УХВАЛА

26 квітня 2021 року

Київ

справа №640/30222/20

адміністративне провадження №П/9901/107/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., Желєзного І.В.,

перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

03.12.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування пункту 4 Постанови Верховної Ради України від 24.02.2014 №775-VII "Про реагування на факти порушення суддями Конституційного суду присяги" (далі - Постанова) в частині доручення Генеральній прокуратурі України порушити кримінальне провадження по факту прийняття Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2010 і притягнення усіх винних осіб до відповідальності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2020 зазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у п`ять днів для усунення її недоліку, шляхом надання до суду першої інстанції позову в паперовій формі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови передано на розгляд до Верховного Суду.

Протоколом розподілу справи від 14.04.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Берназюк Я.О., Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., Желєзний І.В.

Ухвалою судді Верховного Суду (судді-доповідача у цій справі) від 16.04.2021 вказану позовну заяву залишено без руху, оскільки позивач не подав заяви про поновлення строку на звернення до адміністративного суду та документа про сплату судового збору.

В межах встановленого строку на усунення недоліків позовної заяви позивач надіслав до Верховного Суду документ про сплату судового збору на суму 908,00 грн. та заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

В поданій заяві позивач повторно зазначив, що оскаржувана Постанова є нормативно-правовим актом, а тому в силу положень частини третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) може бути оскаржена до адміністративного суду протягом всього строку її чинності, однак зазначені доводи вже були спростовані в ухвалі судді Верховного Суду від 16.04.2021.

Крім того, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що він не був ознайомлений з текстом оскаржуваної Постанови, оскільки з 15.07.2017 перебуває в закордонному відрядженні, а про оскаржувану Постанову дізнався лише 17.11.2020 з листа Офісу Генерального прокурора №27/3-4905вих.20.

З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає наступне.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Постанова Верховної Ради України від 24.02.2014 №775-VII опублікована 01.03.2014 у газеті "Голос України" №39.

Таким чином, про існування оскаржуваної Постанови позивач мав можливість дізнатись з 01.03.2014 - з моменту офіційного оприлюднення Постанови Верховної Ради України від 24.02.2014 №775-VII, при цьому перебування позивача за кордоном не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом та не виключає можливості ознайомитись зі змістом оскаржуваної Постанови з дня її публікації.

Аналогічний висновок щодо визначення моменту початку відліку строку на оскарження індивідуально-правового акту зробила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 22.01.2020 у справі №9901/518/19, від 05.02.2020 у справі №9901/520/19.

Згідно з частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави, зазначені позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду є неповажними, а тому позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.

Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 169 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя-доповідач А.І. Рибачук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Л.Л. Мороз

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя І.В. Желєзний