ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3983/21 Справа № 216/4441/20 Суддя у 1-й інстанції - Онопченко Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року                                                                 м.Кривий Ріг

справа № 216/4441/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання – Кислиця І.В.

сторони:

позивач – ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2021 року, яка постановлена суддею Онопченко Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту ухвали в матеріалах справи відсутні, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей залишена без розгляду напідставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду, посилаючись на те, що суд першої інстанції без достатніх на те правових підстав залишив позовну заяву без розгляду, оскільки не мало місця повторної неявки позивача в судове засідання, так як позивач по справі 08 грудня 2020 року та 26 січня 2021 року направляв до суду першої інстанції заяви про розгляд його позовної заяви за його відсутності, однак вказані заяви не були враховані судом.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 , яка заперечувала проти апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей без розгляду, суд першої інстанції керувався п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України й виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання.

Однак, на думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії. які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Статтею 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею

Частина 5 ст. 223 ЦПК України передбачає, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Неявка у судове засідання - це відсутність особи в залі судового засідання під час розгляду справи, незалежно від причин, або залишення зали судового засідання.

Законодавець передбачив право осіб, які беруть участь у справі, брати участь у судових засіданнях, а також гарантії реалізації цього права. Це право витікає з вимог таких принципів цивільного судочинства, як змагальність, диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, демократизм, законність тощо.

Аналізуючи вищевикладені норми міжнародного права та положення ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання є наявність у сукупності таких обставин: належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та його повторна, тобто двічі поспіль, неявка у судове засідання у призначений для розгляду справи час без поважних на те причин або неповідомлення ним причин неявки.

Із матеріалів справи вбачається, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей перебуває на розгляді у суді першої інстанції з 03 серпня 2020 року.

Підставою для залишення позовної заяви без розгляду стала неявка позивача  у судові засідання, призначені на 09.12.2020 року та 27.01.2021 року.

При цьому, як вбачається із доданих позивачем до апеляційної скарги копій заяв від 08 грудня 2020 року та 26 січня 2021 року, позивач за допомогою сервісу «Електронний суд», направляв до суду першої інстанції заяви про розгляд його позовної заяви за його відсутності (а.с.36,37), однак матеріали справи не містять вказаних заяв.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем 08 грудня 2020 року та 26 січня 2021 року були направлені на адресу суду, за допомогою сервісу «Електронний суд», заяви про розгляд справи за його відсутності, та які відсутні в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції залишив позовну заяву позивача без розгляду без достатніх правових підстав на це.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції 1950 року, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 8 ст. 8 Закону України « Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції залишив позов без розгляду в порушення вимог ст. 257 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2021 року – скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей направити до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу для подальшого розгляду, відповідно до вимог ЦПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повий текст постанови складено 28 квітня 2021 року.

Головуючий:

Судді: