Справа № 2-705/10

                                                                       Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

 м. Ковель                                                                                                      13 квітня 2010  року                                                                  

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

 під головуванням судді                        Шаруновича В.В.

з участю секретаря                                Спасюк К.В.

позивача                                                 ОСОБА_1

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ковель справу за позовом   ОСОБА_1 до  Ковельського  МВ УМВС України у Волинській області про витребування майна з чужого незаконного володіння,

  в с т а н о в и в :

      ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  Ковельського  МВ УМВС України у Волинській області, яким просить зобов’язати відповідача повернути йому автомобіль марки «Міцубісі Ланцер», кузов № НОМЕР_1, 1991 року випуску, посилаючись на те, що на початку грудня місяця 2009 року придбав даний автомобіль у жителя м. Луцька, заплативши частину вартості автомобіля, а іншу частиту мав сплатити після отримання свідоцтва про реєстрацію автомобіля і генерального доручення на автомобіль, однак, продавець в обумовлений час на зустроіч не з’явився. Коли дізнався, що даний автомобіль не зареєстрований в рганах ДАІ, вирішив продати автомобіль по запчастинах, з метою повернути частину сплачених коштів. Однак,  05.01.2010 року в м. Ковель по вул. Незалежності автомобіль марки «Міцубісі Ланцер», кузов № НОМЕР_1, 1991 року випуску був затриманий працівниками міліції та доставлений на арешт майданчик. По даному факту постановою від 14.01.2010 року в порушенні кримінальної справи відмовлено, оскільки як викрадений даний автомобіль не значиться і в розшуку не перебуває, однак, працівники міліції відмовляються повернути йому автомобіль. За таких обставин позивач вважає, що утримання автомобіля на арешт майданчику є незаконним, оскільки порушує його права як власника автомобіля.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1свої позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задовольнити.      

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подавши до суду заву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.  

Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд,  заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов обгрунтований та підлягає до задоволення.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно ч. 2 ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсний.

 Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право  оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

 Як було встановлено в судовому засіданні і доводиться метеріалами справи, 05.01.2010 року в м. Ковель по вул. Незалежності автомобіль марки «Міцубісі Ланцер», кузов № НОМЕР_1, 1991 року випуску було затримано працівниками міліції та доставлено на арешт майданчик, оскільки даний автомобіль не зареєстровано у встановленому порядку.

 Згідно постанови інспектора Ковельського ВДАІ та АТІ України  у Волинській області від 14.01.2010 року в порушенні кримінальної справи по факту виявлення безхазяйного автомобіля марки «Міцубісі Ланцер», кузов № НОМЕР_1   відмовлено за відсутністю складу злочину.  

 Таким чином, суд аналізуючі зібрані по справі докази приходить до висновку, що позов слід задовольнити та зобов’язати відповідача повернути ОСОБА_1 автомобіль   марки «Міцубісі Ланцер», кузов № НОМЕР_1, 1991 року випуску, затриманий 05.01.2010 року, оскільки, незаконність набуття даного автомобіля позивачем судом не встановлена, як викрадений даний автомобіль не значиться і в розшуку не перебуває, право власності на автомобіль ніким не оспорюється, доказів такого суду не подано та судом не знайдено, а  визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свобод чи інтереси інших осіб.

 На підставі ст.ст.218,328,392 ЦК України, керуючись ст.ст.15,15-1,30,62, 174, 203,218 ЦПК України,суд,-

 В И Р І Ш И В :

      Позов задовольнити.

 Зобов’язати Ковельський  МВ УМВС України у Волинській області  повернути ОСОБА_1 автомобіль марки «Міцубісі Ланцер», кузов № НОМЕР_1, 1991 року випуску, затриманий 05 січня 2010 року, який знаходиться на збереженні на арешт майданчику.       

  Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області  через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження    протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви – протягом строку встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    ГОЛОВУЮЧИЙ:                                                                                             В.В. ШАРУНОВИЧ