Справа № 234/11505/20

Провадження № 2/234/1030/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

09 квітня 2021 року                                                       м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Михальченко А.О.

секретар судового засідання Каліберда А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області у режимі відеоконференції цивільну справу № 234/11505/20 за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до

Донецької обласної прокуратури

Державної казначейської служби

Головного управління Національної поліції України в Донецькій області

про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури , -

за участю:

представника позивачів ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

представника відповідача Варчина Р.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.08.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, який 25.11.2020 уточнили, та мотивували тим, що 03.09.2019 їм було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.206 КК України, у рамках кримінального провадження №12019050140000782 від 02.09.2019.

З 02.09.2019 по 05.09.2019 вони були затримані та знаходились у ізоляторі тимчасового тримання.

05.09.2019 слідчим суддею їм було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

22.10.2019 вони з`являлися за повісткою до слідчого за для вручення їм повідомлення про продовження строку досудового розслідування.

30.10.2019 брали участь у судових засіданнях з розгляду клопотань про продовження запобіжних заходів.

28.11.2019 ОСОБА_1 та 29.11.2019 ОСОБА_2 брали участь у судових засіданнях з розгляду скарг на повідомлення про підозру.

Ухвалами Селидівського районного суду Донецької області від 28.11.2019 у справі №242/6749/19; від 29.11.2019 у справі №242/6747/19 повідомлення про підозру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовані, з підстав відсутності у них опису об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.2 ст.206 КК України.

Досудове розслідування здійснювалось Авдіївським ВП Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області під процесуальним керівництвом Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області.

02.12.2019 кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інших, з ч.2 ст.206 КК України перекваліфіковане на ст.356 КК України.

02.12.2019 кримінальне провадження закрите на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з тим, що потерпілий ОСОБА_6 подав відповідну заяву.

Однак, вважають, що прокурор вдався до маніпуляцій під час закриття кримінального провадження з метою уникнення його закриття з реальних підстав (у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення) щоб уникнути необхідності відшкодовувати шкоду, завдану незаконним кримінальним переслідуванням.

Таким чином, щонайменше 6 робочих днів ними було втрачено на участь у кримінальному провадженні.

Вказані обставини призвели до втрати середнього заробітку за 6 робочих днів, що становить 874,9 грн., витрат на дорогу 711,48 грн. (355,74 грн. на кожного).

Також вважають, що незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури їм завдана моральна шкода, яка полягає у порушенні їх нормальних життєвих зв`язків. Моральну шкоду оцінюють у 20 000 грн. на кожного.

Крім того, ними були понесені витрати на послуги захисника у кримінальному провадженні на загальну суму 54 090,00 грн. (по 27 045,00 грн. на кожного).

Враховуючи викладене, посилаючись на ст. ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» просили суду визнати дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури в особі Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області щодо притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності протиправними; стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури солідарно на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану незаконними діями органу досудового розслідування - Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області в сумі 20 000,00 грн. та 27 045,00 грн. витрат на правову допомогу на етапі досудового розслідування; стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органу досудового розслідування - Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області в сумі 20 000,00 грн. та 27 045,00 грн. витрат на правову допомогу на етапі досудового розслідування; зобов`язати Державну казначейську службу України стягнути розмір моральної шкоди та суму витрат на правову допомогу на етапі досудового розслідування на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з бюджетних рахунків Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури, а в разі відсутності у зазначених державних органів відповідних призначень – за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

05.10.2020 по справі відкрите загальне позовне провадження. Відповідачам визначено строк подання відзивів на позов.

23.10.2020 від Державної казначейської служби надійшов відзив на позов з якого випливає, що позовні вимоги відповідач не визнає з наступних підстав.

Позивачі не довели жодної дії, яка була застосована до них відповідно до норм статті 1 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а отже у них не виникло право на відшкодування шкоди.

Крім того, позивачі просять відшкодувати в якості компенсації матеріальної, моральної шкоди та витрат на правову допомогу в загальній сумі 96 551,28 гривень безпосередньо із Державної казначейської служби України, як з юридичної особи публічного права, помилково ототожнюючи кошти Державного бюджету України із коштами, які виділяються безпосередньо для утримання та для забезпечення діяльності Державної казначейської служби України, як юридичної особи публічного права. Норми чинного законодавства України, зокрема пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, передбачають безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) зокрема шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду. Просять у задоволенні позову відмовити.

04.11.2020 Донецька обласна прокуратура подала відзив на позов у якому зазначено, що відповідач позов не визнає з тих підстав, що 02.09.2019 на підставі звернення директора ТОВ «ЄВРОШОК» ОСОБА_6 до Єдиного реєстру досудового розслідування (далі – ЄРДР) внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 206 КК України. В той же день визначено групу слідчих у вказаному кримінальному провадженні, якому згідно даних ЄРДР надано № 12019050140000782.

ОСОБА_6 визнано потерпілим у кримінальному провадженні та допитано в якості потерпілого.

В подальшому, 02.09.2019, в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .

Наступного дня, 03.09.2019, ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України та допитано в якості підозрюваних.

05.09.2019 до Селидівського міського суду Донецької області направлено для розгляду клопотання слідчого, які погоджено з прокурором, про обрання ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Ухвалами Селидівського міського суду Донецької області від 05.09.2019 вказані клопотання задоволено частково. ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Постановою виконувача обов`язків керівника Красноармійської місцевої прокуратури від 28.10.2019 строк досудового розслідування кримінального провадження №12019050140000782 продовжено до 03.12.2019.

Ухвалами слідчого судді Селидівського міського суду Донецької області від 28.11.2019 та 29.11.2019 задоволено скарги підозрюваних ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . Повідомлення про підозру вказаним особам скасовано (справи №№242/6749/19, 242/6747/19, 242/6746/19, 242/6742/19).

29.11.2019 старший слідчий СВ Авдіївського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області звернувся з клопотання про продовження строку досудового розслідування до заступника прокурора Донецької області. Проте, постановою заступника прокурора Донецької області від 02.12.2019 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Постановою старшого слідчого СВ Авдіївського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області від 02.12.2019 кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 206 КК України змінено на ст. 356 КК України.

       В подальшому, 02.12.2019, до СВ Авдіївського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області із письмовою заявою звернувся потерпілий ОСОБА_6 з проханням закрити кримінальне провадження.

       За наслідками проведення досудового розслідування постановою начальника Авдіївського відділу Красноармійської місцевої прокуратури від 02.12.2019 кримінальне провадження № 12019050140000782, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Таким чином, передбачених законом підстав для відшкодування шкоди позивачам не має. З огляду на це, право на відшкодування будь-якої шкоди у них відсутнє, а тому у задоволенні позову просили відмовити.

06.11.2020 Головне управління Національної поліції в Донецькій області подало відзив на позов у якому зазначило, що позовні вимоги не визнає з наступних підстав.

       Позивачами не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили обставини, зазначені в обгрунтування позову.

Рішення (відносно позивачів) щодо незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру, незаконного взяття і тримання під вартою, в судовому порядку не визнавалось. Відносно позивачів ніяких рішень суду, які б набрали законної сили не виносились.

Позивачі вказують, що моральна шкода має бути компенсована шляхом стягнення з відповідача на їх користь грошових коштів в сумі 20000,00 грн., (кожному з позивачів) але при цьому вона не наводять: розрахунку (калькуляції) такої суми, із яких засад та підстав вона виходив, визначаючи саме такий розмір суми.

       Крім того, вважають, що адвокатські витрати на послуги адвоката по кримінальній справі (відносно позивачів) ніякого відношення до цивільної справи №234/11505/20 не мають.

       Головне управління Національної поліції в Донецькій області жодних прав та інтересів позивача не порушило, жодної шкоди йому не завдало.

       Крім цього, позивачами не надано належних доказів заподіяння їм моральної та матеріальної шкоди, а також позивачі не довели та не підтвердили негативні явища, які сталися, на їх думку внаслідок незаконних дій посадових осіб Національної поліції, а також наявності причинного зв`язку між діями заподіювача та спричиненою шкодою (майновою та немайновою).

Зі змісту позовної заяви також не вбачається в чому саме полягає спричинення позивачу моральної та матеріальної шкоди з боку ГУНП в Донецькій області, з яких міркувань позивачі виходили, визначаючи її розмір та якими доказами це підтверджується. У задоволенні позову просили відмовити.

Повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду позивачі до суду не з`явилися.

Представник позивачів – адвокат Веретільник О.С. у судовому засіданні підтримала доводи позовної заяви з урахуванням їх уточнення та наполягала на їх задоволенні. Додатково пояснила, що рішення прокурора про закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в порядку, передбаченому КПК України не оскаржували, але вважають, що ця підстава для закриття кримінального провадження є штучною та такою, яка направлена на уникнення відповідальності за завдану шкоду.

Представники відповідачів ОСОБА_4 (Донецька обласна прокуратура), ОСОБА_5 (Державна казначейська служба), ОСОБА_9 (ГУНП в Донецькій області) у судовому засіданні підтримали доводи відзивів на позов та просили у його задоволенні відмовити.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Статтями 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури в особі Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області щодо притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності у межах кримінального провадження №12019050140000782 від 02.09.2019, а саме: повідомлення їм про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.206 КК України; затримання; подання клопотань до суду про обрання запобіжних заходів.

Відповідно до ч.1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Затримання особи відбувається у порядку, передбаченому ст.208 КПК України.

Частиною 1 ст.184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Отже, позивачі просять визнати незаконними кримінально-процесуальні дії відповідачів, але приписами ст.303 КПК України визначено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на їх оскарження.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 Кримінального процесуального кодексу України).

Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

Згідно із частиною першою статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях визначає глава 26 КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені слідчому судді на етапі досудового провадження, визначений у частині першій статті 303 КПК України. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу (частина друга статті 303 КПК України).

Тобто кримінальний процесуальний закон визначає спеціальний порядок розгляду скарг, які позивач заявив за правилами цивільного судочинства.

Вимоги про визнання незаконними дій органів досудового розслідування у кримінальних провадженнях мають вирішуватися за правилами КПК України.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.10.2019 судом встановлено, що 02.09.2019 Авдіївським ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області зареєстроване кримінальне провадження № 12019050140000782 за ознаками ч.2 ст.206 КК України.

02.09.2019 о 21 год. 51 хв. в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст.208 КПК України.

02.09.2019 о 21 год. 55 хв. в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст.208 КПК України.

03.09.2019 в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.206 КК України.

05.09.2019 ухвалами слідчого судді Селидівського міського суду Донецької області клопотання слідчого СВ Авдіївського ВП Покровського ГУНП в Донецькій області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задоволено частково, обрано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням відповідних обов`язків.

Ухвалами слідчого судді Селидівського міського суду Донецької області від 28.11.2019 та 29.11.2019 задоволено скарги підозрюваних ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . Повідомлення про підозру вказаним особам скасовано (справи №№242/6749/19, 242/6747/19, 242/6746/19, 242/6742/19).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було реалізовано механізм судового захисту (контролю) у кримінальному провадженні № 12019050140000782 щодо правомірності дій слідчого та прокурора у порядку, передбаченому КПК України.

Отже, скасування повідомлень про підозру слідчим суддею є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати, але з постанови начальника Авдіївського відділу Красноармійської місцевої прокуратури Панасенка Д.О. від 02.12.2019 судом встановлено, що кримінальне провадження №12019050140000782 від 02.09.2019 закрите на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України.

Пункт 7 ч.1 ст.284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

В даній справі передумовою закриття кримінального провадження було те, що після скасування слідчим суддею повідомлень про підозру ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме 02.12.2019, кримінальне провадження перекваліфіковане з ч.2 ст.206 КК України та ст.356 КК України (форма приватного обвинувачення). Того ж дня, 02.12.2019 потерпілий ОСОБА_6 подав заяву про закриття кримінального провадження за відсутністю будь-яких моральних та матеріальних претензій.

Таким чином, кримінальне провадження закрите по нереабілітуючим підставам.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 постанову про закриття кримінального провадження від 02.12.2019 у порядку, передбаченому ст.303 КПК України, не оскаржували.

Таким чином, незаконність дій Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури в особі Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області при здійсненні досудового розслідування, не можуть встановлюватися при розгляді справи в порядку цивільного судочинства, а тому у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд виходить з таких міркувань.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами першою, другою та сьомою статті 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті першої Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Як раніше встановлено судом, кримінальне провадження №12019050140000782 від 02.09.2019 закрите з нереабілітуючих підстав (п.7 ч.1 ст.284 КПК України).

З приписів ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» випливає, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, не виникає, зокрема, у випадках, закриття кримінального провадження якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, так як вказана підстава закриття кримінального провадження є нереабілітуючою.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Таким чином, судом не встановлено підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь позивачів з Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури, а тому у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної казначейської служби України стягнути розмір моральної шкоди та суму витрат на правову допомогу на етапі досудового розслідування на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з бюджетних рахунків Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури, а в разі відсутності у зазначених державних органів відповідних призначень – за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають, так як судом не встановлено підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь позивачів.

Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Повний текст рішення складений суддею 16.04.2021.

Суддя Краматорського міського суду А. О. Михальченко