Категорія №6.13
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 квітня 2010 року Справа № 2а-28925/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Глазунової О.О.
та
представників сторін:
від позивача – головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу
Трофімова Г.О. (довіреність від 04.01.2010 № 16/09-13)
від І відповідача - провідний юрисконсульт
Савін С.М. (довіреність від 04.01.2010 № 1-1/76)
від ІІ відповідача - Жуков П.М. (довіреність від 30.03.2010 № 2)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області
до
І відповідача: державного підприємства «Донбасантрацит»
ІІ відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНУГОЛЬ-АЛЬЯНС»
про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 926189,69 грн.,
ВСТАНОВИВ:
23 грудня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області до державного підприємства «Донбасантрацит» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.01.2000 по 31.12.2008 у розмірі 926189,69 грн.
Ухвалою суду від 09 березня 2010 року до участі у справі № 2а-28925/09/1270 другим відповідачем залучено товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНУГОЛЬ-АЛЬЯНС» (арк. справи 79).
У судових засіданнях представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Клопотанням від 20 квітня 2010 року б/н представник державного підприємства «Донбасантрацит» позовні вимоги визнає частково за грудень 2008 року в сумі 23977,43 грн. В своєму клопотанні І-й відповідач просить застосувати наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка виникла до 01 грудня 2008 року, у зв’язку із пропуском річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (арк. справи 90).
У судовому засіданні представник ІІ-го відповідача відзивом від 20 квітня 2010 року проти позову заперечує та просить відмовити у задоволені позову до товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНУГОЛЬ-АЛЬЯНС» (арк. справи 92).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНУГОЛЬ-АЛЬЯНС» слід відмовити повністю, а позовні вимоги до державного підприємства «Донбасантрацит» слід задовольнити частково з таких підстав.
При вирішенні питання щодо належного відповідача за позовними вимогами про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 926189,69 грн. судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНУГОЛЬ-АЛЬЯНС» є правонаступником прав та обов’язків відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Міусинська» державного підприємства «Донбасантрацит» у частині активів та пасивів останнього, переданих відповідно до розподільчого балансу, складеного та підписаного посадовими особами державного підприємства «Донбасантрацит» та затвердженого Міністерством вугільної промисловості України. Кредиторська заборгованість відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Міусинська» державного підприємства «Донбасантрацит», яка увійшла до розподільчого балансу, складає 2029 тис. грн. Кредиторська заборгованість відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Міусинська» державного підприємства «Донбасантрацит» перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2008 року на суму 926189,69 грн. до розподільчого балансу не увійшла.
Спір щодо правонаступництва товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНУГОЛЬ-АЛЬЯНС» по заборгованості відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Міусинська» державного підприємства «Донбасантрацит» у повному обсязі, у тому числі і по заборгованості перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2008 року на суму 926189,69 грн., був предметом розгляду у господарському суді Луганської області по справі № 11/81пн. Рішенням господарського суду Луганської області від 02 квітня 2010 року по справі № 11/81пн у задоволенні позовних вимог державному підприємству «Донбасантрацит» до товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНУГОЛЬ-АЛЬЯНС» про визнання дій відповідача щодо відмови в прийнятті заборгованості відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Міусинська» державного підприємства «Донбасантрацит» в повному обсязі в сумі 14116 тис. грн., зобов’язання відповідача прийняти заборгованість відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Міусинська» державного підприємства «Донбасантрацит» в повному обсязі в сумі 14116 тис. грн. (у тому числі заборгованість по податках та зборах у розмірі 7900 тис. грн. та кредиторську заборгованість на суму 6216 тис. грн.), про що підписати відповідні документи, та про визнання відповідача правонаступником усіх обов’язків відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Міусинська» державного підприємства «Донбасантрацит» в повному обсязі на суму 14116 тис. грн., відмовлено повністю. Судом встановлена відсутність підстав для передачі товариству з обмеженою відповідальністю «ДОНУГОЛЬ-АЛЬЯНС» обов’язків відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Міусинська» державного підприємства «Донбасантрацит» в обсягах, що не відповідають розподільчому балансу, умовам конкурсу та договору оренди державного майна.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на викладене, товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНУГОЛЬ-АЛЬЯНС» є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2008 року на суму 926189,69 грн., не увійшла до розподільчого балансу, а тому у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНУГОЛЬ-АЛЬЯНС» слід відмовити повністю через безпідставність та необґрунтованість.
Належним відповідачем у даній справі є державне підприємство «Донбасантрацит».
Відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика «Міусинська» державного підприємства «Донбасантрацит» зареєстрований платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області.
На підприємстві І-го відповідача працювали та працюють громадяни, які були зайняті на роботах, що дають їм право на призначення пенсій на пільгових умовах, відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Позивачем їм відповідно до вказаного Закону було призначено та виплачено пенсію.
Відповідно до частини 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, необхідність відшкодування позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, передбачена діючим законодавством.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Згідно із пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах:
- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (п. 6.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Таким чином, платіж підприємства за виплачену та доставлену пенсію є помісячним платежем.
Вирішуючи питання про застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, суд прийшов до висновку, що позивачем за частиною заявлених позовних вимог пропущений річний строк звернення до адміністративного суду і в частині позовних вимог слід відмовити з цих підстав з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Цей строк поширюється також на звернення до адміністративного суду з позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, передбачених законом, оскільки інше суперечило б такому принципу адміністративного судочинства як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, що знайшов закріплення в пункті 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
На правовідносини зі стягнення у судовому порядку заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», положення частини 15 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» про незастосування строку давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не розповсюджуються, оскільки згідно із частиною 2 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» недоїмкою (простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків) вважаються суми страхових внесків, які відповідно до частини 3 статті 18 зазначеного Закону є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону.
Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» спеціальний строк звернення органів Пенсійного фонду до адміністративного суду з позовом про стягнення витрат на виплату та доставку призначених на пільгових умовах пенсій не визначений, тому у даних правовідносинах застосовуються норми частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме річний строк для звернення до адміністративного суду.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (частина 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» за правилами частини третьої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2008 року виникло у позивача з 25-го числа кожного місяця, за який позивач просить стягнути заборгованість.
Як вбачається з матеріалів справи, з позовом до суду позивач звернувся 21 грудня 2009 року, про що свідчить відбиток поштового штемпелю на поштовому конверті, в якому до суду надійшла позовна заява, тобто з пропуском річного строку, встановленого для даних правовідносин частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки при судовому розгляді зазначеної адміністративної справи І-й відповідач наполягав на пропущенні строків звернення до суду з адміністративним позовом, а позивач не навів жодних поважних причин пропущення строку звернення до суду щодо позовних вимог про стягнення заборгованості, яка виникла за період з 01 січня 2000 року по 30 листопада 2008 року, суд відповідно до вимог частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України відмовляє управлінню Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області у задоволенні адміністративного позову про стягнення з державного підприємства «Донбасантрацит» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01 січня 2000 року по 30 листопада 2008 року у розмірі 902212,26 грн.
З урахуванням вимог частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України задоволенню підлягають заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за грудень 2008 року.
Згідно картки особового рахунку за відокремленим підрозділом «Групова збагачувальна фабрика «Міусинська» державного підприємства «Донбасантрацит» за грудень 2008 року рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розмірі 23977,43 грн. (арк. справи 5-8).
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 20 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову до товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНУГОЛЬ-АЛЬЯНС» відмовити повністю.
Адміністративний позов до державного підприємства «Донбасантрацит» задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Донбасантрацит» (ідентифікаційний код 32446546, місцезнаходження: 94500, Луганська область, м. Красний Луч, вул. Косіора, буд. 10) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області (ідентифікаційний код 21792399, місцезнаходження: 94513, Луганська область, м. Красний Луч, вул. Гірна, буд. 2) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за грудень 2008 року в сумі 23977,43 грн. (двадцять три тисячі дев’ятсот сімдесят сім гривень сорок три копійки).
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 26 квітня 2010 року.
Суддя Чернявська Т.І.