ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2021Справа № 910/5364/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"»

про визнання договору частково недійсним,

Представники:

від позивача: Кислощук Я.С;

від відповідача: Єгоров В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» (далі - ТзОВ «Вінницягаз Збут»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"» (далі - ПАТ «НАК "Нафтогаз України"»/відповідач) про визнання частково недійсним пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу №17-200-Н від 18.04.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що абзаци 3, 6, 7, 8 п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу № 17-200-Н від 18.04.2017 суперечить положенням чинного законодавства України в частині встановлення строків проведення розрахунків.

Господарський суд міста Києва (суддя Блажівська О.Є.) ухвалою від 05.05.2018 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 30.05.2018.

10.05.2018 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтоване наявністю у провадженні Господарського суду Вінницької області справи №902/155/18 за позовом ПАТ «НАК "Нафтогаз України"» до ТзОВ «Вінницягаз Збут» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 17-200-Н від 18.04.2017 та зустрічним позовом ТзОВ «Вінницягаз Збут» до ПАТ «НАК "Нафтогаз України"» про визнання частково недійсним п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу № 17-200-Н від 18.04.2017.

29.05.2018 до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення проти клопотання про залишення позову без розгляду, в яких позивач повідомив, що подав до Господарського суду Вінницької області заяву про залишення позову без розгляду.

13.06.2018 до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі разом з доказами, зокрема, вступна та резолютивна частини ухвали від 12.06.2018 Господарського суду Вінницької області у справі № 902/155/18 про залишення зустрічного позову ТзОВ «Вінницягаз Збут» без розгляду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.06.2018 відклав підготовче засідання на 18.07.2018.

09.07.2018 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ПАТ «НАК "Нафтогаз України"» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідачем було підписано всі акти прийому-передачі природного газу, а також сплачено вартість спожитого природного газу, відтак є всі підстави вважати, що спірний правочин було схвалено позивачем, а тому підстав для визнання його недійсним в частині, що стосується остаточного розрахунку відсутні.

17.07.2018 до канцелярії суду від позивача надійшли відповідь на відзив та клопотання про зупинення провадження у справі № 910/5364/18 до вирішення справи № 826/9959/18.

Підготовче засідання, призначене на 18.07.2018, не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці.

Господарський суд міста Києва ухвалою від30.07.2018 повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 03.08.2018.

03.08.2018 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

03.08.2018 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 06.08.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.08.2018 зупинив провадження у справі №910/5364/18 до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/9959/18.

Північним апеляційним господарським судом постановою від 13.11.2018 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 залишено без змін.

15.12.2020 до канцелярії суду від АТ «НАК "Нафтогаз України"» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/5364/18, в якому повідомлено суд, що Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням у справі № 826/9958/18 від 29.05.2020, яке згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2020 залишено без змін, у задоволенні позову відмовив. Верховний Суд ухвалою від 07.12.2020 повернув касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2020, внаслідок чого обставини, що зумовили зупинення провадження у справі №910/5364/18 усунуто.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 17.12.2020, у зв`язку з призначенням судді Блажівської О.Є. членом Вищої ради правосуддя, призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи №910/5364/18, за результатом якого вказану справу передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.12.2020 (суддя Бондарчук В.В.) прийняв справу № 910/5364/18 до провадження, поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 08.02.2021.

08.02.2021 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

08.02.2021 на електрону пошту суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

08.02.2021 суд відклав підготовче засідання на 15.03.2021.

15.03.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.04.2021.

12.04.2021 у судовому засіданні представник ТзОВ «Вінницягаз Збут» позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник ПАТ «НАК "Нафтогаз України"» проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у поясненнях з урахуванням обставин, встановлених у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/9958/18 від 29.10.2020.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 17-200-Н з урахуванням протоколу розбіжностей, відповідно до якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

В п. 6.1. договору сторони погодили наступне.

Оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом 3 цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (Офіційний вісник України, 2005 р., №2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом 3 цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (у тому числі коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем і розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці 4 цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці 4 цього пункту, до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому у випадку, якщо покупець надасть продавцеві передбачений абзацом 4 цього пункту акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ у частині суми, зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом 3 цього пункту, але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння припиняється нарахування продавцем неустойки, 3 % річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ у частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (Офіційний вісник України, 2005 р., №2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, який настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів із дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за винятком випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що абзаци 3, 6, 7, 8 п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу № 17-200-Н від 18.04.2017 суперечить положенням чинного законодавства України в частині встановлення строків проведення розрахунків.

Зокрема, позивач стверджує, що п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу, містить вказівку на строки проведення розрахунку, який має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, незважаючи при цьому на наявність або відсутність коштів, виділених державою на покриття побутовим споживачам, які мають право на отримання пільг, субсидій та компенсацій, вартості поставленого газу. Таким чином, укладаючи договір на визначених в п. 6.1 умовах, як позивач, так і відповідач завідомо розуміли неможливість його виконання та проведення розрахунків за природний газ на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій у встановлені договором строки, що є підставою для визнання цього пункту частково недійсним.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 ГК України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 і 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Частиною 3 ст. 184 ГК України передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем та відповідачем, що договір купівлі-продажу природного газу № 17-200-Н від 18.04.2017 укладено між сторонами відповідно до вимог Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 444 та зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 853 «Про внесення змін до п. 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальника природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій».

При цьому, як зазначалось вище, позивач вважає, що умови п. 6.1. договору містить вказівку на строки проведення розрахунку, який має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, незважаючи на наявність або відсутність бюджетних коштів, що унеможливлює, в свою чергу, належне виконання позивачем своїх зобов`язань.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято рішення від 29.05.2020 у справі № 826/9959/18 за позовом ТзОВ «Дніпропетровськгаз збут» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови №853 Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 «Про внесення змін до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій», яким у задоволенні позову відмовлено.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.10.2020 рішення Окружного адміністративного суду від 29.05.2020 у справі № 826/9959/18 залишив без змін.

Отже, в силу положень ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства, рішення Окружного адміністративного суду від 29.05.2020 у справі № 826/9959/18 набрало законної сили.

Так, цими судовими інстанціями встановлено наступне: «Визначені пунктом 20 Примірного договору строки для здійснення розрахунку покупця із ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за придбаний газ за взаємною згодою сторін можуть бути змінені при укладенні договору купівлі-продажу природного газу, що свідчить про відсутність дискримінаційного характеру оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України.

Доцільно зауважити, що останнім абзацом пункту 20 Примірного договору в редакції, затвердженій оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України, передбачено, що покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком, і після спливу 90-денного строку, передбаченого абзацом третім цього пункту.

Відмова ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від укладення з позивачем договору купівлі-продажу природного газу №16-405-Н від 28.10.2016 на умовах, відмінних від визначених Примірним договором, свідчить про здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог статті 179 та 184 Господарського кодексу України та не є доказом дискримінаційного характеру оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України.

Так само не є підтвердженням дискримінаційного характеру оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України невиконання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» окремих вимог укладеного з позивачем договору щодо купівлі-продажу природного газу, на які вказує позивач».

З наведеного вбачається, що спірний пункт договору було укладено у відповідності до Примірного договору затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 444 з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 853 «Про внесення змін до п. 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальника природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій».

При цьому, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що постанова №853 від 26.10.2016 не має дискримінаційного характеру по відношенню до сторін такого договору, в тому числі щодо порядку розрахунків за придбаний природний газ.

Водночас, суд зазначає, що укладаючи договір купівлі-продажу природного газу № 17-200-Н від 18.04.2017, в тому числі в частині спірного пункту договору, сторони за взаємною згодою визначили його умови на власний розсуд, з урахуванням примірного договору, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 13.07.2016 № 444, що узгоджується з положенням п. 20 (в редакції постанови № 853 від 26.10.2016) розділу «Порядок та умови проведення розрахунків» Примірного договору.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут», що має наслідком відмову у задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.04.2021 у зв`язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відпустці з 15.04.2021 по 23.04.2021 включно.

Суддя В.В. Бондарчук