Справа № 167/249/21

Номер провадження 2/167/163/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

        19 квітня 2021 року місто Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Н.В. Шептицької,

з участю секретаря судового засідання Т.М. Форсюк,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

з участю:

позивача ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

30.03.2021 року позивач звернулася у суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, мотивуючи свій позов тим, що до 31.01.2018 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебувають на її утриманні. Відповідач коштів на утримання дітей не надає, не цікавиться їх життям, взагалі не допомагає, всі витрати щодо утримання дітей і забезпечення їхнього життя здійснюється виключно нею. Просить стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою Судді Рожищенського районного суду Волинської області від 31.03.2021 року позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 19.04.2021 року.

У судовому засіданні 19.04.2021 року позивач свої позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у заяві, просила позов задовольнити і додатково суду пояснила, що вона і відповідач спільного господарства не ведуть, не підтримують подружніх стосунків, неповнолітні діти перебувають на її утримання, а відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, що змушує її звернутися з даним позовом до суду.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча був вчасно і належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, що підтверджється рекомендованим повідомленням про вручення поштового повідомлення (ас 18).

Суд ухвалив розгляд справи проводити у відсутності відповідача, згідно ч.1, п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України.

Заслухавши думку позивача, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч.ч.1,2 ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, надані позивачем, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд встановив наступне.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі до 31.01.2018 року, і від спільного подружнього життя у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які постійно проживають з позивачем, перебувають на її вихованні та утриманні, а відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей. Дані обставини підтверджуються рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 31.01.2018 року (ас 6), Свідоцтвом про народження від 22.08.2007 року (ас 7), Свідоцтвом про народження від 05.08.2010 року (ас 8), довідкою про склад сім`ї від 15.03.2021 року (ас 9), поясненнями позивача.

Судом установлено, що сторонами не досягнуто згоди щодо участі відповідача в утриманні дітей, у зв`язку з чим в останніх існує спір з даного приводу.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно абз.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач є здоровим, на обліку у лікарів не перебуває, офіційно не працює, розмір його середньомісячного доходу суду не відомий, інших неповнолітніх дітей та/або непрацездатних батьків на утриманні немає. За час перебування у шлюбі відповідач періодично надавав матеріальну допомогу на утримання сім`ї, якої було недостатньо для повноцінного утримання та забезпечення двох неповнолітніх дітей. У позивача щомісячний дохід становить 5 000 грн заробітної плати. Інших джерел доходу позивач немає.

Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дітей.

З досліджених у судовому засіданні письмових доказів суд позбавлений можливості перевірити матеріальне становище відповідача, оскільки він у судове засідання не з`явився, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та не долучив докази на підтвердження свого матеріального стану, документально не підтвердив види та розміри своїх доходів.

Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який становить для: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Положеннями ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.

За змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд, виходячи із засад розумності, справедливості, а також враховуючи пріоритетність інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, визначений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, особу відповідача, який є чоловіком працездатного віку, не інвалід, не хворіє, на утриманні інших неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків немає, розмір отримуваної позивачем заробітної плати в сумі 5 000 грн очевидно є недостатнім для забезпечення повноцінного фізично розвитку двох неповнолітніх дітей, а також, що обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття покладено на обох батьків, суд доходить висновку, що вимоги позивача є підставними, обгрунтованими і таким, що підлягають до задоволення у повному обсязі, а тому з відповідача в користь позивача слід стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень на кожну дитину окремо щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.03.2021 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

На думку суду, такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, їх фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом не є надмірним та обтяжливим для відповідача, і є достатнім для забезпечення розумних потреб двох неповнолітніх дітей та відповідає принципу рівноправності обов`язків обох батьків по утриманню неповнолітньої дитини.

На підставі ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно положень ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача слід стягнути у дохід держави судові витрати.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень на кожну дитину окремо щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.03.2021 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий.

Дата складення повного тексту рішення 23.04.2021 року.

Головуючий                                                 суддя Н.В.Шептицька