Справа № 2-152/10  

      Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ  

8 квітня 2010 року                         м. Маріуполь  

Приморський районний суд в складі:  

головуючого судді –       Лузана В.В.  

при секретарі                              -Лаушкіної М.В.,  

за участю позивачки                 - ОСОБА_1,  

представника позивачки          - ОСОБА_4,  

відповідачки                             - ОСОБА_2,  

представника відповідача       - ОСОБА_3,  

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтв недійсними та визнання права власності на частину спадкового майна, -  

ВСТАНОВИВ:  

  У вересні 2009 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Маріупольської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання за нею права власності за спадщиною на майно батька, який уточнила в грудні 2009р., зазначивши відповідачкою ОСОБА_2, та доповнивши вимогами про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та земельну ділянку від 07.09.2009 р., що видані Другою Маріупольською держнотконторою на ім`я ОСОБА_2.  

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_5 Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді Ѕ часток житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1. Вона та мати померлого – ОСОБА_6, були спадкоємцями першої черги за законом. ОСОБА_6 у встановлений законом строк подала до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а вона, позивачка, подала аналогічну заяву після спливу шестимісячного строку в вересні 2008 р., відразу коли дізналася про наявність спадщини, про наявність якої вона не знала на момент смерті батька. Про звернення другого спадкоємця її також ніхто не повідомив, хоча ОСОБА_6 зазначила в заяві нотаріусу про те, що вона також є спадкоємицею померлого. У зв`язку із пропуском строку на прийняття спадщини вона в листопаді 2008 р. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. В січні 2009 р. заяву було залишено без розгляду, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Після її смерті ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначені будинок та земельну ділянку в цілому. Вважає, що оскільки ОСОБА_6 права на спадщину після смерті сина належним чином не оформила та не зареєструвала за собою право власності, то ОСОБА_2 мала право на спадкування тільки долі ОСОБА_6, тобто половини спірного майна. Тому просила визнати пропуск нею строку для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини з поважних причин, визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2, та визнати за нею право власності на Ѕ частку спірних будинку за земельної ділянки за спадщиною.  

Представник позивачки ОСОБА_4 позов підтримав, пояснивши, що позивачка пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин. При своєчасному зверненні ОСОБА_1 до нотконтори, ОСОБА_2 мала б успадкувати тільки половину спірного майна, оскільки її бабуся та мати спадкодавця ОСОБА_6 не оформила належним чином спадщину на себе після смерті ОСОБА_5 Тому право власності на половину спірного майна просив визнати за позивачкою, визнавши недійсними в Ѕ частині свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2  

ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що позивачка знала про наявність у власності батька частини будинку та земельної ділянки, пропустила строк для прийняття спадщини з неповажних причин, оскільки нотаріус надсилав їй повідомлення про відкриття спадщини. Крім того, після смерті брата та матері, вона, відповідачка, до отримання свідоцтв про право на спадщину в судовому порядку визнавала право власності на самочинне будівництво, витративши на це значні грошові кошти, які їй не повернуті. Просила в позові відмовити.  

Представник відповідачки ОСОБА_3 позов не визнав, пояснивши, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини з неповажних причин. Нотаріус позивачку листами повідомляв про відкриття спадщини, але позивачка не вчинила відповідних дій у встановлений законом строк. Просив в позові відмовити.  

Державний нотаріус Другої Маріупольської держнотконтори Старостенко Л.Г. в письмовій заяві просила розглянута справу без її участі та винести рішення відповідно до закону.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню на підставі наступних правових норм та встановлених судом обставин справи.  

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, матір якого - ОСОБА_6 26.03.2008 р. звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, зазначивши в ній, що другою спадкоємицею померлого є його дочка – ОСОБА_1, адреси проживання якої вона не знає. Листом від 05.09.2008 р. остання повідомила зазначену нотаріальну контору про те, що вона приймає спадщину після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька, однак нотаріус листом від 03.12.2008 р. відповів їй про пропуск нею строку для прийняття спадщини. 26.03.2008 р. ОСОБА_6 заповіла все належне їй майно ОСОБА_2, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Заявою від 08.07.2009 р. її дочка - ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті матері та 07.09.2009 р. отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0604 га, що розташовані по АДРЕСА_1. Згідно копій з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.08.2009 р., Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку від 22.01.1999 р., витягу та довідки від 27.01.2009 р. будинок АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в розмірі Ѕ частки за кожним. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,0604 га, кадастровий № 1412300000;02;016;0230 належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рівних частках.    

У відповідності із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та батьки.  

Оскільки ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5, а ОСОБА_6 його матір`ю, то вони є спадкоємцями ОСОБА_5 за законом.  

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.  

Оскільки ОСОБА_6 подала заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, то вона спадщину прийняла. При цьому законом не встановлено часових обмежень для отримання свідоцтва про право на спадщину. Таким чином суд вважає, що ОСОБА_6 набула прав на спадщину після смерті ОСОБА_5, а те, що вона не отримала відповідного свідоцтва та не зареєструвала за собою право власності на спадкове майно значення для вирішення спору не має, однак впливає на розрахунок спадкових долів, у зв*язку з чим, ствердження позивачки про відсутність у померлої ОСОБА_6 права на долю у спадщині сина, суд до уваги не приймає.  

На підставі ч. 1 ст. 1270 та 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.  

Суд вважає, що дослідженими матеріалами справи, у тому числі документами, які містяться в спадковій справі, позивачка довела поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, тому її порушене право на спадкування підлягає поновленню судом.  

Однак, приймаючи до уваги те, що після смерті ОСОБА_5 його мати ОСОБА_6 фактично успадкувала Ѕ частки належного померлому майна, то позивачка має право тільки на Ѕ  частку спадщини, що залишилася від батька.  

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.  

Враховуючи, що відповідачці та нотаріусу на момент видачі свідоцтв, які визнаються недійсними, було відомо про наявність іншого спадкоємця, тобто позивачки, однак необхідні заходи для залучення її до процедури оформлення спадщини вжиті не були, в зв*язку з чим, ОСОБА_2 видано два свідоцтва на все спірне майно, тоді як вона мала право на спадкування лише 3/4 часток спадкового майна, тому ці свідоцтва, видані на її ім`я, мають бути визнані недійсними в ј частині.    

При встановлених судом обставинах позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Судові витрати з відповідачки суд не стягує, т.я. позивачка таких вимог не заявляє.  

Керуючись ст.ст. 15, 60, 196, 213, 214, 215 ГПК України, ст. 1261, 1272, 1299, 1301 ЦК України, суд –  

  ВИРІШИВ:  

  Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.09.2009р., видані Другою Маріупольською державною нотаріальною конторою на ім*я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6 на спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 0,0604 га, розташовану по АДРЕСА_1, в ј частині.  

Визнати право власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1, та на ј частину земельну ділянку площею 0,0151 га, кадастровий № 1412300000;02;016;0230, яка розташована по АДРЕСА_1 після смерті її батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2  

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.  

На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області в м.Маріуполі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, з подальшою подачею апеляційної скарги у двадцятиденний строк, або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.  

  СУДДЯ: