Справа № 161/1100/21

Провадження № 2/161/1490/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді - Крупінської С.С.

при секретарі - Бакай Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТзДВ «Страхова компанія « Гардіан» про стягнення страхового відшкодування. Свої вимоги мотивує тим, що 15.10.2019 року водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Газ 3307», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Ковельскій в напрямку до с. Зміїнець Луцького району зі сторони вул. Набережна поблизу будинку № 177 вул. Ковельська допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , позивача по справі, внаслідок ДТП вона отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці зі зміщенням, закритого перелому правої стегнової кістки середньої третини зі зміщенням, закриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку, садна в ділянці обох кистей.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ГАЗ 3307, д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП застрахована у ТДВ « СК «Гардіан» за полісом АО-0574429.

04.09.2020 року вона звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування на суму 35591 грн. 94 коп., де 31379 грн. 37 коп. відшкодування витрат на лікування, 2642 грн. 90 коп. відшкодування пов`язаного із тимчасовою втратою працездатності, 1568 грн. 97 коп. відшкодування моральної шкоди, а 24.09.2020 року було долучено до справи засвідчені належним чином виписку з медичної карти стаціонарного хворого №0017389-19/1000 ОСОБА_1 , листки лікарняних призначень, довідку про тимчасову втрату працездатності ОСОБА_1 .

Відповідач відмовив у здійсненні виплати страхового відшкодування, оскільки в діях ОСОБА_2 відсутня технічна можливість уникнути ДТП є непереборною силоюЮ цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу не настала.

Вважає відмову відповідача щодо виплати страхового відшкодування у повному обсязі безпідставною та такою, що грубо порушує її права на відшкодування шкоди, передбаченої Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому просить суд стягнути з відповідача в її користь невиплачене страхове відшкодування в розмірі 35 391 грн. 24 коп.

Позивач та його представник в судове засідання не з?явилися, а подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив суд при ухваленні рішення у справі врахувати поданий до суду відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справ, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що 15.10.2019 року близько 20 год. 00 хв. відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «ГАЗ 3307», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Ковельській в напрямку до с. Зміїнець Луцького району, зі сторони вул. Набережної поблизу будинку № 177 вул. Ковельської, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка здійснювала перехід дороги з ліва на право відносно руху автомобіля поза пішохідним переходом. Внаслідок вказаної ДТП пішоход ОСОБА_1 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці зі зміщенням, закритий перелом правої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням, закриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку, садна в ділянці обох кистей, згідно висновку СМЕ № 934 від 12.12.2009 за ступенем тяжкості переломи кісток відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров?я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше 2 доби, черепно-мозкова травма за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад

За фактом вказаної ДТП 16.10.2019 року зареєстровано кримінальне провадження №12019030010003931за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР.

Постановою старшого слідчого Луцького ВП ГУНП у Волинській області Ткачука С.С. від 25.07.2020 року кримінальне провадження №12019030010003931 від 16.10.2019 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія транспортного засобу складу кримінального правопорушення. Слідчим зроблено висновок, що ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода при дотриманні вимог ПДР (а.с. 11-15).

На момент вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, яка є страховим випадком, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника транспортного засобу «ГАЗ 3307», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована згідно полісу №АО574429 обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ТДВ «СК «Гардіан» (а.с.32).

04.09.2020 року представник ОСОБА_1 звертався до ПзДВ «СК « Гардіян» із заявами про виплату страхового відшкодування пов`язаного з лікуванням ОСОБА_1 в розмірі 31379,37 грн., про виплату страхового відшкодування пов`язаного із стійкою втратою працездатності у розмірі 2642,90 грн., моральну шкоду 1568,97 грн. 24.09.2020 року страховику було скеровано додатково належним чином завірену виписку з медичної карти стаціонарного хворого, листки лікарських призначень, довідку про тимчасову втрату працездатності ОСОБА_1 .

На підтвердження матеріальної шкоди - понесених витрат позивачем були надані суду письмові докази - виписка із медичної карти амбулаторного хворого, копії чеків та рахунків.

Із наданих ксерокопій чеків на придбання ліків, частина з яких є нечіткими і нечитабельними, не можна зробити однозначний висновок, щодо того, ким вони придбавались і чи відповідає їх перелік протоколу лікування ОСОБА_1 .

Так, завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтями 22, 23 даного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема шкода, пов`язана Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема,: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в постанові старшого слідчого СВ Луцького ВП Головного управління національної поліції у Волинській області Ткачука С.С. від 25 липня 2020 року про закриття кримінального провадження зазначено, що згідно висновку інженерно-транспортної експертизи № 8244 від 10.07.2020 року у ситуації, що розглядається водій ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки ГАЗ-3307, д.н.з. НОМЕР_1 , повинен був діяти у відповідності до вимог п. 2.3 б, 12.4 та 12 Правил дорожнього руху, а саме рухався зі швидкістю не більше 50 км.год., бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, а у разі виникнення небезпеки для руху (з постанови слідчого - з моменту перетину пішоходом подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки) вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля. Так як ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода при дотриманні вимог ПДР, тому в даному випадку має місце відсутність об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.286 КК України, а саме відсутність причинно-наслідкового зв`язку між вчиненими діями та наслідком.

Відповідно до пунктів 4.4., 4.7 та 4.8 Правил дорожнього руху України пішоходи у темну пору доби, які рухають проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху. Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевнився у відсутності небезпеки.

Проте, ОСОБА_1 нехтуючи заходами безпеки дорожнього руху, переходила проїзду частину не в зоні пішохідного переходу в темну пору доби, не виділила себе належним чином для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху, чим створювала для водіїв транспортних засобів перешкоду з обмеженою видимістю, що є порушення Правил дорожнього руху України, та дані порушення знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, під час якої їй заподіяно шкоди. Слід зазначити, що в діях позивача (пішохода) ОСОБА_1 вбачається непрямий умисел, оскільки вона усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала суспільно небезпечні наслідки (спричинення ДТП) і хоча не бажала, але свідомо припускав їх настання.

Відповідно до пункту 32.1 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Таким чином судом не встановлено, що дії ОСОБА_2 були неправомірними та наявний безпосередній причинний зв`язок між його діями і шкодою, завданою ОСОБА_1 , оскільки він не мав можливості уникнути ДТП в зв`язку з діями пішохода, що свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності страхової компанії, тому позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування - відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду буде виготовлено 21.04.2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду С.С.Крупінська