УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №282/364/19 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д. С.

Категорія ч.2 ст. 286 КК України Доповідач Бережна С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Бережної С.В.,

суддів: Зав`язуна С.М., Широкопояса Ю.В.

за участю секретарів: Кошиль О.Ю., Велидчук І.М.,

прокурорів: Романової Н.Л., Селюченко І.І.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

захисника: Лук`янчука Ю.М.

потерпілих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представника потерпілих: Ткачука В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника Лук`янчука Ю.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора Бердичівської місцевої прокуратури Кухарчука С.П., на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з часу його затримання на підставі вироку суду, що набрав законної сили.

Строк відбування додаткового покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами ухвалено рахувати з моменту відбуття основного покарання.

До вступу вироку в законну силу обрано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Покладено на ОСОБА_1 обов`язки: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; з`являтися на виклик до суду.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 3432,00 грн. (три тисячі чотириста тридцять дві грн. 00 коп.).

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «СК «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, витрат на правову допомогу задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 2035,00 грн. (дві тисячі тридцять п`ять грн. 00 коп.), моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 - відмовлено.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «СК «Провідна» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «СК «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, витрат на правову допомогу задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 18324 грн. (вісімнадцять тисяч триста двадцять чотири грн. 00 коп.), моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Арешт автомобіля марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 , накладений згідно ухвали слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 19.12.2018 року ухвалено скасувати.

Арешт, накладений на змиви, які 04.12.2018 року вилучені з автомобіля марки «Opel Vivaro» реєстраційний номер НОМЕР_2 та поміщенні до 5 окремих паперових конвертів, три пластикові уламки від автомобіля марки «Opel Vivaro», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , а також на жіночу сумку коричневого кольору, згідно ухвали слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 28.12.2018 року ухвалено скасувати.

Речові докази:

- автомобіль марки «Opel Vivaro», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який передано на зберігання власнику ОСОБА_1 , ухвалено залишити останньому за належністю;

- змиви, які вилучені 04.12.2018 з автомобіля марки «Opel Vivaro», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , поміщені в п`ять окремих паперових конвертів, три пластмасові уламки, які перебувають на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Любарського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області, ухвалено знищити;

- жіночу сумку коричневого кольору, яка перебуває на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Любарського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області, ухвалено повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

- одяг ОСОБА_5 , а саме: пальто, шапка, хустка, светер, спідниця, колготки, чоботи, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 , ухвалено залишити останньому за належністю.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що близько 18 години 04.12.2018 року , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем, марки «Opel Vivaro», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 та рухався ним по вул. Центральна с. Громада Любарського району Житомирської області, яка освітлювалась вуличними ліхтарями.

В цей час та місці водій ОСОБА_1 , під час руху по освітленій ділянці вул. Центральна, поблизу будинку №27, с. Громада Любарського району Житомирської області в порушення вимог пунктів 1.10, 2.3 «б», 12.2, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_5 , що перебувала на проїзній частині вулиці Центральна, та рухалася у попутному напрямку, яку він об`єктивно спроможний був виявити, враховуючи відсутність перешкод для видимості з робочого місця водія у напрямку руху, не дотримуючись безпечного інтервалу, для чого перешкод технічного характеру не було, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснив наїзд на вказаного пішохода правою передньою частиною керованого ним автомобіля.

Внаслідок указаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лівої скронево-тім`яно-потиличної ділянки волосяної частини голови, синця нижньої губи ліворуч, забійної рани слизової оболонки нижньої губи, забійної рани слизової оболонки нижньої губи ліворуч, синця спинки носа, синця лівого крила носа, синця верхньої губи та лівої щоки, синця лівої навколо орбітальної ділянки, садна верхньої повіки лівого ока, синця лівої брови, синця шиї ліворуч, синця лівого колінного суглобу, садна лівого колінного суглобу, синця лівої гомілки, синця лівого променево - зап`ясного суглобу, двох синців лівої кисті, забійної рани другого пальця лівої кисті, синця лівого передпліччя, закритого перелому кісток носа, розриву селезінки в ділянці воріт, крововиливу по задній поверхні правої та лівої легені з ушкодженням легеневої тканини, крововиливу в епі та міокарді з ушкодженням міозитів, крововиливів в м`які тканини голови в лобній лівій ділянці, в лівій скронево-тім`яній ділянці, в потиличній ділянці, перелом склепіння та основ черепа з розривом твердої мозкової оболонки, крововиливу під м`які оболонки правої та лівої півкулі головного мозку та мозочку, шлуночки головного мозку, крововилив в між реберні проміжки 6,7 міжребір`я ліворуч по лопатковій лінії, від яких загинула на місці пригоди.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 1.10, 2.3 «б», 12.3, 12.2, 13.1 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить вирок суду скасувати, визнати пред`явлене обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286КК України недоведеним та ухвалити новий виправдувальний вирок. Вказує, що вирок суду підлягає скасуванню з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння на момент вчинення злочину. Дана обставина, вказана в обвинувальному акті як обтяжуюча покарання згідно ст. 67 КК України. Однак вважає, що вказана обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду. В судовому засіданні на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 під час ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння, стороною обвинувачення надано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 04.12.2018 о 18 год. 45 хв., відповідно до резолютивної частини якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Згідно з ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР однак в судовому засіданні встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 були внесені до ЄРДР 04.12.2018 року о 19.00 год.

Також вазує, що при вивченні письмових доказів вказаного кримінального провадження вбачається, що єдиним належним та допустимим письмовим доказом у вказаному провадженні є протокол огляду місця події від 04.12.2018 року. Однак звертає увагу на те, що зміст протоколу огляду місця події, до змісту якого можна дописати будь-які додаткові відомості, оскільки відсутні прочерки у рядках, де нічого не зазначено, вказаний протокол із додатками взагалі не підписаний ОСОБА_1 , який в свою чергу зазначений учасником вказаної слідчої дії. Крім того в ході ОМП фактично проведено обшук автомобіля, хоча дозвіл на його огляд ОСОБА_1 не надавався. Вказані обставини взагалі залишені поза увагою суду першої інстанції та їм не надано оцінки.

Всі інші письмові докази, які на думку сторони обвинувачення підтверджують вину ОСОБА_1 , також є неналежними доказами, які місятять обґрунтований сумнів вини обвинуваченого. В тому числі висновок експерта № 3/210 від 25.02.2019 року, яким на думку сторони обвинувачення обґрунтовується підозра та доводиться вина ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні, також є неналежним та недопустимим доказом. Так, провівши слідчий експеримент з порушеннями вимог КПК України, слідчий не встановивши усіх необхідних даних (вихідних даних), в ході проведення експерименту, призначив проведення судової експертизи обставин і механізму дороржньо-транспортної пригоди. Вказує, що слідчий у вихідних даних експерту зазначив, що небезпека для водія виникла з моменту об`єктивної видимості пішохода з робочого місця водія. І це при тій умові, що ОСОБА_1 в усіх своїх показах зазначає що добре бачив пішохода, і при наближенні до неї пішохід вийшла на проїжджу частину.

Крім того, висновки експертів у вказаному кримінальному провадженні (як кожен окремо так і у своїй сукупності) лише встановлюють ті чи інші обставини, однак не підтверджують вини обвинуваченого, і як наслідок викликають обґрунтований сумнів, що вони беззаперечно вказують на наявність в діях обвинуваченого інкримінованого йому складу злочину. Стверджує також, що сторона захисту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а також враховуючи положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст. 17 КПК України, приходить до висновку, що не здобуто і стороною обвинувачення не доведено наявності в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення» передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель людини.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість - скасувати, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Зазначає, що не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини ОСОБА_1 , який не визнав свою вину, та правильності кваліфікації його дій, вважає, що зазначений вирок суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м`якість. Вказує, що при призначенні покарання судом не у повному обсязі дотримано вимоги п.3 ч.1 ст.65 КК України. Суд не врахував покази самого ОСОБА_1 , який не визнав вину у вчиненні злочину, а вказав, що причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди є дії потерпілої, крім того, вчинив злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що є обтяжуючою обставиною. Також судом в повній мірі не взято до уваги думку потерпілих, які просили суд покарати обвинуваченого, та не враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, посягає на безпеку експлуатації транспорту, що спричинило смерть потерпілого, тобто також посягає на життя потерпілої, яке згідно з Конституцією України є найвищою соціальною цінністю. За таких обставин вважає, що призначене вироком суду покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді 4 років позбавлення волі не є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових умисних злочинів.

Захисник Лук`янчук Ю.М. під час апеляційного розгляду провадження уточнив вимоги апеляційної скарги та просив призначити новий судовий розгляд провадження, мотивуючи такі вимоги доводами своєї апеляційної скарги, при цьому з клопотанням про повторне безпосереднє дослідження апеляційним судом доказів не звертався. Проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечив, просив також врахувати, що обвинувачений намагався відшкодувати шкоду, завдану смертю потерпілої, сплатив потерпілим 26 000 грн., однак відшкодування моральної шкоди в добровільному порядку не здійснював, оскільки не зміг домовитися з потерпілими щодо суми такого відшкодування.

Обвинувачений в повному обсязі підтримав доводи та змінені вимоги свого захисника, просив вирок скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Заперечив проти апеляційної скарги прокурора.

Потерпілі та їх представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу прокурора та заперечили проти апеляційної скарги захисника обвинуваченого.Підтвердили сплату обвинуваченим 26000 грн.

Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти апеляційної скарги строни захисту.

Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги захисника зі змінами в інтересах обвинуваченого та прокурора не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Суд зазначених вимог закону під час розгляду провадження при здійсненні висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України дотримався. Зазначений висновок відповідає обставинам кримінального провадження та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах. Крім того в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 вирок суду є законним та обгрунтованим, призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого обвинуваченим та його особі. Підстави для скасування вироку чи його зміни відповідно до положень ст..ст. 409-414 КПК України відсутні. Доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності вини обвинуваченого в тому обсязі обвинувачення, яке встановлено судом, та його вимоги про скасування вироку з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції свого підтвердження не знайшли, як і доводи апеляційної скарги прокурора про те, що призначене покарання не відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого злочину.

Так доводи захисника щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та щодо недоведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, викладені в його апеляційній скарзі, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Зокрема, безпідставними є доводи про те, що в основу обвинувального вироку суд поклав докази, які зібрані органом досудового розслідування з порушенням прав людини і основоположних свобод, а інші суперечливі обставини, на які посилався захисник, не досліджував, і оцінку у вироку їм не дав.

Натомість апеляційний суд зазначає, що у вироку суду міститься формулювання обвинувачення, визначене судом доведеним, зазначено місце, час, спосіб вчинення та мотив злочину, вказано, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про винуватість ОСОБА_1 , допитані потерпілі та свідки, проведені експертизи, допитані екперти, показанням яких надана юридична оцінка, досліджені та належним чином оцінені докази кожен окремо та в їх сукупності, тощо.

Суд, дослідивши докази, прийшов до висновку, що вони є відповідно до вимог ст.85 КПК України належними, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, з чим також погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Так, вина ОСОБА_1 повністю підтверджується, а доводи апеляційної скарги захисника про те, що він не винен у вичненні даного злочину, та кримінальне провадження необхідно направити на новий судоий розгляд, повністю спростовуються доказами, дослідженими у судовому засіданні та викладеними в вироку.

Зокрема за показами потерпілого ОСОБА_2 04.12.2018 року орієнтовно о 17 год. він приїхав додому після роботи. Через деякий час йому зателефонувала ОСОБА_21 та повідомила, що його дружина померла, та попросила приїхати для впізнання. На місці ДТП бачив ОСОБА_1 в якого був конфлікт з працівниками поліції. Він весь час сидів над дружиною до моменту коли її забрали в морг. Був присутній під час проведення слідчого експерименту, під час якого замірялися відстані, з якого було видно пішохода. Дорожня обстановка під час проведення слідчого експерименту приблизно відповідала тій, яка була під час ДТП. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_1 просив у нього вибачення декілька раз, від сім`ї ОСОБА_1 приносили кошти на поховання різними сумами: 15 тис грн., 3 тис. грн., 8 тис. грн. Вказав, що не пробачає обвинуваченого, щодо міри покарання покладається на розсуд суду. Підтримує заявлений цивільний позов.

Потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що 04.12.2018 року вона перебувала в місті Борисполі за місцем своєї роботи та проживання. Орієнтовно о 18:30 - 19:00 їй зателефонувала мамина подруга та сказала, що мами немає, її збила машина, батько на дзвінки не відповідав, тому одразу виїхала з Борисполя. В с.Громада на місці ДТП була орієнтовно о 12 - 1 ночі та на місці події бачила, як сліди машини виходили на сніг, а також краплі крові. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_1 приходив та просив у них вибачення, казав, що ситуація трапилася через вино, це не перша ситуація через алкоголь за кермом, просив поїхати на кладовище. Також вказує, що дуже тяжко пережила смерть матері, було багато нереалізованих планів. Коли матері не стало, зверталася до лікарів за допомогою та лікуванням моральної травми, часто попадає в лікарню і зараз. Вказує, що після судових засідань обвинувачений не просив у неї пробачення, не визнав вини, просила покарати його суворо. Підтримує заявлений цивільний позов.

Показами потерпілого ОСОБА_3 , згідно яких 04.12.2018 року приблизно о 20:00 год. приїхав додому та йому повідомила сусідка, що маму збила машина. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_1 просив вибачення та надавав фінансову допомогу. Підтримує заявлений цивільний позов.

З показань свідка ОСОБА_8 вбачається,що в грудні 2018 року, орієнтовно о 6-7 год. вечора рухався по дорозі на автомобілі з ОСОБА_1 зі швидкість приблизно 40-50 км/год. На дорозі була слякоть, розкатана була одна колія по центру дороги, на узбіччі лежав сніг. Приблизно за 20-30-40 метрів побачили пішохода та пригальмували. Коли наблизились до неї, вона зробила рух вліво, змістилася на 60-50 см., вони намагалися її об`їхати, проте збили пішохода. Чи був зустрічний транспорт в даний момент, не пам`ятає. ОСОБА_1 зупинив автомобіль та просив, щоб викликали поліцію та швидку допомогу, зупиняв також інші машини з таким же проханням. Після приїзду швидкої допомоги та поліції його забрали до лікарні, а ОСОБА_1 на освідування. Додатково вказує, що того ж дня ОСОБА_1 допомагав йому відремонтувати котла, обідали разом та випили по 1,5 стакана домашнього вина.

Свідок ОСОБА_21 пояснив, що в грудні 2018 року орієнтовно о 17-18 год. їхав з роботи у с.Громада та побачив білий бус «Опель» на аварійці, підбіг ОСОБА_1 , який казав, що сталося ДТП, збили людину, просив викликати швидку допомогу та поліцію. Працівники швидкої допомоги по телефону попросили перевірити ознаки життя потерпілої ОСОБА_5 , однак вона вже була мертва. Потерпіла лежала на обочині, автомобіль був на відстані 2-3 м від тіла. Викликавши також працівників поліції, поїхав до ОСОБА_9 , привіз його на місце ДТП та поїхав додому. На місці ДТП бачив ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , які перебували у стані алкогольного сп`яніння: заторможена мова, рухи, неадекватна поведінка, запах алкоголю. Вказує, що добре знає усіх людей, які були на місці ДТП, так як проживає з ними в одному мікрорайоні с.Громада. Щодо погодних умов зазначає, що було мокро і слякоть, слідів гальмування видно не було.

Свідок ОСОБА_10 вказав, що він працює фельдшером в с.Громада, 04.12.2018 року близько 18 год. надійшов виклик на станцію швидкої допомоги, де він чергував. Виїхавши на місце ДТП, побачив білий мікроавтобус, який стояв на аварійці, 10-15 метрів від машини та 1,5 - 2 метра від паркану, на обочині лежала жінка, у якої була виявлена черепно-мозкова травма, несумісна з життям. На місці пригоди також були присутні: чоловік жінки - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_8 які перебували у стані шоку. Вказує, що з місця події в лікарню нікого не забирали.

Показами свідка ОСОБА_11 підтверджується, що вона була статистом при проведенні слідчого експерименту по вул.Центральна в с.Громада. Слідчий пояснював що потрібно робити, рухалася по обочині, проводили заміри від паркану, визначали час, швидкість руху потерпілої. Під час слідчого експерименту залучався автомобіль, який то стояв, то рухався, також адвокат ОСОБА_1 робив зауваження слідчому щодо замірів, розташування предметів. На поставлені питання відповіла, що знає обвинуваченого ОСОБА_1 , так як працює в нього, статистом на слідчому експерименті їй запропонував бути слідчий.

З показів свідка ОСОБА_12 вбачається, що вона працює заступником головного лікаря Любарської ЦРЛ. 04.12.2018 року о 18:45 год. працівник поліції дав направлення на освідування ОСОБА_1 після ДТП. Провели експертизу: оглянули, заміряли тиск, провели дослідження приладом «Драгер», відібрали зразки крові на наявність алкоголю в крові. Прилад «Драгер» зафіксував 1,91%, результат тестування вмісту алкоголю в крові був 1,61%. В роботі керується Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 2015 року. Вказує, що у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння зазначається тільки наявність чи відсутність такого сп`яніння без ступеня такого сп`яніння. Ступінь сп`яніння фіксується в акті медичного огляду, за результатами обстеження технічним засобом «Драгер» у видихувальному повітрі та за результатом лабораторного тесту крові. Травм чи пошкоджень на ОСОБА_1 не було, на правій кисті була кров, на питання, чи вживав він алкоголь, він відповів, що не вживав.

Показами свідка ОСОБА_13 , згідно яких вона саму ДТП не бачила, була на місці аварії незадовго до аварії. Надвечір стояла біля «Кафе-магазину», біля машини бачила ОСОБА_1 і з ним двох осіб, яких вона не знає, потім бачила, як вони поїхали в центр села. ОСОБА_1 був в стані алкогольного сп`яніння, ледь тримався на ногах, безпосередньо з ним не спілкувалася, перебувала за 10-20 метрів від нього, бачила як він гойдався. Через півгодини як вона повернулася додому, їй зателефонували і повідомили про ДТП. Прибувши на місце аварії, бачила машини, потерпілу, яка лежала та її чоловіка, який плакав над нею. Обстановку точно не пам`ятає, вказує, що вулиця в тому місці добре освітлюється.

Показами експерта ОСОБА_14 , згідно яких, він працює судовим експертом та проводив судову експертизу обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, висновок №3/210 від 25.02.2019 року на підставі ухвали слідчого судді в якій є запитання та вихідні дані, ті які необхідні для проведення експертизи: швидкість руху автомобіля, покриття, пора доби і тд. Згідно вказаної ухвали, небезпечним моментом зазначено: «з моменту об`єктивної видимості пішохода з робочого місця водія». В порядку ст.69 КПК він ознайомився з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження, провівши розрахунки зробив висновок, що фактичний боковий інтервал між автомобілем «Opel Vivaro» р/н НОМЕР_2 та пішоходом ОСОБА_5 0,18 м менший, ніж мінімальний безпечний боковий інтервал - 0,55 м. Тобто, за таких обставин, водій автомобіля «Opel Vivaro» р/н НОМЕР_2 , наблизившись до пішохода на величину більшу за зупиночний шлях повинен вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або при можливості об`їзду перешкоди вибрати безпечний боковий інтервал (що являється в наведеній дорожній обстановці моментом виникнення небезпеки для руху). На поставлене запитання «Чи мав можливість ОСОБА_1 технічно уникнути ДТП?» відповів - «Так», з урахуванням даних наведених в ухвалі. Також вказав, що вихідні дані можуть впливати на результати експертизи.

Показами свідка ОСОБА_15 , згідно яких, він здійснював досудове розслідування по даному кримінальному провадженню, працює на посаді слідчого з 2014 року, досвід роботи з обвинуваченням за ч.2 ст.286 КК - 5-10 справ, проте не у всіх залучалися експерти. Вказує, що для проведення слідчого експерименту при необхідності залучається спеціаліст або експерт, для проведення слідчого експерименту у вказаному провадженні залучався спеціаліст ОСОБА_16 . Слідчий експеримент відтворює обстановку при ДТП, явища погоди, встановлюється вихідні дані для проведення експертизи, видимість, де знаходилася перешкода в момент зіткнення, місце зіткнення, яке прив`язане до елементів дороги. При слідчому експерименті ОСОБА_1 показував і розказував про обставини, які потім відтворювалися. ОСОБА_1 вказував, що бачив потерпілу. Складалися дві план схеми: на видимість перешкоди та при зміні пішоходом напрямку руху. Швидкість руху зазначалася зі слів підозрюваного. При призначенні експертизи обставин і механізму ДТП, вказував вихідні дані експерту - висновки експертиз, покази свідків, покази підозрюваного, дані здобуті під час слідчого експерименту. Для проведення експертизи обставин і механізму ДТП вихідними даними вказав - небезпека для руху з моменту видимості пішохода, так як з моменту коли водій побачив пішохода, повинен знизити швидкість для його безпечного об`їзду. Пішохід є перешкодою для транспортного засобу так як немає тротуару, пішохід йшла по узбіччю і була перешкодою для транспортного засобу, тому у вихідних даних зазначив, що моментом небезпеки є момент об`єктивної видимості пішохода.

Щодо огляду на стан алкогольного сп`яніння зазначає, що після ДПТ водій ОСОБА_1 був доставлений в приймальне відділення Любарської ЦРЛ на медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. О 18:40 год. був складений висновок про те, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, під час огляду був застосований прилад Драгер, також для додаткових аналізів відібрана кров, яка теж згодом підтвердила стан алкогольного сп`яніння. Відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР о 19:00 год. Вказує, що медичний огляд не є слідчою дією, а тому може проводитися до внесення відомостей в ЄРДР. Експертиза на стан сп`яніння не проводилась, вона не є необхідною, огляд на стан сп`яніння був проведений у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Щодо проведення слідчого експерименту вказує, що він був проведений за участі захисника і обвинуваченого в умовах, які були наближені до тих, при яких відбулося ДТП. При проведенні слідчого експерименту, ширина асфальтного покриття без снігу була 2,8 м, при ДТП - 5,6 м. При проведенні слідчого експерименту прив`язка робилася до паркану, стовпа. Швидкість при проведенні слідчого експерименту не можливо встановити, тому вона бралася з показів водія.

Показами експерта ОСОБА_17 , згідно яких він працює лікарем, судово-медичним експертом та проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_5 . Зазначив, що у потерпілої була пошкоджена ліва частина тіла, спина та ребра, ліва поверхня грудної клітини, при цьому при ушкодженні потерпіла могла бути повернута і боком і спиною і напівобертом.

Показами експерта ОСОБА_18 , згідно яких показав суду, що працює лікарем судово-медичним експертом-криміналістом та проводив медико-криміналістичне дослідження одягу та взуття постраждалої ОСОБА_5 . Вказав, що розмежувати пошкодження одягу та взуття отриманні від машини чи асфальту неможливо, по пошкодженню взуття можна стверджувати, що людина рухалась, так як є пошкодження тільки на одному чоботі. По слідам ковзання можна стверджувати, що травмуючи дія була в ліву задню поверхню, ззаду наперед, точно не боком, так як тоді б були поперечні смуги. Під час первинного контакту могла бути обернута і так і так, не обов`язково задньою лівою частиною. Щодо лакофарбової речовини на спинці пальта пояснив, що не можливо встановити точно чи це була фарба з автомобіля, чи потерпіла десь попередньо замастилася.

Також, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- витягом з ЄРДР за №12018060210000326 від 04.12.2018 року, де зазначено, що 04.12.2018 року о 19:00 год. зареєстрована заява про внесення до ЄРДР відомостей з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.286 КК України, зокрема про те, що 04.12.2018 року близько 18 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», білого кольору, р.н.з. НОМЕР_2 по вул. Центральна с. Громада Любарського району Житомирської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , внаслідок чого остання загинула на місці (т.2 а.с.1)

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.12.2018 року, схемою місця ДТП та доданої до протоколу ілюстративної фототаблиці, відповідно до яких встановлено, що дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода 04.12.2018 року, оглянуто і описано місце дорожньо-транспортної пригоди, яке знаходиться в с.Громада, вул. Центральна поблизу буд. №27, під час якого відбувся наїзд на пішохода, в результаті якої ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження від яких остання загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди. ДТП сталося в темний час доби, ділянка дороги освітлена міським електроосвітленням, покриття асфальтобетонне (мокре) без будь-яких ушкоджень, узбіччя грунтово - трав`яне (вкрите сніговим покривом) (т.2 а.с.2-16);

- протоколом огляду трупа ОСОБА_5 від 05.12.2018 року (з ілюстративною таблицею), зафіксовано одяг потерпілої та його пошкодження, встановлено численні тілесні ушкодження та по завершенню розтину поставлено діагноз - черепно-мозкова травма відкрита, перелами кісток склепіння черепа, закрита тупа травма живота, розрив селезінки (т.2 а.с.32-34);

- висновком експерта №3/37 від 08.02.2019 року (з ілюстративними таблицями) за результатами проведеної судової експертизи технічного стану, відповідно до якого встановлено, що на момент ДТП гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля Opel Vivaro р/н НОМЕР_2 знаходилися в технічно працездатному стані; в процесі дослідження технічного стану автомобіля Opel Vivaro р/н НОМЕР_2 не встановлено будь-яких характерних ознак раптової відмови, або технічної несправності систем, вузлів, агрегатів та деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходитися в прямому причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки і даної дорожньо-транспортної події (т.2 а.с.41-52);

- висновком експерта №3/36 від 18.02.2019 року (з ілюстративними таблицями) за результатами проведеної судової транспортно - трасологічної експертизи, відповідно до якого встановлено, що визначена наявність слідів і пошкоджень ударно-динамічного характеру, які сконцентровані в його передній правій частині і виражені слідами згинів, тертя металу, які могли утворитися в процесі контакту наданого на дослідження автомобіля та пішохода; місце наїзду автомобіля Opel Vivaro р/н НОМЕР_2 на пішохода ОСОБА_5 розташоване в правій смузі в напрямку руху с.Громада в поздовжньому напрямку перед ближньою межею початку осипу уламку правої блок-фари та дрібних уламків скла, пластика та у поперечному напрямку в межах слідів кочення на відстані не менше 0,8 м від правого краю проїзної частини в напрямку центру с.Громада (т.2 а.с.55-63);

- висновком експерта №33 від 26.12.2018 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 встановлено, що у потерпілої виявлено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лівої скронево-тім`яно-потиличної ділянки волосяної частини голови, синця нижньої губи ліворуч, забійної рани слизової оболонки нижньої губи, забійної рани слизової оболонки нижньої губи ліворуч, синця спинки носа, синця лівого крила носа, синця верхньої губи та лівої щоки, синця лівої навколо орбітальної ділянки, садна верхньої повіки лівого ока, синця лівої брови, синця шиї ліворуч, синця лівого колінного суглобу, садна лівого колінного суглобу, синця лівої гомілки, синця лівого променево-зап`ясного суглобу, двох синців лівої кисті, забійної рани другого пальця лівої кисті, синця лівого передпліччя, закритого перелому кісток носа, розриву селезінки в ділянці воріт, крововиливу по задній поверхні правої та лівої легені з ушкодженням легеневої тканини, крововиливу в епі та міокарді з ушкодженням міозитів, крововиливів в м`які тканини голови в лобній лівій ділянці, в лівій скронево-тім`яній ділянці, в потиличній ділянці, перелом склепіння та основ черепа з розривом твердої мозкової оболонки, крововиливу під м`які оболонки правої та лівої півкулі головного мозку та мозочку, шлуночки головного мозку, крововилив в між реберні проміжки 6,7 міжребір`я ліворуч по лопатковій лінії, які знаходять в прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , утворилися в результаті дії тупих предметів з обмеженою та переважаючою контактуючими поверхнями з достатньою силою прикладання, якими могли бути виступаючі та переважаючі частини автомобіля, з послідуючим падінням на дорожнє покриття. Первинний удар був нанесений ззаду наперед, в момент травми постраждала знаходилась в вертикальному положенні та була повернута до рухаючого транспорту лівою задньою-боковою поверхнею тіла; під час наїзду могла рухатися так і стояти в попутному напрямку відносно рухаючого транспорту. При проведенні судово-токсикологічної експертизи крові трупа ОСОБА_5 етиловий та інші спирти не виявлені (т.2 а.с.64-67);

- висновком експерта №11-МК від 19.02.2019 року за результатами проведеного медико-криміналістичного дослідження одягу та взуття постраждалої ОСОБА_5 встановлено та детально описано пошкодження одягу та взуття, зроблено висновки про те, що наявність пошкоджень на одязі постраждалої ОСОБА_5 , які розташовуються на лівих поверхнях одягу та утворилися від дії тупого(их) твердого(их) предмету(ів) та наявність слідів ковзання, їх напрямок на правому чоботі (зліва направо та ззаду наперед) свідчать про те, що постраждала знаходилася у вертикальному положенні або близькому до нього та була повернута задньою лівою частиною тулуба в момент первинного контакту з травмуючим фактором (т.2 а.с.68-73);

- довідкою Житомирського обласного центру з гідрометрології від 20.12.2018 року №24-03-16/1-1461 встановлено, що 04.12.2018 року о 17 год. 00 хв. метеорологічна дальність видимості становила 10 км, о 20 год. 00 хв. метеорологічна дальність видимості становила 1300 м (т.2 а.с.74);

- згідно з довідкою Любарської селищної рада Любарського району №2092 від 11.12.2018 року станом на 04.12.2018 року вуличне освітлення по вул. Центральна в с.Громада працює часове реле, яке вмикається о 17:00 год. і вимикається о 07:00 год., отже в момент ДТП вулиця була освітлена;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.01.2019 року, з доданими схемами дорожньо-транспортної пригоди та фото таблицями за участю ОСОБА_1 та статиста ОСОБА_19 , встановлено місце та спосіб вчинення злочину, зокрема ОСОБА_1 вказав, що обстановка в загальному відповідає обстановці, яка буда під час ДТП, поставив пішохода на місце де він бачив пішохода та де відбулося зіткнення, а саме на відстані 2,6 м. від паркану та 4,3 м від електроопори, видимість проїздної частини складала понад 200 м, швидкість руху автомобіля складала близько 40 км/год. Також вказав, що пішохід змінив напрямок руху вліво на 0,6 м відносно напрямку руху автомобіля;

- висновком експерта №3/210 від 25.02.2019 року за результатами проведеної судової експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого з технічної точки зору, в умовах даної пригоди (при заданих вихідних даних) водій автомобіля Opel Vivaro р/н НОМЕР_2 ОСОБА_20 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_5 шляхом своєчасного застосування гальмування для зупинки автомобіля з метою уникнення наїзду; в порядку ст.69 КПК України (виходячи з показів водія автомобіля Opel Vivaro р/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 ) зазначено, що з технічної точки зору технічна можливість у водія автомобіля Opel Vivaro р/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 попередити дану ДТП, полягала лише у чіткому виконання вимог п.13.1 ПДР України, для чого перешкод технічного характеру за поданими матеріалами справи не вбачається. В наведеній дорожній обстановці водієві автомобіля Opel Vivaro р/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 необхідно було діяти відповідно до вимог пп.1.10 «Дорожні умови», «Дорожня обстановка», 2.3 (б); 12.2, 12.3, 13.1, зміст яких викладено в дослідницькій частині. В умовах місця пригоди, при закладеному комплексі вихідних даних, дії водія Opel Vivaro р/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 не відповідали технічним вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України (т.2 а.с.87-97).

При цьому відповідно до ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети. Слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Згідно положень ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.

За положеннями ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Згідно ст.104 даного Кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу. Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.

Відсутність підпису ОСОБА_1 в протоколі огляду місця події не свідчить про те, що огляд місця події та оформлення протоколу огляду місця події було проведено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, доводи захисника про те, що суд залишив поза увагою даний факт, не впливають на правильність посилання суду на вказаний протокол та взагалі дану слідчу дію як на доказ винуватості ОСОБА_1 та на правильність прийнятого в цілому рішення, і як наслідок - не може бути підставою для його скасування або зміни.

Аналізуючи зміст наведених вище доказів та надаючи їм оцінку з огляду на зазначені вище норми КПК України, судом першої інстанції цілком обґрунтовано відповідно до вимог КПК України визнано їх допустимими та належними, критично поставившись до доводів захисника щодо недопустимості таких з них як протокол огляду місця події, протокол проведення слідчого експерименту та висновку експерта.

При цьому слід зазначити, що доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого з приводу відсутності в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, недопустимості частини доказів тотожні його доводам, наведеним в запереченнях проти пред`явленого обвинувачення під час судового розгляду провадження, та були предметом розгляду судом першої інстанції і обгрунтовано відхилені судом з наведенням мотивів такого рішення у вироку. З вказаними висновками суду погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Зокрема, доводи апеляційної скарги захисника про те, що протокол проведення слідчого експерименту від 18.01.2019 року є неналежним та недопустимим доказом, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та є безпідставними, оскільки у відповідності до ст.. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчому необхідно проводити шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, зокрема в наближених погодних умовах, проте ст.240 КПК України не зобов`язує слідчого проведення слідчого експерименту під час ідентичних погодних умов. Зокрема, в протоколі проведення слідчого експерименту підозрюваний зазначив, що в загальному обстановка відповідає обстановці, яка була під час подій 04.12.2018 року. Посилання захисника на те, що дорожня обстановка відповідає не в повній мірі, а саме, що ширина проїжджої частини внаслідок засніженості дороги на момент ДТП становила 5,6 м, в той час як на момент проведення слідчого експерименту 2,8 м. не може слугувати підставою для визнання вказаного протоколу неналежним доказом у провадженні, так як тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 були спричинені на правій стороні проїжджої частини на межі з ґрунтовим покриттям вкритим сніговим покривом (узбіччі). Заміри під час проведення слідчого експерименту проводилися з прив`язкою до нерухомих об`єктів, так як під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної події від 04.12.2018 року та складання відповідної схеми проводилися з прив`язкою саме до нерухомих об`єктів, зокрема паркану та опори електромережі. Суд критично віднісся, і з цим погоджується колегія суддів, до того, що покази ОСОБА_1 про те, що він бачив пішохода та вона змінила напрямок руху вліво на 0,6 м, не перевірялися, так як вказані покази зафіксовані в протоколі проведення слідчого експерименту, до якого додано план-схему, на якій чітко вони зафіксовані.

Твердження захисника про те, що висновок експерта 3/210 від 25.02.2019 року за результатами проведеної судової експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди є неналежним та недопустимим доказом, так як слідчим на вирішення експерту було поставлено ряд питань із зазначенням невірних вихідних даних, зокрема, що небезпека для водія виникла з моменту об`єктивної видимості пішохода з робочого місця водія , при тому, що водій ОСОБА_1 у всіх свої показах зазначав, що добре бачив пішохода, і при наближенні до нього остання вийшла на проїзжу частину, є надуманими та його особистими припущеннями, оскільки дослідивши вказаний висновок експерта у сукупності з іншими доказами, суд першої інстанції вважав його таким, що відповідає вимогам ст.ст.101, 102 КПК України та ґрунтується на доказах, які визнані судом допустимими, в тому числі на інформації, зазначеній у протоколі проведення слідчого експерименту від 18.01.2019 року, та врахував що експертиза проведена на підставі ухвали слідчого судді, експерт дав вичерпні відповіді на поставлені йому запитання, перед проведенням експертизи експерт був попереджений про кримінальну відповідальність згідно ст.ст.384, 385 КК України, у висновку експерта наявні підписи експерта.

Експертом при проведенні експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди були використані вихідні дані, які були зазначені в ухвалі слідчого судді. Зокрема, небезпечним моментом зазначено - небезпека для руху водієві ОСОБА_1 виникає з моменту об`єктивної видимості пішохода ОСОБА_5 з робочого місяця водія. В свою чергу, при проведенні вказаної експертизи експерт, врахувавши всі вихідні дані, зокрема дані слідчого експерименту, покази ОСОБА_1 про те, що пішохід ОСОБА_5 рухалась по правому узбіччі в попутному напрямку його автомобіля та під час випередження ОСОБА_1 . ОСОБА_5 зробила крок на проїжджу частину дороги внаслідок чого ОСОБА_1 правою частиною кузова свого автомобіля здійснив наїзд на пішохода, дані протоколу огляду місця ДТП, провівши відповідні розрахунки, зазначає, що фактичний боковий інтервал між автомобілем Opel Vivaro р/н НОМЕР_2 та пішоходом ОСОБА_5 0,18 м - менший ніж мінімальний безпечний боковий інтервал - 0,55 м. Тобто, за таких обставин, водій автомобіля Opel Vivaro р/н НОМЕР_2 , наблизившись до пішохода на величину більшу за зупиночний шлях, повинен вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або при можливості об`їзду перешкоди вибрати безпечний боковий інтервал, що являється в наведеній дорожній обстановці моментом виникнення небезпеки для руху. На підставі наведеного, виходячи з показів водія Opel Vivaro р/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , прийшов до висновку, що з технічної точки зору технічна можливість у водія попередити дану ДТП, полягала лише у чіткому виконанні вимог п.13.1 ПДР України, для чого перешкод технічного характеру за поданими матеріалами не вбачалося. Отже, експертом проаналізовано та враховано всі обставини і покази у кримінальному провадженні у повному обсязі.

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції визнав висновок експерта належним та допустимим доказом у даному кримінальному провадженні, з чим також погоджується колегія суддів апеляційного суду.

При цьому доводи захисника як апеллянта про те, що він заявляв в ході судового розгляду клопотання про проведення додаткової експертизи, яка проведене не була, тому він вважає, що кримінальне провадження повинно бути направлено на новий судовий розгляд, є однозначно безпідставними з огляду на те, що з пояснень усіх учасників провадження, журналів судових засідань та їх записів вбачається, що він особисто відмовився в подальшому від такого клопотання. При цьому його пояснення при апеляційному розгляді про те, що причиною його відмови було те, що суд сам повинен був належно оцінити зазначений експерний виснвок як недопустимий доказ з огляду на його заперечення, є неспроможними. Судом на підставі положень ст.ст. 84-87, 94 КПК даний доказ було оцінено як допустимий, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на обставини, наведені вище в даній ухвалі.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що обтяжуюча покарання обставина - вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, також спростовуються матеріалами судової справи та дослідженими судом доказами.

Згідно положень КПК України щодо доведеності обставин належними та допустимими доказами, сталої судової практики України, в тому числі і Верховного Суду, не виключена можливість встановлення судом факту перебування особи в момент вчинення злочину у стані алкогольного чи іншого сп`яніння шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного огляду на стан сп`яніння.

Так, з показів обвинуваченого ОСОБА_1 наданих суду, вбачається, що він перед ДТП вживав домашнє вино, свідок ОСОБА_8 під час допиту у судовому засіданні підтвердив факт спільного вживання з обвинуваченим ОСОБА_1 спиртного незадовго до ДТП, свідок ОСОБА_21 вказав, що одразу після ДТП від обвинуваченого був різкий запах алкоголю, заторможена мова, рухи, неадекватна поведінка, також свідок ОСОБА_12 , яка безпосередньо проводила процедуру медичного огляду ОСОБА_1 , вказала про стан алкогольного сп`яніння обвинуваченого.

З огляду на вищевикладене, враховуючи висновок щодо застосування відповідної норми права, викладеної в постанові Верховного Суду від 15.03.2018 року по справі №372/2291/16-к, суд першої інстанції правильно встановив, що обвинувачений ОСОБА_1 в момент вчинення кримінального правопорушення перебував у стані алкогольного сп`яніння, навіть за умови проведення його огляду до внесення відомостей про вчинення злочину до ЄРДР.

Таким чином колегія суддів вважає, що судом повно та всебічно встановлено обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, усі надані стороною обвинувачення докази досліджені та оцінені у відповідності до положень ст.94 КПК України, та зроблено законний, обґрунтований та вмотивований висновок про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України за обставин, зазначених в обвинуваченні та в подальшому у вироку. При цьому вимагаючи в ході апеляційного розгляду скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, захисником не наведено відповідних підстав, передбачених ст..ст. 412, 415 КПК України, не заявлялося захисником і клопотань про повторне дослідження доказів, які він просив оцінити іншим чином, ніж вони оцінені судом першої інстанції.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора з приводу призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання, ніж призначено судом, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.

Суд першої інстанції при призначенні покарання зазначених вимог закону, на думку колегії суддів, дотримався.

Відповідно до санкції ч.2 ст.286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки буде найбільш відповідати принципам та цілям призначення покарання і буде найбільш необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження ним нових злочинів.

Так, ОСОБА_1 вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який відноситься до тяжких злочинів з необережності. Суд при призначенні покарання обвинуваченому врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання.

Так судом першої інстанції обставиною, що пом`якшує покраання встановлено - часткове відшкодування завданої шкоди потерпілим. Зазначене підтверджено також і в ході апеляційного розгляду. Обставиною, що обтяжує покарання, встановлено вчинення злочину в стані алкогольного спяінння. ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, одружений, на утриманні має неповнолітнього сина, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання компрометуючими даними на обвинуваченого Громадський старостинський округ Любарської селищної ради Любарського району не володіє. Також судом прийнято до уваги його ставлення до вчиненого діяння та його наслідків, зокрема, що вину не визнав, розкаявся у тому, що позбавив людину життя, частково відшкодовував шкоду завдану потерпілим, неодноразово вибачався перед потерпілими, які наполягали на реальному покаранні у вигляді позбавлення волі. Судом також враховано висновки досудової доповіді Баранівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації», згідно якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній, виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 реальне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів та соціальної реабілітації, з чим також погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи прокурора про те, що призначене судом покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді 4 років позбавлення волі не є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових умисних злочинів, оскільки обвинувачений вини у скоєному злочині не визнав, є безпідставними, оскільки невизнання вини обвинуваченого є його правом згідно Конституції України та інших законів України, а обов`язок доводити вину обвинуваченого покладено саме на орган обвинувачення.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що всі об`єктивні дані, які впливають на вид та розмір призначеного покарання, були враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання, тому підстав для ухвалення нового вироку та призначення останньому більш суоврого покарання з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, доводи прокурора про те, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що призвело до несправедливого м`якого покарання, оскільки не врахував ступінь тяжкості злочину, вчинення злочину в стані алкогольного спіняннія, думку потерпілих, які просили суворо покарати, є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження. Всі ці обставини були враховані судом першої інстанції в достатній мірі, підстав для призначення більш суворого покарання обвинуваченому колегія суддів не вбачає.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстави для його скасування чи зміни, зазначені в апеляційних скаргах, підтвердження не знайшли.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги захисника Лук`янчука Ю.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора Бердичівської місцевої прокуратури Кухарчука С.П. залишити без задововлення, а вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Кримінального Касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її ухвалення.

Судді: