Справа № 192/1714/20

Провадження № 2/192/139/21

РІШЕННЯ

Іменем України

15 квітня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області

в складі:

головуючого судді Кітова О.В.

секретаря судових засідань Біжко Ю.М.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Солоне в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся 22 жовтня 2020 року позивач з позовною заявою, в якій просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19.08.2011 року в користь ОСОБА_2 на неповнолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 до 1/4 частки заробітку (доходу).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на підставі рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19.08.2011 року в справі №2-526/11 з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) позивача щомісяця з 05.08.2011 року до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що на даний момент відповідач влаштувалась на роботу та вдруге вийшла одружилася та має нову родину. З огляду на те, що позивач винаймає житло та на його утриманні знаходиться хвора мати, яка є інвалідом 2 групи, він не в змозі сплачувати аліменти в розмірі 1/3 від усіх доходів.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач в судове засідання не зявився, подав заяву у якій просив розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином. Подала через канцелярію суду заяву, у якій просила розглядати справу без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі, також вказала, що змінила прізвище в зв`язку із шлюбом на « ОСОБА_2 », додатково зазначила, що мати позивача померла у грудні 2020 року.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів, без участі сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на їхнього спільного сина в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), до досягнення дитиною повноліття, на підставі рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19.08.2011 року у справі № 2-526/11, що підтверджується копією вказаного рішення.

У судовому засіданні встановлено, що після відрахування усіх обов`язкових платежів, заробітна плата позивача в період з квітня по вересень 2020 року складає 9044,74 грн. на місяць.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу задоволення своїх вимог, покликається на погіршення свого матеріального становища, яке зумовлене перебуванням на його утриманні, окрім спільного з відповідачкою сина, ще хворої матері та необхідності орендувати житло.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20.11.1989 року та ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР від 27.02.1991 року, (надалі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України).

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Роз`яснення пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" вказують, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано суду доказів погіршення його матеріального становища, а також здійснення витрат на утримання матері та оренду житла. Суд також приймає до уваги твердження відповідача про те, що мати позивача, яка була жива на момент звернення позивача із позовом до суду, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розмір аліментів визначений рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19.08.2011 року відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення, без підтвердження погіршення матеріального становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення попередньої дитини та суперечитиме її інтересам.

Батько зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини, оскільки він не є непрацездатною особою. Це відповідає інтересам дитини та захищає її права.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

За таких обставин, позивач не довів належними та допустимими доказами погіршення свого матеріального стану, у тому числі перебуванням на його утриманні матері та орендою житла, також суд вважає безпідставним посилання позивача на норми ч. 5 ст. 183 СК України, оскільки дана норма закону регулює розмір аліментів при наказному провадженні, а не позовному, а тому у позові слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись Конвенцією про права дитини, ст. 192 СК України, ст.ст. 3, 4, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Сторони по справі:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 23 квітня 2021 року.

Суддя О.В. Кітов