Справа № 361/5524/19

Провадження № 2/361/235/21

17.03.2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

              судді                        - Сердинського В.С.

             при секретарях       - Мищенко С.Л., Удовенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Заліське» про визнання недійсними рішень загальних зборів та відновлення становища,

установив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до СТ «Заліське» про визнання недійсними рішень загальних зборів та відновлення становища.

В обґрунтування позову зазначав, що він є членом СТ «Заліське» з початку його створення та має у володінні земельні ділянки в садівничому товаристві по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 , про що свідчать членські книжки, але постійно проживає в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав його покійній матері ОСОБА_2 , та який він орендує з січня 2018 року у племінниці ОСОБА_3 , яка стала власницею будинку та земельної ділянки.

02 березня 2019 року та 13 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою (вхідний №85), в якій просив надати йому рахунок з розрахунком вартості спожитої електроенергії та вартості доставки електроенергії до точки споживання що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_3 , для його оплати, та заявою (вхідний №95) про надання йому для ознайомлення копії Статуту СТ «Заліське», договорів, укладених СТ «Заліське» між енергозбутовою компанією та СТ «Заліське», протоколу загальних зборів СТ «Заліське», іншого документу, який відображає яким чином та на підставі яких підставах, були заключні договори між СТ «Заліське» та енергозбутовою компанією на доставку купленої електроенергії до точки постачання в СТ «Заліське», положення СТ «Заліське» або іншого документу, на підставі якого здійснюється розрахунок компенсації членами СТ «Заліське» вартості спожитої електроенергії юридичною особою СТ «Заліське».

У наданій відповіді вих. №258 від 01.04.2019 р., СТ «Заліське» просило вважати цю відповідь попередженням про відключення від електроенергії за несплату за спожиту електроенергію з 20.01.2019 р. останній показник 13010 кВт. по травень 2019 року. Відключення заплановано на 11.05.2019 р.

11 травня 2019 року СТ «Заліське» відключило електропостачання від будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 .

Позивач зазначав, що він є співвласником системи електропостачання СТ Заліське», яка є спільною сумісною власністю.

Система електроспоживання членами СТ «Заліське», в СТ «Заліське» була побудована по принципу мовчазної згоди, за якою підключення земельних ділянок, що належать членам СТ «Заліське», здійснювалося від системи електропостачання СТ «Заліське», як від спільної сумісної власності, до приватних систем електроспоживання на земельних ділянках, членів СТ «Заліське», через лічильники електричної енергії.

Таким чином, є факт того, що голова Правління СТ «Заліське», яка без довіреності представляє СТ «Заліське», віддаючи усний наказ електрику СТ «Заліське» про відключення від електропостачання будинку позивача, порушила права останнього, як співвласника системи електропостачання СТ «Заліське» на споживання електричної енергії, обґрунтовуючи таке рішення спираючись на рішення загальних зборів СТ «Заліське» від 20 серпня 2016 року Протокол №2.

20 серпня 2016 року в СТ «Заліське» були проведені загальні збори членів та складено Протокол №2.

20 серпня 2016 року загальні збори СТ «Заліське» обрали ОСОБА_4 на посаду голови садівничого товариства, тобто на посаду, яка не була передбачена Статутом СТ «Заліське».

Станом на 20 серпня 2016 року єдиним підтвердженням членства в СТ «Заліське» можуть бути членські книжки, бухгалтерські документи по сплаті вступних, членських та цільових внесків.

Загальні збори членів СТ «Заліське» могли бути правомочні за умови присутності на них більше половини членів, які підтвердили б своє членство членськими книжками або бухгалтерськими документами обліку вступних, членських та цільових внесків.

Позивач був присутній 20 серпня 2016 року на загальних зборах СТ «Заліське» і стверджує, що на ньому не було в наявності, тобто присутніми 301 член СТ «Заліське», доручення, на підставі яких нібито 26 членів СТ «Заліське» доручили своє право голосу іншим особам, не є актами представництва і тому не можуть бути враховані як такі, що були присутніми на цих загальних зборах.

Посилаючись на викладене, просив суд визнати недійсними рішення загальних зборів СТ «Заліське» від 20 серпня 2016 року, відповідно до Протоколу №2, відновити становище з споживання електричної енергії ОСОБА_1 за місцем проживання по АДРЕСА_3 в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, зобов`язати СТ «Заліське» підключити будинок до мережі електропостачання, що належить СТ «Заліське», стягнути судові витрати.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення в повному обсязі, зазначала, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки в його власності не перебуває зазначена земельна ділянка, також просила про застосування строку позовної давності.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є членом СТ «Заліське» та має у володінні земельні ділянки в садівничому товаристві по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 , про що свідчать членські книжки (а.с.13,14 том І).

На підставі договору оренди нерухомого майна №11-19-01/18 від 19.11.2018 р., позивач проживає в садовому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , який разом із відповідною земельною ділянкою площею 0,0600 га, згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 21 грудня 2017 року, належать ОСОБА_3 (а.с.31-39 том І).

02 березня 2019 року та 13 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою (вхідний №85), в якій просив надати йому рахунок з розрахунком вартості спожитої електроенергії та вартості доставки електроенергії до точки споживання що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_3 , для його оплати, та заявою (вхідний №95) про надання йому для ознайомлення копії Статуту СТ «Заліське», договорів, укладених СТ «Заліське» між енергозбутовою компанією та СТ «Заліське», протоколу загальних зборів СТ «Заліське», іншого документу, який відображає яким чином та на підставі яких підставах, були заключні договори між СТ «Заліське» та енергозбутовою компанією на доставку купленої електроенергії до точки постачання в СТ «Заліське», положення СТ «Заліське» або іншого документу, на підставі якого здійснюється розрахунок компенсації членами СТ «Заліське» вартості спожитої електроенергії юридичною особою СТ «Заліське» (а.с.16,16 том І).

У наданій відповіді вих. №258 від 01.04.2019 р., СТ «Заліське» просило вважати цю відповідь попередженням про відключення від електроенергії за несплату за спожиту електроенергію з 20.01.2019 р. останній показник 13010 кВт. по травень 2019 року. Відключення заплановано на 11.05.2019 р. (а.с.17 том І).

Свої позовні вимоги позивач мотивує порушенням Статуту СТ «Заліське» при проведенні загальних зборів садівничого товариства, а саме відсутністю правомочності загальних зборів приймати рішення, у зв`язку із відсутністю необхідної кількості присутніх членів товариства на загальних зборах.

Дослідивши письмові матеріали справи, докази в їх сукупності суд дійшов наступного висновку.

Згідно п.6.6.2. стр. 3 Статуту СТ «Заліське» 2001 року, кворум в товаристві вважається, якщо на зборах присутні більше половини членів товариства.

Згідно витягу з Держреєстру станом на 20.08.2016 р., голова ОСОБА_5 , зареєстровано 600 членів товариства.

Відповідно до п.п. 8.3.18 Статуту СТ «Заліське» 2016 року, кожен член товариства має один голос. Кожен член товариства має право передати право голосу іншому члену товариства за належно оформленим дорученням.

20 серпня 2016 року членами СТ «Заліське» було проведено загальні збори СТ «Заліське», рішення яких оформлені Протоколом №2.

Як вбачається з оскаржуваного Протоколу, загальна кількість членів товариства складає 600 членів, що підтверджується відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На зборах були присутні (особисто) 301 член товариства та 26 членів за дорученнями. Форма доручення обговорена на правлінні від 11.07.2007 р. Протокол №2 і затверджена на загальних горах громадської організації від 28.07.2007 р. використовується по сьогоднішній час, ввіряється головою правління, як уповноваженою на це посадовою особою, згідно ст. 40 ЗУ «Про нотаріат» (а.с.82-86 том І).

Вищезазначене підтверджується копією реєстру присутніх членів товариства на загальних зборах СТ «Заліське», що відбулися 20 серпня 2016 року, а також копією акта реєстрації присутніх на зборах 20.08.2016 р. (а.с.68-81 том І).

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсними рішення загальних зборів СТ «Заліське» від 20 серпня 2016 року, відповідно до Протоколу №2 з підстав відсутності необхідної кількості присутніх членів товариства на загальних зборах 20 серпня 2016 року є необґрунтованою, спростовується письмовими матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24 жовтня 2008 року, роз`яснено, що при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних, зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою Закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та доведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 8 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Як зазначав позивач ОСОБА_1 , він особисто був присутній на загальних зборах членів СТ «Заліське», які відбулися 20 серпня 2016 року, а тому звертаючись до суду в серпні 2019 року із позовом про визнання недійсними рішення загальних зборів СТ «Заліське» від 20 серпня 2016 року, відповідно до Протоколу №2, ним було пропущено строк позовної давності.

За ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Щодо позивних вимог про відновлення становища з споживання електричної енергії ОСОБА_1 за місцем проживання по АДРЕСА_3 », в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області шляхом зобов`язання СТ «Заліське» підключити садовий будинок до мережі електропостачання, що належить СТ «Заліське», то судом встановлено, що власником земельної ділянки та розташованого на ній садового будинку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_3 (а.с.88 том І), а тому для пред`явлення таких вимог позивач не мав повноважень.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , судом не встановлено порушення його прав та інтересів, як власника земельної ділянки, розташованої в СТ «Заліське».

З огляду на вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вони є безпідставними та заявлені із пропуском строку позовної давності.

У зв`язку із прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Заліське» про визнання недійсними рішень загальних зборів та відновлення становища - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Сердинський