ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2010 року           < Час проголошення >           № 2а-6181/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Святошинському районі міста Києва №0000592330/0 від 12.02.2009.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.03.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09.03.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.01.2009 за результатами перевірки за дотриманням ТОВ «Солекс»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій було складено Акт перевірки №0126/26/57/23/24102644, яким встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»внаслідок використання гральних автоматів, які не обладнані запам’ятовуючим пристроєм та не здійснюють реєстрацію розрахункових операцій при наданні послуг грального бізнесу.

В подальшому, на підставі Акту перевірки було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000592330/0 від 12.02.2009, яким до позивача відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4760, 00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, в гральному залі ТОВ «Солекс»надавались послуги з грального бізнесу на 13 працюючих гральних автоматах, які не обладнані запам’ятовуючим пристроєм та не здійснювали реєстрацію розрахункових операцій при наданні послуг грального бізнесу.

Судом не приймається посилання позивача на незаконність оскаржуваного рішення внаслідок того, що ПП "Солекс", здійснюючи розрахунки із споживачами, застосовувало належним чином зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, який внесено до Державного реєстру, з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення та довідкою про опломбування, наявними в матеріалах справи, а також денним Х-звітом, роздрукованим підчас проведення перевірки, та Z-звітом, складеним на кінець спірного робочого (операційного періоду): з 22.01.2009 року по 23.01.2009 року, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, під час надання послуг на гральних автоматах позивач використовував в якості РРО електронний контрольно-касовий апарат «Марія-701», який здійснює реєстрацію розрахункових операцій окремо від грального апарату.

Водночас, відповідно до абз. 2 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Згідно з абз. 8 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»автомат з продажу товарів (послуг) - реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18.04.2006 р. № 40/374, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2006 за № 622/12496 та чинного на момент проведення перевірки діяльності позивача, гральний автомат –це механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання  (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.

З системного аналізу викладених норм видно, що гральний автомат в автоматичному режимі здійснює видачу виграшу за готівкові кошти або із застосуванням жетонів, як і автомат з продажу товарів (послуг) в автоматичному режимі здійснює видачу товарів (послуг) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів, а отже, гральний автомат за своєю природою є автоматом з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Пунктом 6 додатка до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 “Про переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій”, зокрема, встановлено, що до 31.12.2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.

У зв’язку з цим, з 01.01.2007 року у суб’єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виникає обов’язок застосовувати лише гральні автомати, що виконують фіскальні функції. Крім того, з цього часу суб’єкти господарювання не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливості застосування цієї системи, оскільки вони об’єктивно не можуть забезпечити дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 року № 430 “Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції”, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп’ютерно-касову систему “Фіскал”, яка призначена для фіскалізації гральних автоматів. З моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп’ютерно-касової системи “Фіскал” суб’єкти господарювання зобов’язані використовувати зазначену систему.

Суд не бере до уваги твердження позивача про несумісність використовуваних ним гральних автоматів з комп’ютерно-касовою системою “Фіскал” з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Експотрейд", яке є розробником електронної спеціалізованої системи "Фіскал", було направлено лист № 52 від 25.01.2009, до якого додано Сертифікат відповідності на електронну спеціалізовану систему "Фіскал" № UA 1.003.0080183-08, виданий Укрметртестстандартом 04.06.2008 року та в якому зазначається, що електронна спеціалізована система "Фіскал" може бути встановлена на усі типи гральних автоматів.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі № 962/13/13-09 від 03.07.2009 зазначив, що судам слід звертати увагу на те, що несумісність комп’ютерно-касової системи “Фіскал” із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення тими суб’єктами господарювання, чиї гральні автомати не є сумісними з комп’ютерно-касовою системою “Фіскал” з технічних причин. При цьому суб’єкти господарювання повинні підтвердити вжиття ними заходів із встановлення технічної можливості використання комп’ютерно-касової системи “Фіскал” у тих гральних автоматах, що ними використовуються.

Натомість, позивач не надав суду доказів вжиття ним заходів із встановлення технічної можливості використання системи “Фіскал”.

Таким чином, враховуючи використання позивачем на порушення п. 6 додатка до Постанови Кабінету Міністрів України № 121 від 07.02.2001 “Про переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій” автоматів з надання послуг у сфері грального бізнесу (гральних автоматів), які не виконували фіскальні функції, після 01.01.2007, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, суд приходить до висновку про порушення ТОВ «Солюкс»п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Статтею 238 ГК України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

З аналізу викладених норм вбачається, що фінансові санкції за порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачені п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, ДПІ у Святошинському районі міста Києва при прийнятті рішення №0000592330/0 від 12.02.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача за використання автоматів з надання послуг у сфері грального бізнесу (гральних автоматів), які не виконували фіскальні функції, після 01.01.2007, було дотримано вимог ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, у позовній заяві ТОВ «Солекс»посилається на порушення посадовими особами ДПІ у Святошинському районі міста Києва під час проведення перевірки вимог ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»внаслідок ненадіслання письмового повідомлення про проведення планової виїзної перевірки із зазначенням дати початку та закінчення її проведення, а також ненадання позивачу наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, проте така позиція судом не приймається з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до змісту п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби, в межах наданих їм повноважень також здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів. Такі перевірки за своєю суттю є позаплановими та проводяться в оперативному порядку.

Крім того, здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків врегульовано розділом IV Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема, статтями 15, 16 даного Закону, згідно з якими контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюються органами податкової служби України шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Таким чином, оскільки перевірки за додержанням порядку ведення готівкових розрахунків за товари (послуги) не стосуються питань оподаткування чи валютного контролю, то до них не можуть застосовуватись відповідні положення щодо підстав проведення планових та позапланових перевірок, передбачених статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», так як зі змісту передбачених підстав вбачаються недоліки саме при веденні фінансово-господарської діяльності, пов'язаної зі сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів, податкового обліку та фінансової звітності, які жодним чином не можуть застосовуватись відносно сфери готівкового обігу, правил торгівлі та патентування. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2009 у справі № К-10579/07.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових інспекцій, пов'язану, зокрема, із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

За містом п.п. 3.1, 3.2 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених до наказом ДПА України № 355 від 27.05.2008, працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством на підставі рішення керівника органу державної податкової служби. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку. Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС. Наказ при цьому не видається, як того вимагає Закон «Про державну податкову службу в Україні»при проведенні позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів та дотримання вимог валютного законодавства. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2009 у справі № К-10579/07.

Як встановлено судом, вимоги наведених нормативних актів були дотримані ДПІ у Святошинському районі міста Києва при проведенні перевірки за дотриманням ТОВ «Солекс»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Крім того, частинами 1, 4-5 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.   Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення, що відповідачем і було зроблено.   Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.  

Відповідно до абз. 1 п. 4, абз. 1 п. 5 Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 21.07.2005, проведення планових виїзних ревізій і перевірок розпочинається одночасно всіма контролюючими органами в день, установлений згідно з планом-графіком, про який суб'єкт господарювання та всі контролюючі органи інформуються не пізніше ніж за десять днів до дня їх проведення.   Керівник відповідного контролюючого органу несе персональну відповідальність за дотримання плану-графіка планових виїзних ревізій і перевірок та повинен забезпечити участь необхідної кількості службових осіб у їх проведенні.

Згідно зі статтею 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, суд приходить до висновку, що ненадання вищезазначених документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, передбачених частиною першою статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки та її результатів протиправними.  Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009 у справі № 5/120-А .

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було допущено працівників відповідача до проведення перевірки.   А відтак, якщо позивач вважав, що проведеною перевіркою йому заподіяно шкоду, внаслідок: порушення його прав працівниками органів державної податкової служби або вимог щодо проведення перевірок, він не позбавлений права звернутися до суду із заявою про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне рішення №0000592330/0 від 12.02.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс»відмовити повністю.

  Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя К.С. Пащенко