справа №176/98/21

провадження №2/176/216/21

РІШЕННЯ

Іменем України

27 квітня 2021 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гусейнова К.А.,

секретаря с/з Кіняк Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання,-

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням суму грошових коштів у розмірі 360000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він з 05 січня 2009 року працював на шахті «Інгульська» ДП «СхідГЗК» на посаді підземного гірника з повним робочим днем у підземних умовах. Починаючи з 01.02.2011 року позивача переведено на тому ж підприємстві на посаду підземного гірника очисного забою, зайнято повний робочий день у підземних умовах по сьомому розряду. 28.09.2020 року позивача звільнено з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Пунктом 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Форми П-4 від 19.11.2020 року, затвердженого начальником управління Держпраці у Кіровоградській області встановлено наявність у позивача професійних захворювань: - радикулопатія білатеральна шийна С6-С7 та попереково-крижова L4-S1, на фоні дегенеративно-дистрофічних змін поперекового та шийного відділу хребта з протрузіями дисків L4-S1 (5,6-7,7 мм), з вираженими статико-динамічними порушеннями, часто рецидивуючий перебіг, зі стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня), та остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), з двостороннім плечолопатковим пері артрозом, гіпотрофією м`язів плечового поясу (ПФ другого ступеня); - хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «А». Легенева недостатність першого-другого ступеня; - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

Відповідно до п.18 вищезазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання позивача є:

- рівень фізичного перенавантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає до 69,4 % при нормі до 25 %, час перебування в вимушеній позі складає до 12,8 % при нормі до 10 %, кількість вимушених (більше 30 градусів) нахилів корпусу за зміну становить до 178 при нормі 51-100 відносяться до ІІІ класу 1 ступеню важкості трудового процесу;

- рівень вібрації: загальна транспортно-технологічна до 110 дБ при нормі 101 дБ;

- за показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2ступінь напруженості трудового процесу;

- запиленість повітря робочої зони: пил (кремнію діоксин кристалічний (SiO2) при вмісті пилу від 10 до 70 % ІІІ клас небезпеки 2,5 мг/м.куб. при нормі 2 мг/м.куб., рівень шуму 107 дБА при нормі 80 дБА;

- мікроклімат: температура повітря робочої зони +10,9 +11,3 С при нормі +17 +26 С, рівень вологості 96 % при нормі 60-95%.

Довідками Медико-соціальної експертної комісії від 02.12.2020 позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% та встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням, протипоказана робота в умовах впливу важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, шуму.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Позивач, при визначені розміру моральної шкоди виходить з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2021 року та оцінює моральну шкоду в 60 місячних розмірів мінімальної заробітної плати, тобто 60*6000 грн.(місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2021 року встановлений ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік») = 360000 (триста шістдесят тисяч) грн. Просив стягнути з ДП "СхідГЗК" на його користь 360000 (триста шістдесят тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року по справі було відкрито провадження та вирішено проводити розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2021 року було частково задоволено клопотання представника відповідача та здійснено перехід з розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Справу призначено до судового розгляду на 17.03.2021 року.

12 лютого 2021 року на адресу суду, від ДП "Схід ГЗК" надійшов відзив на позовну заяву, в якому ДП "СхідГЗК" позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі, вважає заявлені позивачем вимоги необґрунтованими нормами трудового законодавства і такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що дійсно, ОСОБА_1 в період з 05 січня 2009 року по 28 вересня 2020 року працював на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» за професіями «підземний гірник по четвертому розряду» та «підземний гірник очисного забою по сьомому розряду». Наказом від 28.09.2020 № 328 о/с ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, п.2 ст.40 КЗпП України.

ДП «СхідГЗК» заперечує проти доводів позивача, що саме відповідачем позивачу завдано моральну шкоду та вважає що позивачем не доведено вину відповідача у заподіянні шкоди позивачу, наявність протиправних дій відповідача, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача.

       ДП «СхідГЗК» відповідно до вимог розділу 7 «Охорона праці» Колективного договору на 2020 рік (діючий на час трудових правовідносин позивача з відповідачем) організовував безпечні умови праці, належний стан санітарно-гігієнічних умов на робочих місцях згідно з вимогами Законів України.

       Також, ДП «СхідГЗК» в повному обсязі виконувало обов`язки, визначені Вимогами щодо безпеки та захисту здоров`я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування, Колективного договору на 2020 рік, що в свою чергу і є належним виконанням вимог ст.43 Конституції України та ст.153,158 КЗпП.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 19.11.2020 (пункт 17) обставинами виникнення професійного захворювання позивача є робота на Інгульскій шахті ДП «СхідГЗК» в шкідливих та небезпечних умовах праці: фізичного навантаження, вібрації, виробничого шуму та пилу при виконанні функціональних обов`язків.

На думку відповідача, професійне захворювання у позивача виникло у зв`язку з незабезпеченням з боку ДЗ «СМСЧ №19 МОЗ України» своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних профзахворювань та ненадання роботодавцю відповідних рекомендацій щодо подальшої роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК».

Відповідно до вимог чинного законодавства та на забезпечення права працівника на здорові й безпечні умови праці при наявності на його робочому місці несприятливих факторів виробничого середовища відповідачем компенсувалося наданням щорічної додаткової оплачуваної відпустки, було встановлено підвищений рівень оплати праці за роботу у важких та шкідливих умовах, скороченою тривалістю робочого часу, забезпеченням засобами індивідуального захисту, спецодягом, забезпеченням безплатним лікувально-профілактичним харчуванням, а збоку державних гарантій - призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, що підтверджено Санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці № 72 від 29.11.2013.

Крім того, відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Позивачем, на думку відповідача, не надано жодних доказів порушення відповідачем Вимог щодо безпеки захисту здоров`я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування. А тому, факт вини відповідача в порушенні законних прав позивача, визначених ст. 43 Конституції України, ст. 153, ст. 158 КЗпП України, є недоведеним. Таким чином, відсутня умова, за наявності якої наступає відповідальність відповідача.

Крім того, ДП «СхідГЗК» зазначив, що у отриманні професійного захворювання не можна виключати і вину самого позивача, адже згідно виписки із медичної амбулаторної карти ОСОБА_1 перші ознаки погіршення самопочуття у позивача були виявлені ще в 2015 році - ДЗ: амб л/л НОМЕР_1 лікт с-бів, амб л/л-вертеброгенна люмбоішалгія, 2016 – амб л/л – НОМЕР_1 лікт с-бів, 2017 – амб л/л – ОА лікт., кол с-бів, амб л/л цервікобрахіалгія, 2018 - амб л/л – ОА лікт., кол с-бів, 2019 – амб г/бронхіт, 2020 р.: 25.06.-06.07.2020 л/л цервікалгія, люмбоішалгія, 13.07.-27.07.2020 – л/л – ОА лікт с-бів, 28.07.-07.08.2020 – стац радикулопатія шийна та п/кр., протрузії дисків L4-L5.L5-S1. 31.08.-07.09.2020 – л/л – ХОЗЛ. Але позивач на власний розсуд продовжував працювати в умовах шкідливих факторів, погіршуючи стан свого здоров`я.

Позивач, працюючи на підприємстві відповідача, щорічно проходив медичний огляд згідно наказу МОЗ від 21.05.2007р., № 246 Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій (далі - Порядок), і за висновком комісії був придатним працювати за професіями «підземний гірник по четвертому розряду», а потім «підземний гірник очисного забою по сьомому розряду».

За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави розірвання трудового договору з позивачем, а позивач усвідомлюючи вплив шкідливих факторів на його організм та погіршення стану здоров`я за власною ініціативою продовжував працювати. А тому, відповідач вважає, що власні дії позивача і стали наслідком погіршення стану його здоров`я, що призвели до втрати професійної працездатності та інвалідності.

Окрім того, зазначили, що позивач не надав суду Індивідуальну програму реабілітації інваліда та документи, які б підтверджували виконання позивачем Індивідуальної програми реабілітації інваліда, а саме виписки з амбулаторної картки про стаціонарне, амбулаторне, медикаментозне та санаторно-курортне лікування за його вказаним діагнозом. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначає, що змушений постійно лікуватися та обстежуватися, при цьому жодним доказом не підтверджує зазначене. Тому не має жодних підтверджень та доказів, що позивач постійно перебуває у моральних переживаннях у зв`язку з погіршенням здоров`я.

Також ДП «СхідГЗК» заперечує та вважає, що заявлена позивачем сума моральної шкоди не відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості, оскільки позивач втратив працездатність лише на 60%, йому встановлено третю групу інвалідності, тому враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 №210/5258/16-ц, де моральну шкоду визначено в розмірі 275000 при втраті працездатності 100%, розмір моральної шкоди в даному випадку слід обраховувати як 60% від 360000 грн, що складатиме 216000 грн.

Враховуючи всі вище викладені обставини ДП "СхідГЗК" просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області заяву про розгляд справи без його участі. В заяві зазначив, що позов підтримує.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується копією з розносної книги, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши подані сторонами докази, на підтвердження обставин, на які посилаються, матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , виданої на ім`я позивача – ОСОБА_1 , останній дійсно працював: в період з 05.01.2009 року - на посаді підземного гірника з повним робочим днем у підземних умовах по четвертому розряду «Інгульської шахти ДП СхідГЗК»; з 01.02.2011 року – переведений на посаду підземного гірника очисного забою, зайнятий повний робочий день у підземних умовах, по сьомому розряду. Наказом №328 о/с від 28.09.2020 звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.8-9).

Актом Форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.11.2020 року було встановлено, що професійне захворювання позивача ОСОБА_1 виникло за таких обставин: робота на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» в шкідливих та небезпечних умовах праці: фізичного навантаження, вібрації, виробничого шуму та пилу при виконанні функціональних обов`язків. Недосконалість роботи технологічного обладнання: вентилятор ВМЕУ-6, яке призводить до перевищення ГДК виробничого шуму, машина МПДН-1М, скреперна лебідка (ЛС-55), яке призводить до перевищення ГДК загальної вібрації та виробничого шуму. Незабезпечення з боку ДЗ «СМСЧ №19 МОЗ України» своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних захворювань та ненадання роботодавцю відповідних рекомендацій щодо подальшої роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» /(а.с.10-11).

Відповідно до п.18 акту Форми П-4, причинами виникнення професійного захворювання позивача є:

- рівень фізичного перенавантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає до 69,4 % при нормі до 25 %, час перебування в вимушеній позі складає до 12,8 % при нормі до 10 %, кількість вимушених (більше 30 градусів) нахилів корпусу за зміну становить до 178 при нормі 51-100 відносяться до ІІІ класу 1 ступеню важкості трудового процесу;

- рівень вібрації: загальна транспортно-технологічна до 110 дБ при нормі 101 дБ;

- за показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2ступінь напруженості трудового процесу;

- запиленість повітря робочої зони: пил (кремнію діоксин кристалічний (SiO2) при вмісті пилу від 10 до 70 % ІІІ клас небезпеки 2,5 мг/м.куб. при нормі 2 мг/м.куб., рівень шуму 107 дБА при нормі 80 дБА;

- мікроклімат: температура повітря робочої зони +10,9 +11,3 С при нормі +17 +26 С, рівень вологості 96 % при нормі 60-95%.

Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААА №085972 від 02.12.2020 року ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності, визначено ступінь втрати професійної працездатності 60% строком до 01.01.2022 року (а.с.12,13).

Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААБ №568920 від 02.12.2020 року ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2022 року. Причиною інвалідності є професійне захворювання. За висновком про умови та характер праці протипоказана робота в умовах впливу важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, шуму (а.с.12,13).

Відповідно до виписки №3839/1022 із медичної картки стаціонарного хворого КНП «Поліклінічне об`єднання Міської Ради м.Кропивницького, поліклінічне відділення №1», під час перебування у стаціонарі з 27.10.2020 по 04.11.2020 ОСОБА_1 було встановлено діагноз: - радикулопатія білатеральна шийна С6-С7 та попереково-крижова L4-S1, на фоні дегенеративно-дистрофічних змін поперекового та шийного відділу хребта з протрузіями дисків L4-S1 (5,6-7,7 мм), з вираженими статико-динамічними порушеннями, часто рецидивуючий перебіг, зі стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня), та остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), з двостороннім плечолопатковим пері артрозом, гіпотрофією м`язів плечового поясу (ПФ другого ступеня); - хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «А». Легенева недостатність першого-другого ступеня; - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Захворювання професійні, 03.11.2020 року (а.с.14-15).

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Суд під час розгляду цивільної справи керується та застосовує наступні положення Законів.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) (далі - Постанова) роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13 Постанови роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

В силу ч.1 ст.1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов`язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо- геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).

Згідно з ст.38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.

Аналізуючи наведені вище докази та вищезазначені норми Законів, суд вважає доведеним, що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.

Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.1 ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч.4 ст.10 Цивільного процесуального Кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Рішенням від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

На думку суду, в даній справі підлягає застосуванню вище вказане рішення Європейського суду з прав людини, оскільки суд застосовує принцип визначення розміру моральної шкоди, а не сам факт спричинення моральної шкоди. Європейський суд з прав людини визначив заявнику ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 3000 Євро, при цьому вважаючи цей розмір не є надмірним.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).

Таким чином, суд, при визначені розміру моральної шкоди виходить з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2021 року та оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 60 %професійної працездатності, строкове призначення позивачу третьої групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості ступінь моральну шкоду в 36 місячних розмірів мінімальної заробітної плати:

36*6000 грн (місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2021 року встановлений ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік») = 216 000 (двісті шістнадцять тисяч) гривень.

Аналогічна правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди також висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 5 грудня 2018 року по Справі №210/5258/16-ц.

Зазначені вище обставини узгоджуються також з правовим висновком Верховного суду від 14.11.2019 року за наслідками касаційного перегляду судових рішень у справі №522/3388/18, в якому визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн., яке стягнуто з роботодавця на користь позивача за умови втрати позивачем 75% працездатності.

Отже, посилання позивача щодо спричинення йому моральної шкоди саме власником підприємства є обґрунтованими та заслуговують на увагу. Окрім того, суд вважає, що позивачем обґрунтовано розмір грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Доводи відповідача ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» щодо не вчинення підприємством протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з професійним захворювання позивача є необґрунтованими, оскільки в цьому конкретному випадку моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала. Адже відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Надані позивачем докази повною мірою підтверджують, що ушкодження здоров`я ОСОБА_1 і отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов`язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що 29.09.2020 року позивач був звільнений з підприємства у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, яка перешкоджає продовженню даної роботи, а тому позивач позбавлений можливості працювати за своєю здобутою спеціальністю, або виконувати іншу роботу, пов`язану з фізичним навантаженням.

Доводи відповідача про те, що у отриманні професійного захворювання не можна виключати і вину самого позивача також не заслуговують на увагу, оскільки відповідач зобов`язаний забезпечити працівника належними умовами праці. І вина працівника в даному випадку не може бути покладена на останнього.

За вище вказаних обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в межах 36 мінімальних заробітних плат, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір». Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Згідно ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір /фізичною особою/ в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір задоволених позовних вимог становить 216000 грн. Таким чином, 1 % ціни позову становить – 2160 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», », ст.ст. 1, 38 Гірничого Закону України, ст.ст. 1, ст.ст. 6, 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 4, 10, 12, 13,19, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 14309787, Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Горького, 2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - 216000 (двісті шістнадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судовий збір в розмірі 2160 (дві тисячі сто шістдесят) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до або через суд першої інстанції, а матеріали справи надсилаються судом за правилами, що діяли до набрання чинності діючої редакції ЦПК України.

Суддя                                                                                    К.А. Гусейнов