ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22.12.2008 р. № 5/302
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Кочана В.М., суддів Шелест С.Б., Кишинського М.І.,
секретаря судового засідання Стріхи В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
ОСОБА_1
до Державного комітету України у справах національностей та релігій,
Управління міграційної служби в Київській області
провизнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 заявила адміністративний позов, в якому просила: визнати протиправним і скасувати наказ Державного комітету України у справах національностей та релігій від 21 травня 2008 року №47 "Про реорганізацію структури органів міграційної служби" в частині ліквідації Управління міграційної служби у Київській області; визнати протиправним та скасувати наказ Державного комітету України у справах національностей та релігій від 31.10.2008 року №466-к "Про звільнення ОСОБА_1."; поновити її на посаді начальника Управління міграційної служби у Київській області з 31.10.2008 року; стягнути з Управління міграційної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.10.2008 року.
Позивач та її представник позовні вимоги підтримали в судовому засіданні і пояснили наступне.
21 травня 2008 року Держкомнацрелігій видано наказ № 47 "Про реорганізацію структури органів міграційної служби" (далі - Наказ). Вказаним Наказом передбачена ліквідація органів міграційної служби та створення нових органів.
Позивач на час видання Наказу займала посаду начальника Управління міграційної служби у Київській області.
Зазначеним Наказом передбачено ліквідацію Управління міграційної служби у Київській області, відділу міграційної служби у Закарпатській області, відділу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, сектору міграційної служби у Вінницькій області.
На думку позивача, оскаржуваний Наказ відповідача є незаконним, виданим всупереч чинному законодавству України та встановленому порядку, таким, що порушує її права та охоронювані законом інтереси.
Зокрема, наказ суперечить чинному законодавству України щодо порядку припинення юридичної особи, а саме ч. 1 ст. 104 ЦК України, ч. 1 ст. 33, ч. 7 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Порушено також порядок видання Наказу, оскільки Наказ не містить даних про його погодження із Віце-прем'єр-міністром України у встановленому чинним законодавством України порядку.
Вказуючи про ліквідацію органів міграційної служби, відповідач з метою звільнення неугодних осіб фактично намагається приховати під цим їх реорганізацію шляхом перетворення в органи міграційної служби з іншим статусом.
Позивач вважає, що звільнення її з роботи проведено незаконно, а тому просить, скасувавши Наказ, поновити її на посаді та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Представник Держкомнацрелігій проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки вважає, що оскаржуваний наказ видано відповідачем в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Наказ про звільнення позивача видано правомірно, оскільки відбулась ліквідація установи, де вона працювала.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 21 травня 2008 року Державним комітетом України у справах національностей та релігій видано наказ №47 "Про реорганізацію структури органів міграційної служби".
Зазначеним Наказом передбачається ліквідація Управління міграційної служби у Київській області, відділу міграційної служби у Закарпатській області, відділу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, сектору міграційної служби у Вінницькій області.
Позивач на час видання Наказу займала посаду начальника Управління міграційної служби у Київській області.
Суд вважає, що оскаржуваний Наказ відповідача є незаконним, таким, що суперечить чинному законодавству України та встановленому порядку і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
Управління (відділ) міграційної служби є територіальним підпорядкованим Держкомнацрелігій України органом міграційної служби згідно Положення про управління міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції від 27.07.2004 року №36 "Про заходи щодо створення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 серпня 2004 року за № 1067/9666. Всі ці органи є юридичними особами згідно п. 10 згаданого Положення.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Це означає, що чинним законодавством України передбачені два окремі шляхи припинення юридичної особи: реорганізація, яка може бути проведення у формі злиття, приєднання, поділу, перетворення, в результаті яких всі права, обов'язки та майно особи переходять до її правонаступників; ліквідація.
Оскаржуваний Наказ має назву "Про реорганізацію структури органів міграційної служби" і в п. 1 цього Наказу зазначено: "Провести реорганізацію органів міграційної служби...".
В той же час, у п. 1.1. вказано про необхідність ліквідувати Управління міграційної служби у Київській області, відділ міграційної служби у Закарпатській області, відділ міграційної служби в АРК, сектор міграційної служби у Вінницькій області.
Таким чином, п. 1 та п.п. 1.1 Наказу суперечать один одному і містять положення, що виключають одне одного.
Неможливо здійснити реорганізацію, яка відповідно до наведених норм чинного законодавства полягає у злитті, поділі, приєднанні або перетворенні, шляхом ліквідації.
Крім того, оскаржуваний Наказ не відповідає вимогам Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо своєї форми.
Так, затверджений Наказом склад ліквідаційної комісії не містить даних про ідентифікаційній коди її членів, що згідно ч. 7 ст. 34 вказаного Закону є підставою для залишення документів без розгляду.
Викладене підтверджується зверненнями керівників органів міграційної служби, ліквідація яких передбачається Наказом, на адресу Голови Держкомнацрелігій. Так, у вказаних зверненнях зазначається, що вбачається неможливим вчинення дій, спрямованих на державну реєстрацію ліквідації територіальних підрозділів міграційної служби у зв"язку з тим, що відповідні державні реєстратори відмовляють у проведенні реєстраційних дій, посилаючись на невідповідність Наказу вимогам законодавства (копії звернень керівників та зразок відповіді державного реєстратора додаються).
Викладене означає, що Наказ суперечить ч. 1 ст. 104 ЦК України, ч. 1 ст. 33, ч. 7 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Наказ суперечить чинним нормативно-правовим актам, якими встановлена система органів міграційної служби.
Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2004 року №700 "Про утворення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі" схвалено утворення з 1 січня 2005 р. територіальних органів Комітету - управлінь (відділів) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
На виконання вказаної Постанови Державним комітетом України у справах національностей та міграції видано наказ від 27.07.2004 року №36 "Про заходи щодо створення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 серпня 2004 р. за №1067/9666.
Зазначеними документами передбачено існування в Автономній Республіці Крим органу міграційної служби, що має рівень управління (відділу).
Суд також вважає, що мало місце порушення порядку видання оскаржуваного Наказу.
Відповідно до п. 1 Наказу Державного комітету України у справах національностей та міграції від 27.07.2004 року №36 "Про заходи щодо створення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 серпня 2004 р. за №1067/9666, управління (відділи) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи міграційної служби) є територіальними підпорядкованими Держкомнацміграції України органами міграційної служби.
Згідно пп. 6 п. 9 Положення про Державний комітет України у справах національностей та релігій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007p. №201, голова Держкомнацрелігій приймає рішення про утворення, реорганізацію і ліквідацію територіальних органів Держкомнацрелігій.
В той же час, Наказ не містить даних про його погодження із Віце-прем'єр-міністром України у встановленому чинним законодавством України порядку.
Крім того, згідно ч. 1 п. 7 Положення про Державний комітет України у справах національностей та релігій Держкомнацрелігій у межах своїх повноважень, на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
В той же час, мотивувальна частина Наказу не містить жодного посилання на норми чинного законодавства України, на підставі яких видано Наказ, що є порушенням п. 7 Положення про Держкомрелігій.
Це означає, що при виданні Наказу порушений встановлений чинним законодавством порядок.
Суд також вважає, що Наказ не відповідає вимогам законодавства України про працю.
Як вже зазначалося вище, Наказ містить невирішені суперечності щодо способу припинення органів міграційної служби.
Як вбачається зі змісту Наказу, вказуючи про ліквідацію органів міграційної служби, відповідач фактично намагається приховати під цим їх реорганізацію шляхом перетворення в органи міграційної служби з іншим статусом.
Згідно ч. 3 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Як вже зазначено вище, Наказом передбачається ліквідація Управління міграційної служби у Київській області та створення відділу міграційної служби у Київській області.
Отже, очевидним є перетворення (реорганізація) органів міграційної служби, що підтверджується як назвою Наказу "Про реорганізацію структури органів міграційної служби", так і його змістом.
Таким чином, внаслідок видання Наказу було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки відповідач отримав право звільнити позивача з роботи, не зберігаючи за нею посаду начальника відділу міграційної служби у Київській області, як би це повинно було бути при реорганізації.
31 жовтня 2008 року відповідачем було видано наказ №466-к "Про звільнення ОСОБА_1", який є наслідком видання оспореного позивачем Наказу та виданий на його підставі.
Відповідно до п. 7 Положення про управління міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції від 27.07.2004 року №36 "Про заходи щодо створення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 серпня 2004 року за №1067/9666, орган міграційної служби очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом Голови Держкомнацміграції України.
Згідно п. 7 Положення про Управління міграційної служби у Київській області, затвердженого Наказом Державного комітету України у справах національностей та релігій від 12.04.2007 року № 15, Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом Голови Держкомнацрелігій.
Згідно наказу відповідача від 31.10.2008 року № 466-к "Про звільнення ОСОБА_1.", позивача звільнено з посади начальника Управління міграційної служби у Київській області з 31.10.2008 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв"язку з ліквідацією Управління міграційної служби у Київській області.
Єдиною підставою для видання відповідачем наказу від 31.10.2008 року №466-к "Про звільнення ОСОБА_1." став оспорений Наказ №47 „Про реорганізацію структури органів міграційної служби". Тому у разі скасування Наказу має бути скасований і наказ відповідача №466-к !Про звільнення ОСОБА_1."
Оскільки Наказ №47 видано відповідачем протиправно, протиправним є і виданий на його підставі наказ №466-к "Про звільнення ОСОБА_1.".
Звідси, позивач підлягає поновленню на посаді начальника Управління міграційної служби у Київській області, а на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31 жовтня 2008 року по день ухвалення судом рішення по даній справі в розмірі 6454,10 гривень.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 256 КАС України постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління міграційної служби у Київській області з 31.10.2008 року та стягнення на її користь заробітної плати за один місяць в розмірі 3719,47 гривень слід допустити до негайного виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.. 104 ЦК України, ч. 1 ст. 33, ч. 7 ст. 34 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2004 року № 700 „Про утворення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі", Положенням про Державний комітет України у справах національностей та релігій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 p. N 201, ч. З ст. 36, п. 1 ст. 40, ч. 2 ст. 40 КЗпП України, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати наказ Державного комітету України у справах національностей та релігій від 21 травня 2008 року №47 "Про реорганізацію структури органів міграційної служби" в частині ліквідації Управління міграційної служби у Київській області.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державного комітету України у справах національностей та релігій від 31.10.2008 року №466-к "Про звільнення ОСОБА_1.",
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління міграційної служби у Київській області з 31.10.2008 року.
Стягнути з Управління міграційної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.10.2008 року по 22.12.2008 року в сумі 6454,10 гривень.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 256 КАС України постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління міграційної служби у Київській області з 31.10.2008 року та стягнення на її користь заробітної плати за один місяць в розмірі 3719,47 гривень виконати негайно.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий - суддя Кочан В.М.
судді Шелест С.Б.
Кишинський М.І.