Єдиний унікальний номер 219/8093/19

Номер провадження 22-ц/804/949/21        

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер 219/8093/19

Номер провадження 22-ц/804/949/21

28  квітня 2021  року             м. Бахмут

Донецький апеляційний суд в складі колегії:

судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Новікової Г.В.

за участю секретаря Ротар Я.Б.

учасники справи:

позивачка: ОСОБА_1

відповідач: Бахмутська районна державна адміністрація Донецької області

відповідач: Бахмутська районна рада Донецької області

розглянувши у відкритому судовому засіданні режимі відеоконференції в м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, Бахмутської районної ради Донецької області про захист авторських прав та стягнення компенсації,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Артемівського міськрайонного  суду Донецької області від 04 лютого 2021 року, вступну та резолютивну частину якого складено суддею Хомченко Л. І. в м. Бахмут в приміщенні Артемівського міськрайонного  суду Донецької області 04 лютого 2021 року, час винесення рішення не зазначено, повний текст складено 12 лютого 2021 року,-

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на додаткове рішення Артемівського міськрайонного  суду Донецької області від 18 березня 2021 року, вступну та резолютивну частину якого складено суддею Хомченко Л. І. в м. Бахмут в приміщенні Артемівського міськрайонного  суду Донецької області 18 березня 2021 року, час винесення рішення не зазначено, повний текст складено 19 березня 2021 року,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

   У липні 2019 року позивачка завернулась до відповідачів з позовом про захист авторських прав та стягнення компенсації.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що на сайті Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області та Бахмутської районної ради Донецької області у якості ілюстрації до повідомлення було використане графічне зображення твору образотворчого та прикладного мистецтва, ідентичне графічному зображенню об`єкта авторського права, яке належить позивачці під назвою: "Значок-прапор, 16х24 мм: латунь, травлення, емаль, позолота (585 проба), нікелювання, хромування або покриття силіконовим композитом", що призвело до порушення її права на захист немайнових і майнових прав інтелектуальної власності.

На підставі вищезазначеного та з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати протиправними дії Бахмутської районної ради та Бахмутської районної державної адміністрації у частині недозволеного опублікування та використання графічної форми одночасно двох об`єктів авторського права «Збірка творів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та значок прапор двоколірний з Тризубом жовтого та блакитного кольору на веб - сторінці за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2 що призвело до порушення авторського та інтелектуального права ОСОБА_1 та стягнути солідарно з відповідачів на її користь компенсацію у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що у разі ухвалення рішення у справі у 2021 році складає 120 000 гривень, стягнути солідарно з відповідачів судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи і по сплаті судового збору.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

04 лютого 2021  року рішенням Артемівського міськрайонного  суду Донецької області У задоволенні позову ОСОБА_1 до Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, Бахмутської районної ради Донецької області про захист авторських прав та стягнення компенсації відмовлено.

18 березня 2021 року додатковим рішенням Артемівського міськрайонного  суду Донецької області з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 908 гривень.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

24 лютого 2021 року не погодившись із рішенням суду від 04 лютого 2021  року, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позовної заяви у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при винесенні рішення, судом першої інстанції звужено обсяг застосування норм матеріального права та не враховано деякі норми законодавчих актів, що стосуються  захисту права інтелектуальної власності.

Посилаючись на норми законодавства зазначає, що суд першої інстанції зосередився на меті використання твору, в той час, як Закон визначає порушенням будь-яке використання за відсутності згоди автора.

Крім того,  судом задоволено клопотання відповідачів щодо застосування строків позовної давності, з чим вона не погоджується з огляду на те, що вона надавала до суду оригінал електронного доказу в файловому форматі PDF, яким зафіксовано склад порушення  її права і який створено 11.02.2017 року, тобто вона має право звернутися до суду  з вказаним позовом до 11.02.2020 року.

Отже, судом не встановлена наявність дозволу автора на використання її твору, що свідчить про порушення авторського права та інтелектуальної власності та дає право на стягнення компенсації.

22 березня 2021 року не погодившись із додатковим рішенням суду від 19 березня 2021 року, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позовної заяви у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в рішенні суду відсутні будь-які відомості щодо предмету розгляду, відносно якого винесено додаткове рішення. Види та обсяги судових витрат, про які особи з невизначеним статусом у процесі розгляду справи заявили, не наведені в тексті рішення.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12 квітня 2021 року від голови Бахмутської районної ради Донецької області – ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення суду (т.3 а.с. 102-107), в якому вона просить відмовити повністю в апеляційній скарзі ОСОБА_1 про захист авторських прав та стягнення компенсації.

В обґрунтування відзиву зазначила, що за вказаним у позовній заяві позивачкою посиланням, відповідачем було розміщено інформацію щодо здійснення депутатами Бахмутської районної ради Донецької області своєї діяльності та використане зображення Державного прапору та малого Державного Герба України з метою вираження національно-державний ідей українського народу, підтвердження факту існування держави та для зміцнення її авторитету.

Зазначає, що в період часу з 2011 по 2014 роки фотографічне зображення значка розміщувалося позивачкою, як автором в мережі Інтернет, в соціальних мережах та на торгових майданчиках., тобто було тривалий час у вільному доступі, що зробило ОСОБА_3 та окремі його частини загальнодоступними. Масові публікації закріплюють авторство позивача шляхом опублікування нею знаку «Копірайт», назв творчого проекту та відомостями про автора з контактними даними.

   Натомість в мережі Інтернет за пошуковим запитом на сайті  https://www.google.com.ua «значок прапору України» можна знайти сайти із фотозображенням значку схожого за формою із об`єктом авторського права значком позивача, без зазначення знаку «Копірайт», назв творчого проекту та відомостями про автора з контактними даними.

Щодо доказу, наданого позивачем на підтвердження того факту, коли вона дізналася про порушення своїх прав, відповідач зазначає, що із наданого доказу не вбачається, ким і коли він був зроблений і коли ОСОБА_1   дізналася про факт розміщення малюнка на сайті.

12 квітня 2021 року від голови Бахмутської райдержадміністрації О. Рослова надійшов відзив на рішення суду (т.3 а.с.112-117), в якому він просить прийняти постанову, якою залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

В обґрунтування відзиву зазначив,  що судом правомірно застосовані положення законодавства щодо строків позовної давності.

Крім того, посилаючись на норми чинного законодавства відповідач зазначив, що Бахмутською райдержадміністрацією не здійснювалося виготовлення у будь-якій формі Збірки творів Апелянта, не виготовлялося та не реалізовувалося жодних металевих значків.

Того ж дня, від голови Бахмутської райдержадміністрації О. Рослова надійшов відзив на додаткове рішення суду (т.3 а.с.148-150), в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення про розподіл судових витрат.

Зазначає, що додаткове рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що всі інші позиції, зазначені в апеляційній скарзі є недоречними,  оскільки підстави для їх застосування відсутні з огляду на предмет спору.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

26 квітня 2021 року від Бахмутської районної ради Донецької області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т.3 а.с.155), в якому посилаючись на перебування на лікарняному представника відповідача просили відкласти розгляд справи.   Зважаючи на те, що Бахмутська районна рада Донецької області є юридичною особою, та має можливість доручити представляти інтереси іншому представнику, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника Бахмутської районної ради Донецької області.

Зважаючи на те, що Бахмутська районна рада Донецької області повідомлена про день та час розгляду справи належним чином, а її представник у судове засідання не з`явився, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи (т. 3 а. с.141-142).

Позивачка ОСОБА_1 прийняла участь у розгляді справи в режимі відеоконференції з Каховським горрайонним судом Херсонської області, доводи апеляційних скарг підтримала. Просила рішення та додаткове рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Анісімова Ольга Миколаївна проти задоволення апеляційних скарг заперечувала. Просила рішення й додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу на рішення суду необхідно задовольнити частково,  змінивши рішення суду першої інстанції,  а апеляційну скаргу на додаткове рішення суду необхідно задовольнити повністю, скасувавши рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

На офіційному сайті Бахмутської районної ради та Бахмутської районної державної адміністрації, 11.05.2016 року на сторінці за унікальною веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 у рубриці «Новини», в повідомленні під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у якості ілюстрації до повідомлення було використано графічне зображення твору образотворчого та прикладного мистецтва, ідентичне графічному зображенню об`єкта авторського права),(далі – Твір), який належить ОСОБА_1 під назвою: "Значок-прапор, 16х24 мм: латунь, травлення, емаль, позолота (585 проба), нікелювання, хромування або покриття силіконовим композитом". Прапор двоколірний з Тризубом - оригінальна авторська конфігурація значка у вигляді фігурного прапору (дві дугоподібні смужки жовтого та блакитного кольору, розділені горизонтальною золотистою перетинкою та вертикальною перетинкою між емалями) на короткому флагштоку, що містить золотавий Тризубець. Творчий елемент (нюанс)- це фігурний прапор із золотистим обрамленням (а.с. 17.т.1 ), який є об`єктом авторського права(додаток до Висновку судового Експерта, ч. 2, ст.. 2. (додатки 02.7, 02.8) Частина 2. Експертного висновку (стор. 12.), визначає даний Твір, Частина 2. «Значок-прапор, 16х24 мм: латунь, травлення, емаль, позолота (585 проба), нікелювання, хромування або покриття силіконовим композитом»: Прапори 16х24 мм; 52 шт.

Значок «Прапор двоколірний з Тризубом» є об`єктом авторського права на який поширюється Загальний експертний висновок (арк.с.т.2 ):Фотографічне зображення Твору, використане відповідачами у якості ілюстрації - поміщене в контекст такого повідомлення на сайті: «Засідання позачергової сесії та постійних комісій в районній раді Сьогодні в Бахмутській районній раді під головуванням голови ради ОСОБА_4 відбулося засідання позачергової дев`ятої сесії районної ради, на якому депутати внесли зміни до складу постійної депутатської комісії з питань економічної політики, бюджету і фінансів. Після сесії пройшли засідання постійних депутатських комісій. На порядку денному були розглянуті та обговорені проекти рішень, що будуть виноситись на розгляд чергової сесії районної ради та питання, звернення що надійшли до комісій Бахмутської районної ради».

Судом також було встановлено, що  право звернення у позивача ОСОБА_1 до суду (перебіг позовної давності) з позовом про порушення прав виникло в 11.05.2016 року оскільки зображення розміщено на веб-сайті 11.05.2016 року, а позивач звернулася з позовом до суду 21.07.2019 року, строк звернення до суду у позивача закінчився 11.05.2019 року, отже позивач звернулася до суду поза межах трирічного строку.

Судом першої інстанції було зроблено висновок  про те, що фотографічне зображення Твору, використане відповідачами у якості ілюстрації - поміщене в контекст такого повідомлення на сайті: «Засідання позачергової сесії та постійних комісій в районній раді Сьогодні в Бахмутській районній раді під головуванням голови ради ОСОБА_4 …» використане в некомерційних цілях.

При винесенні додаткового рішення судом було зроблено висновок про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до  Закону України «Про авторське право і суміжні права», автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року № 5, авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею. Правова охорона поширюється як на оприлюднені, так і на не оприлюднені, як на завершені, так і на не завершені твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Вибір способу захисту порушеного права належить позивачу - суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 423 ЦК України одним із особистих немайнових прав інтелектуальної власності є право на визнання людини автором об`єкта права інтелектуальної власності.

Відповідно до ст.438 ч.1 п.1 ЦК України, автору твору належить, зокрема, право вимагати зазначення свого імені у зв`язку з використанням твору, якщо це практично можливо.

Статтею 440 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної

власності на твір є:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі

забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У відповідно ст. до ст. 441 ЦК України використанням твору є його:

1) опублікування (випуск у світ);

2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;

3) переклад;

4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;

5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;

6) публічне виконання;

7) продаж, передання в найм (оренду) тощо;

8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.

2. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Згідно до ст. 15 ч. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належить виключне право на використання твору, а також виключне право надавати дозвіл на використання твору іншими особами.

Згідно з ст. 32 ч. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл з використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору.

Відповідно до ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Із  висновку експерта № 31-01 за результатами судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовленого для використання в цивільному судочинстві  від 12.04.2019 року вбачається, що твір під назвою «Збірка творів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є оригінальним та таким, що створений творчою працею автора ОСОБА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 29.12.2014 року «Збірка творів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зареєстровано за ОСОБА_1 (т.1 а.с.19).

Тобто, авторські права ОСОБА_1 на вищезазначений твір підтверджено належними доказами та сумнівів у суду не викликають.

Проте,  відповідно до ч. 1  ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2016 року відповідачами було розміщене на сайті: http://bahmutrayon.gov.ua оголошення про засідання позачергової сесії та постійних комісій в районній раді, в якому було  використане зображення Державного Прапору та Державного Герба України.

Відповідно до ст. 20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Постановою Верховної Ради України від 28 січня 1992 року №2067-ХІІ «Про Державний прапор України» затверджено Державним прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої -жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. Зазначена постанова підлягає застосуванню у межах спірних відносин відповідно до пункту першого Розділу 15 «Перехідні положення» Конституції України.

Відповідно до зазначеної  постанови визначені характерні риси прапору, а саме затверджено Державним прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Президентом України прийнято Указ від 9 лютого 2001 року №79/2001 «Про питання щодо використання державних символів України». Наказом Міністерства освіти України №439 від 7 вересня 2000 року затверджено Рекомендації щодо порядку використання державної   символіки в навчальних закладах України.

В рекомендаціях щодо порядку використання державної   символіки в навчальних закладах України звернуто увагу на те, що у всьому світі склалися певні правила використання Державного Прапора, серед яких Державний прапор ніколи і ніде не можна використовувати як прикрасу чи декорацію. З цією метою можна використовувати барви Державного прапора, і то лише у випадку державних чи національних свят, при державних урочистостях тощо.

Отже, Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України є об`єктами права державної власності та не можуть належати до об`єктів авторського права.

Відповідачами було використане саме графічне зображення Державного Прапору України та Державного Герба України, а не металевий значок чи фото вказаного значка,  яке міститься у творі під назвою «Збірка творів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », авторські права на який належать ОСОБА_1 .

Крім того, як вбачається  із роздруківки, на якій для порівняння було винесено зображення з сайту відповідача та зі збірки позивачки, вони  не є ідентичними і мають певні відмінності ( т. 3 а.с.28).

До того ж, в мережі Інтернет у вільному доступі міститься велика кількість аналогічних зображень Державного прапору та малого Державного Герба України тим, що використано у творі під назвою «Збірка творів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без зазначення автору та його контактних даних, що підтверджується роздруківками із зазначених веб-сторінок (т.2 а.с.156-163).

Таким чином, ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження факту порушення її прав відповідачами, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст.50 цього Закону, суб`єкти авторського права (і відповідно особи, які представляють їх інтереси) мають право подавати позови про виплату компенсації, а суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Пунктом «г» частини першої статті 52 Закону №3792-ХІІ передбачено, що суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доход.

Оскільки ОСОБА_1 не довела факту порушення її авторських прав на твір під назвою «Збірка творів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », то вимога щодо стягнення компенсації з відповідачів також задоволенню не підлягає.

З доводами апеляційної скарги щодо звуження обсягу норм матеріального права судом першої інстанції, у зв`язку із незастосуванням норм матеріального права колегія апеляційного суду погоджується, проте на правильність висновків суду зазначене не впливає.

Інші доводи апеляційної скарги на рішення суду, в тому числі щодо позовної давності подання вказаного позову не мають правового значення для вирішення справи.

Щодо доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду, колегія апеляційного суду зазначає наступне.

04 лютого 2021  року рішенням Артемівського міськрайонного  суду Донецької області У задоволенні позову ОСОБА_1 було  відмовлено.

Додатковим рішенням Артемівського міськрайонного  суду Донецької області від 18 березня 2021 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 908 гривень. Проте, зазначене рішення суду першої інстанції не містить обґрунтування стягнутої суми з  позивачки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові  судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до абз. 2 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04 червня 2010 року позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та виплату майнового відшкодування у зв`язку з порушенням авторського права випливають з авторського права, тому судовий збір за пред`явлення таких позовних вимог не сплачується. В даній справі предметом спору є саме захист порушеного авторського права.

При зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі   768, 40 гривень (т.1 а.с.170 а).

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з вимогами щодо порушення авторського права, а рішенням суду у позові було відмовлено, то судові витрати необхідно було віднести за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що не враховано судом першої інстанції.

Таким чином, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

25 березня 2021 року ухвалою Донецького апеляційного суду ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору в розмірі 2 305, 20 грн за подання апеляційної скарги.

Оскільки позивачку звільнено від сплати судового збору з підстав, зазначених вище, судовий збір в розмірі 2 305, 20 грн, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги також слід віднести за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що використання на своєму інтернет-ресурсі зображення державного прапору України та Гербу держави відповідачами по справі жодним чином не порушує авторські права позивачки на металевий значок з зображенням державного прапору.

Позивачка не довела обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачі не завдали шкоди позивачці використанням графічного зображення її твору в публічно-правових інтересах громад без корисливих мотивів чи без комерційної мети, тим самим визнавши, що відповідачі порушили авторське право ОСОБА_1 та використали на своєму веб-сайті саме елементи твору під назвою «Збірка творів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що спростовується матеріалами справи.

Установивши, що суд першої інстанції, ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про захист авторських прав та стягнення компенсації навівши неправильні мотиви такого рішення, а також неправильно застосувавши норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови у позовних вимогах ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результа-тами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, у зв`язку з цим апеляційну скаргу на рішення суду слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду слід задовольнити повністю, а додаткове рішення - скасувати.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного  суду Донецької області від 04 лютого 2021 року задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного  суду Донецької області від 04 лютого 2021 року змінити в частині мотивів  відмови у позовних вимогах ОСОБА_1 , виклавши їх в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Артемівського міськрайонного  суду Донецької області від 04 лютого 2021 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Артемівського міськрайонного  суду Донецької області від 18 березня 2021 року задовольнити.

Додаткове рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2021 року скасувати.

Компенсувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )  за подання позовної заяви судовий збір в розмірі 768, 40 гривень за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судовий збір в розмірі 2 305, 20 грн, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги віднести за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено та долучено до матеріалів справи 28 квітня 2021 року.

Судді: