ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 24/151
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
24.07.2009 р. № 2а-6012/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Власенкової О.О. при секретарі судового засідання Богдан В.Є. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів
про скасування постанови №000015/п від 20.03.2009р.
за участю представників:
Позивача:ОСОБА_2 (дов. від 20 листопада 2008 року б/н)
Відповідача:Ющенко А.А. (дов. від 22 липня 2009 року № 0105/05964)
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про скасування постанови Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів від 20 березня 2009 року № 000015/п про накладення адміністративно-господарського штрафу на ФО-П ОСОБА_1 у розмірі 2000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на час винесення оскаржуваної постанови у Відповідача не було підстав для накладення штрафу на Позивача, оскільки претензії споживача ОСОБА_4 щодо поставки та неналежного монтажу ним дверей були вирішені шляхом безоплатної заміни пошкоджених дверей.
Відповідач заперечив щодо позовних вимог, стверджуючи що постанову винесено обґрунтовано на підставі статті 23 Закону України „Про захист прав споживачів”, якою передбачено відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачі, зокрема, за порушення умов договору між споживачем і виконавцем при виконання роботи (наданні послуги) - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги).
Ухвалою суду від 15 червня 2009 року відкрито провадження у справі та на 13 липня 2009 року призначено попереднє судове засідання.
У попередньому судовому засіданні 13 липня 2009 року розпочато судовий розгляд справи.
У судовому засіданні 24 липня 2009 року на підставі частини 3 статті 160 КАС України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 27 липня 2009 року,
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
встановив:
Між Позивачем та споживачем ОСОБА_4 укладено договір від 21 серпня 2008
року, предметом якого є поставка дверей, вартість яких 2000,00 грн. (далі –Договір).
Пунктом 3.2 Договору визначено, що монтаж дверей здійснюється і оплачується окремо, згідно з монтажною карткою. Таку картку складено та підписано 20 серпня 2008 року від імені Позивача майстром ОСОБА_7. Дверний блок установлював представник Позивача ОСОБА_5.
Товарний чек № 612 свідчить, що споживач ОСОБА_4 сплатила визначену Договором вартість дверей у розмірі 2000,00 грн., в тому числі: 1400,00 грн. –вартість дверей, 600,00 –вартість монтажних робіт.
Монтаж дверей виконано Позивачем неякісно. Всупереч пункту 3.4 Договору акт прийому-передачі товару за фактом прийому-передачі дверей та робіт щодо їх монтажу не складено.
В ході експлуатації дверей споживач ОСОБА_4 виявила скрип дверей та в телефонному режимі звернулась до Позивача щодо усунення недоліків. На виклик споживача прибув представник Позивача ОСОБА_6, який під час усунення недоліків пошкодив двері. Наведене підтверджується актом від 20 серпня 2008 року.
Згідно з пунктом 4.1 Договору, у випадку поставки неякісних виробів постачальник зобов’язаний провести їх заміну. Згідно з пунктом 4.2 Договору –гарантує якість продукції упродовж гарантійного строку експлуатації.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що Договір діє до закінчення гарантійного строку у випадку виконання Постачальником (Позивачем) і замовником (споживачем) своїх зобов’язань за договором. Початком дії гарантійного строку є дата поставки виробу замовнику.
Споживач ОСОБА_4 неодноразово зверталась до Позивача щодо усунення недоліків дверей, як усно (02 вересня 2008 року), так і письмово (04 та 10 жовтня 2008 року).
Однак, тривалий період часу Позивач не бажав усунути недоліки. Листом від 08 листопада 2008 року повідомив споживача ОСОБА_4 про відсутність його вини щодо виявлених недоліків та про неможливість застосування у цьому випадку гарантії, передбаченої Договором.
Водночас у листах від 12 грудня 2008 року № 5006, від 05 лютого 2009 року № 0745, адресованих Відповідачеві, Позивачем зазначалося, що недоліки дверей мали місце з вини його представників, які здійснювали монтаж дверей.
Наведене зумовило звернення споживача ОСОБА_4 за захистом своїх прав до Відповідача.
Відповідач здійснює свою діяльність в межах повноважень і відповідно до Закону України „Про захист прав споживачів” (далі –Закон) та Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23 червня 2009 року № 229.
Вказаним Законом врегульовано відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Пунктом 2 статті 26 Закону визначено повноваження Відповідача щодо проведення перевірки у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, складських, торговельних та інших приміщень цих суб'єктів.
Відповідно до пункту 10 Указу Президента України від 23 липня 2009 року № 817/98 „Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності” державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку суб’єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб’єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.
Актом перевірки дотримання законодавства про захисту прав споживачів від 08 грудня 2008 року, проведеної Відповідачем, виявлено порушення виконання умов Договору, зокрема:
- пункту 3.4 Договору –у зв’язку з нескладенням акта прийому-передачі товару за Договором.
Акт складено лише 19 січня 2009 року, тобто після звернення споживача ОСОБА_4 зі скаргою до Відповідача та проведення останнім перевірки дотримання Позивачем законодавства про захист прав споживачів;
- пункту 6.1 Договору –у зв’язку з відсутністю сертифіката на двері із зазначенням терміну придатності виробу.
Беручи до уваги викладене, суд погоджується з доводами Відповідача щодо неналежного виконання Позивачем умов Договору.
Статтею 23 Закону встановлено, що за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги суб’єкт господарювання несе відповідальність у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги).
Таким чином, Відповідач в межах повноважень та відповідно до законодавства видав оскаржувану постанову від 20 березня 2009 року про застосування до Позивача за порушення умов Договору адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу в розмірі 2000,00 грн., що складає сто відсотків вартості поставлених дверей та їх монтажу.
Судом не приймається до уваги твердження Позивача про відсутність підстав для накладення штрафу через те, що на момент винесення оскаржуваної постанови у квартирі споживача ОСОБА_4 проведено безоплатну заміну пошкоджених дверей. Наведене обґрунтовується таким.
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:
1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі у розумний строк;
2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);
3) безоплатного виготовлення речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;
4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;
5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
Кожному із зазначених прав споживача кореспондує відповідний обов’язок виконавця робіт (послуг). Закон не містить положень, які звільняють виконавця робіт (послуг) від виконання зазначених обов’язків у разі накладення на них штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Беручи до уваги викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 10, 23, 26 Закону України „Про захист прав споживачів”, статтями 158, 159, 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні позову повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Власенкова О.О.