ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 1/25
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 березня 2010 року 10:54 № 2а-1997/10/2670
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
3-і особи Перший віце-прем'єр-міністр України Турчинов О.В.
начальник Головного Управління МВС України в Харківській області Сліпченко А.Є.
про визнання протиправним та скасування наказу від 27.08.2009р. №2038 о/с, поновлення на посаді
Судова колегія у складі:
Головуючий суддя О.В.Бачун,
судді О.В.Головань, Л.О.Маруліна
Секретар Р.М.Рисик
Представники:
Від позивача: ОСОБА_5 - п/к (дов. від 25.02.10 р.), ОСОБА_6 - п/к (дов. від 11.02.10р.)
Від відповідача: Костіна Т.Л. - 14.04.10 р. №02/2009), Притула О.Г. - п/к (дов. від 28.05.09 р. №89/2009)
Від 3-ї особи-1: Солодинська І.П. - пров.спец. (дов. від 18.03.10 р. №29-22/93)
Від 3-ї особи-2: не з'яв.
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про визнання протиправним наказу Міністра внутрішніх справ України "По особовому складу" від 27.08.09 р. №2038 о/с про призначення позивача на посаду начальника Департаменту транспортної міліції МВС України зі звільненням з посади начальника Головного управління МВС України в Харківській області та його скасування, поновлення позивача на посаді з 27.08.09 р.
В судовому засіданні оголошено резолютивну частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Наказом Міністра внутрішніх справ України "По особовому складу" від 27.06.08 р. №1091 о/с ОСОБА_1 призначено виконуючим обов'язки начальника Головного управління МВС України в Харківській області.
Наказом Міністра внутрішніх справ України "По особовому складу" від 25.07.08 р. №1210 о/с ОСОБА_1 призначено начальником Головного управління МВС України в Харківській області зі звільненням від виконання обов'язків
Наказом Міністра внутрішніх справ України "По особовому складу" від 27.08.09 р. №2038 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Департаменту транспортної міліції МВС України зі звільненням з посади начальника Головного управління МВС України в Харківській області.
Позивач вважає наказ від 27.08.09 р. таким, що підлягає скасуванню, з таких підстав.
Відповідно до пп. "ж" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 р. №114, звільнення осіб начальницького складу зі служби провадиться за власним бажанням - при наявності поважних причин, що не перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Позивач не давав своєї згоди на звільнення з посади і призначення на іншу посаду. Тобто, звільнення відбулося за відсутності його волевиявлення.
Вказане, на думку позивача, свідчить про порушення вимог ст. 43 Конституції України, що гарантує право на працю, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Крім того, позивач посилається на п. 1.3 наказу МВС України від 01.12.08 р. №650 "Про затвердження переліків посад номенклатури Міністерства внутрішніх справ України", яким затверджено перелік №3 посад номенклатури МВС України, призначення і звільнення працівників на які здійснюєтся за погодженням з Першим віце-прем'єр-міністром України наказом Міністра внутрішніх справ України.
Згідно додатку №3 призначення та звільнення начальників головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Респібліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюється за погодженням з Першим віце-прем'єр-міністром України.
На порушення вказаної норми звільнення позивача не було погоджено з Першим віце-прем'єр-міністром України, що свідчить про його незаконність.
Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
Щодо строку звернення до суду, то позивач вважає його непропущеним, оскільки, на його думку, має застосовуватись загальний річний строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України, а не тримісячний термін згідно ст. 233 КЗпП України.
Пізніше в наданих поясненнях позивач зазначив, що з оскаржуваним наказом від 27.08.09 р. він офіційно ознайомлений лише 05.02.10 р., у зв'язку з чим строк звернення до суду ним не пропущений.
Заперечує також позивач факт призначення позивача на рівнозначну посаду в даному випадку. Зокрема, наказ МВС України від 04.06.07 р. №190 у своєму тексті не містить поняття "рівнозначні посади", а містить визначення певних посад та відповідні їм граничні спеціальні та військові звання.
На думку позивача, його призначено на нерівнозначну посаду у порівнянні з тією, яку він обіймав, про що свідчить порядок призначення та звільнення на ці дві посади, зазначені у наказі МВС України №650 від 01.12.08 р. - якщо призначення та звільнення з посади начальника головного управління здійснюється за погодженням з Першим віце-прем'єр-міністром України, то керівники структурних підрозділів центрального апарату МВС України призначаються та звільняються наказом Міністра внутрішніх справ України.
Також про нерівнозначність посад свідчить кількісний склад підлеглих, які на різних посадах перебувають у штаті вказаних вище управління та департаменту.
Відповідач - Міністерство внутрішніх справ України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідачем заявлене клопотання про застосування наслідків пропуску строку звернння до суду, оскільки спеціальною нормою ст. 233 КЗпП України передбачено тримісячний термін для звернення до суду з позовами про поновлення на посаді, тоді як позивач звернувся до суду лише 15.02.10 р.
Між тим, позивач був обізнаний про своє призначення згідно наказу від 27.08.09 р. одразу після його видання, оскільки 31.08.09 р. вже приступив до виконання своїх обов'язків на цій посаді.
Щодо відповідності законодавству оскаржуваного наказу по суті відповідач зазначає наступне.
Відповідно до аб. 4 п. 21 Положення про проходження служби особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників, що, на думку відповідача, свідчить про незаконність звернення позивача до суду.
Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок призначення працівників на посади номенклатури Міністерства внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 01.12.08 р. №650, у разі призначення працівника на рівнозначну посаду до Департаменту кадрового забезпечення МВС подаються його особова справа та мотивоване подання. При цьому, подання рапорту працівником про його згоду з призначенням на рівнозначну посаду не передбачено.
Рівнозначність посад начальника ГУ МВС України в Харківській області та начальника ДТМ МВС України визначена наказом МВС України від 04.06.07 р. №190 "Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи".
Представник 3-ї особи - Першого віце-прем'єр-міністра України Турчинова О.В. - усно проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши про те, що погодження на переведення позивача в даному випадку не потрібне.
3-я особа - начальник ГУ МВС України у Харківській області - подав заперечення проти позову, у яких зазначив на порушення позивачем строку звернення до суду згідно ст.233 КЗпП України.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
По-перше , щодо обгрунтованості позовних вимог по суті суд зазначає наступне.
На думку суду, в даному випадку Міністерством внутрішніх справ України як суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного наказу "По особовому складу" від 27.08.09 р. №2038 о/с не порушено вимог законодавства, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Зокрема, суд не може погодитися з твердженням позивача про переведення його на нерівнозначну посаду та необхідність дотримання в даному випадку процедури звільнення та призначення на нерівнозначну посаду.
Чинне законодавство не містить визначення понять "рівнозначна" та "нерівнозначна посади". Не містять їх також і спеціальні відомчі акти Міністерства внутрішніх справ України, на які посилається відповідач - Інструкція про порядок призначення працівників на посади Міністерства внутрішніх справ, затверджену наказом МВС України від 01.12.08 р. №650, та наказ "Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи" від 04.06.07 р. №190.
Згідно пояснень представника відповідача рівнозначність посади в органах внутрішніх справ визначається відповідними посаді граничними спеціальними і військовими званнями.
В даному випадку посаді начальника Управління МВС України у Харківській області відповідає граничне спеціальне звання генерал-лейтенант міліції; посаді начальника Департаменту транспортної міліції МВС України відповідає також граничне спеціальне звання генерал-лейтенант міліції.
Інших критеріїв визначення рівнозначності посади відповідач не використовує.
Таким чином, враховуючи, що обидві посади відповідають одному й тому ж граничному спеціальному званню, відповідачем застосовано процедуру звільнення та призначення позивача саме як на рівнозначну посаду.
Щодо твердження позивача про нерівнозначність посад суд зазначає наступне.
Якщо порівняти будь-які дві посади як в органах внутрішніх справ, так і на будь-яких інших посадах публічної служби, то рівнозначними повністю можуть бути лише повністю ідентичні посади, в усіх інших випадках між двома посадами обов'язково можна знайти відмінності.
В той же час суд не наділений повноваженнями встановлювати рівнозначність посад, оскільки в такому випадку він би підмінив собою суб'єкта владних повноважень.
Оскільки посада, на яку призначено позивача, є рівнозначною у порівнянні з тією, з якої його звільнено, до даних правовідносин застосовано п. 4 Інструкції про порядок призначення працівників на посади Міністерства внутрішніх справ, затверджену наказом МВС України від 01.12.08 р. №650, згідно якого у разі призначення працівника на рівнозначну посаду до Департаменту кадрового забезпечення МВС України подаються його особова справа, мотивоване подання й атестаційний лист, а при пониженні в посаді - також інші передбачені наказами МВС документи.
Відповідно, рапорту позивача для його призначення на іншу посаду не вимагалося, як і погодження Першого віце-прем'єр-міністра України згідно п. 1.3 наказу МВС України від 01.12.08 р. №650.
По-друге , щодо строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2, 3 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. В даному випадку спеціальними законами строк звернення до суду у спорах щодо переведення при проходженні публічної служби в органах внутрішніх справ України не встановлено. Зокрема, Закон України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 р. №114, таких норм не містять.
За відсутності спеціально визначених строків звернення до суду з вимогами про поновлення на публічній службі до цих правовідносин субсидіарно за аналогією закону використовується тримісячний строк, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Згідно матеріалів справи та пояснень представників сторін встановлено, що позивач був обізнаний про прийняття наказу від 27.08.09 р. №2038 о/с та його переведення на іншу посаду, оскільки 31.08.09 р. позивач приступив до виконання обов'язків на новій посаді, що ним і не заперечується.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В даному випадку відповідачем заявлене відповідне клопотання про застосування наслідків пропуску строку згідно ст. 100 КАС України.
Прзивач клопотання про поновлення строку звернення до суду не подавав, вважаючи його непропущеним.
За таких обставин суд у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог як по суті, так і з врахуванням пропущеного терміну звернення до суду.
На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий Суддя О.В. Бачун
Судді О.В. Головань
Л.О. Маруліна