Дата документу 26.04.2021

Справа № 334/1273/21

Провадження № 2-а/334/51/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Бредіхіна Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску «Мілове» ім. В. Банних старшого лейтенанта Охрімової Ірини Сергіївни, відповідача-2: Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса про скасування рішення суб`єкта владних повноважень,

встановив:

Позивач звернувся із позовом до суду про скасування постанови № 144612 від 13 лютого 2021 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , винесену начальником групи ІПК віпс (тип А) впс «Мілове» імені Віктора Банних старшим лейтенантом ОСОБА_2 - старшою прикордонних нарядів в пункті пропуску «Мілове» про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 13 лютого 2021 року начальник групи ІПК віпс (тип А) впс «Мілове» імені Віктора Банних старший лейтенант ОСОБА_2 - старший прикордонних нарядів в пункті пропуску «Мілове» винесла постанову № 144612 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204- Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї. Стороною відповідача не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності дій як з ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так й доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частини 1 статті 204-2 КУАП.

Визнання позивачем себе винним у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про накладання на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб`єкта владних повноважень доводити правильність прийнятого рішення.

Позивач стверджує, що внаслідок неотримання професійної правничої допомоги він неправильно оцінив обставини та їх кваліфікацію, та в умовах перебування під контролем посадових осіб суб`єкта владних повноважень визнав себе винним. В той же час, крім визнання вини інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення немає

Відповідач заперечив проти позову та вказав про те, що позивачем порушено вимоги п. 3 ст. 288 КУпАП «Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення», а саме «Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати».

Крім того, на думку відповідача, 12 лютого 2021 року на ділянці проведення операції об`єднаннях сил в межах Донецької та Луганської областей функціонували визначені КПВВ про що наявна інформація в Інтернет виданнях та на сайтах Операції об`єднаних сил, Державної прикордонної служби, Східного регіонального управління та відповідних прикордонних загонів, а також окупаційною владою ТОТ України здійснювався пропуск громадян через КПВВ «Новотроїцьке» та «Станиця Луганська» з 08:00 до 16:00, про роботу яких та кількість осіб, які здійснили виїзд з ТОТ України у Донецькій та Луганській областях і в`їзд до таких територій у визначеному КПВВ постійно інформують в Інтернет виданнях та на сторінках у соціальних мережах Операції об`єднаних сил, сайтах Державної прикордонної служби, Східного регіонального управління та відповідних прикордонних загонів, у зв`язку з чим позивач мав фізичну можливість в законний спосіб здійснити виїзд з ТОТ України.

Позивач під час перетину державного кордону України з території Російської Федерації в ППр «Мілове» пояснив, що 12 лютого 2021 року здійснив виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово не працюючий пункт пропуску через державний кордон України на напрямку н.п. Маринівка (ТОТ України) - н.п. Куйбишеве (РФ), чим порушив Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815. При дачі пояснень позивач не висказував будь яких заперечень або зауважень до змісту відібраних пояснень та не надав будь яких документів, які могли звільняти його від адміністративної відповідальності або пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявні пояснення позивача, написані ним власноруч, в яких він підтвердив данні викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення, зазначив, що про порядок виїзду з ТОТ України знає, під час виїзду з ТОТ України до РФ заходи оформлення виїзду з ТОТ до РФ представниками Державної прикордонної служби України не здійснювалися, намагання здійснити виїзд з ТОТ України встановленим порядком не підтвердив, скоєне правопорушення та накладаєме на нього стягнення не оспорює.

Також в матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявна заява позивача про доведення до нього права на отримання безоплатної правової допомоги. Даною заявою позивач відмовляється від правової допомоги та бажає захищати себе самостійно.

З вказаних підстав просить у задоволені позову відмовити.

Ухвалою суду від 24.02.2021 року відкрито провадження у справі.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, твердження відповідача про недотримання позивачем порядку оскарження постанови не відповідає вказаним нормам законодавства.

Постановою № 144612 від 13 лютого 2021 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В обґрунтування вказаної постанови вказано, що 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 здійснив виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово не працюючий пункт пропуску через державний кордон України на напрямку н.п. Маринівка (ТОТ України) - н.п. Куйбишеве (РФ), чим порушив Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815.

Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, визначає процедуру в`їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях (далі - тимчасово окуповані території) та з таких територій.

Дія цього Порядку поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб, які здійснюють такий в`їзд/виїзд і переміщення товарів через контрольні пункти в`їзду-виїзду, контрольні пункти в`їзду-виїзду на залізниці.

Пунктом 3 названого Порядку визначено, що в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в`їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку.

Відповідно до пункту 4 Порядку кількість контрольних пунктів в`їзду-виїзду, місцезнаходження і межі їх режимних та сервісних зон (у тому числі об`єктів сервісного обслуговування), дорожні коридори визначаються та затверджуються відповідно до пункту 9 Положення про облаштування контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та виїзду з них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 р. № 1368. Відповідна інформація розміщується на офіційних веб-сайтах Міноборони, Адміністрації Держприкордонслужби, ДФС.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Судом встановлено, що позивач 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 здійснив виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово не працюючий пункт пропуску через державний кордон України на напрямку н.п. Маринівка (ТОТ України) - н.п. Куйбишеве (РФ). Вказана обставина не оскаржується ані позивачем, ані відповідачем.

Вказані дії позивача містять склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Щодо твердження позивача про те, що йому не була надана можливість скористатись правовою допомогою, то суд вказує на таке.

Відповідачем надано суду копії пам`ятки про права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підписана позивачем та заява ОСОБА_1 про відмову від надання йому правової допомоги. Позивач не вказав у своїй позовній заяві про ці обставини.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги закону в частині забезпечення прав позивача на правову допомогу та ознайомлення його із змістом його прав та обов`язків, а діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП і оскаржувана постанова прийнята відповідачем правомірно.

Керуючись ст. ст. 242-246 КАС України,суд -

вирішив:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до відповідача-1: старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску «Мілове» ім. В. Банних старшого лейтенанта Охрімової Ірини Сергіївни, відповідача-2: Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

       Суддя:                                                                              Бредіхін Ю. Ю.