Справа № 136/845/20

УХВАЛА

21 квітня 2021 року                                 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , 

за участі секретаря ОСОБА_2 

та учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_6 ,

   розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному доЄдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2019 за № 12019020200000106, по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, 

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду від 16.06.2020 в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться вищезазначене кримінальне провадження, по якому проводиться судовий розгляд.

В судовому засіданні 21.04.2021 прокурор ОСОБА_3 підтримав подане через канцелярію суду письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді утримання під вартою, враховуючи, що до спливу строку, визначеного попередньою ухвалою, не буде можливим розглянути питання про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 . Просив задовольнити його клопотання, оскільки ризики, які стали підставою для встановлення міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладення певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не зникли, а обвинувачений вчинив особливо тяжкий злочин, раніше оголошувався в розшук у зв`язку з ухиленням від органу досудового розслідування, будучи раніше судимим, не може не усвідомлювати ймовірності повторного визнання його винуватим за висунутим обвинуваченням у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Потерпіла ОСОБА_4 підтримує клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_6 не заперечує з приводу задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку тримання під вартою обвинуваченого суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

   Частиною першою статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,яка являєтьсячастиною національногозаконодавства Українивідповідно достатті 9Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. 

Ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 04.04.2020 обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід  тримання під вартою з визначенням розміру застави в сумі 3869 423 (три мільйони вісімсот шістдесят дев`ять тисяч чотириста двадцять три) грн 80 коп. та з покладенням певних обов`язків, який, в подальшому, ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 25.05.2020 та ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 22.06.2020, від 23.07.2020, від 28.08.2020, від 19.10.2020, від 04.12.2020, від 13.01.2021 та від 10.03.2021 було продовжено. 

Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»,«К.Г. проти Німеччини»).

При цьому суд зважає на те, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , віднесений відповідно до ст.12КК України до особливо тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим позбавленням волі на строк до дванадцятироків зконфіскацією майна,а також дані про особу обвинуваченого, який неодружений, офіційно не працевлаштований, не має засобів для існування, майна не має, відсутність міцних соціальних зв`язків, тому вказані обставини дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, які підлягають виклику до суду. 

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, у справі «Летельє про Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, суд вважає, що наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

За такихобставин, враховуючитяжкість обвинуваченняу злочині,особу обвинуваченого ОСОБА_5 ,обрання відносно обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі й особистого зобов`язання, на думку суду, не спроможне забезпечити виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, та запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбаченіст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, проти чого не заперечують обвинувачений та його захисник.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2ст. 183 КПК України, - не встановлено.

У зв`язку із викладеним, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, суд вважає, що підстав для зміни чи скасування міри обраного під час досудового розслідування запобіжного заходу немає, обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів з залишенням визначеного ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 04.04.2020 розміру застави та з покладенням певних обов`язків на обвинуваченого у випадку внесення ним або заставодавцем необхідної суми застави, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 194, 199, 376 КПК України, суд 

ПОСТАНОВИВ:

Письмове клопотання прокурора ОСОБА_3 щодо продовження строку дії запобіжного заходу  задовольнити. 

Продовжити строк дії запобіжного заходу  тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, строком на шістдесят днів, тобто до 19 червня 2021 року включно, з одночасним визначенням розміру застави в сумі 3869 423 (три мільйони вісімсот шістдесят дев`ять тисяч чотириста двадцять три) грн 80 коп.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку дії запобіжного заходу  тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 виконувати обов`язки, передбачені ч. 5ст. 194 КПК України, а саме:

прибувати на виклики суду за першою вимогою;

не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5  в той же строк з моменту отримання копії ухвали. 

СУДДЯ             ОСОБА_1