Справа № 766/4806/16-ц

н/п 2/766/5505/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

за участю секретаря Романенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Херсоні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталія Вікторівна про визнання договору дарування недійсним,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 08.06.2016 року звернулася до суду з вказаним позовом, свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 20.07.2011 року рішенням Суворовського районного суду м.Херсона з ОСОБА_4 на її користь стягнуто грошові кошти в сумі 68000,00 гривень згідно боргової розписки від 30.07.2008 року та понесені витрати в загальній сумі 68800 гривень. Нас виконання вказаного рішення судом видано виконавчий лист, який звернуто до виконання. Проте, судове рішення не виконано. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом відповідачу ОСОБА_4 належало 22/50 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Державним виконавцем було винесено 22.12.2014 року постанову про накладення арешту на майно боржника. Разом з цим, 10.01.2015 року відповідач подарувала ОСОБА_3 , який є її сином, 22/55 частини вказаного житлового будинку. Позивач вважає цей договір дарування недійсним, оскільки укладений з метою ухилення відповідача від виконання рішення суду. Відповідач продовжує користуватись зазначеним житловим будинком, зареєстрована в ньому та фактично проживає. У зв`язку з чим, позивач звернулась до суду з даним позовом та просить визнати недійсним договір дарування від 10.01.2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталією Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №40, та скасувати рішення, індексний номер 18551194 від 10.01.2015 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 22/50 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , прийняте приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталією Вікторівною при посвідченні договору дарування від 10.01.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №40, а також відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Спічак О.Б. від 13.06.2016 року відкрито провадження за справою та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.06.2016 року забезпечено позов та накладено арешт на 22/50 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10.01.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталією Вікторівною, зареєстрованого в реєстрі за № 40.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2016 року цивільну справу №766/4806/16-ц передано до провадження судді Єпішина Ю.М.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Єпішина Ю.М. від 22.09.2016 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2017 року цивільну справу №766/4806/16-ц передано до провадження судді Гаврилова Д.В.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Гаврилова Д.В. від 18.04.2017 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2017 року цивільну справу №766/4806/16-ц передано до провадження судді Прохоренко В.В.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2017 року цивільну справу №766/4806/16-ц передано до провадження судді Майдан С.І.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 13.06.2018 року надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначила, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними, вказала, що відповідач уклала шлюб зі ОСОБА_6 28.09.2012 року та переїхала до оселі чоловіка по АДРЕСА_2 , де і проживає на теперішній час. Оскільки у сина відповідача в квітні 2015 року мала народитись дитина, відповідач вирішила подарувати сину частину спірного житлового будинку, так як він зі своєю сім`єю проживали на орендованій квартирі в м.Києві та після народження дитини планували переїхати до м.Херсона. На час укладання договору дарування частина житлового будинку не перебувала під заставою, на ній не було накладено арешт та вона не була предметом судового спору, оскільки предметом розгляду іншої цивільної справи, зазначеної позивачем №2-2624/11, було лише стягнення грошових коштів. З моменту укладання договору дарування в спірній частині житлового будинку проживає син зі своєю сім`єю. Посилання позивача на ухилення відповідача від виконання рішення суду не підтверджено доказами, а тому відповідач вважає позов безпідставним.

Ухвалою суду від 22.06.2018 року призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року витребувано у Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області матеріали виконавчого провадження №34879018 за виконавчим листом №2-2624 від 03.08.2012 року, виданим Суворовським районним судом м.Херсона, відповідно до якого судом стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 68800,00 гривень.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові. В останнє судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність з урахуванням поданих до суду письмових судових дебатів.

Відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В останнє судове засідання не з`явились, представник відповідача надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність з урахуванням поданих до суду письмових судових дебатів, у задоволенні позовних вимог просила відмовити за безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Третя особа приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Н.В. в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено з актового запису про укладення шлюбу, зробленого 06.03.1987 року Комсомольським РАГС м.Херсона, що 06 березня 1987 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , після державної реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку - ОСОБА_7 , дружині - ОСОБА_8 .

З актового запису про народження №1398, зробленого 14.07.1987 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані: ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Згідно актового запису про розірвання шлюбу №425, зробленого 13.08.1996 року Комсомольським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Херсона, шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 розірвано.

Згідно актового запису про одруження № НОМЕР_1 , зробленого 22.04.1999 року Комсомольським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Херсона, 22 квітня 1999 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , прізвища після одруження: чоловіка - ОСОБА_7 , дружини - ОСОБА_11

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 20.07.2011 року за цивільною справою №2-2624/11 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 68000,00 гривень та понесені судові витрати у розмірі 800,00 гривень, а всього 68800,00 гривень. Рішення набуло чинності 01.11.2011 року.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 01.11.2011 року рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 20.07.2011 року залишено без змін.

Згідно актового запису про шлюб №302, складеного 28.09.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні, 28 вересня 2012 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_6З матеріалів цивільної справи №2-2624/11 встановлено, що 25.03.2014 року ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м.Херсона із заявою про зняття арешту, накладеного ухвалою суду від 20.07.2011 року ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з примиренням.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона від 28.03.2014 року за цивільною справою №2-2624/11 скасовано арешт, накладений ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона №2-2624/11 від 03.06.2011 року на належні ОСОБА_4 22/50 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів виконавчого провадження №34879018 судом встановлено, що 23.10.2012 року постановою старшого державного виконавця ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні відрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2624, виданого 03.08.2012 року Суворовським районним судом м.Херсона про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 68800,00 гривень.

Постановою державного виконавця органу виконавчої служби Суворовського РУЮ за ВП №34879018 від 20.04.2014 року виконавчий лист №2-2624, виданий 03.08.2012 року Суворовським районним судом м.Херсона про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 68800,00 гривень повернуто стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.47, 50 Закону України «Про виконавче провадження», припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Супровідним листом від 14.05.2014 року вих.№12545 вищезазначену постанову державним виконавцем направлено для відома ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Постановою старшого державного виконавця ДВС Суворовського РУЮ за ВП №34879018 від 22.12.2014 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 в межах суми звернення стягнення 68800,00 гривень, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_4 в межах суми боргу. Арешт накладається з моменту надходження постанови.

З інформації про виконавче провадження №34879018 вбачається, що 24.12.2014 року старшим державним виконавцем Рилєєвим О.О. скасовано виконавчу дію без затвердження від 20.02.2014 року «Повернення виконавчого документу стягувачеві п.5 ч.1 ст.47 (неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника)».

Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2014 року, 28.10.2015 року та 05.11.2015 року ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо ОСОБА_4 відсутні.

Державним виконавцем в ході примусового виконання виконавчого листа №2-2624 були надані запити до Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України щодо встановлення отримання доходів боржником ОСОБА_4 та було встановлено, що остання отримує пенсію та постановою держаного виконавця Суворовського РВДВС м.Херсон ГТУЮ у Херсонській області Тендітною Н.А. від 20.05.2016 року звернуто стягнення на пенсію боржника.

Постановою державного виконавця від 01.06.2016 року накладено арешт на все майно боржника та накладено заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику лише в межах суми боргу 68800,00 гривень.

Згідно договору дарування від 10.01.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Н.В., ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 22/50 частину домоволодіння АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 325 кв.м.

З матеріалів цивільної справи №2-2624/11 встановлено, що 25.11.2015 року державний виконавець ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні звернувся до Суворовського районного суду м.Херсона із поданням про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 68800,00 гривень у зв`язку з втратою його оригіналу.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона від 04.12.2015 року за цивільною справою №2-2624/11 видано дублікат виконавчого листа №2-2624, виданого Суворовським районним судом м.Херсона про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 68000,00 гривень та понесені судові витрати у сумі 800 гривень, а всього 68800,00 гривень.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 14.09.2015 року за цивільною справою №668/5683/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 42403,85 гривень, яка складається із трьох відсотків річних за користування коштами період з 01.11.2011 року по 06.05.2015 року та інфляційних втрат за період з 11.11.2011 року по 06.05.2015 року.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 01.12.2015 року рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 14.09.2015 року за цивільною справою №668/5683/15-ц скасовано і ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 41918,73 гривень.

Постановою державного виконавця ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні 11.02.2016 року відкрито виконавче провадження №50097567 з примусового виконання виконавчого листа №668/5683/15-ц, виданого 21.01.2016 року Суворовським районним судом м.Херсоні про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 41918,73 гривень.

Згідно акту ОСББ «№71» від 18.07.2017 року ОСОБА_4 з 28.09.2012 року по день видачі довідки постійно проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_6 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 , що також вбачається із ОСББ «№71» від 03.08.2017 року.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 підтвердили факт проживання відповідача по АДРЕСА_5 та вказали, що в спірній частині будинку проживає син відповідача.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають наперед, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням чч.1 та 5 ст.203 ЦК України, що, за правилами ст.215 цього кодексу, є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, у тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч.1 ст.718 ЦК).

Відповідно до ч.2 с.719 ЦК договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч.1 ст.722 ЦК).

Суд погоджується з позицією відповідача щодо відмінностей фактичних обставин у даній справі, утім, сама відмінність фактичних обставин у справі не виключає того факту, що укладення особою договору дарування майна зі своїм сином відбулася з метою приховання цього майна від наступного звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу за невиконаним зобов`язанням перед позивачем.

Під час розгляду справи суд ураховує правовий висновок Великої палати ВС, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц про те, що позивач управі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена в ст.234 ЦК України, так і інша, наприклад, передбачена в ст.228 ЦК України.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч.ч.2 та 3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (у тому числі й дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі вироку).

Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь свого сина після прийняття судового рішення щодо стягнення боргу про задоволення позову та невиконання цього рішення ані у добровільному порядку, ані у примусовому, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно стягувача, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси стягувача та спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, суд враховує, що: відповідач відчужив майно після винесення судового рішення про стягнення з нього на користь позивача грошових коштів та відкриття виконавчого провадження; майно відчужене на підставі безвідплатного договору; майно відчужене на користь близького родича; після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед стягувачем.

На переконання суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення стягувачем на його майно як боржника.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) у законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема: у банкрутстві (ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 №2343-XII); при неплатоспроможності банків (ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI); у виконавчому провадженні (ч.4 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 №1404-VIII).

Згідно ч.4 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Згідно ч.3 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника в банках у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

Судом встановлено, що оспорюваний договір дарування вчинений в період перебування виконавчого провадження щодо примусового виконавчого листа №2-2624, виданого Суворовським районним судом м.Херсона про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 68800,00 гривень, а також в період дії постанови державного виконавця про арешт майна боржника в межах суми стягнення 68800,00 гривень. Доказів того, що подарувавши спірну частину житлового будинку у відповідача є інше майно, на яке може бути звернуто стягнення в межах суми боргу 68800,00 гривень для виконання зобов`язання, стороною відповідача суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що внаслідок вчинення даного правочину боржник ОСОБА_2 перестала бути платоспроможною, а тому суд ставить під сумнів її добросовісність під час його вчинення, а тому оспорюваний договір дарування набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Пояснення свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 не спростовують висновки суду про проживання позивача у помешканні чоловіка, а ОСОБА_3 у подарованій частині будинку.

Суд також урахував, що зазначення позивачем певної правової норми, наведеної в обґрунтуванні позову, не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися під час вирішення спору, оскільки підставою позову визнаються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, у цьому випадку - укладення відповідачем договору дарування з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З урахуванням вище встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 78, 79, 81, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.3, 13, 202, 203, 215, 234, 717, 718, 719, 722 ЦК України, ст.9 Закону України «Про виконавче провадження», суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталія Вікторівна про визнання договору дарування недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування від 10.01.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталією Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №40.

Скасувати рішення індексний номер 18551194 від 10.01.2015 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 22/50 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , прийняте приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шевченко Наталією Вікторівною при посвідченні договору дарування від 10.01.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №40, а також відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І.Майдан