Справа № 346/599/20

Провадження № 2/346/115/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Беркещук Б.Б.,

секретаря Максим`юк М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення часток у майні, що знаходиться у спільній частковій власності та визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з даним позовом мотивуючи тим, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 05.11.1998 квартира за адресою АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності їй, позивачу ОСОБА_1 та членам її сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та відповідачу ОСОБА_3 в рівних частках. Згідно договору дарування ј частки квартири від 19.10.2015р. ОСОБА_5 передав у власність їй, позивачу належну йому ј частки квартири АДРЕСА_1 . Таким чином їй разом з відповідачами належить на праві спільної часткової власності вищезгадана квартира, при цьому розмір частки позивача становить 50/100, а розмір часток відповідачів становлять, відповідно, 25/100 та 25/100. Вказує, що після розірвання шлюбу у 2003р. із ОСОБА_5 його колишня дружина відповідач ОСОБА_2 та її син відповідач ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживають. На даний час у спірній квартирі проживає вона, позивач, та особисто несе всі витрати на утримання житла та підтримання його в належному для проживання стані, сплачує комунальні послуги та несе інші витрати на утримання спільного майна.Зазначає, що інші співвласники жодного інтересу до спільного майна не проявляють, протягом тривалого часу з моменту припинення проживання у спірній квартирі та користування нею, відповідачі своїм майном не цікавились та участі в утриманні спільного майна не приймали.

Вказує, що спільна квартира є неподільною річчю, такою яку неможливо поділити без втрати її цільового призначення. Житлова площа квартири складає 44 м.кв., одна із кімнат площею 17.2 м.кв. є прохідною до двох інших кімнат, тому спільне володіння та користування майном для сторін є неможливим. Оскільки відповідачі протягом тривалого часу з 2013р. проживають за іншою адресою, тому припинення права власності на їх частки не завдасть істотної шкоди їх інтересам. За таких обставин вважає, за можливе, припинити право власності на 25/100 та 25/100 часток квартири за адресою АДРЕСА_1 , які належать відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з виплатою їм грошової компенсації у розмірі вартості їхніх часток.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку нерухомого майна від 21.11.2019 року вартість спільної власності становить 499022 грн., відповідно вартість частки позивача становить 249 511,00 грн, а вартість часток відповідачів - 124755,50 грн., кожна.

Просить суд припинити право власності на 25/100 частини квартири загальною площею 61,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що належить відповідачу ОСОБА_2 та передати їй в якості компенсації вартості 25/100 частки у спільному майні грошові кошти у сумі 124755,50, а також припинити право власності на 25/100 частини вищевказаної квартири, що належить відповідачу ОСОБА_3 та передати йому в якості компенсації вартості 25/100 частки у спільному майні грошові кошти у сумі 124755,50 грн, внесених нею на депозит. Просить визнати за нею позивачем ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру в цілому.

Позивач та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, представник подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позов, відповідно до котрого з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодилась та вважає їх незаконними з наступних підстав.05.11.1998 року спірна квартира приватизована позивачем ОСОБА_1 , нею відповідачем ОСОБА_2 ( прізвище ОСОБА_2 змінено на ОСОБА_2 у зв`язку із наступним одруженням), ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в рівних частках по 1/4. Вона, відповідач ОСОБА_2 , зареєстрована в цій квартирі з 05.06.1998 року та разом з нею у квартирі з 25.09.2009 року зареєстрований її малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19.10.2015 року ОСОБА_5 подарував свою частку позивачці ОСОБА_1 , і тепер її частка становить 1/2.

Вказує, що тривалий час не проживала у даній квартирі, однак і позивач у ній не проживала, оскільки фактично з 1998 року проживає і працює в Італії, а квартира постійно знаходиться у наймі сторонніх людей. Позивач отримує плату за найм і відповідно сплачує всі комунальні платежі. Наймом займається позивач, а квартира здається в найм без її згоди як співвласника. Зазначає, що на даний час вона з малолітнім сином вимушена знімати житло, бо хоч вони зареєстровані і вона має частку у власності на чотирьохкімнатну квартиру, однак позивач позбавила її доступу до квартири, забравши ключі від неї та впустивши на проживання інших осіб. Відсутність особи за місцем проживання з поважних причин не позбавляє права, користування житлом.

Зауважує, що позивач неправильно тлумачить положення статті 365 ЦК України, в результаті чого вона, відповідач та її неповнолітня дитина можуть позбавитися житла, а грошова компенсація за належну їй частку не надає можливості придбати інше житло.

Вказує, що їх з відповідачем частки не можна визнати незначними, оскільки квартира чотирьохкімнатна, загальна площа 66 м.кв., 1/4 частці відповідає 16,65 м.кв Позивач ніяк не доводить неможливість спільного володіння та користування майном при тому, що вона фактично постійно проживає за кордоном, а вона, відповідач з дитиною могла б проживати в окремій кімнаті. Зрештою, в квартирі можна провести реконструкцію, яка б дозволила в ній окремо використовувати 4 кімнати відповідно до часток 3 співвласників. Зазначає, що висновок про вартість об`єкта оцінки ПП ОСОБА_8 не є належним, допустимим та достовірним доказом, оскільки датований 21.11.2019 року, тобто не встановлює дійсну вартість квартири станом на час розгляду справи; в описі квартири в рядку «об`єкт оцінки» серед співвласників вказаний ОСОБА_5 , який відчужив свою частку в 2015 році, що ставить під сумнів справжню дату складання Висновку або наявність у приватного підприємця ОСОБА_8 актуальних документів на оцінювану квартиру; вказаний Висновок не є експертизою, виконавець не попереджався про кримінальну відповідальність за давання неправдивого висновку, не несе ніякої відповідальності за його недостовірність, а виконував роботу на власний ризик та розсуд за замовленням заінтересованої у справі особи - позивача. На даний час вона постійно проживає зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_3 у спірній квартирі та оплачують за неї житлово-комунальні послуги. Вказана обставина відома позивачу, яка неодноразово викликала в квартиру поліцію, перешкоджаючи їх проживанню, а також відключила в квартирі газ та електропостачання , намагаючись спонукати їх до виселення.

Вказує, що припинення її права власності на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди її інтересам та інтересам її малолітньої дитини, оскільки іншого житла на праві власності вони не мають, а придбати будь-яке за запропоновану ціну неможливо. Просить в позові відмовити.

Відповідач та її представник Зайдель І. в судове засідання не з`явились, представник подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності,при вирішення справи просить взяти до уваги відзив на позов.

Враховуючи заяви сторін, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 05.11.1998 квартира за адресою АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності позивачу ОСОБА_1 та членам її сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в рівних частках. (а.с.5)

Згідно договору дарування ј частки квартири від 19.10.2015р. ОСОБА_5 передав у власність позивачу належну йому ј частки квартири АДРЕСА_1 . (а.с.10)

Таким чином позивачу ОСОБА_1 разом з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності вищезгадана квартира, при цьому розмір частки позивача становить 50/100, а розмір часток відповідачів становлять, відповідно 25/100 та 25/100, кожному.

Позивач мотивує позов тим, відповідачі у спірній квартирі не проживають, а позивач проживаючи несе всі витрати по утриманню квартири, спірна квартира є неподільною, частки відповідачів є незначними і припинення права власності не завдасть їм істотної шкоди. Позивач просить суд припинити право власності відповідачів в спірній квартирі шляхом виплати їм компенсації вартості часток в розмірі 124 755 грн. 50 коп. (по 4 620 дол. США), кожному.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження його майна.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права.

Відповідно до ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливе, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані в спірній квартирі з 05.06.1998 року, що підтверджується копіями паспортів (а.с.85,87), а разом з відповідачем ОСОБА_2 у квартирі з 25.09.2009 року зареєстрований її малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та довідкою ЦНАП від 22.09.2020 р.(91,93)

З долучених відповідачем копій платіжних документів вбачається, що відповідач ОСОБА_2 оплачує за житлово комунальні послуги за проживання в квартирі за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 160-172)

У силу положень статтей 21, 24, 41 Конституції України, статтей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Як зазначається в постанові Верховного Суду України від 15.07.2016р. у справі №6-1599ц16, тягар доказування, що частки відповідачів є незначними і вони не можуть бути виділені в натурі, несе позивач.

Суд зазначає, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Саме такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс12 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 року у справі №760/8958/15-ц.

Отже з аналізу положень ст. 365 ЦК України та судової практики можна прийти до висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених п.п.1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладених в абз.3, 4 п.6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991р. №7, розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Крім того, суд погоджується з посиланням відповідача про те, що висновок про вартість об`єкт оцінки ПП ОСОБА_8 не є належним доказом, оскільки датований 21.11.2019 року, тобто не встановлює дійсну вартість квартири станом на час розгляду справи, а в описі квартири в рядку «об`єкт оцінки» серед співвласників вказаний ОСОБА_5 , який відчужив свою частку в 2015 році, що ставить під сумнів справжню дату складання висновку або наявність у приватного підприємця ОСОБА_8 актуальних документів на оцінювану квартиру, а крім того , висновок не є експертизою, виконавець не попереджався про кримінальну відповідальність за давання неправдивого висновку та не несе відповідальності за його недостовірність. (а.с.11-121)

Суд зазначає, що припинення права власності позивача на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди її інтересам та інтересам її малолітньої дитини, оскільки іншого житла на праві власності вони не мають, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.176-178).

Крім того відсутні докази щодо попереднього внесення позивачем вартості спірних часток квартири на депозитний рахунок суду.

В ухвалі ВССУ від 27.01.2016р. у справі №6-12402ск15, суд зазначив, що відсутність іншого житла у співвласника квартири, частка якого припиняється на підставі ст. 365 ЦК України, є істотною шкодою, що завдається йому у зв`язку з таким припиненням права власності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення часток відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у майні, що знаходяться у спільній частковій власності та визнання за позивачем ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру в цілому, не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та ст. ст. 47 Конституції України, ст. ст.317,319,321,365, Цивільного кодексу України, та ст.ст. 247 ч.2, 268, 273, 354 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення права власності на 25/100 частини квартири загальною площею 61,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 та передачу в якості компенсації вартості 25/100 частки у спільному майні грошових коштів у сумі 124755,50, а також припинення права власності на 25/100 частини вищевказаної квартири, що належить ОСОБА_3 та передачу в якості компенсації вартості 25/100 частки у спільному майні грошових коштів у сумі 124755,50 грн, та визнання права власності на спірну квартиру в цілому, відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_1 , місце проживанняАДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ;

ОСОБА_2 , місце проживанняАДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 ;

ОСОБА_3 , місце проживанняАДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 .

Суддя Беркещук Б. Б.