ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 814/775/20 Номер провадження 22-з/814/65/21 Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі головуючого судді судової палати з розгляду цивільних справ Хіль Л.М., секретар: Ряднина І.В., за участі: боржника ОСОБА_1 , адвоката Радченка С.О., представника стягувача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Фірма «РУМБ» про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у якій він просив зупинити виконання за виконавчим листом № 814/775/20 виданим Полтавським апеляційним судом 20 жовтня 2020 року, щодо стягнення заборгованості з нього на користь ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження №64532076, яке знаходиться в провадженні Приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Роткевич І.В., а також просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 814/775/20 виданий Полтавським апеляційним судом 20.10.2020 року.

В обгрунтування заяви вказує, що на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правові ініціативи» від 17.09.2020 року яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП «ФІРМА «РУМБ» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання позики в розмірі 915000 грн. пені в розмірі 727425 грн. та судовий збір в розмірі 10510 грн. 20.10. 2020 року апеляційним судом було видано виконавий лист.

Зазначає, що вказаний виконавчий лист було пред`явлено до виконання Приватному виконавцю Виконавчого округу Полтавської області Роткевич І.В. та 16.02.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64532076.

Вказує, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що ОСОБА_3 в позасудовому порядку набула права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання за договором позики вд 02.03.2020 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 246180867 від 26.02.2021 року.

Таким чином, вважає, що вказаними доказами підтверджується факт набуття ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, в рахунок виконання основного зобов`язання, а також факт вільного розпорядження ОСОБА_3 цим майном, шляхом його подальшого продажу третій особі.

В судове засідання з`явився ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 посилаючись на постанову Верховного Суду у справі № 524/378/17 від 11.03.2021 року, просили задовольнити вказану заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Також, в судове засідання з`явився представник стягувача – адвокат Риль В.Є., вказував, що спір про припинення зобов`язання чи про вартість майна слід роглядати в позовному провадженні, а ОСОБА_1 , зловживаючи своїми процесуальними правами, подав заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з метою ухилення від виконання зобов`язання по договору позики від 02.03.2020 року.

За таких обставин, просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви апеляційний суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що у вересні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою в якій просила видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правові ініціативи» від 17 вересня 2020 року у складі третейського судді Циганкової Ілони Ігорівни, призначеної розпорядженням голови третейського суду від 23 грудня 2019 року №87 відповідно до ст.ст. 9,10 Регламенту третейського суду та згідно з третейською угодою укладеною у вигляді третейського застереження між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ПП «ФІРМА» «РУМБ» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ПП «ФІРМА «РУМБ» на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики від 02 березня 2020 року в сумі 915000 грн., пені в розмірі 727425 грн., судовий збір у розмірі 10510 грн. та 500 грн.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_3 про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правові ініціативи» від 17 вересня 2020 року у справі №4-3/4-20 – задоволено.

Видано виконавчий документ на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правові ініціативи» від 17 вересня 2020 року у справі №4-3/4-20 ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Фірма «РУМБ» про стягнення заборгованості за договором позики.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 29 жовтня 2004 р., зареєстрований:  АДРЕСА_1 ) та Приватного підприємства «ФІРМА «РУМБ» (Код ЕДРПОУ 13954190; юридична адреса: 04071, місто Київ, Подільський район, вулиця Хорива, будинок 47) на користь  ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 8 листопада 2011 р.) заборгованість за договором про надання позики в розмірі 915000,00 ( дев`ятсот п`ятнадцять тисяч) гривень, пені в розмірі 727 425,00 ( сімсот двадцять сім тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень та судовий збір в розмірі 10510,00 ( десять тисяч п`ятсот десять) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 та Приватного підприємства «ФІРМА «РУМБ» на користь ОСОБА_3 по 210, 20 грн. судового збору.

 В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказує, що з Державного реєстрву речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що ОСОБА_3 в позасудовому порядку набула права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання за договором позики вд 02.03.2020 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 246180867 від 26.02.2021 року.

Із матеріалів справи вбачається, що 16.02.2021 року відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 814/775/20 виданого 20.10.2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Фірма «РУМБ» про стягнення заборгованості за договором позики.

Звертаючись із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилається на ст. ст. 17, 36  Закону України «Про іпотеку», а саме на те, що іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. У разі прострочення боржника кредитор, звертаючи стягнення на перший об`єкт іпотеки, втрачає наступні вимоги на підставі  ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», яка визначає, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги Іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Апеляційний суд приходить до висновку, що заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами праві свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільстваі держави.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законамита нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України«Про виконавче провадження»).

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції «кожен має право на справедливий розгляд його справи судом який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.1997 зі справи «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи «Шмалько проти України»).

Так, згідно частини 1, 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

        Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини 1  «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

       У пункті 9 частини 1  «Про виконавче провадження» передбачено фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, як самостійну підставу для закінчення виконавчого провадження.

У разі, якщо виконавчий лист вже пред`явлено до виконання, такий виконавчий лист не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з добровільним виконанням рішення в повному обсязі. Вказана обставина є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає. Виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на зазначеній підставі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постановах від 16 січня 2018 року усправі №755/15479/14-ц, від 9 жовтня 2019 року у справі №2403/2559/12.

Із матеріалів справи вбачається, що 16.02.2021 року було відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 814/775/20 виданого 20.10.2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Фірма «РУМБ» про стягнення заборгованості за договором позики( а.с.94).

За таких обставин вимога ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є безпідставною.

З огляду на викладене, слід відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. 432  ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, яким є Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.

Головуючий суддя: Л.М. Хіль

Повний текст ухвали складено 22.04.2021 року