Постанова

Іменем України

27 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 520/5764/17

провадження № 61-2св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Долинський Микола Миколайович,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Висоцьким Володимиром Едуардовичем, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2020 року у складі судді Луняченка В. О., постанову Одеського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М. М., заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Скарга мотивована тим, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року у справі 3947/29988/19 оцінка майна, яка виставлена на електронні торги, визнана неправомірною та зобов`язано приватного виконавця не використовувати звіт про незалежну оцінку майна від 18 листопада 2019 року з визначенням ринкової вартості майна боржника, у зв`язку із чим постановою від 21 березня 2020 року приватним виконавцем було зупинено виконавче провадження. Однак, постановою від 27 березня 2020 року зазначена постанова була скасована самим приватним виконавцем у зв`язку із отриманням ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду від 19 лютого 2020 року.

Заявник вважає, що у приватного виконавця були відсутні будь-які законні підстави для скасування своєї постанови про зупинення виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. від 27 березня 2020 року; зобов`язати приватного виконавця вчинити дії щодо зняття з реалізації на ресурсі системи електронних торгів Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам») майна боржника ОСОБА_3 - Ѕ частину трикімнатної квартири, загальною площею 126,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2020 року відмовлено у задоволені скарги Висоцького В. Е. в інтересах ОСОБА_1 , який є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні № 60714261, на постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. від 27 березня 2020 року про скасування процесуального документу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постановою приватного виконавця від 21 березня 2020 року було не зупинено, а відкладено проведення виконавчих дій у строк до 30 березня 2020 року, який на момент звернення заявника до суду 02 квітня 2020 року вже сплив, а тому дана постанова втратила будь-яке значення у розумінні оскарження постанови, яка її скасувала.

Не погодившись з такою ухвалою місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року ухвалу місцевого судузалишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для її скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У січні 2021 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Висоцького В. Е., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачені право чи обов`язок виконавця відкладати проведення електронних торгів з реалізації майна боржника, у зв`язку із судовим оскарженням звіту про його незалежну оцінку та поданням апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за наслідком такого оскарження.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

23 березня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеській області Долинського М. М. знаходиться зведене провадження № 60714261 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Київським районним судом м. Одеси по справі №520/9183/15ц від 29 серпня 2018 року та по справі № 520/5764/17 від 02 жовтня 2017 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошових коштів.

В ході виконавчого провадження виконавцем було виявлене належне боржнику нерухоме майно - Ѕ частина квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке постановою виконавця від 13 листопада 2019 року описане та арештовано.

Для визначення ринкової вартості описаного майна, постановою виконавця від 15 листопада 2019 року було призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтингове бюро «ТРІАДА», яким 18 листопада 2019 року було складено звіт про незалежну оцінку майна з визначенням вартості об`єкта оцінки у розмірі 3 447 591 грн.

28 листопада 2019 року на ресурсі системи електронних торгів «СЕТАМ» відбулась публікація лоту з реалізації вищезазначеного майна за початковою ціною згідно з цього звіту.

Не погодившись із результатами оцінки, стягувач ОСОБА_1 звернувся до суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року у справі 3947/29988/19 визнано неправомірною оцінку майна боржника ОСОБА_3 - Звіт про незалежну оцінку майна від 18 листопада 2019 року, складений ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «ТРІАДА». Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. в частині використання Звіту про незалежну оцінку майна від 18 листопада 2019 року, складеного ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «ТРІАДА». Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. не використовувати Звіт про незалежну оцінку майна від 18 листопада 2019 року, складеного ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «ТРІАДА».

Постановою від 21 березня 2020 року, яка винесена у рамках виконавчого провадження № 59873480, приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Долинським М. М. було відкладено до 30 березня 2020 року проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №520/9183/15ц у рамках виконавчого провадження №59873480 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 6 540 000 грн, а також 3 654 грн - витрат по сплаті судового збору.

Постановою від 27 березня 2020 року, яка винесена у рамках виконавчого провадження № 59873480 по виконанню виконавчого листа № 520/9183/15ц, виконавцем була скасована постанова від 21 березня 2020 року із зазначенням підстави - надходження ухвали Одеського апеляційного суду від 17 березня 2020 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року по справі №947/29988/19.

02 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою у цій справі на постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. від 27 березня 2020 року

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний/приватний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина друга статті 18 Закону), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону).

Пунктом 9 частини першої статті 2 Закону забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців визначено як один із основних засад, з дотриманням яких здійснюється виконавче провадження.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні приписи містяться у частині перші статті 74 Закону.

Згідно з частиною першоюстатті 2 ЦПКУкраїни завданнямцивільного судочинстває справедливий, неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених, невизнанихабо оспорюванихправ, свободчи інтересівфізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Системний аналіз вказаних правових норм дозволяє дійти висновку, що правом на звернення до суду із скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення наділена особа в разі порушення такими рішеннями або діяннями її прав чи свобод.

Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення права чи свободи заявника, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення заявлених вимог або відмову в їх задоволенні.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є стягувачем у зведеному виконавчому провадження № 60714261 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Київським районним судом м. Одеси по справі №520/9183/15ц від 29 серпня 2018 року та по справі № 520/5764/17 від 02 жовтня 2017 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 грошових коштів на користь ОСОБА_2 (за виконавчим листом №520/9183/15ц ) та ОСОБА_1 (за виконавчим листом № 520/5764/17).

Постановою від 21 березня 2020 року, яка винесена у рамках виконавчого провадження № 59873480, приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Долинським М. М. було відкладено до 30 березня 2020 року проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №520/9183/15ц у рамках виконавчого провадження №59873480 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 6 540 000 грн, а також 3 654 грн - витрат по сплаті судового збору.

Постановою від 27 березня 2020 року, яка винесена у рамках виконавчого провадження № 59873480 (яка є предметом оскарження в даної справі) виконавцем була скасована постанова від 21 березня 2020 року із зазначенням підстави - надходження ухвали Одеського апеляційного суду від 17 березня 2020 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року по справі №947/29988/19.

02 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою у цій справі на вказану постанову від 27 березня 2020 року, яка винесена у рамках виконавчого провадження № 59873480 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М. М.

При таких обставинах, суди попередніх інстанцій, приймаючи до уваги, що термін, на який приватним виконавцем постановою від 21 березня 2020 року було відкладено проведення виконавчих дій - до 30 березня 2020 року, на момент звернення ОСОБА_1 зі скаргою на постанову від 27 березня 2020 року приватного виконавця (якою постанова від 21 березня 2020 року була скасована) вже сплив, дійшли правильного висновку, що дана постанова втратила будь-яке правове значення, а тому права та свободи заявника оскаржуваною постановою приватного виконавця не порушуються.

При цьому слід приймати до уваги, що як постанова від 21 березня 2020 року, так і оскаржувана постанова приватного виконавця від 27 березня 2020 року стосувалися проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №520/9183/15-ц, виданого 29 серпня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (іншого стягувача) заборгованості за договорами позики. Відповідно, жодного відношення до проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №520/5764/17, виданого 02 жовтня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики зазначені постанови приватного виконавця не мали.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність порушення оскаржуваною постановою приватного виконавця прав заявника, а відтак вимоги ОСОБА_1 єнеобґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Висоцьким Володимиром Едуардовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2020 року, постанову Одеського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун