САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА  

  Справа № 2-а-449/10  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  25 березня 2010 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:  

  головуючого судді               Кушнірчука Р.О.  

  при секретарі                 Луганського А.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання не правомірної відмови управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги, -  

  ВСТАНОВИВ:  

  25 січня 2010 року  позивач звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовними вимогами про визнання не правомірної відмови управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська щодо виплаті їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії, як дитині війни та стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй щомісячну соціальну допомогу до пенсії за 2006 – 2008 роки.  

15.03.2010 року позивач надав уточнення до адміністративного позову, у яких зазначила, що строк на звернення з адміністративним позовом до суду нею пропущений з поважних причин, просить його поновити та визнати не правомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії, як дитині війни та стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй щомісячну соціальну допомогу до пенсії за 2006 – 2008 роки.  

25.03.2010 року позивач уточнила свої позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй щомісячну соціальну допомогу до пенсії за 2006 – 2009 роки.  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.  

Представник відповідача заперечувала проти позову та просила суд відмовити у позові у повному обсязі, по-перше, з підстав пропуску позивачем строку для звернення до суду та застосувати ст. ст. 99; 100 КАС України; по-друге, з тих підстав, що діючим законодавством, зокрема Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  не встановлено розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно виходити при здійсненні розрахунку підвищення до пенсії дітям війни.  

  Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Позивач ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням, в якому проставлено відмітку «дитина війни», та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду Самарського району м. Дніпропетровська.  

Правовий статус дітей війни визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  №  2195-IV від 18.11.2004 р.  

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції закону від 19.12.2006 р.) встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно  п. 1 Прикінцевих положень Закону він набирає чинності з 01 січня 2006 року. Дія норм цього Закону поширюється на позивача, як особу котра має підтверджений у встановленому порядку статус дитини війни.    

У ст. 95 Конституції України зазначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.  

Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України.  

Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який був чинний до винесення Рішення Конституційного Суду України №6рп/2007 від 09 липня 2007 року.  

Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України №6рп/2007 від 09 липня 2007 року, яке не має зворотньої дії у часі, тому на період до 09.07.2007 р. не поширюється.  

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача недоплачених сум до пенсії як дитині війни за період з 2006 р.  

  Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов’язання Відповідача здійснити донарахування та виплату підвищення до пенсії, за період з 2007 – 2008 р.р. та з 01.01.2009 р. по 25.01.2009 р.  

Згідно п. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.  

За захистом своїх прав Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом 25.01.2010 року, тобто позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду із позовом про захист порушених прав за період 2007 – 2008 р.р. та з 01.01.2009 р. по 25.01.2009 рік.  

Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.  

Враховуючи той факт, що представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні позову з зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду та просив суд застосувати наслідки ст. ст. 99, 100 КАС України, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання Відповідача здійснити донарахування та виплату підвищення до пенсії, за період з 2007 – 2008 р.р. та з 01.01.2009 р. по 25.01.2009 р. – слід відмовити.  

Разом з цим, суд з’ясовуючи причину поважності пропуску Позивачем строку на звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку, оскільки Позивачем не надано суду жодного доказу поважності причин пропуску річного строку на звернення до суду з адміністративним позовом. Посилання позивача на те, що йому не було відомо про порушення його прав, не можуть бути прийняті до уваги судом та не є підставою для поновлення йому строку на звернення до адміністративного суду, оскільки досліджуючи питання щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду у частині позовних вимог за періоди з 2007 – 2008 р.р. та з 01.01.2009 р. по 25.01.2009 р.,  суд вважає, що про порушення його права на отримання надбавки до пенсії як дитині війни у розмірах, передбачених спеціальним законом, позивач міг та повинен був дізнатися після ухвалення рішень Конституційним Судом України №6рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, які були опубліковані в «Офіційному віснику України» № 52 від 27.07.2007 року та № 38 від 06.06.2008 року. Крім того, позивач повідомила у судовому засіданні, яке відбулося 25.03.2010 року, що їй було відомо від знайомих про наявність у неї права на підвищення до пенсії у розмірі 30%, як дитині війни, але вона за захистом свого права не зверталась, оскільки цьому перешкоджали сімейні негаразди, що на думку суду не є поважною причиною пропуску нею строку на звернення до суду за захистом своїх прав.  

  Між тим, виходячи зі змісту позовних вимог та з метою захисту прав позивача, у відповідності до п. 2 ст. 11 КАС України, за захистом яких вона звернулась до суду 25.01.2010 року, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Самарському районі м. Дніпропетровська по невиконанню з 25 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тобто в межах річного строку з дати звернення Позивачем до адміністративного суду, а позовні вимоги в частині зобов’язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу підвищення мінімальної пенсії на 30%, як дитині війни, за період з 25 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно – задовольнити з наступних підстав.  

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції закону від 19.12.2006 р.) встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно  п. 1 Прикінцевих положень Закону він набирає чинності з 01 січня 2006 року. Дія норм цього Закону поширюється на позивача, як особу котра має підтверджений у встановленому порядку статус дитини війни.    

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.    

Зміни внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 2 рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 5 вказаного рішення передбачено, що положення Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення.  

Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України та ст. 73 ч. 2 Закону України «Про Конституційний суд України» закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. З часу втрати чинності підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік» з 22.05.2008 року, застосування цих норм Закону є протиправним, а тому перестали існувати підстави зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» саме з 22.05.2008 року.    

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не було встановлено жодних обмежень щодо виплати підвищення пенсії на 30% у відповідності до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Таким чином, з 22.05.2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсій дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Відповідно до п. 5 вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.    

Судом  встановлено та не заперечується сторонами, що з 01 січня 2008 року позивачу нараховується та виплачується підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із змінами внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», тобто у розмірі 10% встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але не в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Такі дії Відповідача суперечать рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, яким були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо внесення змін до ст.. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в частині встановлення дітям війни підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що складає 10%.    

Але всупереч вказаного рішення Конституційного суду України, відповідач продовжував у період з 25 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно виплачувати позивачеві не в повному обсязі підвищення до пенсії, що є порушенням прав позивача, які на думку суду підлягають відновленню у судовому порядку.  

Оскільки Позивач звернулася з адміністративним позовом до суду 25.01.2010 року,   суд вважає, що її права підлягають поновленню шляхом зобов’язання Відповідача провести нарахування підвищення пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 25 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року (тобто в межах річного строку з дати звернення до суду з позовом), включно, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та провести виплату невиплачених сум, з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.  

Доводи відповідача про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог так, як саме на органи Пенсійного фонду України , який здійснює свої повноваження через відповідні управління,  покладено обов'язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищенням.  

На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України.   Крім того, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.    

Керуючись ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 11 ч. 2, ст.ст. 94, 98,99, 100 ч. 2, ст.ст. 159, 160 ч. 3, ст.ст. 161, 162, 163 КАС України, суд –  

  ПОСТАНОВИВ :  

  Позовні вимоги задовольнити частково.  

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі міста Дніпропетровська, яка полягає у не направленні відповідної заяви про збільшення фінансування до головного розпорядника бюджетних коштів та не нарахуванні і несплаті ОСОБА_1 з 25 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року  підвищення до пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції закону від 19.12.2006 р.) у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська нарахувати та сплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1, згідно з ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  (у редакції закону від 19.12.2006 р.) у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 25 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, за виключенням сум, що вже ним отримані.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

  Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.  

Постанова суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

    Суддя                   Кушнірчук Р.О.