ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/20057/20Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І.

Провадження № 11-кп/817/163/21 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ухвала суду 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Вавріва І.З.

Суддів -  Коструба Г. І., Лекан І. Є.,

з участю - секретаря – Стецюк М.А.

прокурора – Чудопалової М.Ю.

обвинуваченої — ОСОБА_1

захисників — Поморянського В.С., Бойка В.Р.

законного представника — ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченої ОСОБА_1 адвоката Поморянського В.С., захисника обвинуваченої ОСОБА_1 адвоката Бойка В.Р., законного представника неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського місьрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2021 року про продовження строку тримання під вартою,

в с т а н о в и л а:

       Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області розглядається кримінальне провадження №120020210000000210 від 09 травня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено раніше обраний під час досудового розслідування обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 00 год 00 хв 27 травня 2021 року.

       Продовжуючи строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд мотивував своє рішення тим, що на даний час жоден інший із запобіжних заходів не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_1 адвокат Поморянський В.С. просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2021 року та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

На думку апелянта суд не врахував факт відсутності обґрунтованої підозри, не дав належної оцінки ризикам, а тому допустив порушення матеріального та процесуального права.

Вказує, що судове рішення було ухвалено незаконним та неуповноваженим складом суду, оскільки розглядати провадження щодо неповнолітніх згідно витягу з протоколу № 15 від 04 грудня 2018 року зборами суддів обрано суддю Ломакіна В.Є., а згідно витягу з протоколу № 10 від 26 червня 2021 року до числа уповноважених здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх включено ще суддю Дзюбановського Ю.І.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_1 адвокат Бойко В.Р. вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є занадто суворий. Оскільки наявні дані у кримінальному провадженні свідчать, що інший, більш м`який запобіжний захід може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Вказує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою винесене без врахування усіх об`єктивних обставин справи, а докази базуються тільки на доводах сторони обвинувачення і припущеннях.

В обґрунтування своїх доводів стверджує про психологічний, моральний та фізичний тиск на обвинувачену ОСОБА_1 з метою схилити її зізнатися у вчиненні злочину.

Зазначає, що зібрані стороною обвинувачення докази не підтверджують причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину.

Вважає, що цілодобовий домашній арешт (із застосуванням електронного браслета) цілком може забезпечити виконання неповнолітньою ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків.

Просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2021 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою і застосувати до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, із застосуванням електронного засобу контролю.

В апеляційній скарзі законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить врахувати, що тяжкість підозри у обвинуваченні не може служити єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою.

Посилаючись на важке матеріальну становище, ставить питання про зменшення розміру застави, визначеної слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Просить змінити ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2021 року, зменшивши визначений розмір застави до 169 400 грн.

Заслухавши суддю-доповідача; захисників Поморянського В.С. і Бойка В.Р., які підтримали подані ними апеляційні скарги і просять скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 29 березня 2021 року та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та обрати обвинуваченій запобіжний захід у виді домашнього арешту; законного представника ОСОБА_2 , яка просить зменшити розмір застави, визначений при обранні запобіжного заходу; обвинувачену ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційні скарги, подані в її інтересах; міркування прокурора, який рішення місцевого суду вважає законним та обґрунтованим і тому просить залишити його без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав для задоволення апеляційних скарг не вбачає, виходячи з наступного.

Висновок, викладений в ухвалі Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2021 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону, а при розгляді питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд не допустив таких порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для його скасування.

       Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

       Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

       Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Суд першої інстанції правильно встановив, що обставини, зазначені при обранні та, відповідно, продовжені запобіжного заходу ОСОБА_1 існують і по даний час.

Також місцевий суд дійшов правильного висновку, що продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, а завершити розгляд кримінального провадження до закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого не є можливим.

       На думку колегії суддів, судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону, повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу з зазначенням в ухвалі відповідних мотивів.

Також місцевий суд дійшов правильного висновку, що застосування на даній стадії менш суворого запобіжного заходу не є можливим, так як він не зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України.

       За таких обставин, доводи апелянта про відсутність підстав для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Оскільки завершити розгляд кримінального провадження до закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого не є можливим, з метою уникнення обвинуваченим суду та, враховуючи відсутність обставин, які б вказували на можливість скасування запобіжного заходу обвинуваченій або його заміни на більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 до 27 травня 2021 року.

       На думку колегії суддів, продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції у повній мірі та у визначеному законом порядку враховано особу обвинуваченої, тяжкість інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також всі обставини справи, з якими закон пов`язує вирішення такого питання.

       Доводи сторони захисту про неправильно вручену підозру обвинуваченій ОСОБА_1 та невідповідність обвинувального акта вимогам ст.291 КПК України, про що захисник Поморянський В.С. зазначає в апеляційній скарзі, колегія судді вважає необґрунтованими, оскільки вони є предметом розгляду кримінального провадження по суті судом першої інстанції і не можуть бути підставою скасування рішення про продовження строку тримання під вартою.

       Безпідставними є доводи захисника Поморянського В.С. щодо незаконності ухвали про продовження строку утримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 , яка є неповнолітньою, з мотивів ухвалення даного судового рішення суддею, який не уповноважений розглядати справи щодо неповнолітніх.

       Як вбачається з протоколу автоматизованого розподілу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 грудня 2020 року для розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_3 визначено колегію суддів у складі: головуючого суддя — ОСОБА_4 , суддів — Базана Л.Т., Холяви І.О.

       Відповідно до протоколу загальних зборів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2018 року, відповідно до ст.18 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” визначено суддю Дзюбановського Ю.І. уповноваженим здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх.

       Відповідно до Закону України від 13 квітня 2020 року № 558-IX “Про внесення змін до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів.

       За таких обставин, підстав для висновку про порушення прав неповнолітньої обвинуваченої та порушення процедури розгляду питання про продовження строку тримання під вартою щодо неповнолітньої особи, як про це зазначає захисник Поморянський В.С. в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає.

       Доводи сторони захисту про застосування до обвинуваченої фізичного, морального та психологічного примусу, про що адвокат Бойко В.Р. вказує в апеляційній скарзі, на переконання колегії суддів, носять надуманий характер, оскільки жодних доказів з цього приводу апелянтом не наведено.

       Що стосується твердження сторони захисту про необґрунтованість підозри, а також відсутності доказів вини обвинуваченої у вчиненні злочину, як підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, то колегія суддів звертає увагу, що суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати при розгляді кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою.

       Стосовно доводів законного представника ОСОБА_2 , що сама по собі тяжкість злочину не може бути безумовною підставою для продовження запобіжного заходу обвинуваченій, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі “Летельє проти Франції”).

       У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Також колегія суддів приймає до уваги, що згідно практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

       На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 повністю узгоджується з вимогами ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

       Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у повній мірі та у визначеному законом порядку враховано особу обвинуваченої, її соціальні зв`язки та всі інші обставини, з якими закон пов`язує вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під варту.

       Підстав для зменшення розміру застави, про що законний представник ОСОБА_2 ставить питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

       За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 .

       Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали суду, по справі не встановлено.

       З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав до її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачає.

       На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, —

       у х в а л и л а:

       Апеляційні скарги захисників обвинуваченої ОСОБА_1 адвокатів Поморянського В.С. і Бойка В.Р. та законного представника обвинуваченої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського місьрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 — без змін.

       Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.