ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
07 травня 2010 року 10:13 № 2а-5497/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А., при секретарі судового засідання Білову М.В.,
за участю: позивача – ОСОБА_1,
представника позивача за усною заявою довірителя – ОСОБА_2,
представника третьої особи за довіреністю – Ткаченко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (далі – ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", про скасування постанови від 11 березня 2010 року ВП № 17925116 про відкриття виконавчого провадження,
в с т а н о в и в:
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, у якому просить скасувати постанову ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва від 11 березня 2010 року ВП № 17925116 про відкриття провадження у справі, мотивуючи тим, що державний виконавець не мав підстав для відкриття виконавчого провадження згідно ст. 18 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі – Закон № 606-XIV), посилаючись на наступне:
- у постанові не зазначено, яким саме приватним нотаріусом виданий виконавчий документ, що, на думку позивача, позбавляє його можливості оцінити правомірність видачі цього документа;
- майно, на яке запропоновано звернути стягнення, належить на праві власності не лише позивачу, а й іншим особам, яких безпідставно не було залучено до участі у виконавчому провадженні та протиправно позбавлено можливості оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження, а також реалізувати інші права, передбачені Законом № 606-XIV;
- особа, яка підписала заяву про відкриття виконавчого провадження не мала достатніх повноважень на вчинення таких дій, оскільки: а) із доданого до заяви про відкриття виконавчого провадження витягу із статуту ПАТ "ОТП Банк" не вбачається, що саме Голова правління та один із членів Правління (а саме – Кузьмін М.В.) уповноважені на видачу довіреностей від імені ПАТ "ОТП Банк"; б) з тексту довіреності, яка додана до заяви, ОСОБА_5 уповноважений бути представником та вчиняти дії від імені АТ "ОТП Банк", а не ПАТ "ОТП Банк".
З ініціативи суду до участі у справі залучено Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки рішення у справі може вплинути на його права, свободи, інтереси або обов’язки.
До судового засідання 12 квітня 2010 року прибув представник відповідача, який усно заперечив проти задоволення позовних вимог, надав суду для огляду матеріали виконавчого провадження. У зв’язку із неприбуттям до цього судового засідання позивача і представника третьої особи, про яких не було відомостей, що їм вручені повістки, суд відклав розгляд справи. Під час розгляду справи оголошувалися перерви у зв’язку з необхідністю одержання нових доказів.
У ході розгляду справи позивач і його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Пояснили, що прізвище та ініціали "ОСОБА_5." помилково зазначені у позовній заяві і слід розуміти, що це ОСОБА_6
Відповідач явку представника до суду не забезпечив, про дату, час і місце повідомлявся належним чином. До суду надійшли письмові заперечення проти позову, у яких відповідач, посилаючись на ст.ст. 2, 4, 5 18, 24, 26 Закону № 606-XIV, просить визнати адміністративний позов необґрунтованим та відмовити у його задоволенні. Заперечення ґрунтуються на тому, що державний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження, оскільки строк пред’явлення виконавчого документа до виконання не закінчився і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом № 606-XIV, та пред’явлений до виконання органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Третя особа подала до суду письмові заперечення проти позову, зі змісту яких слідує, що підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження у державного виконавця не було, а відповідно до норм Цивільного кодексу України (далі – ЦК) довіреність від імені юридичної особи підписується особою, уповноваженою на це її установчими документами, і скріплюється печаткою юридичної особи.
Під час розгляду справи, представники третьої особи просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши позивача, представників осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд уважає позовні вимоги необґрунтованими, виходячи із такого.
Судом встановлено, що 14 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 12101, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно – квартиру № 20 в будинку № 8 "б" по вулиці Цвєтаєвої Марини в місті Києві, що належить на праві власності: ОСОБА_1, який і є боржником за кредитними зобов’язаннями перед Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", згідно кредитного договору №/046/2007 від 27 березня 2007 року; ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які є майновими поручителями ОСОБА_1 за його кредитними зобов’язаннями. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 27 березня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., за реєстровим № 1094, передано в іпотеку Публічному акціонерному товариству "ОТП Банк", яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк", строк платежу за яким настав 6 грудня 2009 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" у розмірі (всього у гривневому еквіваленті) 1050762,13 грн. (один мільйон п’ятдесят тисяч сімсот шістдесят дві гривні 13 коп.).
5 березня 2010 року до ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва надійшла письмова заява від 26 лютого 2010 року вих. № 22-5/2069 про відкриття виконавчого провадження, підписана представником Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" за довіреністю ОСОБА_6, до якої були додані оригінали виконавчого напису нотаріуса, Договору іпотеки від 27 березня 2007 року №/046/2007, завірені копії витягу із Статуту АТ "ОТП Банк" від 30 червня 2009 року та довіреності представника.
Постановою державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва від 11 березня 2010 року ВП № 17925116 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 12101, виданого приватним нотаріусом ДМНО 14 грудня 2009 року, про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру, що розташована за адресою: м. Київ, вул. М.Цвєтаєвої, 8 "б", квартира 20, що на праві власності належить ОСОБА_1. За рахунок коштів отриманих від реалізації квартири задовольнити вимоги ПАТ "ОТП Банк" у розмірі 1050762,13 грн.
Аналізуючи встановлені факти, суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем склалися з приводу правомірності відкриття державним виконавцем виконавчого прова-дження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.
Згідно ст. 90 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом № 606-XIV.
Законом № 606-XIV визначаються умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Пунктом 1 ст. 18 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного у в ст. 3 цього Закону.
Відповідно до п. 7 ст. 3 та п. 5 ст. 181 Закону № 606-XIV виконавчі написи нотаріусів є виконавчими документами і підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Згідно із положеннями ст. 11 вказаного Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник (ч. 1). Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може бути фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення (ч. 2).
Відповідно до ст. 12 Закону № 606-XIV сторони можуть реалізовувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють в межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи. Повноваження пред-ставника мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.
Зі змісту виконавчого напису нотаріуса № 12101, виданого 14 грудня 2009 року, убачається, що виконавчий документ видано на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" – стягувач, а боржником вказано ОСОБА_1.
Як убачається, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" реалізувало своє право на подання заяви про відкриття виконавчого провадження через представника, який додав до заяви довіреність.
За змістом довіреності від 15 грудня 2009 року, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" м. Київ, (Ідентифікаційний код 21685166), в особі Голови Правління Зінькова Д.В. та Члена Правління Кузьміна М.В., які діють спільно на підставі Статуту, зареєстрованого Національним Банком України 23 квітня 2009 року та Рішення Спостережної Ради від 18 червня 2009 року, уповноважує ОСОБА_6 бути представником АТ "ОТП Банк" в усіх державних органах, у тому числі органах, що здійснюють виконання судових рішень (виконавче провадження), для цього вона уповноважена вчиняти будь-які дії та користуватися правами наданими законодавством стороні, третій особі, а також іншому учаснику відносин, в яких буде здійснюватися представництво, в тому числі, але не виключно подавати виконавчі документи до виконання. Довіреність підписана зазначеними вище особами та скріплена печаткою Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк".
Позивач уважає, що особа, яка підписала заяву про відкриття виконавчого провадження не мала достатніх повноважень на вчинення таких дій, оскільки: а) із доданого до заяви про відкриття виконавчого провадження витягу із статуту ПАТ "ОТП Банк" не вбачається, що саме Голова правління та один із членів Правління (а саме – Кузьмін М.В.) уповноважені на видачу довіреностей від імені ПАТ "ОТП Банк"; б) з тексту довіреності, яка додана до заяви, особа, яка її підписала, уповноважена бути представником та вчиняти дії від імені АТ "ОТП Банк", а не ПАТ "ОТП Банк".
З цього приводу суд зазначає:
а) витяг із Статуту був доданий до заяви про відкриття виконавчого провадження для підтвердження факту правонаступництва Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк", усіх прав та обов’язків Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк", який був стороною Кредитного договору від 27 березня 2007 року №/046/2007 та Договору іпотеки від 27 березня 2007 року №/046/2007;
б) з матеріалів справи убачається, що АТ "ОТП Банк" і ПАТ "ОТП Банк" є однією й тією самою юридичною особою – стягувачем – Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк". Водночас АТ "ОТП Банк" – скорочена офіційна назва згідно із п. 3.1. та п. 3.2. ст. 3 Статуту Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" від 30 червня 2009 року, яку застосовано у тексті довіреності та заяві, а ПАТ "ОТП Банк" – скорочена неофіційна назва стягувача, яку застосовано державним виконавцем у оскаржуваній постанові.
Оскільки ні Закон № 606-XIV, ні Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі – Інструкція № 74/5) не встановлюють застережень чи обмежень у використанні державним виконавцем повних чи скорочених найменувань сторін у виконавчому провадженні, та з огляду на ознайомлення позивача із матеріалами виконавчого провадження, суд уважає ці доводи позивача необґрунтованими.
Загальні положення про представництво юридичної особи за довіреністю і довіреність юридичної особи встановлені ЦК.
Довіреністю, згідно із ч. 3 ст. 244 ЦК, є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваже-ною на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (ст. 246 ЦК).
Відповідно до положень п. 15.1. ст. 15 Статуту Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" від 30 червня 2009 року, який підписаний Головою Правління Зіньковим Д.В., в своїх відносинах з третіми особами Банк повинен бути офіційно представлений двома членами Правління (включаючи Голову Правління) або Головою Правління, який діє спільно з посадовою особою, упов-новаженою Правлінням ставити підпис від імені Банку. Якщо це не забороняється законодавством, Банк також може бути представленим двома службовцями, які мають спільне повноваження щодо підпису документів Банку, надані Правлінням. Банк також може бути представлений особою (юриди-чною або фізичною) на підставі відповідної довіреності, виданої згідно окремого рішення Правління.
Відповідно до Рішення Спостережної ради Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" від 18 червня 2009 року № 9/3/2009 Кузьміна М.В. призначено Членом Правління.
Згідно із ст. 1 Статуту Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" від 30 червня 2009 року останній є правонаступником усіх прав та обов’язків Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк". З метою приведення Статуту у відповідність до вимог Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VІ "Про акціонерні товариства" та згідно з рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 23 квітня 2009 року Банк змінив свої назву з Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" на Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк".
Частиною 1 ст. 24 Закону № 606-XIV встановлено обов’язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Суд зауважує, що виконавчий напис нотаріуса № 12101 від 14 грудня 2009 року є виконавчим документом; строк його пред’явлення до виконання не закінчився; виконавчий документ пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання; невідповідностей його вимогам Закону № 606-XIV державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва не виявлено, а позивачем (боржником) зауваження чи заперечення не висловлювалися. До заяви додані необхідні документи, у тому числі довіреність, яка підтверджує повноваження представника. Підстав передбачених у ст. 13 Закону № 606-XIV, які б унеможливлювали участь ОСОБА_6 у виконавчому проваджені, не встановлено. Інших передбачених законом обставин, які виключали б здійснення виконавчого провадження державним виконавцем не встановлено.
З приводу доводів позивача про те, що майно, на яке запропоновано звернути стягнення, належить на праві власності не лише позивачу, а й ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, яких безпідставно не було залучено до участі у виконавчому провадженні та протиправно позбавлено можливості оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження, а також реалізувати інші права, передбачені Законом № 606-XIV, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 10 Закону № 606-XIV учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі. Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.
У виконавчому написі нотаріуса № 12101 від 14 грудня 2009 року і заяві про відкриття виконавчого провадження вказано, що боржником є саме ОСОБА_1.
Перевірка законності та обґрунтованості виконавчого документа до повноважень державного виконавця не входить, на нього покладено виконання цього документа.
Враховуючи, що окрім тверджень, позивачем та його представником не представлено суду будь-яких фактів або аргументів у підтвердження цих доводів, а також тому, що у справі відсутні документи про те, що вказані вище особи уповноважували позивача та його представника представляти їх інтереси, суд уважає такі доводи необґрунтованими.
Суд не приймає доводи позивача, як підставу для скасування постанови державного виконавця, про те, що у оскаржуваній постанові не вказано повного найменування особи, яка видала виконавчий документ, з огляду на те, що: по-перше – у постанові зазначено що, виконавчий документ видав приватний нотаріус ДМНО; по-друге – єдиним критерієм зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження особи, яка видала виконав-чий документ, є пояснення "назва органу чи посадової особи, яка видала документ" до відповідної графи у додатку № 7 до Інструкції № 74/5 і застережень з приводу зазначення (не зазначення) прізвища, ім'я та по-батькові приватного нотаріуса або застосування державним виконавцем абревіатури до нотаріального округу прямо не передбачено; по-третє – станом на момент подання позовної заяви, позивач ознайомився із матеріалами виконав-чого провадження, у тому числі із виконавчим написом нотаріуса, а тому міг оцінити його зміст.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень.
Правову основу діяльності державної виконавчої служби, згідно із ст. 2 вказаного Закону, становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
При цьому, у відповідності до положень ст. 5 Закону № 606-XIV вжиття заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджене, своєчасне, повне вчинення виконавчих дій є обов’язком державного виконавця.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здій-снюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самовря-дування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначені положення Конституції та законів України покладають на суб’єкта владних повноважень – орган державної виконавчої служби, її посадової чи службової особи, також обов’язок здійснювати свої повноваження без зайвих і неналежних правових чи практичних перешкод (утриматися від їх створення), а також забезпечити практичне та ефективне виконання рішення.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 606-XIV встановлено обов’язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Суд зауважує, що виконавчий напис нотаріуса № 12101 від 14 грудня 2009 року є виконавчим документом; строк його пред’явлення до виконання не закінчився; виконавчий документ пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання; невідповідностей його вимогам Закону № 606-XIV державним виконавцем не виявлено, а позивачем (боржником) зауваження чи заперечення не висловлювалися. До заяви додані необхідні документи, у тому числі довіреність, яка підтверджує повноваження представника. Підстав визначених ст. 13 Закону № 606-XIV, які б унеможливлювали участь ОСОБА_6 у виконавчому проваджені не встановлено.
Беручи до уваги наведені вище обставини, зважаючи на положення ч. 3 ст. 2 Кодексу адмініс-тративного судочинства України (далі – КАС), суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва правомірно прийнято виконавчий документ до виконання і відкрито виконавче провадження, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 158–163, 167, 181, 254 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185–187 КАС. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адмі-ністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії поста-нови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із ч. 1 ст. 254 КАС постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС підписана та проголошена судом у судовому засіданні і приєднана до справи. Постанова у повному обсязі складена 12 травня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко