УХВАЛА

23 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3271/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016"

на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2020 (суддя Суслова В. В.)

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 (головуючий суддя Россолов В. В., судді Хачатрян В. С., Дучал Н. М.)

у справі № 922/3271/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016"

про стягнення 45 152 грн,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2020 рішенням Господарського суду Харківської області відмовлено в задоволенні позовних вимог.

10.03.2021 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

08.04.2021 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі № 922/3271/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.04.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі № 922/3271/20 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.

Положеннями частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 45 152 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання касаційної скарги у 2021 році (2 270 грн х 100 = 227 000 грн), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 922/3271/20 є малозначною.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені підпунктами "а" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в частині вимог про визнання договору укладеним, якщо такі не заявлені та не має згоди сторін з усіх істотних умов договору та обраний неналежний спосіб захисту порушеного права позивачем, що як наслідок порушує його права на захист та зазначає, що місцевий господарський суд помилково відніс праву до малозначних, так як позивачем не було заявлено позовну вимогу про визнання договору міжнародного перевезення укладеним, а якщо би позивач заявив таку вимогу, то справу не можна було би вважати малозначною зважаючи на предмет спору.

Проте, зазначене не може бути визнано судом підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як вбачається з тексту оскаржуваних судових рішень, позивачем не було заявлено вимоги про визнання договору укладеним.

Крім того, судом апеляційної інстанцій встановлено, що позивач на підтвердження існування між сторонами правовідносин щодо перевезення товару Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" надано копію заявки-договору № 30Т, відповідно до якої позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні по маршруту Україна-Литва, а відповідач зобов`язався здійснити оплату наданих послуг.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами укладено правочин у спрощений спосіб на умовах зазначеної заявки.

Щодо підстави, на яку поширюється дія положення підпункту "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що в ухвалі Господарського суду Харківської області про відкриття провадження від 12.10.2020 суд прийняв до уваги характер спірних правовідносин та те, що ціна позову у даній справі становить 45 152 грн, а позов не містить додаткових вимог немайнового характеру, зазначив, що справа відповідає ознакам малозначної справи, наведеним у пункті 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, та задовольнив клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на викладене та предмет спору, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що справа є малозначною.

Доводи скаржника по суті зводяться до необхідності дослідження та переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та має індивідуальний характер.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що інших доводів у підтвердження необхідності відкриття касаційного провадження у цій справі скаржником не наведено, а скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "б" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі тому відмовляє у такому відкритті, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Валері 2016" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі № 922/3271/20.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом із доданими до неї додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил