Справа № 2-2144,

2-315/05,

2-64/06,

2-16/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                     УКРАЇНИ

26 березня 2007 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Затолочного B.C., при секретарі Ходюк О.І., Морозовый Н.М., за участю:

·  позивача ОСОБА_1, який одночасно є правонаступником померлої позивачки ОСОБА_2. та представником позивачки ОСОБА_3., його представника ОСОБА_4.,

·  відповідача ОСОБА_5. та її представників ОСОБА_6, адвокатів ОСОБА_7. та ОСОБА_8.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5. про розірвання договору довічного утримання.

Позов обгрунтований тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір довічного утримання.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконувала, догляду за ОСОБА_2. не здійснювала, проживала в м. Дніпропетровську, тоді як позивачка мешкала в м. Кривому Розі.

Фактично ніякого догляду за ОСОБА_2. відповідач не здійснювала, матеріальної допомоги не надавала.

Оскільки ОСОБА_2. самостійно було важко пересуватися, вона впала і зламала передпліччя.

На прохання ОСОБА_2. її забрав до себе додому ОСОБА_1, який і здійснював належний догляд за нею.

У зв'язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе за договором довічного утримання зобов'язань позивачка просила розірвати цей договір.

В ході розгляду справи позивачка померла.

Як її правонаступників судом було залучено до участі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які доповнили позов вимогами про визнання за ними права на спадкове майно - квартиру, що залишилася після смерті ОСОБА_2., в порядку спадкування за заповітом.

Уточнений позов, на задоволенні якого в судовому засіданні наполягали ОСОБА_1, який діяв одночасно від імені ОСОБА_3., та представник ОСОБА_1, обґрунтований тим, що договір довічного утримання, за яким квартира, що належала ОСОБА_2., після її смерті мала відійти відповідачці, слід розірвати через вказані в позові ОСОБА_2. підстави.

Після розірвання договору довічного утримання квартира повинна була повернутися у власність ОСОБА_2., а спадкоємці останньої після її смерті набувають право на успадкування цієї квартири.

Після смерті ОСОБА_2. спадщину прийняли ОСОБА_1, ОСОБА_3. та відповідачка.

За життя ОСОБА_2. склала три заповіти.

За останнім заповітом спадкоємцями всього майна, що належало ОСОБА_2., є ОСОБА_1 та ОСОБА_3., а тому останні просять визнати за кожним з них право власності на 1/2 частину квартири, що належала померлій.

Відповідач та їх представники в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши суду, що протягом 11 років, тобто з 1994 року по день смерті ОСОБА_2. (2005 рік) відповідач регулярно

 

2

здійснювала догляд за ОСОБА_2., постійно слідкувала за станом її здоров'я та харчуванням. На прохання відповідачки, в її відсутність, за плату за ОСОБА_2. доглядали знайомі відповідачки ОСОБА_22, ОСОБА_9, вони купували ліки, готували їжу та прибирали у квартирі.

Загальна сума наданої відповідачем ОСОБА_2. матеріальної допомоги перевищувала ту, що вказана в договорі довічного утримання.

Відповідачка також пояснила суду, що у 2005 році з квартири зникли правовстановлюючі документи і вона їх відновила, понісши при цьому відповідні затрати. В липні 2005 року відповідачка уклала з ОСОБА_2. договір довічного утримання, на умовах, які їх обох задовольняли. ОСОБА_5. добросовісно виконувала всі умови цього договору, не дивлячись на те, що мешкала у м. Дніпропетровську, оскільки вона регулярно приїжджала в м. Кривий Ріг, купувала продукти, а ОСОБА_9 за дорученням ОСОБА_5., за плату, готувала ОСОБА_2. їжу, купувала для останньої додатково продукти, прала її речі, прибирала у квартирі. 30 серпня 2005 року ОСОБА_2. впала у квартирі, вдарила руку, про що повідомила сусідів. Про це стало відомо ОСОБА_1., який скориставшись ситуацією, забрав ОСОБА_2. до себе додому, утримував її у себе і чинив перешкоди спілкуванню ОСОБА_5. з ОСОБА_2. Отже, на думку відповідачки, ОСОБА_1 перешкоджав їй виконувати умови договору довічного утримання з 31.08.2005 року, які вона до цієї дати виконувала у повному обсязі, у зв'язку з чим, відповідачка просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Крім того, на думку представника позивача, правовідносини щодо розірвання договору довічного утримання не передбачають правонаступництва.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.11.2005 року.

ОСОБА_2. за життя належала на праві приватної власності квартира №АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі.

08.07.2005 року ОСОБА_2. уклала з відповідачкою ОСОБА_5. договір довічного утримання, посвідчений нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_10 за реєстровим № 23, що підтверджується копією цього договору, яка є в матеріалах справи (а.с. 5).

Згідно пункту 1 вказаного договору ОСОБА_2. передала у власність відповідачці належну їй квартиру, згідно пункту 6 цього договору відповідач взяла на себе такі обов'язки: довічно забезпечувати ОСОБА_2. щомісячним грошовим забезпеченням у сумі 300 гривень, забезпечувати її житлом шляхом збереження права безоплатного проживання у відчужуваній квартирі, надавати їй необхідну допомогу, забезпечувати лікувальними засобами.

Згідно висновку лікувальної комісії КЗ «Міська лікарня № б» від 09.09.2005 року за № 854 (а.с. 7) ОСОБА_2. за станом її здоров'я потребувала постійного догляду.

30.08.2005 року ОСОБА_2., якій було тяжко самостійно пересуватись, впала на підлогу і отримала перелом передпліччя (довідка № 1313 від 30.09.2005 р. - а.с.25), у зв'язку з чим, позивач ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_2. та її сусідів, забрав останню мешкати до себе за своїм постійним місцем проживання, де ОСОБА_2. проживала до своєї смерті, тобто доІНФОРМАЦІЯ_1.

Ця обставина також підтверджується: переглянутим у залі судового засідання відеозаписом, долученим до матеріалів справи в якості речового доказу на підставі ч. 2 ст. 57 ЦПК України, з якого вбачається, що проживання ОСОБА_2. з ОСОБА_1. було власним волевиявленням саме ОСОБА_2., що ОСОБА_1 насильно не утримував ОСОБА_2. у себе вдома, як вказує відповідачка; показаннями свідків ОСОБА_11. (ах. 68, 69), ОСОБА_12. (а.с.72); запереченням до позову, з якого теж вбачається, що ОСОБА_2. спочатку з приводу травми звернулась за допомогою до сусідів (а.с.31).

Оцінюючи вищенаведені докази, а також посилання відповідачки у заперечені на позов відносно того, що вона постійно слідкувала за станом здоров'я ОСОБА_2., суд приходить до висновку, що ОСОБА_5. не виконала належним чином пункт б Договору в частині надання ОСОБА_2. необхідної допомоги, оскільки останній в момент отримання травми ніякої допомоги зі сторони ОСОБА_5.,ОСОБА_9., ОСОБА_13 (особи, які були уповноважені відповідачкою виконувати умови Договору) надано не було.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

 

3

Згідно ст. 610 ЦК Украйни порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 755 ЦК України договір, довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувана або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Про неналежне виконання відповідачкою зобов'язання щодо довічного утримання ОСОБА_2. свідчить відповідь на адвокатський запит Комунальної установи «Територіальний центр комунального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян у Центрально-Міському районі» № 255 від 26.09.2005 року (а.с. 22), з якої вбачається, що ОСОБА_2. проживала одна, була одинокою, допомога від ОСОБА_5., яка мешкає у м. Дніпропетровську, не надходила.

Допитана судом свідок ОСОБА_14. (працівник КУ «Територіальний центр комунального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян у Центрально-Міському районі») суду показала, що обстежувала побутові умови ОСОБА_2. і зі слів останньої їй відомо, що ОСОБА_2. одинока, у зв'язку з чим їй був призначений соціальний працівник, який готував їжу, прибирав у квартирі. Крім того, ОСОБА_5. повідомила ОСОБА_14., що вона мешкає у м. Дніпропетровську і не має змоги приїжджати регулярно у м. Кривий Ріг.

Свідок ОСОБА_15. (директор КУ «Територіальний центр комунального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян у Центрально-Міському районі») суду показала, що відповідь н адвокатський запит від 26.09.2005 року № 255 нею була підписана зі слів ОСОБА_14. У разі наявності договору довічного утримання, послуги одиноким особам соціальною службою не надаються.

Крім того, про неналежне виконання відповідачкою зобов'язання щодо довічного забезпечення свідчить і та обставина, що відповідачка визначила вартість матеріального забезпечення ОСОБА_2. у розмірі 300 гривень щомісячно, в той час, як відповідно до ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік», прожитковий мінімум для категорії, до якої відноситься ОСОБА_2., складає 332 гривень. При цьому, треба враховувати, що згода на таку суму утримання (300 грн.) з боку ОСОБА_2. не звільняє відповідачку від обов'язку належного забезпечення ОСОБА_2. відповідно до розміру прожиткового мінімуму.

Суд відкидає твердження відповідачки та її представника відносно того, що ОСОБА_1 чинив перешкоди ОСОБА_5. виконувати умови договору довічного утримання з 31.08.2005 року, оскільки необхідність переселення ОСОБА_2. до ОСОБА_1 перш за все була зумовлена иенаданням належної допомоги ОСОБА_2., яка повинна була виражатись у постійному догляді за останньою. Суд також приймає до уваги, що неможливо належним чином виконувати умови договору довічного утримання у м. Кривому Розі, при цьому постійно перебуваючи за межами даного населеного пункту.

Факт постійного проживання відповідачки у м. Дніпропетровську, тимчасового її перебування у м. Львові, на базі відпочинку в смт Лазурне Скадовскього району Херсонської області на момент дії договору довічного утримання підтверджується показаннями самої відповідачки.

Крім того, договір довічного утримання, а також закон не передбачають передоручення прав та обов'язків набувача майна третім особам. Згідно умов цього Договору набувач майна (саме ОСОБА_5.) взяла на себе відповідні обов'язки по утриманню ОСОБА_2., а не ОСОБА_9

Відповідачка, посилаючись на те, що її витрати на виконання Договору в декілька разів перевищують розмір грошового забезпечення ОСОБА_2., передбаченого в Договорі, не надала до суду жодного чека, квитанції про придбання ліків, продуктів харчування й посилається лише на показання свідків ОСОБА_9., ОСОБА_6

Суд ставиться критично до пояснень вказаних свідків в частині передачі відповідачкою ОСОБА_9. на догляд за ОСОБА_2. у липні 2005 року - 350 гривень, у серпні - 320 гривень, оскільки в поясненнях свідків маються протиріччя.

 

4

Так, свідок ОСОБА_6 показав суду, що він передавав особисто ОСОБА_9. для придбання продуктів для ОСОБА_2. 200 гривень в місяць. Разом з тим, свідок ОСОБА_9 суду показала, що гроші у розмірі 200 гривень від ОСОБА_6 вона не отримувала.

Крім того, свідок ОСОБА_9 в ході допиту в судовому засіданні в іншому складі суду (а.с. 69) суду показала, що вона отримувала від ОСОБА_5 по 50-70 гривень, а при повторному допиті - 320 та 350 гривень.

Суд також критично ставиться до показань свідка ОСОБА_16. про те, що, окрім неї', регулярно, кожен тиждень допомогу ОСОБА_2. надавали ОСОБА_12, ОСОБА_17. ОСОБА_5. В силу своїх професійних обов'язків ОСОБА_16, як робітник соціальної служби, повинна була повідомити своє керівництво про надання ОСОБА_2. регулярної і допомоги третіми особами. Суд приходить до такого висновку, виходячи з показань директора відділення соціального обслуговування ОСОБА_15, яка пояснила суду, що наявність постійної допомоги й догляду за обслуговуваним зі сторони третіх осіб є підставою для припинення обслуговування з боку КУ «Територіальний центр комунального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян у Центрально-Міському районі». Соціальні робітники зобов'язані інформувати керівництво про наявність такої допомоги.

Задовольняючі позовні вимоги, суд вважає, що неналежне виконання обов'язків відповідачкою за договором довічного утримання також підтверджується відеозаписом, в якому ОСОБА_2. ще за життя стверджує, що ОСОБА_5. грошей їй щомісяця не давала, гроші у ОСОБА_2. були власні і саме з ії грошей ОСОБА_9 один раз сплатила комунальні послуги за квартиру та більше ніколи не приходила. Ніякого догляду та будь-якої іншої допомоги ні ОСОБА_5., ні ОСОБА_9 ОСОБА_2. не надавали.

Свідки ОСОБА_11,ОСОБА_18., ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21., кожен окремо, суду показали, що ОСОБА_2. допомога з боку ОСОБА_5. не надавалась.

Судом також встановлено, що відповідачка без згоди ОСОБА_2. і попередньо не проінформувавши ОСОБА_2., змінила вхідні двері з дерев'яної на металеву у квартирі №АДРЕСА_1 у м. Кривому Розі та не передала ключі від цієї квартири ОСОБА_2., чим порушила умови договору довічного утримання в частині забезпечення ОСОБА_2. житлом у відчужуваній квартирі.

Ця обставина не заперечувалася самою відповідачкою, яка пояснювала необхідність заміни дверей тим, що старі двері поламалися, а неможливість передати ключі від нових дверей тим, що ОСОБА_2. була у ОСОБА_1., хоча доказів наміру передати ключі від нових дверей і погодження їх заміни з ОСОБА_2. суду ніяких надано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір довічного утримання, посвідчений 08.07.2005 року нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_10 за реєстровим № 23 підлягає розірванню, оскільки набувач майна - відповідачка не виконувала належним чином взятих на себе зобов'язань, передбачених договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. Отже, у зв'язку з розірванням судом вказаного договору довічного утримання власником квартири №АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі вважається ОСОБА_2. як відчужувач за Договором, а спадкоємці ОСОБА_2. після її смерті набувають право на успадкування цієї квартири.

Через це суд відкидає доводи представника відповідача про те, що спірні правовідносини стосовно розірвання договору довічного утримання не передбачають правонаступництва.

Після смерті ОСОБА_2. спадщину прийняли три особи: позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_3. та відповідачка - ОСОБА_5., що підтверджується відповіддю на судовий запит Першої Криворізької державної нотаріальної контори № 1057 від 05.05.2006, р.'(а.с. 1 40).

За життя ОСОБА_2. складала 3 заповіти, копії яких маються в матеріалах справи: заповіт від 10.08.1999 року, реєстровий № 2-614; заповіт від 20.04.2005 року, реєстровий № 5417 та заповіт від 22.09.2005 року, реєстровий № 4410.

Згідно частин 2 та 3 статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожен новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

 

5

Останнім заповітом, який був складений ОСОБА_2., є заповіт від 22.09.2005 року, реєстровий № 4410, який є чинним і саме він скасував два попередні заповіти.

Спадкоємцями всього майна, яке належало ОСОБА_2. на момент її смерті згідно цього заповіту, є позивачі по справі.

Таким чином, на підставі ст.ст. 1223,1254,1268,1269 ЦК України позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3. є єдиними спадкоємцями майна померлої ОСОБА_2. за заповітом та за ними слід визнати право власності на квартиру №АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі в порядку спадкування за заповітом по 54 частині цієї квартири за кожним.

Із відповідача на користь позивачів слід стягнути сплачені останніми судові витрати.

Позивач ОСОБА_1, як інвалід першої групи звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 611, 755, 756, 1223, 1254,1268,1269 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_5про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Розірвати договір довічного утримання від 08.07.2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, посвідчений 08.07.2005 року нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_10 за реєстровим № 23.

Визнати право власності на 1/2 частину квартири №АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати право власності на Уг частину квартири №АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлоїІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з відповідача, ОСОБА_5на користь позивача ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцять) грн..

Стягнути з відповідача, ОСОБА_5на користь позивача ОСОБА_3 судовий збір в сумі 51 (п'ятдесят одна) грн.. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) грен., а всього 81 (вісімдесят одна) грн..

Позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після розгляду справи апеляційним судом.