Ухвала

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 591/6296/20

провадження № 61-6206ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» про стягнення неустойки,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути з відповідача на їх користь неустойку в розмірі 32 098,93 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивовано тим, що 07 жовтня 2018 року вони придбали у відповідача пилосос «Samsung Powerbot VR9350» (VR20K9350WK/EV), вартістю 29 999 грн, який виявився з недоліками, у зв`язку з чим тричі пилосос повертали відповідачу для проведення ремонту. 18 липня 2020 року вони вчетверте віднесли пилосос до ремонту та підписали акт приймання-передачі товару на гарантійний ремонт. Письмову вимогу на час ремонту надати товар аналогічної марки відповідач не виконав. ОСОБА_2 також було підписано згоду на те, щоб відповідач за порушення абзацу 3 частини 9 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» нарахував йому бонуси на відповідну картку в розмірі 1,5 % за кожен день затримки. 10 вересня 2020 року відповідачу була подана заява про обмін товару у зв`язку із його істотними недоліками та нарахуванням неустойки у розмірі 1 % вартості товару, а 17 вересня 2020 року відповідач повідомив, що пилосос був списаний як товар з істотними недоліками. 19 вересня 2020 року кошти їм були повернуті, а 25 жовтня 2020 року в порядку досудового вирішення спору ними була направлена відповідачу претензія про нарахування неустойки за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки в сумі 18 299,39 грн та за кожний день затримки усунення недоліків понад встановлений строк (14 днів) в розмірі 13 799,54 грн, а всього 32 098,93 грн, проте відповідач відмовився виконувати претензію. Враховуючи наведене, позивачі просили позов задовольнити.

Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 03 грудня 2020 року позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку неустойку в розмірі 4 499,85 грн за затримку усунення недоліків товару понад установлений строк за період з 03 вересня 2020 року до 17 вересня 2020 року, а також неустойку у розмірі 18 299,39 грн за затримку виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) за період з 19 липня 2020 року до 17 вересня 2020 року. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Сумський апеляційний суд постановою від 18 березня 2021 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Компенсував Товариству з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 261,20 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

13 квітня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 18 березня 2021 року та скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2020 року в частині часткового задоволення позовних вимог та в цій частині позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предмет спору, підстави позову, встановлені судами правовідносини та застосовані до них правові норми свідчать про те, що ця справа відноситься до справ про захист прав споживачів.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій справі серед інших вимог є стягнення неустойки в розмірі 32 098,93 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).

Отже, справа є малозначною в силу вимог пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Посилання заявників в касаційній скарзі на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки апеляційним судом не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявниками судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 грудня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» про стягнення неустойки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

В. С. Жданова

Є. В. Коротенко