ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Львів
17.05.2010 р. № 2а-1788/10/1370
15 год. 55 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого –судді Коморного О.І.,
при секретарі - Романчук Л.В.,
від
позивача Добушовський О.В.
відповідача не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області
до ОСОБА_2
про про демонтаж ,
в с т а н о в и в:
Позивач, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, звернувся до суду з позовом про демонтаж самовільно збудованої добудови до квартири №32 на вул. Галицькій 11а, в м. Стрию, здійсненої відповідачем, ОСОБА_2.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем у результаті проведеної перевірки законності будівництва добудови до квартири №32 на вул. Галицька 11а в м. Стрию встановлено самовільне будівництво вищевказаної добудови без дозволу позивача, що є порушенням ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій».
У результаті виявленого порушення, відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності, крім того, позивачем винесено припис №7/17 від 09.06.2009 року, який відповідачем не виконано, відтак позивач звернувся до суду із позовною вимогою зобов’язати відповідача демонтувати самовільно збудовану добудову.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, подав додаткові докази, просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не прибув, представника не направив, заперечень не подав, заяви про розгляд справи без його участі не надходило, клопотань про відкладення судового засідання у матеріалах справи немає, відповідач тричі повідомлений належним чином, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення. Суд вважає достатніми здійснені дії по забезпеченню права відповідача на участь у розгляді справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, справа вирішується на основі наявних доказів.
Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно та об’єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та встановив наступне.
Позивачем на звернення прокуратури м. Стрия від 03.03.2009р., №08/701 з приводу проведення самовільних добудов до житлових будинків мешканцями Стрия проведено перевірку законності добудови до балкону квартири №32 на вул.. Галицька 11а в м. Стрию.
За результатами перевірки 09.06.2009 року позивачем складено акт проведення перевірки б/н, яким зафіксовано відсутність у відповідача дозволу на виконання будівельних робіт та проектної документації, що є порушенням ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій». Зазначена добудова унеможливлює обстеження та обслуговування надземного газопроводу працівниками Стрийського УЕГГ.
На підставі вищезазначеного акту перевірки, позивачем 09.06.2009р. складено протокол №7/19 про вчинене відповідачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.96 Кодексу України про адміністративні правопорушення і притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності у вигляду штрафу в розмірі 170 грн.
На усунення виявленого порушення позивачем 09.06.2009р. винесено припис №7/17, відповідно до якого відповідачу запропоновано добровільно у двомісячний термін за власні кошти демонтувати добудову до балкону квартири, а фасад і прибудинкову територію привести до попереднього стану; про виконання умов припису письмово повідомити позивача.
Як вбачається з копії квитанції долученої позивачем до матеріалів справи, відповідачем 24.06.2009р. добровільно сплачений адміністративний штраф в розмірі 170 грн., що у свою чергу підтверджує визнання вини відповідачем у здійсненні самовільного будівництва.
Проте, як вбачається з акту проведення перевірки №7/35, складеного позивачем 07.12.2009р, вимоги припису №7/17 від 09.06.2009р відповідачем не виконані, дозвіл на виконання будівельних робіт у відповідача відсутній, добудова не демонтована, однак частина надземного газопроводу, яка знаходилася всередині добудованого приміщення перекладена назовні на фасад будинку, у зв’язку з чим доступ до газопроводу для його обстеження відновлений.
Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України, справу адміністративної юрисдикції визначено, як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).
Компетенція адміністративних судів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках встановлених законом.
Частиною 2 статті 50 КАС України встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (далі ЦК України) у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій відповідно до ст. 31 Закону України «Про планування і забудову територій»здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури - Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.
Відповідно до Положення «Про інспекцію архітектурно-будівельного контролю у Львівській області»інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області є територіальним органом Державної архітектурно - будівельної інспекції, утворена відповідно до наказу Держархбудінспекції від 26.10.2007 р. №69, входить до сфери її управління, підзвітна і підконтрольна їй.
Згідно з абз.2 п.п.13 п.5 Положення «Про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області», ст. 244-6, 254, п. 32, ч. 1, ст. 255, 256, 276-279 Кодексу України про адміністративні правопорушення, начальник інспекції та його заступники мають право розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення від імені інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до п.8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень вимог законодавства, а позивач вправі видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення фактів порушень вимог законодавства (п.п.5 п.5 Положення «Про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області»).
Згідно ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій»здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Стаття 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»вказує, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку визначеному ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій».
Відповідно до п.1.1 Положення «Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт»дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення (далі - роботи з будівництва) є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на основі поданих замовником документів, передбачених ст. 29 Закону України «Про планування і забудову території».
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, згідно з ч.2 ст.376 ЦК України не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, у відповідності з ч.3 ст.376 ЦК України може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
При цьому, відповідно до ч. 7 ст.376 ЦК України, разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суть позову визначається з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової сторін. Це свідчить про те, що позов виступає процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави в особі компетентного органу –суду. Елементи позову є: 1) предмет; 2) підстава; 3) зміст. Предметом є та частина, яка характеризує матеріально-процесуальну вимогу позивача до відповідача стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Підстави позову складають підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази. Підставами позову є: 1) юридичні факти, що визначаються нормами матеріального права; 2) доказові факти, тобто ті, що тісно пов‘язані з фактами матеріально-процесуального характеру і на підставі яких можливо зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Підстави поділяються на: 1) активні; 2) пасивні. Активні –які підтверджують, що право належить позивачу, а виконання певних обов‘язків –відповідачу. Пасивні –факти, з яких видно, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення права позивача. Змістом позову є звернена до суду вимога позивача про здійснення певних дій з зазначенням способу судового захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач є суб’єктом владних повноважень, який вправі звертатися до суду із заявленими вимогами, відповідачем допущено порушень вимог чинного законодавства при здійсненні будівництва, не оскаржено припис у встановленому законом порядку, відповідачу у встановленому законом порядку не відведено земельну ділянку для потреб будівництва, проектна документація відповідачем не розроблялася, дозвіл на виконання будівельних робіт не отримано, від виконання вимог припису позивача відповідач ухиляється, доказів протилежного суду не надано, відтак позовні вимоги є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Зобов’язати ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) демонтувати самовільно збудовану добудову до АДРЕСА_1.
3. Щодо судових витрат, то такі з сторін не стягуються.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 21.05.2010 р. о 16:30 год.
Суддя Коморний О.І.