КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-34/09 Головуючий у 1-й інстанції: Корзаченко В.М.
Суддя-доповідач: Попович О.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"13" травня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Попович О.В.,
суддів Мельничука В.П., Шведа Е.Ю.,
при секретарі Черненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області на Постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 04.03.2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернулась до Носівського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області, в якому просила суд визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправною та зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471,20 грн.
Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 04.03.2009 року адміністративний позов ОСОБА_3 – задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області, які виразилися у невірному нарахуванні та виплаті позивачу недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та зобов’язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, як дитині війни, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням на 30% від мінімальної пенсії за віком. В задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення та постановити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Носівським районним судом Чернігівської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. Апелянт просив суд розглядати справу за відсутності його представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має правовий статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Отже, з 22 травня 2008 року позивач як особа зі статусом дитини війни має право на підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Судом першої інстанцій вірно встановлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії.
За таких обставин є обґрунтованими та законними висновки суду про задоволення позову, зокрема зобов’язання відповідача зробити перерахунок позивачу як дитині війни розміру пенсії з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком.
Зі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене правильними є висновки суду попередньої інстанції щодо не взяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких підстав апеляційна скарга відповідача Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області на Постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 04.03.2009 року – не підлягає задоволенню.
Однак, при постановленні рішення по справі, суд першої інстанції не розглянув всі позовні вимоги, а саме: не розглянув питання щодо виплати позивачу відповідної надбавки.
Відповідно до ст. 201 КАС України, суд апеляційної інстанції може змінити постанову суду першої інстанції, якщо встановить, що судом першої інстанції вирішені не всі позовні вимоги або питання.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що Постанова Носівського районного суду Чернігівської області підлягає зміні в частині зобов’язання відповідача провести позивачу виплату соціальної допомоги як дитині війни.
У зв’язку з набранням чинності 10 березня 2010 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18.02.2010 року №1691-VI та відповідно до статей 323, 325, 327 ЦПК України, підпункту 9 пункту 3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України» перегляд даної справи у касаційному порядку здійснює судова палата у цивільних справах Верховного Суду України.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області на Постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 04.03.2009 року – залишити без задоволення.
Постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 04.03.2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни – змінити.
Викласти третій абзац Постанови Носівського районного суду Чернігівської області від 04.03.2009 року в наступній редакції:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 надбавки до пенсії, як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплаченої суми.»
В решті Постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 04.03.2009 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя О.В. Попович
Судді В.П. Мельничук
Е.Ю. Швед
(Повний текст Постанови складено 18.05.2010 року).