ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
07 квітня 2010 року 19:36 № 2а-13908/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А., при секретарі судового засідання Білову М.В.,
за участю представників:
позивача – Відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт" – Тукало О.В.,
відповідачів – Державної інспекції з контролю за цінами в м.Києві (далі – Держінспекція) та заступника начальника Держінспекції Рудь Тетяни Євгенівни – Семенець І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" (далі – ВАТ) до Держінспекції та заступника начальника Держінспекції Рудь Тетяни Євгенівни, про визнання протиправними та скасування рішення від 5 листопада 2009 року № 122 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін і припису від 5 листопада 2009 року № 135,
в с т а н о в и в:
У листопаді 2009 року ВАТ звернулося до суду із позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Держінспекції рішення від 5 листопада 2009 року № 122 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, прий-няте заступником начальника Держінспекції Рудь Т.Є., і припису від 5 листопада 2009 року № 135 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.
На судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача позовних вимог не визнала з підстав, наведених у письмо-вих запереченнях, посилаючись на результати проведеної перевірки.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відсутні порушення державної дисципліни цін, посилаючись на наступне:
а) чинним законодавством не визначено поняття " портових послуг ", а постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тари-фів)" (далі – Постанова № 1548) ціна (плата, тариф) за портові послуги не встановлена, окрім того, плата отримана ВАТ за фактично надані послуги, відповідно укладених договорів;
б) ВАТ не надає послуг з централізованого опалення та не формує самостійно тарифів на вказані послуги, а лише відшкодовує собівартість використаного палива, на якому працює ця котельна (модульна котельна КМВ-0,5);
в) виставляючи рахунки орендарям на оплату комунальних послуг (холодного водо-постачання та водовідведення), ВАТ не формувало самостійно тариф, окрім того, Держінс-пекцією не враховано, що тарифи постійно змінювалися, відтак останньою неправильно зас-тосовувалися тарифи на постачання та відведення холодної води для споживачів ІІІ групи;
г) рішення від 5 листопада 2009 року № 122 прийнято із порушенням вимог Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органа-ми державного контролю за цінами, затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238 (далі – Інструкція № 298/519), оскільки у ньому вказано інший код, відсутня інформація про направлення копії рішення, порушена форма прийняття рішення внаслідок об'єднання форм, а саме додатків № 1 та № 2.
Відповідач заперечує проти позовних вимог на основі наступного:
а) ВАТ у порушення пп. "б" п. 2 Постанови КМ № 1548 самостійно розраховувало та стягувало плату за портові (причальні) послуги, оскільки Мінтрансзв'язку за погодженням із Мінекономіки збори за спеціалізовані послуги, які надаються у річкових портах (на прича-лах) України (причальні, корабельні, якірні та адміністративні) встановлені не були, чим необґрунтовано отримало 97663,44 грн., без урахування заборгованості у розмірі 265,56 грн.;
б) надаючи комунальні послуги, ВАТ перевищило тарифи, встановлені розпорядже-ннями Київської міської державної адміністрації (далі – КМДА), внаслідок чого за період з листопада 2008 року по березень 2009 року необґрунтовано отримало виручку у розмірі 21202,85 грн. (постачання теплової енергії), за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року необґрунтовано отримало виручку у розмірі 9568,99 грн. (постачання холодної води та водовідведення), без врахування 5893,19 грн.;
в) оскільки коштів у сумі 265,56 грн. та 5893,19 грн., а разом 6158,75 грн. ВАТ фактично не отримало, приписом від 5 листопада 2009 року № 135 вимагалося провести перерахунок зі споживачами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дій-шов висновку про задоволення адміністративного позову частково, виходячи з наступного.
Україна згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом УРСР від 3 серпня 1990 року № 142-ХІІ "Про економічну самостійність Української РСР" самостійно здійснює політику цін.
Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує економічну самостійність України, проведення цінової політики.
Питання цінової політики врегульовані Господарським кодексом України (далі – ГК), Законом № 507-ХІІ, іншими актами законодавства.
ГК визначено, що регулювання цін і тарифів є одним із основних засобів державного регулювання господарської діяльності (ч. 2 ст. 12); держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері цін і ціноутворення – з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги (ч. 3 ст. 19).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 189 ГК суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Вільні ціни, згідно із ч. 1 ст. 190 ГК визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
Згідно із ч. 5 ст. 191 ГК державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.
Відповідно до ст. 192 ГК політика ціноутворення, порядок встановлення та застосу-вання цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.
Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організації контролю за їх дотриманням визначено в Законі № 507-ХІІ. Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.
Із наведеними вище нормами ГК кореспондуються ст.ст. 6, 7, 9 Закону № 507-ХІІ.
Згідно із ст. 4 Закону № 507-ХІІ, яка встановлює повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, останній: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Судом встановлено, що Держінспекцією проведено планову перевірку ВАТ, предме-том якої було дотримання державної дисципліни цін при встановленні, формуванні та засто-суванні цін (тарифів) на послуги (роботи) за період: жовтень 2008 року – вересень 2009 року.
За результатами перевірки складено Акт від 29 жовтня 2009 року № 238, яким встановлено, що у порушення пп. "б" п. 2 Постанови КМ № 1548 ВАТ за рахунок застосу-вання цін (тарифів) за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, за період з листопада 2008 року по вересень 2009 року необґрунтовано отримана виручка в розмірі 97663,44 грн.; у порушення вимог розпоряджень КМДА від 31 січня 2007 року № 86, від 28 серпня 2008 року № 1780, від 25 грудня 2008 року № 1780/1, від 5 лютого 2009 року № 127 за рахунок застосування вільних тарифів на послуги з теплопостачання та постачання і водовідведення холодної води за умови запровадження для них режиму державного регулювання, ВАТ необґрунтовано отримано виручку за період з грудня 2008 року по березень 2009 року в розмірі 30771,84 грн. з ПДВ. Загальна сума необґрунтовано отриманої ВАТ виручки за період з листопада 2008 року по вересень 2009 року, яка підлягає вилученню до бюджету склала 128435,28 грн. (97663,44 грн. + 30771,84 грн.).
Акт від 29 жовтня 2009 року № 238 підписаний перевіряючими.
Листом від 29 жовтня 2009 року № 152-07/2-2815 Держінспекція надіслала до ВАТ Акт і додатки до нього, які були отримані останнім 2 листопада 2009 року, про що свідчить копія корінця поштового відправлення про вручення.
ВАТ підготувало та направило письмові заперечення від 5 листопада 2009 року № 01-29-811 до Акту, які були отримані Держінспекцією 6 листопада 2009 року вх. № 2242.
5 листопада 2009 року заступник начальника Держінспекції Рудь Т.Є., розглянувши матеріали перевірки, встановивши порушення державної дисципліни цін в частині застосування цін (тарифів) за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг та застосування вільних тарифів на послуги з теплопостачання та постачання і водо-відведення холодної води за умови запровадження для них режиму державного регулювання, та прийняла рішення № 122 про вилучення у ВАТ у доход Державного бюджету суму 128435,28 грн. і суму 256870,56 грн.
Приписом від 5 листопада 2009 року № 135 Держінспекція вимагає у місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін в частині застосування тарифів шляхом приведення їх у відповідність до вимог законодавства та проведення перерахунків зі споживачами на суму 6158,75 грн., про що в місячний термін повідомити Держінспекцію.
У своїх поясненнях представник відповідача вказала, що сума 6158,75 грн. складається із 265,56 грн. та 5893,19 грн. заборгованості контрагентів позивача за портові та комунальні послуги відповідно.
Відповідно до Договорів про надання портових послуг № 07-05/08 від 4 квітня 2008 року, № 07-06/08 від 1 квітня 2008 року, № 07-09/08 від 24 квітня 2008 року, № 33/09/07-07/09 від 29 квітня 2009 року, № 171/09/07-10/09 від 30 квітня 2009 року, № 07-11/09 від 22 травня 2009 року укладених між ВАТ (Виконавець), з одного боку, та Товариствами з обмеженою відповідальністю "Вікінг Україна", "Червона рута", "Днєпрія" (Замовники), Виконавець бере на себе зобов'язання надавати портові послуги по обслуговуванню суден Замовників, а останні зобов'язуються приймати та своєчасно оплачувати їх. Згідно цих договорів послуги включають в себе послуги по забезпеченню питною водою, послуги по утриманню та упорядкуванню привокзальної території.
У матеріалах справи містяться копії Рахунків на оплату наданих ВАТ портових послуг та Акти сдачі-приймання робіт, відповідно до укладених договорів.
Як убачається, у цих документів оплата здійснювалася за: портові послуги (розраховувалися у годинах) та бункеровка питної води (розраховувалися у тонах).
Представник відповідача зазначила, що порушення, зафіксовані у Акті від 29 жовтня 2009 року № 238, та розрахунок необґрунтовано отриманої виручки стосуються надання ВАТ послуг по утриманню та упорядкуванню привокзальної території.
У відповідності до пп. "б" п. 2 Постанови КМ № 1548 Мінтрансзв'язку встановлює за погодженням з Мінекономіки збори за спеціалізовані послуги, які надаються у річкових портах (на причалах) України (причальні, корабельні, якірні та адміністративні).
Станом на момент розгляду справи, збори за спеціалізовані послуги, які надаються у річкових портах (на причалах) України (причальні, корабельні, якірні та адміністративні) Мінтрансзв'язку за погодженням з Мінекономіки не встановлено, поняття та перелік таких спеціалізованих послуг не визначений, що не заперечувалося сторонами.
Як зазначено у Акті перевірки, про що стверджувала і представник відповідача, ВАТ неправомірно стягувалася плата за портові послуги (причальні), не передбачені у Постанові КМ № 1548.
Суд не погоджується із такою позицією відповідача і уважає, що вказана постанова не встановлює переліку тих послуг, які надаються у річкових портах (на причалах) взагалі, і причальних зокрема. Не доведеним є і та обставина, чому надані ВАТ послуги слід кваліфікувати як спеціалізовані причальні послуги.
При цьому, суд уважає за необхідне звернути увагу на постанову Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року № 1544 "Про портові збори", якою затверджено Положення про портові збори. Так, згідно п.п. 23-28 цього Положення, причальний збір справляється із суден, що стоять біля причалу, а щодо суден певної групи – із операцій навантаження-розвантаження та закріплення вантажу.
Вказана постанова Уряду не врегульовує спірні правовідносини, проте врегульовує подібні правовідносини. Суд уважає, що надані ВАТ послуги по утриманню і упорядкуванню привокзальної території, відмінні від об'єктів та операцій, за які справляється причальний збір у морських портах.
Відносини ВАТ та його контрагентів щодо надання відповідних послуг і їх оплати визначені договором, засновані на принципах юридичної рівності договірних сторін, самостійності, економічної доцільності й обґрунтованості, свободи договору та не пов'язані із збиранням, розподілом та перерахуванням певних зборів (обов'язкових платежів). Суд зазначає, що за своєю природою "збір за спеціалізовані послуги" та "оплата наданих за договором послуг" є відмінними юридичними та економічними поняттями, категоріями.
Отже, за відсутності державного регулювання ціни на послуги по утриманню та упорядкуванню привокзальної території, ВАТ правомірно визначено вільні (договірні) ціни.
З огляду на викладене, суд уважає, доводи позивача обґрунтованими, натомість висновок Держінспекції про порушення ВАТ державної дисципліни цін у частині порушення пп. "б" п. 2 Постанови КМ № 1548 неправомірними, а вилучення до бюджету виручки у розмірі 97663,44 грн., штрафу у розмірі 195326,88 грн., а також проведення розрахунків із споживачами на суму 265,56 грн. (довідка про наявність заборгованості від 27 жовтня 2009 року № 01-29-788) – безпідставним.
Щодо перевищення ВАТ тарифів на комунальні послуги, суд виходить із такого.
Як убачається із матеріалів справи, ВАТ має на своєму балансі модульну котельню КВМ-0,5, яка виробляє теплову енергію для опалення приміщень, орендованих іншими юридичними особами у ВАТ. Ці ж орендарі отримують (споживають), також, послуги із постачання холодної води та водовідведення.
Позивач виставляв орендарям рахунки на оплату теплоєнергії та постачання питної води за відповідний період.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено Законом від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ст. 1 цього Закону: житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець – суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник – суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно із ст.ст. 6, 7 вказаного Закону до повноважень Київської міської державної адміністрації у сфері житлово-комунальних послуг належить взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень; до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Розпорядженнями КМДА від 31 січня 2007 року № 86, від 28 серпня 2008 року № 1780, від 25 грудня 2008 року № 1780/1, від 5 лютого 2009 року № 127 встановлювалися тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виробникам та виконавцям цих послуг комунальної форми власності для відпуску бюджет-ним установам і організаціям, іншим споживачам та погоджувалися на цьому рівні тарифи на зазначені послуги підприємствам-виробникам і виконавцям інших форм власності.
Суд уважає, що наведені положення Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" поширюються на позивача, а тому він повинен був дотримуватися граничних рівнів тарифів на комунальні послуги, встановлених уповно-важеним органом.
Водночас, виставляючи орендарям (споживачам) плату за надані комунальні послуги, ВАТ не дотрималося цих тарифів, унаслідок чого необґрунтовано отримало виручку у розмірі 21202,85 грн. (постачання теплової енергії), за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року необґрунтовано отримало виручку у розмірі 9568,99 грн. (постачання холодної води та водовідведення), а всього у розмірі 30771,84 грн. без врахування 5893,19 грн. (забор-гованість орендарів), всього у розмірі 30771,84 грн., що підтверджується відповідними Розрахунками та Додатками до Акта перевірки, та не були спростовані позивачем.
Відповідно до ст. 13 Закону № 507-ХІІ державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Урядовим органом державного управління з цих питань є Державна інспекція з контролю за цінами, яка функціонує у складі Міністерства економіки України та діє відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819.
Згідно із ст. 14 Закону № 507-ХІІ вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238 (далі – Інструкція).
Відповідно до положень цієї Інструкції її дія поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, а також підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і підпорядкованості (далі - суб'єкти господарювання).
Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Вилученню в дохід бюджету підлягають суми, які одержані внаслідок порушень державної дисципліни цін, визначених на підставі матеріалів перевірок незалежно від фінансового стану порушника та його розрахунків з бюджетом (п. 1.7.).
Відповідно до п. 2.1. Інструкції необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларова-них) - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства.
Згідно із п. 3.4. Інструкції рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій складається за формою згідно з додатком 1 у трьох примірниках, які підписуються начальником відповідної державної інспекції з контролю за цінами або його заступниками.
З огляду на це, суд уважає необґрунтованими твердження позивача щодо порушення Держінспекцією форми рішення. Окрім того, суд зазначає, що згідно з додатком 2 складається окремі рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення вимог законодавства, яким такі санкції та їх розміри передбачено, що не стосується обставин справи, яка розглядається.
Оскільки, заступник начальника Держінспекції Рудь Т.Є. вчиняла дії відповідно до наданих повноважень та на виконання вимог чинного законодавства, підстав для визнання її дій протиправними не має.
Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд уважає позовні вимоги обґрунтованими щодо відсутності порушення ВАТ державної дисципліни цін у частині пп. "б" п. 2 Постанови КМ № 1548, а тому у цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню. У іншій частині позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається, й обґрунтованості своїх доводів.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 158–163, 167 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
Задовольнити адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві від 5 листопада 2009 року № 122 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у частині вилучення у Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” у доход держави 97663,44 грн. (виручки) та 195326,88 грн. (штрафу), а разом 292990,32 грн.
Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві від 5 листопада 2009 року № 135 у частині визначення порушення Відкритим акціонерним товариством “Київський річковий порт” вимог пп. "б" п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1995 року № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" та проведення перерахунку із споживачами на суму 265,56 грн.
Відмовити у задоволенні іншої частини адміністративного позову.
Присудити на користь Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” судовий збір (державне мито) у розмірі 3 гривні 40 копійок із Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185–187 КАС. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із ч. 1 ст. 254 КАС постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС підписана та проголошена судом у судовому засіданні і приєднана до справи. Постанова у повному обсязі складена 18 травня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко