Справа № 426/193/21

Провадження № 11-кп/810/163/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду у складі

       головуючого                        Рябчун О.В.

       суддів                                Тополюк Є.В., Руденка В.В.

       з секретарем                 Березіною І.А.

       за участю прокурора                Ткачука А.В.

       обвинуваченого                 ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Сєвєродонецьку Луганської області матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 , поданою на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 01 квітня 2021 року, якою продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

                        встановила:

У провадженні Сватівського районного суду Луганської області знаходяться матеріали кримінального провадження №12020130000000297 від 30.09.2020 року щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.289, ч.2 ст.28-ч.1 ст.357 КК України.

За результатами проведеного підготовчого судового засідання 01.04.2021 року суд задовольнив клопотання прокурора і продовжив щодо ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 30 травня 2021 року включно.

Мотивував тим, що прокурором доведено продовження існування на даній стадії судового провадження ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України - можливість переховуватись від суду, та вчинити нове кримінальне правопорушення, з огляду на наявність низки не знятих та не погашених судимостей за аналогічні злочини, та вчинення нових злочинів під час іспитового строку за попереднім вироком суду, можливість впливати на потерпілу та свідків.

Крім того, суд врахував та зазначив про тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_2 обвинувачується, відсутність міцних соціальних зв`язків, утриманців та офіційного джерела доходу.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 наполягає на скасуванні ухвали суду, зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та на закритті щодо нього кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу злочину і мотиву для здійснення таких дій.

Зазначає при цьому, що прокурор Ткачук А.В. не навів суду жодного ризику, які б давали підставу для тримання його, ОСОБА_2 , під вартою, а суд розглянув це питання поверхово та необ`єктивно і керувався лише припущеннями та сфабрикованими матеріалами справи.

Він не вчиняв жодного кримінального чи адміністративного правопорушення, у яких його звинувачують; він прибував до суду самостійно, за першою вимогою слідчого; у нього є неповнолітні діти і сам потребує постійного лікування. Його мати також хвора і потребує постійного стороннього догляду.

Обвинувачений додає, що 03 листопада 2020 року у нього був проведений обшук, під час якого працівники правоохоронних органів не знайшли ніяких доказів вчинення ним злочинів і, відповідно, він не був арештованим.

Під час апеляційного розгляду:

-обвинувачений ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі подану ним апеляційну скаргу;

-прокурор Ткачук А.В. заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали контрольного судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого висновку.

Судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження №12020130000000297 від 30.09.2020 року щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.289, ч.2 ст.28-ч.1 ст.357 КК України , постановлено ухвалу у порядку ст.197 КПК України і щодо ОСОБА_2 продовжений строк дії раніше обраного ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 листопада 2020 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 30 травня 2021 року включно.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним закріплене у ст. 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження у суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначена вище судова ухвала підлягає апеляційному перегляду.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю умотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судове рішення, прийняте за результатами розгляду клопотання слідчого, повинно відповідати критеріям, зазначеним у ст.370 КПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Як свідчить зміст оскаржуваної ухвали, наведені вище вимоги діючого кримінального процесуального закону судом враховані.

Зокрема, суд встановив, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.289, ч.2 ст.28-ч.1 ст.357, які, відповідно до ст.12 КК України, віднесені до категорії тяжких та середньої тяжкості.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суд обґрунтовано зазначив про продовження існування ризику переховування обвинуваченого від слідства та суду, враховуючи відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, утриманців, та бажання отримати джерела прибутку злочинним шляхом.

Крім того, колегія суддів погоджується і з іншим висновком суду про продовження існування ризику вчинення нових кримінальних правопорушень, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 має низку не знятих та не погашених судимостей за вчинення аналогічних за змістом кримінальних правопорушень і знову вчинив злочини під час іспитового строку за останнім вироком суду.

Судовий розгляд по справі ще не розпочато, свідки та потерпіла не допитані, як і сам ОСОБА_2 , тому, суд обґрунтовано визначив продовження існування ризику впливу обвинуваченого на зазначених осіб.

Висновок суду про те, що застосування за таких обставин до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж найсуворіший з них - тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню заявлених вище та встановлених судом ризиків, ґрунтується на наявних у матеріалах провадження доказах і він належним чином умотивований.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого не спростовують встановлені судом обставини і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.194, 197, 199,405,407 КПК України, колегія суддів

                                ухвалила:

Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 01 квітня 2021 року, якою обвинуваченому за ч.1 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.289, ч.2 ст.28-ч.1 ст.357 КК України ОСОБА_2 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 30 травня 2021 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

                                                               О.В.Рябчун

       Судді                                                        Є.В.Тополюк

                                                                В.В.Руденко