Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 303/983/18

провадження № 61-19235св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Ракошинська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 червня 2018 рокуу складі судді Довжанин В. М.та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 вересня 2019 рокуу складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ракошинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

13 листопада 2006 року батько позивача склав заповіт, який посвідчений секретарем Ракошинської сільської ради Мукачівського району, згідно з яким ОСОБА_4 все належне йому майно заповів своїй дочці ОСОБА_5 (позивачу).

На момент смерті батька інших спадкоємців першої черги не було, оскільки мати позивача та відповідно дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а брат позивача та відповідно син ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивача ніхто не повідомив про смерть батька, їй не було відомо про відкриття спадщини та наявність заповіту, а тому вона не могла вчасно подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після батька.

Отже, про наявність заповіту та відкриття спадщини позивач дізналася уже після спливу строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.

У зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини позивач позбавлена права реалізувати своє право на спадщину в позасудовому порядку. Оскільки позивач є єдиною спадкоємицею майна батька за заповітом і єдиною спадкоємицею першої черги за законом, то продовження строку для прийняття спадщини не порушуватиме прав інших осіб.

Позивач просила суд визначити їй додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , складеного 13 листопада 2006 року, посвідченого секретарем Ракошинської сільської ради Мукачівського району.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 червня 2018 року, яке залишене без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року, позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 (дівоче прізвище, ім`я - ОСОБА_5 ), додатковий строк у три місяці, для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом батька - ОСОБА_4 , складеного 13 листопада 2006 року, посвідченого секретарем Ракошинської сільської ради Мукачівського району та зареєстрованим в Книзі для запису нотаріальних дій № 251.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не подала своєчасно нотаріусу заяву про прийняття спадщини, оскільки переїхала на постійне місце проживання до Угорщини, доглядає за чоловіком, який є людиною похилого віку та лежачим хворим, позивач не знала про існування заповіту, відсутні докази, які свідчили б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 червня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суди не перевірили, що позивач не надалапостанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, яка може бути оскаржена до суду, тобто позивач не зверталася до нотаріуса з питанням оформленням спадщини за заповітом.

ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за правом представлення як онук, оскільки його батько та відповідно син ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його бабуся - ОСОБА_6 , і відповідно дружина ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину після її смерті прийняв дід і батько ОСОБА_2 . Після смерті батька ОСОБА_2 , спадщину прийняв дід, а після смерті останнього, спадщину прийняв ОСОБА_2 , подавши нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом 07 липня 2016 року.

Позивач не довела, що у неї були поважні та непереборні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини в період із 25 квітня 2016 року до 25 жовтня 2016 року.

Неповідомлення спадкоємця про смерть спадкодавця не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позивача ніхто не повідомив про смерть батька, позивачу не було відомо про відкриття спадщини та наявність заповіту, а тому вона не могла вчасно подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлого батька.

Відповідач надав нотаріусу неправдиві відомості про позивача, оскільки йому було відомо про те, що вона є спадкоємицею першої черги.

Твердження відповідача, що хвороба чоловіка не перешкоджала вчасно подати заяву про прийняття спадщини є необгрунтованими, оскільки вона доглядала за хворим чоловіком після травми, інших людей, які б могли її замінити, не було, крім того, вона доглядала за трьома неповнолітніми дітьми.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (батько позивача), що підтверджується свідоцтвом про смерть.

13 листопада 2006 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті він усе своє майно заповів своїй дочці ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернувся його онук ОСОБА_2 , вказавши у заяві, що є єдиним спадкоємцем за правом представлення та інших спадкоємців першої черги до майна померлого немає.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 21 лютого 2019 року витребував від приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Гелетей Л. В. спадкову справу, відкриту за заявою ОСОБА_2 після смерті діда ОСОБА_4 .

На виконання цієї ухвали приватний нотаріус надіслав копію матеріалів спадкової справи, згідно з якою нотаріус звертався до Ракошинської сільської ради із проханням повідомити відомості про посвідчений 13 листопада 2006 року заповіт, який був складений ОСОБА_4 . У відповідь Ракошинська сільська рада надіслала приватному нотаріусу копію заповіту.

Приватний нотаріус зверталася із запитом до начальника управління (відділу) паспортної реєстраційної і міграційної роботи Мукачівського РВ УМВС України в Закарпатській області із проханням надати інформацію про місце реєстрації ОСОБА_5 (позивача), однак отримала відмову у наданні такої інформації.

У травні 2018 року позивач зверталася до приватного нотаріуса із заявою про видачу на її ім`я свідоцтва про прийняття спадщини за померлим батьком, проте отримала відмову через пропуск строків, установлених законом.

16 вересня 2019 року позивач надала документи на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, зокрема, медичну документацію, яка підтверджує хворобу чоловіка позивача протягом вересня 2016 року, липня 2017 року і витяг із рішення про призначення позивача опікуном свого чоловіка в лютому 2018 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2020 рокусправа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи та зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не навела поважні причини пропуску строку для прийняттяспадщини після смерті батька.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач належними та допустимими доказами довела поважність причин пропуску для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за померлим батьком через необізнаність про заповіт і хворобу свого чоловіка, яка підтверджена відповідною медичною документацією, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Суд апеляційної інстанції вказав, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини і необхідно враховувати свободу заповіту як принцип спадкового права.

Верховний Суд не погоджується з висновками судів з огляду на таке.

З позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач звернулась у лютому 2018 року, тобто майже через 2 роки після смерті батька.

У позовній заяві як на підставу позову, виділивши жирним шрифтом, позивач посилалася на те, що їй не було відомо про смерть батька та відкриття спадщини, а тому вона не могла вчасно подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за померлим батьком. Крім того, з червня 2015 року вона доглядала за хворим чоловіком, який постраждав у дорожньо-транспортній пригоді, а з липня 2017 року є лежачим хворим і потребує постійного догляду, тому вона не могла дізнатися про смерть батька і відповідно про спадщину та її відкриття.

Також зазначила, що про наявність заповіту та відкриття спадщини дізналася вже після спливу строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини. Вона є єдиним спадкоємцем майна батька за заповітом, а також єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано зазначив, що необізнаність про заповіт є поважною причиною пропуску строкудля подання заяви про прийняття спадщини, проте не звернув уваги на підстави позову, викладені в позовній заяві.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємців на вчинення цих дій. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався своєчасно правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду

від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, провадження № 61-12844св18, від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17, провадження № 61-21751св18, від 22 січня 2020 року у справі № 345/3960/17, провадження № 61-34872св18, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, провадження № 61-14038св20.

Рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, незнання про смерть батька не може бути підставою для визнання поважною причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки поважність причин підлягає доведенню на підставі сукупності доказів, які в достатній мірі підтверджують наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції не перевірив, чи пов`язані зазначені позивачем причини з об`єктивними та істотними труднощами, які унеможливили б звернення спадкоємця до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а тому дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

Крім того, вирішуючи спір, суди не врахували, що відсутність спілкування позивача зі спадкодавцем та членами сім`ї, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Посилання позивача на недобросовісність поведінки іншого спадкоємця - відповідача (онука спадкодавця) щодо надання нотаріусу неправдивих відомостей про позивача, оскільки йому було відомо про те, що вона є спадкоємицею першої черги, є безпідставними через те, що вказані обставини також не свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, так як не є перешкодою на вчинення спадкоємцем дій щодо прийняття спадщини відповідно до норм цивільного права.

Верховний Суд зазначає, що суди з урахуванням підстав позову неправильно витлумачили норми матеріального права. Проте у справі не вимагається встановлення обставин та оцінка доказів, тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою - третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З урахуванням сплаченого ОСОБА_2 судового збору за подання апеляційної скарги - 1 057,20 грн, та за подання касаційної скарги - 1 409,60 грн, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 466,80 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 червня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_1 до Ракошинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2 466(дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн 80 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко