Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12.05.2010 р. № 2а-42943/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі - Макогон Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація «Агросвіт»
до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0004031502/1 від 09.10.2009 року , -
В С Т А Н О В И В:
До суду звернулося з позовною заявою товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація «Агросвіт», в якому просили скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0004031502/1 від 09.10.2009 року. В обґрунтування позову зазначили, що вказаним рішенням позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ вироблених на Україні товарів у розмірі 6362,47 грн., з яких за основним платежем 6059,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 302,97 грн. Зазначене рішення винесено за результатами розгляду первинної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0003311502/0 від 01.09.2009 року. Вважали, що рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0004031502/1 від 09.10.2009 року є неправомірним. Зазначили, що за результатами камеральної перевірки платника податку на ПДВ ТОВ Агропромислова асоціація «Агросвіт» ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова складено акт № 5476/15-223/32949661 від 17.08.2009 року, яким встановлено порушення ТОВ Агропромислова асоціація «Агросвіт» п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно акту перевірки № 5476/15-223/32949661 від 17.08.2009 року, позивачем було завищено податковий кредит за червень 2009 року на суму 463967,05 грн. внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту за червень 2009 року сум ПДВ за податковими накладними, виписаними в інший період, ніж звітний, що призвело до заниження ПДВ за червень 2009 року на суму 463967,05 грн. На підставі акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0003311502/0 від 01.09.2009 року, яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Фрунзенському районі. В рішенні за результатами розгляду скарги від 02.10.2009 року № 10111/10/25-013 відповідач зазначив, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту за червень 2009 року суми ПДВ у розмірі 457907,55 грн. Проте позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ на суму 6059,50 грн. та штрафні санкції у розмірі 302,97 грн., складено податкове повідомлення-рішення № 0004031502/1 від 09.10.2009 року. Вважали, що у відповідача відсутні підстави для визначення позивачу основного зобов’язання з ПДВ та штрафних санкцій.
Відповідач проти позову заперечував, від начальника ДПІ у Фрунзенському районі Островерх С.В. до суду надійшли заперечення, в яких відповідач зазначив, що за результатами розгляду первинної скарги директора ТОВ «Агросвіт» Бічуча О.Л. рішенням від 02.10.2009 року № 10111/10/25-013 ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова встановлено, що ТОВ «Агросвіт» до декларації по ПДВ за червень 2009 року включено до складу податкового кредиту суми: 3 559,50 грн. – за податковою накладною ПП «Амеда плюс» за січень 2009 року, 2500,00 грн. – за податковою накладною ПП «Епріс» за січень 2008 року. На підставі бази даних – інформаційних ресурсів ДПА України (системи обробки податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів), встановлено, що до складу податкових зобов’язань ПП «Амеда плюс», ПП «Епріс» зазначені суми не включили. На підставі зазначеного винесено податкове повідомлення-рішення № 0004031502/1 від 09.10.2009 року, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ на суму 6059,50 грн. та штрафні санкції у розмірі 302,97 грн.
Представник позивача Барішевський О.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, зазначив, що позивачем до податкового кредиту правомірно включено суми ПДВ за податковою накладною ПП «Амеда плюс» за січень 2009 року -3 559,50 грн. та за податковою накладною ПП «Епріс» за січень 2008 року - 2500,00 грн. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача Лазаренко І.В. у судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на зазначені у запереченнях проти позову обставини.
Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація «Агросвіт» здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі статуту, зареєстрованого в Управлінні Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ХМР Харків від 19.052004 року, взято на податковий облік ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 26.05.2004 року, зареєстровано як платника податку на додану вартість згідно свідоцтва від 03.05.2006 р. № 29703083, що підтверджується даними акту перевірки (а.с.12-13) та не оспорюється сторонами.
З копії акту «Про результати камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року ТОВ Агропромислової асоціації «Агросвіт» від 17.08.2009 року № 5476/15-223/32949661, складеного ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, судом встановлено, що в ході перевірки були виявлені наступні порушення: завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 463967,05 грн. В порушення п.п.7.5.1 п. 7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підприємством занижено податок на додану вартість за червень 2009 року на суму 463 967,05 грн. (а.с. 12-16).
На підставі акту перевірки № 5476/15-223/32949661 від 17.08.2009 року, начальником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0003311502/0 від 01.09.2009 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 487 165,40 грн., з них за основним платежем – 463967,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 23 198,35 грн.
Позивач не погодився з вказаним рішенням і оскаржила його до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.
Відповідачем - ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, згідно рішення про результати розгляду первинної скарги від 02.10.2009 року № 10111/10/25-013 скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003311502/0 від 01.09.2009 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 480 802,93 (основний платіж – 457 907,55 грн., фінансова санкція – 22 895,38 грн.), в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 9-11).
Відповідно до рішення про результати розгляду первинної скарги від 02.10.2009 року № 10111/10/25-013, на підставі акту перевірки № 5476/15-223/32949661 від 17.08.2009 року, відповідачем ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 09.10.2009 року № 0004031502/01, яким встановлено порушення п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 6362,47 грн., з яких основний платіж - 6059,50 грн., штрафні (фінансові) санкції - 302,97 грн.(а.с. 8).
З акту перевірки № 5476/15-223/32949661 від 17.08.2009 року, рішення про результати розгляду первинної скарги від 02.10.2009 року № 10111/10/25-013, письмових заперечень представника відповідача, судом встановлено, що відповідачем донараховано позивачу ПДВ на підставі висновку відповідача про встановлення завищення податкового кредиту за червень 2009 року та заниження ПДВ, оскільки позивачем до податкової декларації включено податкові накладні за минулі податкові періоди: на суму 3 559,50 грн. за податковою накладною ПП «Амеда плюс» за січень 2009 року, на суму 2500,00 грн. за податковою накладною ПП «Епріс» за січень 2008 року. На підставі бази даних – інформаційних ресурсів ДПА України (системи обробки податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів), встановлено, що до складу податкових зобов’язань ПП «Амеда плюс», ПП «Епріс» зазначені суми не включили, що призвело до порушення позивачем п.п.7.5.1 п. 7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
З копії договору № 825/2008 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 28.01.2008 року встановлено, що між Приватним підприємством «ЭПрИС», виконавцем, та ТОВ Агропромислова асоціація «Агросвіт», замовником, укладено відповідний договір, предметом якого є виконання інженерно-геологічних досліджень на місці зернозберігального комплексу у селищі Залізничне Чугуївського району Харківської області у відповідний строк.
З копії договорів оренди № 5/01о від 01.01.2008 року, № 8/01о від 01.01.2008 року, № 9/01о від 01.01.2008 року встановлено, що між ТОВ Агропромислова асоціація «Агросвіт», орендодавцем, та Приватним підприємством «АМЕДА-ПЛЮС», орендарем, укладено договори про передачу орендареві у користування на встановлений договором строк на платній основі без права викупу комплексу будівель та устаткування Вовчанського круп’яного заводу у м. Вовчанську Харківської області, комбікормового заводу в смт. Чкаловське Чугуївського району Харківської області та елеватору в сел. Орілька Лозівського району Харківської області, відповідно.
Згідно абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Судом встановлено, що позивачем ТОВ Агропромислова асоціація «Агросвіт» на підставі зазначеного договору № 825/2008 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 28.01.2008 року отримано послуги інженерно-геологічних досліджень на місці зернозберігального комплексу у селищі Залізничне Чугуївського району Харківської області, надані ПП «ЭПрИС», що підтверджується актом здачі-прийому виконаних робіт від 18.02.2008 року.
На підставі договорів № 5/01о від 01.01.2008 року, № 8/01о від 01.01.2008 року, № 9/01о від 01.01.2008 року ТОВ Агропромислова асоціація «Агросвіт» отримано послуги по ремонту обладнання ПП «АМЕДА-ПЛЮС», що підтверджується видатковими накладними № 01-01-09-5 від 01.01.2009 року, № 01-01-09-2 від 01.01.2009 року, № 01-01-09-3 від 01.01.2009 року.
ТОВ Агропромисловою асоціацією «Агросвіт» сума податку на додану вартість за отримані послуги включено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2009 року, згідно отриманої від ПП «ЭПрИС» податкової накладної від 28.01.2008 року № 414 на суму 15000 грн., з них ПДВ - 2500 грн.
Крім того, позивачем включено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2009 року сума податку на додану вартість – 3559,50 грн. за отримані послуги згідно отриманих від ПП «АМЕДА-ПЛЮС» податкових накладних: № 01-01-09-2 від 01.01.2009 року на суму 7481,26 грн. з них ПДВ – 1246,88 грн., № 01-01-09-4 від 01.01.2009 року на суму 6290,29 грн., з них ПДВ – 1048,38 грн., № 01-01-09-5 від 01.01.2009 року на суму 7585,49 грн., з них ПДВ – 1264,25 грн.
Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані ПП «ЭПрИС» та ПП «АМЕДА-ПЛЮС» відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.
Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Абзацами 1, 2 підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов’язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов’язаній з господарською діяльністю платника податку.
Судом встановлено, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують розмір податкового кредиту, відображений в декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року.
Невиконання контрагентами позивача своїх зобов’язань щодо визначення відповідних сум податкових зобов’язань та несплата таких зобов’язань до бюджету за наслідками здійснення господарських операцій не передбачені в Законі України “Про податок на додану вартість” як підстава для позбавлення платника податку на додану вартість – замовника послуг права на податковий кредит. Таке невиконання податкових зобов’язань контрагентами позивача може мати негативні наслідки тільки для таких контрагентів.
Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме – наявність у платника податку – покупця належно оформленої податкової накладної.
З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому ПП «ЭПрИС» та ПП «АМЕДА-ПЛЮС». Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої виконавцеві та продавцеві.
Посилання відповідача на те, що позивач відносив до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «ЭПрИС» та ПП «АМЕДА-ПЛЮС», у той час як ПП «ЭПрИС» та ПП «АМЕДА-ПЛЮС» подавали до ДПІ податкові декларації за січень 2008 року та січень 2009 року відповідно, без включення зазначених сум до складу податкових зобовязань, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.
Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у складі ціни товару.
Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України “Про податок на додану вартість”, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначена правова позиція висловлена в п. 1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008 –квітні 2009 року).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача, який міститься в акті перевірки, щодо заниження позивачем податкових зобов’язань та завищення податкового кредиту за червень 2009 року на суму 6059,50 грн.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 09.10.2009 року № 0004031502/01 прийнято відповідачем необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства.
Позивачем заявлено вимогу про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, проте суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення є актом індивідуальної дії. Як випливає з системного аналізу ст.ст. 105, 162, 171 КАС України, такий спосіб захисту прав як вимога про визнання акту нечинним, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів, оскільки різниця у незаконності (протиправності) нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії полягає , зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконними (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту прийняття, нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Таким чином, у випадках, коли предметом спору є акт індивідуальної дії, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), а лише в разі оскарження нормативно-правового акту – визнання його нечинним.
На підставі ч. 2 ст. 10 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача, враховуючи те, що відмова позивачеві у задоволенні позовних вимог через їх невірне формулювання, але при доведеності неправомірності рішень відповідача буде формальним вирішенням спору та порушенням таких принципів адміністративного судочинства як верховенство права та законність.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 09.10.2009 року № 0004031502/01, яким позивачу ТОВ Агропромислова асоціація «Агросвіт» визначено податкове зобов’язання з ПДВ з вироблених на Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 6362,47 грн., з яких за основним платежем – 6-59,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 302,97 грн., є недійсним.
В частині визнання податкового повідомлення-рішення нечинним позивачу належить відмовити.
Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, з наступними змінами та доповненнями, ст.ст. 2, 7, 17, 70, 71, 86, 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація «Агросвіт» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0004031502/1 від 09.10.2009 року – задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0004031502/1 від 09.10.2009 року.
У визнанні нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0004031502/1 від 09.10.2009 року –відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова у повному обсязі виготовлена 17 травня 2010 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.