КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-5844/09 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.
Суддя-доповідач: Попович О.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"13" травня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Попович О.В.,
суддів Мельничука В.П., Шведа Е.Ю.,
при секретарі Кравченко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігові, в якому просила суд зобов’язати відповідача здійснити нарахування на її користь недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2007 роки.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2009 року адміністративний позов ОСОБА_3 – задоволено частково. Зобов’язано відповідача провести позивачу перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 02.12.2007 року по 31.12.2007 року та забезпечити її виплату.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення та постановити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Чернігівським окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 щодо зобов’язання провести перерахунок та виплату допомоги як дитині війни за 2006 рік, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строку звернення до суду, встановлений ст. ст. 99, 100 КАС України.
З вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується, оскільки позивачем, при зверненні до суду не було зазначено поважних причин, що спричинили пропуск строку звернення до суду.
Щодо вимог позивача про зобов’язання провести перерахунок та виплату допомогу як дитині війни за 2007 рік, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має правовий статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, п. 12 ст. 71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Проте Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок позивачу підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які з 9 липня 2007 року втратили чинність.
Відтак, з урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, судова колегія погоджується з висновком суду про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни.
Однак, визначаючи період, за який вимоги позивача підлягають задоволенню, судом першої інстанції не враховано наступне.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строки, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Відповідач в своїх запереченнях на адміністративний позов наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду без поважних причин.
Із адміністративного позову ОСОБА_3 вбачається, що вона просить зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період 2006-2007 років. З даним позовом ОСОБА_3 звернулась в грудні 2008 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з відповідними вимогами про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період 2007 року, а тому в цій частині позов підлягає до задоволення.
Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни.
Однак, Закон України «Про державний бюджет» є також основним законом і повинен виконуватись, тому Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова здійснювало правомірно нарахування соціальної виплати відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Після прийняття Конституційним судом України рішення № 6-рп від 09 липня 2007 року, яким було визнано неконституційними п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» відповідач повинен був нараховувати позивачу щомісячну пенсії за віком, як дитині війни у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проте, відповідач не взяв до уваги вищезазначене Рішення Конституційного суду України.
Оскільки, Рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» постановлено 09 липня 2007 року, то і адміністративний позов підлягає задоволенню саме з цього часу.
Відповідно до ст. 201 КАС України, суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо визнає, що судом першої інстанції було правильно по суті вирішено справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального або процесуального права.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилками застосуванням норм матеріального права.
За таких підстав апеляційна скарга відповідача Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2009 року – не підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції – підлягає зміні.
У зв’язку з набранням чинності 10 березня 2010 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18.02.2010 року №1691-VI та відповідно до статей 323, 325, 327 ЦПК України, підпункту 9 пункту 3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України» перегляд даної справи у касаційному порядку здійснює судова палата у цивільних справах Верховного Суду України.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК України, судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2009 року – залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2009 року – змінити, виклавши другий абзац Постанови в наступній редакції:
«Зобов’язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 надбавки до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплаченої суми.»
В решті Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2009 року – залишити без змін
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя О.В. Попович
Судді В.П. Мельничук
Е.Ю. Швед
(Повний текст Постанови складено 18.05.2010 року).