справа №2а-354/10р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2010 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді: Городничої В.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання незаконними дій та зобов’язання до перерахунку пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
23 вересня 2009 року позивач звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання незаконними дій та зобов’язання до перерахунку пенсії. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, та є інвалідом 3 групи.
На підставі ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачеві згідно з Постановою КМУ №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, відповідно 19,91 грн.
Позивач стверджує, що статтями 50 та 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій. Крім того, не проводить їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено частиною третьою статті 67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Просив визнати дії відповідача по нарахуванню йому пенсії незаконними, зобов’язати відповідача провести перерахунок його пенсії з урахуванням норм діючого законодавства та прожиткового мінімуму, виплатити недоплачену суму пенсії за період з 01.01.2002 року по сьогодні та зобов’язати відповідача до виплати пенсії в зазначеному розмірі і в подальшому.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. В обгрунтування своїх вимог посилався на обставини зазначені в позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача не визнала позовні вимоги, заперечувала проти їх задоволення. В обґрунтування своєї позиції посилалась на свої письмові заперечення. Суду пояснила, що відповідачем були виплачені позивачу всі виплати згідно діючого на час їх сплати законодавства без будь-яких порушень.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги належить частково задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивне забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Статтею 49 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи /а.с. 7-8/, він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі та має право на отримання пенсії по інвалідності на підставі статті 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /а.с. 12-20/.
Відповідно до статті 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 796-ХІІ до 28.12.2007 року, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції цього Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не міг бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 року положення ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено в новій редакцій, у зв'язку із чим розмір основної та додаткової пенсії інвалідам 3 групи визначається із 01.01.2008 року у розмірі 110 % та 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно рішення Конституційного Суду України за 22 травня 2008 року №10-рп/2008 – положення відповідно діючого на той час ЗУ «Про державний бюджет України», щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України. Окрім того, згідно останнього рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В період із 01.01.2002 року по 31. 01.2009 року відповідач здійснював розрахунок пенсії позивачу виходячи із встановленого постановами Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року, 13.07.2004 року № 894, 27.12.2005 року за № 1293, «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру, який складає 19,91 грн., виплативши йому пенсію у 2002 році – 2030,88 грн., у 2003 році – 2045,76 грн., 2004 році – 2738,55 грн., у 2005 році – 3773,00 грн., у 2006 році – 7614,12 грн., у 2007 р. – 9447,20 грн., у 2008 році – 11763,16 грн. та за січень 2009 року – 1034,10 грн. /а.с. 17-20/.
Проте, за змістом статей 50 та 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Згідно з частиною третьою статті 67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1.
Оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком або встановлював інший розмір немає, то за чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва та захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, пунктом 2 Постанови № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень статей 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
У відповідності із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
При цьому, суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане із отриманням бюджетних коштів, котра базується на виконанні Державою покладених на неї обов'язків, щодо забезпечення прав і свобод людини, не може бути поставлена у залежність від строків звернення до суду, у зв'язку з чим вимоги позивача з приводу поновлення пропущеного ним строку позовної давності підлягають задоволенню.
Доводи відповідача – Управління Пенсійного Фонду в Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо правомірності здійснення розрахунку розміру пенсії позивачу на підставі підзаконних нормативно-правових актів – суд вважає безпідставними у зв'язку з тим, що вищенаведені положення постанов Кабінету Міністрів України суперечать ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обмежуючи права громадян, що визначенні ним. З урахуванням загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в період із 01.01.2002 року по 01.04.2010 року застосуванню підлягав розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначався мінімальний розмір пенсії за віком.
Крім того, суд вважає такими, що не відповідають змістові законодавства та у зв'язку із чим не можуть бути задоволені позовні вимоги позивача у частині зобов'язання відповідача і на майбутнє здійснювати нарахування та виплату державної пенсії з розрахунку розміру основної пенсії не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідачем ще не допущено порушення, і тому їх не можливо усунути на майбутнє.
Таким чином, аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку щодо незаконної відмови відповідача у донарахуванні та виплаті позивачу основної та додаткової пенсії із 01.01.2002 року по 01.04.2010 рік у розмірах, передбачених ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку із чим Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська зобов'язано до нарахувати та забезпечити виплату позивачу суму недоотриманої пенсії.
На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 19, 46 Конституції України, Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 року, ст. ст. 2, 7, 9, 10-12, 17, 70, 86, 104, 158-163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання незаконними дій та зобов’язання до перерахунку пенсії – задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті державної та основної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи із 01.01.2002 року по 01.04.2010 рік, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська здійснити перерахунок державної та додаткової щомісячної пенсій ОСОБА_1 у відповідності зі статтею 50 та частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи із 01.01.2002 року по 01.04.2010 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік та забезпечити виплату цих сум.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.
Постанова може бути оскаржена у адміністративний апеляційний суд Дніпропетровської області через суд Ленінського району м. Дніпропетровська у порядку подання заяви про це протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови суду і подання апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження якщо заяву про це не було подано; якщо була подана заява про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, то постанова набирає законної сили після закінчення цього строку; якщо подана апеляційна скарга, то постанова суду набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Суддя В.С. Городнича