Справа №591/983/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Терещенко О. І.

Номер провадження 11-кп/816/351/21 Суддя-доповідач - Рунов В. Ю.

Категорія - Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності

УХВАЛА

Іменем України

20 квітня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - Рунова В. Ю.,

суддів - Філонової Ю. О., Левченко Т. А.,

з участю секретаря судового засідання - Шумарової О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми заяви суддів РУНОВА В. Ю. та ФІЛОНОВОЇ Ю. О. про самовідвід у кримінальному провадженні за апеляційною скаргою прокурора ЛУК`ЯНЕНКА Ю. В. на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 07.10.2020, за яким ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнані невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 372 КК України та виправдані у зв`язку з недоведеністю їх винуватості у вчиненні злочину,

установила:

У провадженні Сумського апеляційного суду знаходиться кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Лук`яненка Ю. В. на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 07.10.2020, за яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 372 КК і виправдані у зв`язку з недоведеністю їх винуватості у вчиненні злочину.

До початку апеляційного розгляду суддями апеляційного суду ОСОБА_5 (суддя-доповідач) та ОСОБА_6 заявлено самовідводи, які обгрунтовані тим, що 18.02.2014 колегією суддів Апеляційного суду Сумської області в складі: судді-доповідача - Моїсеєнко Т. М., суддів Філонової Ю. О. та Рунова В. Ю. здійснений розгляд апеляційної скарги захисника Бидюкова Д. В. на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 28.01.2014, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора прокуратури м. Суми Ставицького Є. О. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_7 та застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту. За наслідками апеляційного розгляду колегія суддів постановила скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалила нове рішення, якою відмовила у задоволенні клопотання прокурора прокуратури м. Суми Ставицького Є. О. в обрані відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Приймаючи вказане рішення, колегія суддів виходила з того, що надані стороною обвинувачення матеріали не свідчили про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК, та заявлених ризиків. Таким чином, судді Рунов В. Ю. та Філонова Ю. О., здійснивши перевірку законності ухвали слідчого судді за клопотанням ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_7 , висловили свою правову позицію щодо обґрунтованості повідомленої останньому підозри, що входить до об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК, у якому обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , і підлягає доказуванню, тому згідно ст. 75 КПК вказані судді не можуть брати участь в цьому кримінальному провадженні.

Вислухавши пояснення суддів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши підстави для самовідводів, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяви цих суддів про самовідвід з таких підстав.

Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Одними із завдань кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 цього Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу».

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, необхідно з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною» (п. 52).

Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, а у п. 2.5 цих принципів визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При цьому підлягає задоволенню відвід судді від участі в розгляді справи, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням РСУ від 04.02.2016 № 1, роз`яснено, що суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства і виступає мірою реалізації завдань справедливого суду (ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013). При цьому, здійснюючи розгляд справ ЄСПЛ констатував, що «…сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду, що має підґрунтя на певних обставинах» (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі «Іліє проти Румунії» (Ilie v. Romania), заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності.

Аналізуючи зазначені вимоги закону, колегія суддів приходить до переконання, що головною метою відводу/самовідводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти можливій упередженості судді (суддів) під час розгляду конкретної справи, запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (суддів), оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод). При цьому «незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано» (Висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).

Вироком Білопільського районного суду Сумської області від 07.10.2020 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 372 КК і виправдані у зв`язку з недоведеністю їх винуватості у вчиненні злочину. Органом досудового розслідування пред`явлене обвинувачення: ОСОБА_3 в тому, що він, обіймаючи посаду прокурора прокуратури м. Суми, 27.01.2014 погодив і підписав письмові повідомлення про підозру ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК, та 28.01.2014 ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 341, ч. 2 ст. 342 КК, притягнувши завідомо невинних до кримінальної відповідальності, що поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину та іншою фальсифікацією (ч. 2 ст. 372 КК); ОСОБА_10 у тому, що вона, обіймаючи посаду слідчого СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області, 27.01.2014 підписала письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК, притягнувши завідомо невинного до кримінальної відповідальності, що поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину та іншою фальсифікацією (ч. 2 ст. 372 КК).

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 28.01.2014 відмовлено в задоволенні клопотання прокурора прокуратури м. Суми Ставицького Є. О. про застосування запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_7 під вартою та застосовано останньому запобіжний захід у виді домашнього арешту.

18.02.2014 колегією суддів Апеляційного суду Сумської області в складі: судді-доповідача - Моїсеєнко Т. М., суддів Філонової Ю. О. та Рунова В. Ю. здійснений розгляд апеляційної скарги захисника Бидюкова Д. В. на вказану вище ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 28.01.2014, за наслідками якого постановила скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалила нове рішення, яким відмовила у задоволенні клопотання прокурора прокуратури м. Суми ОСОБА_3 в обрані запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 . При цьому, ухвалюючи вказане рішення, колегія суддів виходила з того, що надані стороною обвинувачення матеріали не свідчили про існування обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК, та заявлених ризиків.

Оскільки суддями ОСОБА_5 та Філоновою Ю. О. в межах своїх повноважень здійснено перевірку законності ухвали слідчого судді і діям прокурора Ставицького Є. О. та слідчої Падалки А. В. щодо обґрунтованості оголошеної ОСОБА_7 підозри за ч. 1 ст. 341 КК надано відповідну оцінку, тобто висловлено свою правову позицію відносно обґрунтованості повідомленої йому підозри, що у свою чергу входить до об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК, у якому обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , і що підлягає доказуванню, то дійсно цей факт може викликати як у сторін кримінального провадження, так і у суспільства в цілому (розумного спостерігача) сумніви та побоювання стосовно неупередженості суддів і породити легітимні сумніви щодо їх безсторонності за вказаних обставин.

Таким чином, виходячи з мотивів заявлених самовідводів, будь-який сценарій вирішення порушених в апеляційній скарзі питань, цими суддями, буде викликати у сторін кримінального провадження (стороннього спостерігача) сумніви в неупередженості суду, внаслідок чого буде порушено право учасників судового провадження очікувати від держави справедливий суд. При цьому колегія суддів також враховує й позиції учасників судового провадження, зокрема прокурора Риженка О. С. і обвинуваченого ОСОБА_3 , які у своїх письмових заявах повністю підтримали заявлені самовідводи суддів.

З огляду на викладене, обставини, які вказані суддями Руновим В. Ю. та Філоновою Ю. О. згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, є такими, що об`єктивно виключають їх участь в апеляційному розгляді кримінального провадження, дотримуючись права осіб, які приймають участь в кримінальному провадженні та оскаржують судове рішення, на справедливий суд.

Застосовуючи чинне національне законодавство України, усталену судову практику ЄСПЛ щодо тлумачення понять «незалежний», «безсторонній» та щодо визначення суб`єктивного і об`єктивного критеріїв неупередженості (безсторонності) суду, з метою виключення будь-яких можливих сумнівів у стороннього спостерігача (сторін судового провадження) в об`єктивності та неупередженості суддів апеляційного суду, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заявлені самовідводи.

Керуючись ст. 75, 80, 81, 405 КПК України, -

постановила:

Заяви суддів Сумського апеляційного суду РУНОВА В. Ю. та ФІЛОНОВОЇ Ю. О. про самовідвід задовольнити, а матеріали кримінального провадження передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В. Ю. Рунов Ю. О. Філонова Т. А. Левченко