справа №2а-966/10р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2010 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді: Городничої В.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про признання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
13 січня 2010 року позивач звернувся до суду із позовом до Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про признання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення. В обґрунтування свої вимог зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом другої групи, у зв'язку з чим користується всіма правами й пільгами, передбаченими діючим законодавством для цієї категорії осіб, а тому, відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому передбачені щорічні виплати на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Проте відповідачем, всупереч вимогам Конституції України та ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», були виплачено на користь позивача, значно занижені суми компенсації на оздоровлення без врахування встановленого на території України розміру мінімальної заробітної плати.
Однак, коли він звернувся до відповідача з заявою про виплату допомоги у встановленому розмірі відповідно до рішення КСУ, йому було відмовлено.
Враховуючи зазначене в нього не залишалось іншої можливості поновлення своїх прав як звернення з даним позовом до суду.
Просив визнати дії відповідача щодо нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи» – неправомірними та стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму допомоги за 2005-2009 роки. Також просив поновити строки на звернення до суду з заявленими вимогами.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. В обґрунтування своїх вимог посилався на обставини зазначені в позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача не визнала позовні вимоги, заперечувала проти їх задоволення. В обґрунтування своєї позиції посилалась на обставини зазначені в заперечення на позов. Суду пояснила, що всі виплати відповідачем провадились відповідно до діючого законодавства. Окрім того зазначила, що у позивача сплинув строк звернення до суду.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії /а.с. 5/, та є інвалідом другої групи /а.с. 6-8/ у зв’язку з чим відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на щорічну допомогу на оздоровлення, що виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги. Однак відповідачем було відмовлено позивачу в перерахунку пенсії згідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /а.с. 10/.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам другої групи виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (п. 7 ч. 4 ст. 48 Закону ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Стосовно вимог позивача в частині виплата коштів на оздоровлення за 2006 рік суд вважає, що в задоволені цієї вимоги необхідно відмовити, оскільки дію абзацу другого частини четвертої статті 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 року за №3235-ІУ. Цей закон не визнано неконституційним, він є чинним, тому при вирішенні питання необхідно враховувати його положення і таким чином нема правових підстав для стягнення матеріальної допомоги за цей рік з урахуванням розміру мінімальної зарплати.
Щодо положень Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено в 2007 році дію ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то в цьому випадку вірним буде застосування висновків рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року, якими вищезазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були визнані неконституційними та не чинними.
Відносно Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік», яким було внесено зміни до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то в цьому випадку вірним буде застосування висновків рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, якими було встановлено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Однак, навіть приймаючи все зазначене до уваги, позивачем було пропущено строк звернення до суду по виплаті допомоги за 2005 – 2007 роки (оскільки виплати проводились в червні 2005 року, листопаді 2006 року та листопаді 2007 року, а позивач звернувся до суду 13 січня 2010 року, з заявою про поновлення строку він хоча і звертався, але поважних причин його пропуску не зазначав, а представник відповідача наполягав на застосуванні строку, тому в задоволенні позовних вимог в даній частині належить відмовити саме з причин пропуску позивачем строку позовної давності.
Таким чином задоволенню підлягають лише вимоги стосовно перерахунку виплати допомоги за 2008-2009 роки, оскільки виплата була проведена в січні 2009 року (за 2008 рік) та в листопаді 2009 року (за 2009 рік), строки звернення до суду позивачем пропущені не були, а відповідачем проводилось нарахування допомоги відносно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції що була викладена в ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік», що суперечить висновкам рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, яким було встановлено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. (У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони).
Сума недоплати становить 6505 грн. /а.с. 20/.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 152 Конституції України, ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 7, 8, 17, 70, 86, 104, 158, 159, 160-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про признання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення – задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи» в 2008-2009 роках – неправомірними.
Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради донарахувати ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2008-2009 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 6505 грн., та забезпечити виплату цих коштів.
В частині задоволення інших позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у порядку подання заяви про це протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови суду і подання апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження якщо заяву про це не було подано; якщо була подана заява про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, то постанова набирає законної сили після закінчення цього строку; якщо подана апеляційна скарга, то постанова суду набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Суддя В.С. Городнича