ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

  вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.05.10 Справа №2а-1869/09/5/0170

15:03

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Сидоренка Д.В., при секретарі Лалаєві Д.О. розглянувши за участю представника відповідача Маслюк О.В. – деож. податк. інсп., посвідчення № 084158 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Торговий Дім «Сільгоспдеталь»,       

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ,             

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення.

 Обставини справи: Закрите акціонерне товариство «Торговий Дім «Сільгоспдеталь» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0016982301/0 від 26.12.2008р.  

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та мотивовані тим, що зазначена норма передбачає як підставу для не зарахування у валові витрати тільки випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів. Отже при відсутності товарно-транспортних накладних підприємство на підставі документів, що є в наявності має право включити до валових витрат оплату транспортних послуг, що й було зроблено.

Під час розгляду справи представником позивача неодноразово були надані суду додаткові документи та пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Відповідач проти позову заперечував та у запереченні на позов зазначив, що під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме до складу валових витрат віднесено транспортні послуги згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами (товарно-транспортними накладними) за 3,4 квартали 2007 року в сумі 21283,45 грн., за 2 квартали 2008р. в сумі 47338,40 грн.

Ухвалами від 16.03.2009р. суд призначив у справі судово-бухгалтерську експертизу та зупинив провадження у справі.

29.12.2009р. до Окружного адміністративного суду надійшов Висновок експертизи № 44 від 23.12.2009р., у зв’язку з чим суд ухвалою від 30.12.2009р. поновив провадження у справі та продовжив судовий розгляд справи.

У судовому засіданні 12.03.2010р. представник відповідача надав суду заперечення на висновок експерта.

Ухвалою від 12.03.2010р. суд замінив Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим на її правонаступника – Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим.

19.04.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим від позивача надійшли пояснення на заперечення відповідача щодо висновку експертизи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

15.12.2008р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07р. по 30.06.08р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07р. по 30.06.08р., в ході якої встановлено порушення позивачем зокрема п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством недонараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток всього в сумі 17156 грн., у тому числі за 3,4 квартали 2007 року в сумі 5321 грн., за 1,2 квартали 2008 року в сумі 11835 грн.

За результатами перевірки складений акт № 9357/23-7/32401898 від 15.12.2008р., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення                  № 0016982301/0 від 26.12.2008р., яким позивачу нараховане податкове зобов’язання у розмірі 22442,30 грн., у тому числі 17156,00 грн. за основним платежем та 5286,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.   

Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

З акту перевірки (а.с.16) вбачається, що до складу валових витрат позивачем віднесені транспортні послуги згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт без надання до перевірки товарно-транспортних накладних всього у сумі 68621 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року в сумі 21254 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 29 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 2833 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 44505 грн., що відображено бухгалтерською проводкою Дт 902 Кт 377.1.1, 377.1.2. У зв’язку з чим, відповідач робить висновок про завищення позивачем валових витрат по ряд. 04.1 Декларації про оподаткування прибутку підприємств всього в сумі 68621 грн. Суд не погоджується із таким висновком відповідача з огляду на наступне.

У п. 5.1 ст. 5 Закону № 334 визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат зокрема включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2 Закону № 334).

В свою чергу абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 закріплено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як було зазначено вище, підприємством позивача до складу валових витрат віднесені транспортні послуги згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт без надання до перевірки товарно-транспортних накладних всього у сумі 68621 грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, де в п. 2.1 закріплено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію. Документ на машинозчитуваному носії повинен мати код особи, відповідальної за правильність складання документа. Належність коду конкретній особі реєструється організацією - створювачем документа на машинозчитуваному носії, а також створюються технічні, програмні засоби та організаційні умови, що виключають можливість користування чужими кодами. (п. 2.4-2.5 Положення).

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм (п. 2.7 Положення).

Типові форми для підтвердження факту отримання послуг діючим законодавством по бухгалтерському обліку не передбачені, відповідно даним документом може бути документ довільної форми, який містить необхідні по діючому законодавству з бухгалтерського обліку реквізити.

У даному випадку Акти прийому-здачи виконаних робіт між позивачем та підприємствами, що надають для перевезення вантажу транспортні послуги за період з липня 2007 року – червень 2008 року є «іншими документами» у розумінні положень ст. 5 Закону 334, що підтверджують валові витрати підприємства позивача.

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експерта № 44 від 23.12.2009р. наданими до проведення експертизи первинними документами бухгалтерського обліку отримання позивачем транспортних послуг в 3,4 кварталі 2007р. та 1,2 кварталі 2008р. (актами виконаних робіт) підтверджується в сумі без ПДВ 70354,86 грн. с ПДВ в сумі 74322,67 грн., оплата підтверджується в сумі 74285,95 грн.

Статтею 11 Закону № 334 закріплені правила введення податкового обліку, де у п.п. 11.2.1 зазначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-          або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

-          або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналізуючи зазначену норму, суд дійшов висновку, що неможливо включати у валові витрати лише ті витрати, що не підтверджені взагалі ніякими документами.

Більш того, діючим законодавством не передбачена обов’язкова наявність товарно-транспортних накладним  щодо надання транспортних послуг при формуванні валових витрат.

Отже, висновок відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних свідчить про відсутність факту перевезення товару є необґрунтованим та безпідставним, оскільки надання транспортних послуг здійснювалось відповідно до актів виконаних робіт.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0016982301/0 від 26.12.2008р., яким позивачу нараховане податкове зобов’язання у розмірі 22442,30 грн., у тому числі 17156,00 грн. за основним платежем та 5286,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовні заяві позивач просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0016982301/0 від 26.12.2008р., без вимоги про визнання його протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення                       № 0016982301/0 від 26.12.2008р.

У зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору та 4000,00 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи, які підтверджуються платіжним дорученням № 491 від 18.05.09р. та калькуляцією вартості судово-бухгалтерської експертизи.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 19.05.10р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 25.05.10р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

 ПОСТАНОВИВ:

 Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0016982301/0 від 26.12.2008р. про нарахування податкового зобов’язання у розмірі 22442,30 грн., у тому числі 17156,00 грн. за основним платежем та 5286,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Торговий Дім «Сільгоспдеталь» (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Вузлова 8/5: ЄДРПОУ 32401898) судовий збір у розмірі 3,40 грн. та витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи у розмірі 4000,00 грн.

 Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний  суд  через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

  Суддя                                          Сидоренко Д.В.