ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2021 року м.Дніпро Справа № 904/6357/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2021 (суддя Манько Г.В.)

у справі №904/6357/20

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ", м. Дніпро

про розірвання договору та стягнення заборгованості за Кредитним договором № DNHSLON06941 від 13.12.2016 року.-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просить:

- розірвати Кредитний договір № DNHSLON06941, укладений 13.12.16р. між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Боріваж";

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за період з 26.12.2019 по 25.09.2020р. у розмірі 203 036 645 грн. 05 коп., яка виникла на підставі на підставі Кредитного договору № DNHSLON06941 від 13.12.16р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2021 зупинено провадження у справі № 904/6357/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/274/20.

Не погодившись із зазначеною ухвалою Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2021 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, зокрема щодо правильного вирішення судом питання про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі.

Зазначає, що заява ТОВ «Боріваж» № 182 від 27.12.2019 про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог (припинення зобов`язання зарахуванням) не має жодного відношення до предмету доказування у даній справі, а саме змісту, дійсності, обсягу та розміру зобов`язань відповідача перед позивачем зі сплати процентів за користування кредитом за період з 26.12.2019 по 25.09.2020, а також обставин їх виконання/невиконання відповідачем, що є предметом спору у дані справі.

За твердженням скаржника, прийняття судом ухвали про зупинення провадження у справі є безпідставним та порушує його право на розгляд справи упродовж розумного строку.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2021 у справі №904/6357/20 у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

В поданій апеляційній скарзі Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" заявлено клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін за участі Представника АТ КБ "ПриватБанк".

Крім того, 11.03.2021 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ", яке мотивоване тим, що для з`ясування всіх обставин справи, на думку апелянта, необхідно заслухати додаткові усні пояснення по справі.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи, що заявниками не наведено конкретних обставин, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін та свідчили б про винятковість даної справи, зважаючи на процесуальну можливість та право сторін викласти свої пояснення, міркування з тих чи інших питань, у письмових документах (заявах з процесуальних питань) в порядку ст. 169-170 ГПК України, апеляційний господарський суд відхиляє клопотання АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "БОРІВАЖ", і здійснює перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

11.03.2021 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ" щодо апеляційної скарги.

16.03.2021 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ", згідно якої просить змінити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2021 у справі №904/6357/20 шляхом доповнення її мотивувальної частини абзацом наступного змісту: "Об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення в судовому порядку по справі №904/5710/18 обумовлена також черговістю розгляду вимог, оскільки спір у справі №904/5710/18 є первісним відносно спору у даній справі".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2021 у справі №904/6357/20 залишено без руху. Надано заявнику 10-и денний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до апеляційного суду належних доказів сплати судового збору у сумі 2 270,00 грн., доказів надіслання апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу інших учасників справи та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.04.2021 для розгляду справи №904/6357/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Мороз В.Ф., суддів Коваль Л.А., Кузнецов В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2021 у справі №904/6357/20 повернуто заявникові.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/6357/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" про розірвання Кредитного договору № DNHSLON06941, укладеного 13.12.16р. між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Боріваж" та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 26.12.2019 по 25.09.2020р. у розмірі 203 036 645 грн. 05 коп., яка виникла на підставі Кредитного договору № DNHSLON06941 від 13.12.16р.

15.01.2021р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просить зупинити провадження у справі №904/6357/20 до вирішення справи № 916/274/20 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Боріваж", ТОВ Приватофіс".

У клопотанні про зупинення провадження у справі відповідач зазначав, що в провадженні Господарського суд Дніпропетровської області знаходиться справа №916/274/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПриватОфіс" про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №26/12 від 26.12.2019р. та одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

AT КБ «Приватбанк» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Боріваж», в якому просить суд розірвати Кредитний договір № DNHSLON06941, укладений 13.12.16р. між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Боріваж"; стягнути з ТОВ "Боріваж" прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за період з 26.12.2019 по 25.09.2020р. у розмірі 203 036 645 грн. 05 коп., яка виникла на підставі Кредитного договору № DNHSLON06941 від 13.12.16р.

В той же час, у січні 2020 року AT КБ «Приватбанк» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Боріваж» та ТОВ «Приватофис» у якому пред`явлено такі вимоги: визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги № 26/12 від 26.12.2019 укладений між ТОВ «Приватофіс» та ТОВ «Боріваж»; визнати недійсним односторонній правочин у формі заяви ТОВ «Боріваж» № 182 від 27.12.2019 про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог (припинення зобов`язання зарахуванням). Справа № 916/274/20 за ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2020 направлена для розгляду за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Господарського суду Дніпропетровської області Красота О.І. від 10.03.2020 року прийнято позовну заяву Банку до розгляду та відкрито провадження у справі 916/274/20. На даний час, судове рішення у справі 916/274/20 судом не ухвалено.

З позовної заяви у справі 916/274/20 вбачається, що AT КБ «Приватбанк» не погоджується та оспорює правочини, у тому числі односторонній правочин, на підставі якого припинились зобов`язання ТОВ «Боріваж» перед AT КБ «Приватбанк» за кредитним договором № DNHSLON06941 від 13.12.2016 зі сплати процентів у розмірі 76 121 217,10 - заяву ТОВ «Боріваж» № 182 від 27.12.2019 про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог (припинення зобов`язання зарахуванням). Заява ТОВ «Боріваж» № 182 від 27.12.2019 про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог (припинення зобов`язання зарахуванням) є доказом (у розумінні ст. 73 ГПК України) припинення зобов`язань в частині певної суми за кредитним договором, про стягнення заборгованості за яким розглядається позов AT КБ «Приватбанк» у даній господарській справі.

Задовольняючи клопотання ТОВ «Боріваж» про зупинення провадження у справі, суд зазначив, що виходячи з предмету та підстав позову AT КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості, у даній справі суд на підставі доказів має встановити обставини щодо наявності або відсутності заборгованості у ТОВ «Боріваж» перед AT КБ «Приватбанк» у певному розмірі. Одним із таких доказів є Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов`язання зарахуванням) ТОВ «Боріваж» № 182 від 27.12.2019, яка є предметом господарської справи №916/274/20. У господарській же справі № 916/274/20 судом встановлюються обставини дійсності чи недійсності одностороннього правочину - заяви ТОВ «Боріваж» за вих. № 182 від 27.12.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за кредитним договором, про стягнення заборгованості за яким розглядається позов AT КБ «Приватбанк» у даній господарській справі. А також встановлюватимуться обставини щодо припинення чи не припинення зобов`язань ТОВ «Боріваж» перед AT КБ «Приватбанк» за кредитним договором № DNHSLON06941 від 13.12.2016, у розмірі 76 121 217,10 грн..

Відповідач наполягав, що обставини, які встановлюються у справі № 916/274/20 мають значення для вирішення даної господарської справи, оскільки впливають на оцінку доказів, що надаються ТОВ «Боріваж» на спростування пред`явлених позовних вимог, а саме такого доказу як «Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов`язання зарахуванням) ТОВ «Боріваж» від № 182 від 27.12.2019», який підлягає оцінці судом у даній справі під час вирішення питання щодо дійсного розміру заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з огляду на положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, відповідно до якої при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд у провадженні якого перебуває дана справа, не має повноважень для виходу за межі пред`явлених AT КБ «Приватбанк» позовних вимог та для встановлення обставини дійсності чи недійсності одностороннього правочину - заяви ТОВ «Боріваж» за вих. № 182 від 27.12.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

На відміну від попередньої редакції процесуального закону (ст. 83 ГПК України в редакції до 15.12.2017), який надавав право суду за власною ініціативою визнати недійсним договір, пов`язаний з предметом спору, чинний ГПК України обмежує таке право суду, і за чинною редакцією ГПК України суд не має права досліджувати та оцінювати договір пов`язаний з предметом спору на предмет відповідності його законодавства.

Наведені обставини вказують на наявність об`єктивної неможливості розгляду даної господарської справи з предметом про стягнення заборгованості за кредитним договором, до вирішення справи № 916/274/20 з предметом про визнання недійсним одностороннього правочину у формі заяви ТОВ «Боріваж» за вих. № 182 від 27.12.2019 року про зарахування зустрічних однорідних вимог у тому числі зобов`язань ТОВ «Боріваж» за кредитним договором № DNHSLON06941 від 13.12.2016, у розмірі 76 121 217,10 грн., оскільки у справі № 916/274/20 встановлюються обставини, що впливають на оцінку доказів у даній справі, зокрема, впливають на оцінку доказів про розмір заборгованості за кредитним договором, в той час, як суд у провадженні якого перебуває справа про стягнення заборгованості, будучи обмеженим предметом та підставами позову, не може вийти за межі позову та надати оцінку дійсності чи недійсності односторонньому правочину - Заяві про зарахування однорідних вимог, від якої залежить встановлення дійсного розміру заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими, та зазначає з приводу доводів апеляційної скарги наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову AT КБ «Приватбанк» у даній справі є вимоги про стягнення з ТОВ «Боріваж» простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 26.12.2019 по 25.09.2020 у розмірі 203 036 645,05 грн.

В свою чергу, обгрунтовуючи наявність правових підстав для розірвання Кредитного договору внаслідок істотного порушення ТОВ «Боріваж» його умов: AT КБ «Приватбанк» посилається на порушення відповідачем, що виразилося у несплаті процентів за користування кредитом за період з 26.12.2019 по 25.09.2020, яке на думку позивача є істотним і визначене Банком в позовній заяві як підстава для розірвання договору.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 916/274/20, оскільки у відповідній справі судом розглядається питання дійсності одностороннього правочину у формі заяви ТОВ «Боріваж» за вих. № 182 від 27.12.2019 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, який є одним із доказів у даній справі.

Колегія суддів вважає даний висновок помилковим з огляду на те, що заява ТОВ «Боріваж» за вих. № 182 від 27.12.2019 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, направлялася відповідачем позивачу з метою погашення заборгованості (припинення зобов`язання зарахуванням) зі сплати процентів за користування кредитом, наявної станом на 27.12.2019р., тобто за період користування кредитом з 26.09.2019 по 25.12.2019.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати процентів за користування кредитом за період з 26.12.2019 по 25.09.2020, стягнення якої є предметом спору у даній справі, виникла вже після складання ТОВ «Боріваж» заяви за вих. № 182 від 27.12.2019 року про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Враховуючи викладене, така заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не може підтверджувати обставини виникнення заборгованості за період з 26.12.2019 по 25.09.2020, оскільки стосується іншого періоду, що передував вказаному, й такою заявою можливе зарахування лише вимог щодо наявної заборгованості, а не на майбутнє, тобто існуючої станом на день складання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження скаржника про те, що зупинення провадження порушує його право на розгляд справи упродовж розумного строку.

Так, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судом враховується, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Дане право кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродньо встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У пункті 74 рішення ЕСПЛ від 01.06.2006 у справі "Дульський проти України" (Заява N 61679/00) Суд нагадав, що "розумний строк" провадження має бути оцінений відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних державних органів, а також важливість предмета спору для заявника (див. серед інших "Фридлендер проти Франції" [GC], N 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VI).

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012), «Зяя проти Польщі» (заява № 45751/10)).

При цьому, положеннями ст. 227 ГПК України визначено перелік випадків, за яких зупинення провадження у справі є обов`язковим.

Тобто, зупинення провадження у справі може бути зумовлене об`єктивною необхідністю, як-то неможливістю розгляду справи до вирішення іншої, про що прямо вказано в законі.

В той же час, така процесуальна дія не може свідчити про порушення розумних строків розгляду справи, оскільки згідно положень ч. 1 ст. 117 ГПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).

Згідно з практикою ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. BULGARIA»), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» («CANTONI v. FRANCE»), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява «№ 20372/11).

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) may рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 cm. 6 Конвенції.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів враховує вищенаведену практику ЄСПЛ.

У зв`язку із викладеним та з огляду на те, що підставою зупинення провадження у справі №904/6357/20 стала неможливість його вирішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/274/20, що було спростовано в ході апеляційного перегляду справи, а правовою підставою - пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі, погоджуючись з доводами апелянта (позивача).

Ухвалення судом першої інстанції рішення про зупинення провадження у цій справі за визначених в оскаржуваній ухвалі підстав є порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі та відповідно до статті 280 ГПК України підлягає скасуванню.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню із направленням матеріалів справи №904/6357/20 до господарського суду Дніпропетровської області у справі для продовження розгляду.

Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У відповідності до ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2021 про зупинення провадження у справі №904/6357/20 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2021 про зупинення провадження у справі №904/6357/20 - скасувати.

Матеріали справи №904/6357/20 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя Л.А. Коваль