КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 753/550/19

провадження № 22-ц/824/3930/2021

14 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.

при секретарі Гайворонському В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люкс-Комфорт», Комунальне підприємство «Київтеплоенерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про встановлення порядку користування жилим приміщенням, поділ особових рахунків, за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Санченка Романа Григоровича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року в складі судді Колесника О. М.,

встановив:

22.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люкс-Комфорт», Комунальне підприємство «Київтеплоенерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про встановлення порядку користування жилим приміщенням, поділ особових рахунків.

В обґрунтування позову посилався на те, що він є власником 1/4 квартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками вказаної квартири є його бувша дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_3 , яким також належить по 1/4 частини вказаної квартири.

Згідно із технічним паспортом на квартиру від 28.07.2003, спірна квартира складається з трьох ізольованих кімнат жилою площею 51,5 кв.м., у тому числі: 1-а кімната - 14,3 кв.м., 2-а кімната - 15,0 кв.м., 3-я кімната - 22,2 кв.м., кухня - 13,5 кв.м., вбиральня (поєднана) - 4,3; 2,2 кв.м., коридор - 17,3 кв.м., веранда - 3,9 кв.м., лоджія - 3,1 кв.м., загальною площею 95,8 кв.м.

З весни 2015 року шлюбні відносини з ОСОБА_2 припинились, остання залишилась проживати в кімнаті площею 14,3 кв.м., він став проживати в кімнаті площею 15,0 кв.м. з лоджією площею 3,1 кв.м., син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_3 залишились проживати разом в кімнаті площею 22,2 кв.м. Такий порядок користування квартирою залишається по даний час.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідачі заперечують проти того, щоб він користувався кімнатою площею 15,0 кв.м. з лоджією площею 3,1 кв.м., відмовляються від участі в оплаті квартирної плати та комунальних послуг пропорційно своїй частці у власності на квартиру.

Оскільки між ними не досягнуто домовленості щодо користування спірною квартирою, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: у користуванні позивача ОСОБА_1 залишити житлову кімнату площею 15,0 кв.м. разом з лоджією 3,1 кв.м., вихід на яку здійснюється лише з цієї кімнати; у користуванні відповідачів залишити кімнати площею 14,3 кв.м. та 22,2 кв.м, інші приміщення квартири залишити в загальному користуванні сторін.

З огляду на те, що відповідачі по справі не здійснюють витрат на квартирну плату та комунальні послуги пропорційно своїх частин в спільному майні, між сторонами відсутня домовленість щодо оплати житлово-комунальних послуг, просив розподілити витрати на утримання квартири АДРЕСА_1 відповідно до встановленого порядку користування квартирою з урахуванням індивідуально займаною площею:

- позивач ОСОБА_1 сплачує за послуги з утримання будинків - 29,65% від нарахованих витрат згідно з індивідуально займаною загальною площею квартири; послуги з централізованого опалення - 27,39% від нарахованих витрат згідно індивідуально займаною опалювальною площею квартири; послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення; електропостачання -25% від нарахованих витрат відповідно до показників квартирних лічильників холодної води, гарячої води, електроенергії;

- відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 сплачують за послуги з утримання будинків -70,35% від нарахованих витрат згідно з індивідуально займаної загальної площі квартири; послуги з централізованого опалення - 72,61% від нарахованих витрат згідно індивідуально займаною опалювальною площею квартири; послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення; електропостачання -75% від нарахованих витрат відповідно до показників квартирних лічильників холодної води, гарячої води, електроенергії.

Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люкс-Комфорт», Комунальне підприємство «Київтеплоенерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» укласти договори та розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) наступним чином:

- позивач ОСОБА_1 сплачує за послуги з утримання будинків - 29,65% від нарахованих витрат згідно з індивідуально займаною загальною площею квартири; за послуги з централізованого опалення - 27,39% від нарахованих витрат згідно індивідуально займаною опалювальною площею квартири; за послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення; електропостачання -25% від нарахованих витрат відповідно до показників квартирних лічильників холодної води, гарячої води, електроенергії;

- відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 сплачують за послуги з утримання будинків -70,35% від нарахованих витрат згідно з індивідуально займаної загальної площі квартири; за послуги з централізованого опалення - 72,61% від нарахованих витрат згідно індивідуально займаною опалювальною площею квартири; за послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення; електропостачання -75% від нарахованих витрат відповідно до показників квартирних лічильників холодної води, гарячої води, електроенергії.

04.06.2020 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в якому просили суд визначити наступний порядок володіння та користування квартирою АДРЕСА_1 : виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у володіння та користування ізольовану кімнату площею 22,2 кв.м.; виділити ОСОБА_1 у володіння та користування веранду площею 3,9 кв.м., виділити ОСОБА_3 у володіння та користування ізольовану кімнату площею 14,3 кв.м., виділити ОСОБА_4 у володіння та користування ізольовану кімнату площею 15,0 кв.м., виділити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у володіння та користування лоджію площею 3,1 кв.м. Приміщення загального користування залишити в спільному користуванні сторін.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люкс-Комфорт», Комунальне підприємство «Київтеплоенерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про встановлення порядку користування жилим приміщенням, поділ особових рахунків відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування жилим приміщенням відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Санченко Р.Г. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове судове рішення, яким задовольнити позов (з урахуванням збільшення позовних вимог) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люкс-Комфорт», Комунальне підприємство «Київтеплоенерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про встановлення порядку користування жилим приміщенням, поділ особових рахунків по сплаті комунальних послуг в повному обсязі.

Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлене з неповним дослідженням матеріалів справи без належної оцінки доказів, останнє також не містить обґрунтувань відмови в позові. Висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на письмових доказах, які було здобуто у відповідний до закону спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що між співвласниками квартири не досягнуто згоди про встановлення порядку користування житловими приміщеннями, рідні діти позивача намагаються заподіяти позивачу тілесні ушкодження та створити несприятливі умови для спільного проживання в спірній квартирі.

Відповідно до наданих доказів вбачається, що позивач регулярно здійснює сплату за утримання квартири, в свою чергу відповідачі не виконують свій обов`язок щодо такої сплати. В результаті незаконних дій відповідачів утворився борг.

У разі, коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг, плата розподіляється відповідно до п. 10, 13 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. №572 ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. №45).

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу представник КП «Київтеплоенерго» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначив, що позивачем не надано доказів порушення його прав та інтересів КП «Київтеплоенерго», а особові рахунки може бути розділено у випадку встановлення рішенням суду площ, що закріплюються за кожним з співвласників та встановлення порядку участі вказаних осіб у витратах за опалення місць загального користування у квартирі, а також визначення кількості проживаючих, які будуть закріплені за кожним особовим рахунком.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу ТОВ "Київські енергетичні послуги" просить розглядати справи без участі свого представника. Вважає, що на даний час відсутні підстави для поділу особового рахунку. Крім цього, ТОВ "Київські енергетичні послуги " є третьою особою, тому будь-які позовні вимоги щодо зобов`язання укладення договорів та поділу особових рахунків є некоректними.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Санченко Р. Г. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками та мешканцями квартири АДРЕСА_1 та кожному з них належить по 1/4 частині у праві власності на цю квартиру, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 15 березня 2004 року.

З технічного паспорта на квартиру, який виготовлений 28 липня 2003 року вбачається, що вказана квартира складається з трьох ізольованих кімнат жилою площею 51,5 кв.м., у тому числі: 1-а кімната -14,3 кв.м., 2-а кімната - 15,0 кв.м., 3-я кімната - 22,2 кв.м., кухня - 13,5 кв.м., вбиральня (поєднана) - 4,3; 2,2 кв.м., коридор - 17,3 кв.м., веранда - 3,9 кв.м., лоджія - 3,1 кв.м., загальною площею 95,8 кв.м.

Належна кожному із співвласників квартири частка складає по 12,875 кв.м. житлової площі.

Звертаючись до суду, позивач просив встановити порядок користування указаною квартирою, виділивши в його користування житлову кімнату площею 15,0 кв.м. разом з лоджією 3,1 кв.м.; у користування відповідачів залишити житлові кімнати площею 14,3 кв.м. та 22,2 кв.м; в загальному користуванні сторін залишити кухню, вбиральню, коридор, веранду.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку із неможливістю встановити порядок користування квартирою із збереженням рівних прав співвласників.

Такий висновок суду першої інстанції є правильними, відповідає обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

З огляду на розмір належної кожному із співвласників частки у житловій площі квартири, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначення такого порядку користування спільною квартирою, при якому позивачу було б виділено кімнату площею 15,0 кв.м. (що перевищує точний розділ його ідеальної частки на 2,125 кв.м.) з лоджією площею 3,1 кв.м., а відповідачам двох кімнат житловою площею 14,3 кв.м. та 22,2 кв.м., всього 36,5 кв.м. (відповідно до точного розміру своїх ідеальних часток їм належить 38,625 кв.м.), призведе до порушення прав відповідачів, як співвласників вказаної квартири.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції також правильно врахував ту обставину, що виділення в користування позивачу лоджії площею 3,1 кв.м., яка примикає до приміщення кімнати площею 15,0 кв.м., позбавить відповідачів права на користування таким приміщенням.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про розподіл особових рахунків та витрат на утримання квартири АДРЕСА_1 є похідною вимогою від встановлення порядку користування квартирою, у задоволенні якої позивачу було відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Порядок укладення, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг врегульовано ст. 13 цього Закону, яка передбачає, що відносини між споживачами та виконавцями у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Розподіл особового рахунку можливий лише за умови укладення з кожним із споживачів окремих договорів про надання послуг.

При цьому позивач не позбавлений можливості звернутися до підприємств, які надають комунальні послуги, для укладення відповідних договорів на погоджених сторонами умовах і тільки в разі виникнення спору може звернутися до суду з позовом до відповідачів, які надають такі послуги, та лише у разі їх відмови, звернутися з відповідним позовом про вирішення спору та про захист порушених прав.

При цьомузвертаючись до суду з вимогою про зобов`язання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люкс-Комфорт», Комунального підприємства «Київтеплоенерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» укласти договори та розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) позивач не залучив вказаних осіб до участі у справі співвідповідачами.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люкс-Комфорт», Комунальне підприємство «Київтеплоенерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» залучені до участі у цій справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Позивач вимог до вказаних осіб не пред`являв, клопотання про їх залучення до участі у справі як співвідповідачів не заявляв.

Зазначене також є підставою для відмови в задоволенні позову у відповідній частині.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Санченка Романа Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2021 року.

Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. А. Семенюк