, ст.ст. 78, 124, 125, 152, 153 ЗК України, ст.ст. 1, 2, 13, 15, 16, 18, 19, 27, 30, 31 Закону України «Про оренду землі», суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенча», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.04.2021 року.

Суддя: Т.О. Зуб