Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 522/3873/18

провадження № 61-3948св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду Одеської області від 15 березня 2018 року в складі судді Бондар В. Я. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Черевка П. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, в якому просила суд:

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики від 06 серпня 2009 року у розмірі 1 857 513,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь заборгованість за договором позики від 06 серпня 2009 року у розмірі 1 990 192, 50 грн;

Також ОСОБА_1 разом із позовом надала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 ;

- 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 67,3 кв. м, яка належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_3 .

В обґрунтування заяви позивач посилалась на те, що заявлені до вжиття заходи забезпечення позову пов`язані з предметом спору в цій справі та заявленими позивачем вимогами. Також позивач зазначала, що у випадку відчуження будь-яким чином нинішніми власниками, вказаних об`єктів нерухомості, унеможливить виконання рішення по суті, якщо воно буде постановлено на користь позивача.

Крім того, у березні 2018 року від позивача до суду надійшла заява про зустрічне забезпечення, в якій остання вказала, що має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , отримує пенсію, має у власності нерухоме майно та гарантує відшкодування збитків відповідачеві, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду Одеської області від 15 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 74,8 кв. м, житловою площею - 50,5 кв. м; 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею - 67,3 кв. м, житловою площею - 22 кв. м.

У решті заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , яка відповідно до рішення Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року визнана спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із розподілом часток по 1/2 частині. Згідно з довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (далі - ТОВ «Омега») від 05 березня 2018 року ринкова вартість квартири становить від 80 000,00 дол. США до 95 000,00 дол. США. У власності ОСОБА_3 знаходиться квартира АДРЕСА_2 , ринкова вартість якої відповідно до довідки ТОВ «Омега» складає від 87 000,00 до 105 000,00 дол. США.

Між сторонами виник спір стосовно стягнення грошових коштів,борг ОСОБА_2 перед позивачем склав 70 000,00 дол. США, що становить 1 857 513,00 грн, а борг ОСОБА_3 - 75 000,00 дол. США, що становить1 990 192,50 грн, вказані вимоги про забезпечення позову є співрозмірними позовним вимогам, оскільки вартість об`єктів нерухомості на який позивач просить накласти арешт є значно меншою, ніж сума коштів, яку позивач просить стягнути, а невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, для відновлення прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою виконання можливого рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції виконав усі процесуальні вимоги щодо забезпечення позову, а саме: переконався про наявність спору між сторонами, пересвідчився у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить частково скасувати ухвалу Приморського районного суду Одеської області від 15 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на всю квартиру АДРЕСА_1 , скасувавши при цьому, накладений арешт на 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди необґрунтовано та з порушенням норм процесуального права постановили ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири, не зазначивши при цьому обґрунтування необхідності такого виду забезпечення.На момент винесення судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року, яким вказана квартира визнана спільним майном подружжям із визначенням відповідних часток, було зупинено ухвалою суду касаційної інстанції, а тому вона не оформила право власності на належну їй 1/2 частину цієї квартири, таким чином суд обтяжив майно, яке не належало ОСОБА_3 .

Крім того, позов був забезпечений в рамках арешту тільки майна відповідача ОСОБА_3 та поза увагою залишено належне відповідачу ОСОБА_2 майно. Заявник одночасно звертає увагу, що ТОВ «Омега-Н», яке видало довідки про ринкову вартість майна на ринку, не є суб`єктом оціночної діяльності, а тому інформація, зазначена в довідці не є офіційною.

Таким чином, судом не було зазначено в оскарженій ухвалі жодних обставин, що підтверджувалися б належними та допустимими засобами доказування, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що свідчить про незаконність та необґрунтованість ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила скаргу відхилити, оскаржені судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із 03 вересня 2004 року до 09 грудня 2014 року перебували в шлюбі.

Між позивачем та ОСОБА_2 (син позивача) 06 серпня 2009 року укладений договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача 150 000,00 дол. США для придбання квартири АДРЕСА_1 та зобов`язався повернути борг до 31 грудня 2015 року.

ОСОБА_2 06 серпня 2009 року за договором купівлі-продажу, за згодою ОСОБА_3 придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2014 року шлюб між відповідачами розірваний.

У квітні 2016 року ОСОБА_3 зверталася до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, шляхом виділення у її власність 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та іншого майна, придбаного в період шлюбу.

ОСОБА_2 подано зустрічний позов про визнання за ним права особистої приватної власності на спірну квартиру.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 31 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволений.

Апеляційний суд Одеської області, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 , 07 грудня 2017 року змінив рішення Приморського районного суду міста Одеси, виділивши ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у власність по 1/2 частині квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом визнання за ними права власності на вказані частини квартири.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що квартира АДРЕСА_1 , придбана відповідачем в період шлюбу для поліпшення житлових умов його сім`ї та в подальшому сім`я проживала в цій квартирі.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року залишено без змін постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 взяте на себе зобов`язання повернути позику до 31 грудня 2015 року не виконав, а повернув лише 5 000,00 дол. США.

На дату подання позову за курсом Національного банку України борг ОСОБА_2 склав 70 000,00 дол. США, що становить 1 857 513,00 грн, а борг ОСОБА_3 - 75 000,00 дол. США, що становить - 1 990 192,50 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 березня 2018 року ОСОБА_2 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка рішенням Апеляційного суду Одеської області визнана спільною власністю відповідачів з розподілом часток по 1/2 частині.

Згідно з довідкою ТОВ «Омега» від 05 березня 2018 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , становить від 80 000,00 дол. США до 95 000,00 дол. США.

У власності ОСОБА_3 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 березня 2018 року знаходиться квартира АДРЕСА_2 , ринкова вартість якої відповідно до довідки ТОВ «Омега» складає від 87 000,00 дол. США до 105 000,00 дол. США.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На підставі частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З огляду на частину першу та другу статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною першою та другою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами процесуального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, із яким погодився й апеляційний суд, про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 74,8 кв. м, житловою площею - 50,5 кв. м та 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею - 67,3 кв. м, житловою площею - 22 кв. м, оскільки невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно забезпечили позов шляхом накладення арешту лише на належне їй нерухоме майно не заслуговують на увагу враховуючи наступне.

Станом на 14 березня 2018 року відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 .

З огляду на те, що спірна квартира відповідно до рішення Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року визнана спільним майном подружжя та виділено кожному з них по 1/2 її частині, суд першої інстанції забезпечив позов про стягнення суми боргу за договором позики шляхом накладення арешту на 1/2 частину вказаної квартири, ухвала суду не містить посилання на накладення арешту саме на належну ОСОБА_3 частину квартири.

Таким чином, зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, доводи скарги не впливають на правильність та законність судових рішень, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги)суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду Одеської області від 15 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук